Рішення № 9209424, 18.03.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

18 березня 2010 р.           Справа 7/240-09

за позовом: Немирівської районної ради, м. Немирів.

до: Немирівської міської ради, м. Немирів.

про визнання права власності на будівлю

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача: Волощук І.А. - завідуючий сектором по юридичному обслуговуванню, довіреність б/н від 08.02.2010 року.

відповідача: не з'явився.

Викликаний в судове засідання відповідно до ст. 65 ГПК України заступник голови Немирівської районної ради: Гетьман В.В. - паспорт серія АА 157694 виданий 22.02.1996 року.

Представник КП "Тульчинське МБТІ": Колібабчук А.Ф. - юрист, довіреність № б/н від 17.03.2010 року, посвідчення № 129 видане 10.04.2009 року;

Викликаний в судове засідання в порядку ст. 30 ГПК України представник відділу культури Немирівської районної державної адміністрації: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою від 25.11.2009 року порушено провадження у справі № 7/240-09 за позовом Немирівської районної ради до Немирівської міської ради про визнання права власності на будівлю з призначенням до розгляду на 24.12.2009 року.

В зв'язку з перебуванням судді на лікарняному з 22.12.2009 року по 25.12.2009 року судове засідання 24.12.2009 року не відбулося.

За таких обставин ухвалою від 28.12.2009 року справу було призначено до розгляду на 21.01.2010 року.

В судове засідання 21.01.2010 року відповідач не з'явився, не виконав вимоги суду щодо надання витребуваних доказів враховуючи те, що позивач також не повністю виконав вимоги ухвал від 25.11.2009 року та від 28.12.2009 року розгляд справи було відкладено до 17.02.2010 року.

Однак відповідач в судове засідання 17.02.2010 року не з'явився при цьому до суду було подано клопотання відповідача в якій останній просить розглянути справу за відсутності його представника. В цьому ж клопотанні відповідач вказує на те, що позовні вимоги він визнає в повному обсязі.

В судовому засіданні розглянувши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представника позивача у суду виникла необхідність у виклику в судове засідання представника відділу культури Немирівської РДА а також заступника голови Немирівської районної ради Гетьман В.В. та Тульчинського МБТІ у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 18.03.2010 року.

Однак відповідач в судове засідання вкотре не з'явився та не повідомив про причини своєї неявки.

Оскільки відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, беручи до уваги , що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України. При цьому суд зауважує, що відповідач, з огляду на викладені обставини мав достатньо часу для подання обґрунтованих заперечень та доказів в підтвердження таких заперечень в разі незгоди із заявленими позовними вимогами.

За письмовим клопотанням позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Відповідно до постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 року "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", від 26.03.1991 року "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" 05.11.1991 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", якою затвердив перелік державного майна України, що передається у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

Згідно цього переліку до власності областей передано, зокрема, житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов'язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду, аптечні склади, магазини аптечні, інші місцеві підприємства, організації та установи, крім тих, що перебувають у відомчому підпорядкуванні.

Пунктом 3 вищевказаної постанови установлено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів; розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів.

Рішенням Вінницької обласної ради народних депутатів 10 сесії 21 скликання від 30.10.1992 року затверджено перелік об'єктів комунальної власності обласної ради та встановлено, розмежування власності районів, міст обласного підпорядкування та інших адміністративно-територіальних утворень здійснюється відповідними міськими та районними Радами народних депутатів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною, республіканською, власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць, комунальною власністю", Закону України "Про обернення майна Компартії України та КПРС-па державну власність", рішення облвиконкому від 09.12.199І року № 315 "Про забезпечення виконання постанови Кабінету Міністрів України щодо розмежування державного майна між загальнодержавною, республіканською, власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць, комунальною власністю та на основі рішень облвиконкому № 103, № 104, № 105, № 106, № 107, №108, № 109 від 19.03.1992 року, та № 51 від 27.02.1992 року проведене розмежування-комунальної власності обласної Ради народних депутатів, перелік майна додаток № 1 та районних і міських Рад народних депутатів, перелік майна додаток № 2, № З.

Музей в Немирівському районі в даному випадку було зазначено в додатку № 3.

Рішенням Немирівської районної ради народних депутатів 12 скликання 21 сесії від 29.05.1993 року затверджено перелік об'єктів комунальної власності районної, міської, селищних та сільських рад народних депутатів.

Відповідно до додатку № 1 до вказаного рішення приміщення музею "Літературна Немирівщина" передано в комунальну власність районної Ради народних депутатів.

Рішенням чергової 6 сесії 5 скликання від 20.10.2006 року затверджено нову редакцію переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міста Немирівського району. В переліку затвердженому вказаним рішенням під № 68 вказано музей "Літературна Немирівщина", розташований за адресою: вул. Леніна, 185, м. Немирів.

10.11.2008 року Немирівською районною радою подано заяву до Немирівської міської ради про оформлення права комунальної власності на приміщення Немирівського краєзнавчого музею "Літературна Немирівщина" (а.с.11, т.1).

На вказане звернення міським головою було надано відповідь листом від 17.07.2009 року № 02-15-364 в якому зроблено посилання на лист Тульчинського МБТІ від 09.12.2008 року № 2824.

КП "Тульчинське МБТІ" в листі № 2824 від 09.12.2008 року повідомило, що в зв'язку з відсутністю акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію оформлення права власності неможливе.

Неможливість оформити право власності на приміщення музею спонукала позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст.317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Згідно з ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Згідно ч. 2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Приписами ст.392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтями 15 та 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист, в тому рахунку і судовий, свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні, визначається Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 № 7/5). Пунктом 6.1 названого Положення встановлено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться, зокрема, з видачею органами місцевого самоврядування свідоцтва про право власності. Такими доказами можуть бути право підтверджувальні документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Позивачем позову про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин (фізична, юридична особи, держава, територіальна громада), який вважає себе власником (суб'єктом права повного господарського відання або права оперативного управління) певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб, претензіями на це майно третіх осіб, необхідністю одержати правовстановлювальні документи. Відповідачем даного позову може бути будь-яка особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведених вище приписів законодавства суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовної вимоги стосовно визнання права власності на нежитлову будівлю приміщення краєзнавчого музею.

Одночасно суд відмовляє позивачу в задоволені позовної вимоги щодо зобов'язання Немирівської міської ради видати свідоцтво на право власності на нежитлову будівлю приміщення краєзнавчого музею "Літературна Немирівщина" розташованого в . Немирів по вул. Леніна, 185 з огляду на те, що рішення суду про визнання права власності на дане приміщення є правовстановлюючим документом, а тому спонукання до видачі ще одного правововстановлюючого документа є безпідставним.

При розподілі державного мита судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив загалом 1580,39 грн. державного мита, що підтверджується платіжними дорученнями від 19.11.2009 року № 29, від 16.11.2009 року № 27 та від 10.02.2010 року.

Як вбачається із позовної заяви в останній об'єднано дві позовні вимоги: про зобов'язання видати свідоцтво на право власності (немайнова вимога) та визнання права власності (майнова вимога).

Виходячи із підпунктів "а", "в" пункту 2 ст.3 декрету КМУ № 7-93 від 21.01.1993 року "Про державне мито" розмір державного мита із заяв майнового характеру складає 1 відсоток від суми позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а з позовних заяв у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорів розмір державного мита складає 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином розмір державного мита, який мав бути сплачений позивачем складає 1344 грн 39 коп. - за майнову вимогу виходячи із вартості приміщення (про визнання права власності) та 85 грн. 00 коп. - за немайнову вимогу (про зобов'язання видати свідоцтво на право власності).

Загальна сума сплаченого державного мита повинна дорівнювати 1429 грн. 39 коп..

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для їх повернення відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито" та ст.47 ГПК України.

Крім того судом встановлено, що при звернені з позовом до суду позивач сплатив загалом 354,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу тоді як згідно постанови КМ України від 05.08.2009 року № 852 розмір витрат на ІТЗ судового процесу складає 236,00 грн..

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ч. 2 ст. 60 ЗУ "Про місцеве самоврядування", ч.ч.1-4 ст.11, ст.ст.15, 16, ч.1 ст.316, ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст. 328, 392 ЦК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 5 ст. 49, ст. ст.75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати за Немирівською районною радою (вул. Горького, 84, м. Немирів, Вінницької області, код ЄДРПОУ-21731512) право власності на нежитлову будівлю приміщення краєзнавчого музею "Літературна Немирівщина" загальною площею 288,3 м2 розташованої в м.Немирів по вул.Леніна, 185.

3. Стягнути з Немирівської міської ради, вул. Леніна, 28, м. Немирів, Вінницької області - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 03772619) на користь Немирівської районної ради, вул. Горького, 84, м. Немирів, Вінницької області. 22800 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 21731512) - 1344 грн. 39 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 235 грн. 85 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

5. Зобов'язати управління Державного казначейства у м. Вінниці Головного управління державного казначейства у Вінницькій області повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 151 грн. 00 коп. на користь Немирівської районної ради, вул. Горького, 84, м. Немирів, Вінницької області. 22800 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 21731512) сплаченого за платіжним дорученням від 16.11.2009 року № 27 та 118 грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу сплачено за платіжним дорученням № 28 від 17.11.2009 року оригінали яких знаходиться в матеріалах справи № 7/240-09.

6. Оригінал рішення надіслати позивачу, копію відповідачу рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 22 березня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - Немирівська районна рада, вул. Горького, 84, м. Немирів, Вінницька область, 22800.

3 - відповідачу - Немирівська міська рада, вул. Леніна, 28, м. Немирів, Вінницька область, 22800.