Рішення № 9209227, 18.03.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

18 березня 2010 р.           Справа 11/46-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако», м. Вишневе

Києво-Святошинського району Київської області

до приватного підприємства «Приват-Петрол», м. Вінниця

про стягнення 26550,72 грн..

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача: О. Закутій за довіреністю б/н. від 05.01.2010р.;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з приватного підприємства «Приват-Петрол» заборгованості за договором поставки № 0502/09-5Д від 05.02.2009р. в загальному розмірі 26550,72 грн., з яких: 25496,32 грн. –основний борг, 943,34 грн. –інфляційні нарахування та 111,06 грн. –3% річних.

В процесі розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог про що подав заяву від 18.03.2010р. в якій зменшує розмір інфляційних втрат в розмірі 388,20 грн. та просить стягнути з відповідача 25496,32 грн. - суму основного боргу 555,14 грн. –інфляційних втрат та 111,06 грн. –3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору поставки № 0502/09-5Д укладеного між сторонами 05.02.2009р. позивач перерахував на рахунок відповідача попередню оплату за товар в розмірі 35000 грн.. У відповідності до п. 3.2. договору відповідач зобов‘язався здійснювати поставку товару позивачу на умовах Ex-Works на АЗС, перелік яких є невід‘ємною частиною договору. В порушення взятих на себе зобов‘язань відповідач з 30.11.2009р. безпричинно відмовляє уповноваженим представникам позивача у відпуску нафтопродуктів при пред‘явленні ними смарт-картки. Суму коштів перерахованих як попередню оплату відповідач не повернув, в результаті чого станом на 22.01.2010 р. за ним утворилась заборгованість в розмірі 25496,32 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалі від 24.02.2010р. щодо надання пояснень відносно обставин викладених в позові, договору та доказів його виконання, установчих документів не виконав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Про час, дату та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 1977142. До того ж вказане повідомлення свідчить про отримання відповідачем ухвали суду 02.03.2010р., тобто у останнього було достатньо часу для реалізації прав визначених статтею 22 ГПК України. Крім того, суд зважає на те, що відповідач в акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.02.2009р. по 28.02.2010р. визнає суму боргу за договором.

Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.

Перевіривши доводи представника позивача доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

05 лютого 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фармако» (позивач, за договором Покупець) та приватним підприємством «Приват-Петрол»(відповідач, за договором Продавець) укладено договір поставки за № 0502/09-5Д.

За умовами даного договору відповідач зобов’язався поставляти та передавати через

мережу АЗС (ГАЗС, АГНКС) у власність позивача нафтопродукти, а позивач зобов‘язався приймати товар та оплачувати його на умовах договору. Пунктом 7.1. договору визначено, що розрахунки за товар здійснюються на умовах попередньої оплати.

На виконання взятих на себе зобов’язань позивач платіжними дорученнями перераховував на рахунок відповідача грошові кошти за товар, в період з 17.09.2009р. позивачем перераховано відповідачу 35000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4529 від 23.09.2009р. та № 4467 від 17.09.2009р..

У відповідності до п. 3.2. договору відповідач зобов‘язався здійснювати поставку товару позивачу на умовах Ex-Works на АЗС, перелік яких є невід‘ємною частиною договору.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представника позивача, відповідач свої зобов‘язання за договором виконав частково, а починаючи з 30.11.2009р. відмовився від відпуску товару, в результаті чого не відпустив товар на суму 25496,32 грн..

10.12.2009р. позивач звернувся до відповідача з претензією за № 648 в якій ставив вимогу про перерахування на його рахунок суму попередньої оплати в розмірі 25496,32 грн., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу згідно договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по проведенні розрахунків за товар належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов’язку щодо відпуску товару у встановлені договором строки, що також підтверджується останнім в акті звірки розрахунків за період з 01.02.2009р. по 28.02.2010р..

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення боргу за договором в розмірі 25496,32 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення 555,14 грн. інфляційних втрат та 111,06 грн. три відсотки річних.

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором № 0502/09-5Д від 05.02.2009р., він є боржником, що прострочив.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 цього Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач як особа, що порушила зобов'язання, повинен відшкодувати позивачу інфляційні втрати та три проценти річних.

Перевіривши правильність проведення позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 111,06 грн. трьох відсотків річних за період з 30.11.2009р. по 22.01.2010р. та 555,14 грн. інфляційних нарахувань за період з жовтня по грудень 2009 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи, що викладені вище позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з приватного підприємства «Приват-Петрол»(м. Вінниця, вул. Лебединського, 7, оф. 31, код 34588160) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако»(08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 21, код 20037376) 25496 (двадцять п‘ять тисяч чотириста дев‘яносто шість) грн. 32 коп. –основного боргу; 555 (п‘ятсот п‘ятдесят п‘ять) грн. 14 коп. –інфляційних втрат; 111 (сто одинадцять) грн. 06 коп. –3% річних; 261 (двісті шістдесят одну) грн. 63 коп. - витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.           Копію рішення направити сторонам.

Рішення оформлено та підписано 19.03.2010р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1- до справи

2- позивачу (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 21)

3- відповідачу (м. Вінниця, вул. Лебединського,7, оф. 31)