Рішення № 92094409, 06.10.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.10.2020 Справа №607/4824/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Сташків Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Облещук О.В.,

у відсутності сторін,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі – АТ «Альфа-Банк», банк) подав до суду позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 65829,76 грн., яка складається з: 15398,37 грн. – три відсотки річних від простроченої суми боргу та 50431,40 грн. – встановлений індекс інфляції.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 05 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №770/38-784-08. 14 червня 2010 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» було перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк». 09 серпня 2018 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» перейменоване в Акціонерне товариство «Укрсоцбанк». Внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усіх його прав став АТ «Альфа-Банк». Відповідно до рішення третейського суду від 06 вересня 2010 року з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість у розмірі 170953,89 грн. Відповідач зазначеного зобов`язання не виконав, коштів у зазначеному розмірі, стягнутих рішенням третейського суду, не сплатив, унаслідок чого станом на 01 листопада 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 65829,76 грн., яка складається з: 15398,37 грн. – три відсотки річних від простроченої суми боргу та 50431,40 грн. – встановлений індекс інфляції. Посилаючись на наведене, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 07 липня 2020 року відкрито провадження в зазначеній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання 03 вересня 2020 року об 11 годині. Крім цього, цією ж ухвалою витребувано у позивача АТ «Альфа-Банк» належним чином засвідчену копію рішення третейського суду від 06 вересня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 170953,89 грн.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному розгляд справи, призначений на 03 вересня 2020 року на 11 год. 00 хв., відкладений на 06 жовтня 2020 року на 15 год. 00 хв.

06 жовтня 2020 року представник позивача АТ «Альфа-Банк» - адвокат Панченко Д.В. подав заяву про розгляд справи без його участі, згідно з якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

06 жовтня 2020 року відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Федірко В.В. подали заяву про розгляд справи без їхньої участі, згідно з якою відповідач позовні вимоги не визнав за безпідставністю.

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України розгляд справи слід здійснити за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів, оскільки сторони заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

05 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №770/38-784-08, згідно з яким кредитор надав позичальнику грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США зі сплатою 14 відсотків річних.

22 жовтня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено додаткову угоду про внесення змін до договору кредиту №770/38-784-08 від 05 серпня 2008 року, згідно з яким з 20 жовтня 2008 року встановлено проценту ставку за користування кредитом на рівні 15 відсотків річних.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку щодо позичальника ОСОБА_1 , № кредитного договору 770/38-784-08, «загальна заборгованість за кредитом за статтею 625 (3%, інфляція)» складає 65829,76 гривень. Також у ньому наведений «розрахунок заборгованості 3% ст. 625 ЦК на суму заборгованості згідно рішення суду» за період з 22 листопада 2016 року по 22 листопада 2019 року. Сума розрахованих 3% річних у розмірі 15398,37 грн. та інфляційних втрат у розмірі 50431,40 грн. за кожен місяць обчислювалась виходячи з суми заборгованості за кредитом у розмірі 170953,89 гривень.

Як зазначено в позовній заяві, ця сума (170953,89 гривень) стягнута з ОСОБА_1 в користь банку на підставі рішення третейського суду від 06 вересня 2010 року. Однак цього рішення позивачем до позовної заяви не долучено, а також на ухвалу суду від 07 липня 2020 року, якою витребувано в банку копію цього рішення, його не надано.

У справі відсутні докази про те, що 06 вересня 2010 року на підставі рішення третейського суду з ОСОБА_1 в користь банку стягнуто 170953,89 гривень.

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права:

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.

Так, підставою позову у позовній заяві позивачем зазначено невиконання відповідачем рішення третейського суду від 06 вересня 2010 року, яким з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість у розмірі 170953,89 грн. Посилаючись на наведене, позивач стверджував, що відповідно до ст. 625 ЦК України він має право на стягнення з відповідача встановленого індексу інфляції в розмірі 50431,40 грн., а також три проценти річних від простроченої суми в розмірі 15398,37 грн.

Ухвалою суду від 07 липня 2020 року витребувано у АТ «Альфа-Банк» належним чином засвідчену копію рішення третейського суду від 06 вересня 2010 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 170953,89 грн.

Копію зазначеної ухвали представником банку отримано 16 липня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, позивачем вказаного рішення третейського суду на виконання ухвали суду не надано. Представник позивача в судове засідання не з`явився та витребуваних судом доказів не надав.

Судом установлено, що в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані належні, достовірні та достатні докази на підтвердження наявності невиконаного грошового зобов`язання ОСОБА_1 у розмірі 170953,89 грн., а відтак підстав нарахування позивачем трьох відсотків річних від простроченої суми боргу в розмірі 15398,37 грн. та встановленого індексу інфляції в розмірі 50431,40 грн.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання про недоведеність вимог АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми боргу, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення встановленого індексу інфляції в розмірі 50431,40 гривень та трьох процентів річних від простроченої суми боргу в розмірі 15398,37 гривень – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Головуючий суддяН. М. Сташків