Рішення № 92088776, 07.10.2020, Оболонський районний суд міста Києва

07.10.2020 Справа № 756/14579/16-ц

Унікальний № 756/14579/16-ц

Провадження № 2/756/185/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Яценко Н.О.

за участю секретаря Дрончак Д.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «СКАЙД», третя особа: Моторно-транспортне страхове бюро України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, страхового відшкодування та пені за прострочення його виплати, витрат за експертно-оціночне дослідження -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. В якому просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь у відшкодування матеріальної шкоди не покритої страховим відшкодуванням 2867,17 грн.,моральну шкоду в сумі 10000 грн. та стягнути на його користь з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «СКАЙД» (надалі - ПАТ «СК «СКАЙД») суму страхового відшкодування 22953,19 грн.,пеню в сумі 4360 грн., за прострочення виплати страхового відшкодування, витрати в сумі 1755 грн. на оплату експертно- оціночного дослідження та у відшкодування моральної шкоди 7000 грн. та стягнути судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 14 листопада 2015 року близько 13 год. 23 хв. на пр. Московському в м. Києві водій ОСОБА_5 керуючи автомобілем марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , не дотрималась безпечної дистанції внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем марки «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу ОСОБА_1 на праві власності та перебув під його керуванням.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 30.12.2015 року водія ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні ДТП від 14.11.2015 року та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Цивільно- правова відповідальність ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована в ПАТ СК «СКАЙД» згідно Полісу №АЕ/5648467 від 09.10.2005 року.

Позивач зазначає, що звертався до ПАТ СК «СКАЙД» із повідомленням про настання страхового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування, проте страхова компанія не здійснила страхової виплати, у зв`язку з чим просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги. Також в результаті дорожньо-транспортної пригоди, діями відповідача ОСОБА_3 йому заподіяно моральної шкоди, оскільки він позбавлений можливості використовувати власний автомобіль за потреби, вимушений витрачати час та зусилля для відновлення попереднього робочого стану транспортного засобу та він на тривалий час втратив душевний спокій.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року позовну заяву повернуто позивачу.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 31 січня 2017 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Ухвалу суду від 05 грудня 2016 року скасовано справу повернуто для вирішення питання відкриття провадження.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями 15 лютого 2017 року справу передано головуючому судді Яценко Н.О.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року відкрито провадження у справі.

За клопотанням позивача ОСОБА_1 ухвалою суду від 03 квітня 2018 року у справі призначена авто- товарознавча експертиза.

Після проведення призначеної експертизи 20 липня 2018 року справу повернуто на адресу суду з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23 липня 2018 року поновлено провадження у справі.

В судовому засіданні 30 січня 2020 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 досліджено звіт про оцінку вартості пошкодженого автомобіля від 03 жовтня 2010 року та висновок комісійної автотоварознавчої експертизи від 11 липня 2018 року за участі судового експерта Єрмоленка О.О.

Відповідно ч. 1 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

В письмових запереченнях проти позову, які надійшли від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , вона просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 в повному обсязі. В мотивування поданих заперечень зазначає, що цивільна відповідальність винної у ДТП особи була застрахована полісом страхування цивільно-правової відповідальності. Вимоги про стягнення суми 2867,17 грн., як різниці між вартістю відновлюваного ремонту за розцінками ТОВ «Вінер Автомотів» та вартістю матеріального збитку згідно висновку експертного дослідження не підлягають стягненню, оскільки згідно рахунку від 30.11.2015р. вартість відновлюваного ремонту автомобіля позивача фактично становила 20243,73 грн. Заявлений розмір компенсації моральної шкоди не доведений позивачем.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Вислухавши сторони та їх представників, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , 2013 року випуску (а.с.59 том 1).

Згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_3 , які за клопотанням представника позивача витребувано в Подільському районному суді м.Києва, останню притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

З постанови Подільського районного суду м. Києва від 30.12.2015 року встановлено, що 14 листопада 2015 року близько 13 год. 23 хв. на пр. Московському в м. Києві водій ОСОБА_5 керуючи автомобілем марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , не дотрималась безпечної дистанції внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем марки «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 (а.с.138-159 том 1).

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, а тому факт завдання шкоди позивачу ОСОБА_1 ,як потерпілому в ДТП з вини ОСОБА_3 не потребує окремого доказування.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як роз`яснено у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року, шкода, завдана особі або майну, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв`язок та є вина зазначеної особи, або коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України, яка узгоджується з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Крім того, з пункту 1.6. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» слідує, що власниками транспортних засобів є юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Зі змісту п.13 постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» слідує, що відповідно до ст.ст.386, 395, 396 ЦК України, положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

Аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у ст.1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у ст.1167 ЦК України стосовно моральної шкоди. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст.1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, яким є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положення ч.1 ст.1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). В такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Отже, закон містить вказівку на перерозподіл доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Таким чином, положення ст. ст. 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до ч.1 ст.1167 ЦК України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам. Такої позиції також дотримується Верховний Суд України, яка викладена в постанові № 6-108цс13 від 06.11.2013 року.

Відповідно до ст.999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо передбачено такий обов`язок. Так, завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що регламентовано спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Цивільно- правова відповідальність ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована в ПАТ СК «СКАЙД», що підтверджується Полісом №АЕ/5648467 від 09.10.2015 року обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.63 том 1).

Як визначено ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом ст.ст.9, 22-28, 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів » визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до звіту експертного автотоварознавчого дослідження №0287 від 03 жовтня 2016 року, вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодженні при ДТП за розцінками сервісного центру ТОВ «Віннер Автомотів» складає 25820,36 грн. Матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодженні при ДТП за розцінками сервісного центру ТОВ «Віннер Автомотів» складає 22953,19 грн. Розмір матеріального збитку визначений експертом із застосуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу. За проведений звіт позивач оплатив ФОП ОСОБА_7 1755 грн.. що підтверджується квитанцією №833271 від 19 вересня 2016 року. (а.с. 67-72,84 том1).

Згідно замовлення на сервіс від 03 листопада 2016 року, рахунку №1025367 від 02 листопада 2016 року виданого ТОВ «Віннер Автомотів», та акту виконаних робіт ОСОБА_1 замовив у ТОВ «Віннер Автомотів» ремонт пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу Ford Connect, державний номерний знак НОМЕР_2 , за що сплатив відповідно квитанцій від 02 листопада 2016 року та 14 грудня 2016 року кошти в сумі 13015,60 та 9097,81 грн., відповідно, що разом становить 22113,41 грн.(а.с.164-168 том1).

Оскільки реальні збитки, які поніс позивач через пошкоджений в результаті ДТП транспортний засіб не перевищують ліміту відповідальності страховика ПАТ «СК «СКАЙД» та заявлені ОСОБА_1 вимоги до страховика в сумі 22953.19 грн. повністю покривають фактично понесені ним витрати на відновлення пошкодженого транспортного засобу, тому суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, в порядку ст.1194 ЦК України, як не покритої страховим відшкодуванням суми 2867,17 грн.

Суд не приймає, як належний та допустимий доказ висновок експертів судової авто товарознавчої експертизи №9873/18-54 від 11 липня 2018 року, який зроблений без дослідження пошкодженого транспортного засобу, на підставі акту виконаних ремонтних робіт (а.с.210-217 том1).

Згідно п.5.1 Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.

Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

Як видно з ухвали суду від 03 квітня 2018 року про призначення судової авто товарознавчої експертизи, судом не вирішувалось питання про визначення матеріального збитку вартості КТЗ без його огляду особисто експертом.

Отже, оскільки експертом при проведенні судової експертизи особисто не досліджував пошкоджений транспортний засіб, судом не вирішувалось питання про проведення експертизи за матеріалами справи, суд не ураховує її висновків.

У зв`язку з настанням страхового випадку, позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача ПАТ «СК «СКАЙД» 16 листопада 2015 року із відповідним повідомленням (а.с.64).

А також, 19 січня 2016 року подав до страховика ПАТ «СК «СКАЙД» заяву про відшкодування матеріальних збитків, отриманих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка зареєстрована у відповідача за вх.№120К (а.с.65 том1).

Проте, ПАТ «СК «СКАЙД» не виконало обов`язку по виплаті страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності, передбаченому умовами укладеного договору страхування, зазначеному в полісі.

Відповідно до статей 3, 5, 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на час настання ДТП) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та (або) майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно із статтею 22, 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, життю, здоров`ю, майну третьої особи. Страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З урахуванням доведеності розміру завданих позивачу в результаті ДТП збитків в сумі 22953,19 грн., звітом експертного автотоварознавчого дослідження №0287 від 03 жовтня 2016 року, та відсутності доказів їх виплати страховиком ПАТ «СК «СКАЙД», суд приходить до переконання, що страхове відшкодування у визначеному розмірі підлягає стягненню зі страховика на користь позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до абзацу першого пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний, зокрема, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до страховика ПАТ «СК «СКАЙД» зі заявою про відшкодування матеріальних збитків 19 січня 2016 року, отже 90 денний строк прийняття відповідного рішення закінчився 17 квітня 2016 року, тобто з 18 квітня 2016 року початок прострочки виконання грошового зобов`язання.

Оскільки відповідач у визначений законом строк не прийняв рішення про виплату страхового відшкодування, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення пені.

Суд погоджується з наведеним позивачем розрахунком пені в межах заявлених позовних вимог, за період з 18 квітня 2016 року по 14 листопада 2016 року пеня, що дорівнює подвійній ставці НБУ та становить 4360,77 грн., який підлягає стягненню зі страховика ПАТ «СК «СКАЙД» на користь позивача за порушення строку виплати страхового відшкодування.

Також суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ПАТ «СК «СКАЙД» на користь позивача ОСОБА_1 витрат за експертно-оціночне дослідження в розмірі 1755 грн., понесення яких позивачем задля захисту порушених прав, в розумінні ст..22 ЦК України, доводяться квитанцією (а.с.84 том 1).

При вирішенні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Положеннями ст.23, ч.3 ст.386 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 ст.1167 ЦК України.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.02.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір компенсації моральної шкоди позивачеві суд визначає з урахуванням п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачам страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), їх тривалості, характеру немайнових втрат, вимушених змін у життєвих стосунках.

За змістом ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вирішуючи питання про розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 , як винної у ДТП особи, виходить з меж пред`явлених позовних вимог, враховує психоемоційний стан позивача ОСОБА_1 та переживання, оскільки ставши учасником ДТП, він дійсно переніс емоційний стрес, переживання, викликані пошкодженням належного йому транспортного засобу, необхідністю його відновлення, змінами в звичному життєвому ритмі, спричиненими відсутністю деякий час у нього автомобіля як засобу пересування, тому приходить до переконання про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_3 на його корить компенсації моральної шкоди в розмірі 5000 грн., визначений розмір є достатнім, співмірним із завданою шкодою та не призведе до збагачення позивача за рахунок відповідача та не поставить у вкрай тяжкий матеріальний стан відповідача.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «СК «СКАЙД» про стягнення моральної шкоди слід відмовити, оскільки підставою для виплати моральної шкоди позивач зазначає низку негативних явищ, що пов`язані з несвоєчасною виплатою йому страхового відшкодування та звернення до суду за захистом порушених прав. Суд зауважує, що через порушення строків виплати страхового відшкодування позивач отримує пеню, як відповідальність за порушення грошового зобов`язання. А заподіяння йому моральної шкоди через несвоєчасність виплати страхового відшкодування позивачем не доведена, в чому вона полягає та якими належними та допустимими доказами доводиться.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 551,20 грн. в рахунок часткового відшкодування понесених ним та документально підтверджених витрат по сплаті судового збору за частково задоволені вимоги про стягнення моральної шкоди та стягнути з ПАТ «СК «СКАЙД» на користь ОСОБА_1 в рахунок часткового відшкодування понесених ним та документально підтверджених витрат по сплаті судового збору в сумі 551,20 грн. за вимоги майнового характеру та рахунок відшкодування витрат за проведення експертного автотоварознавчого дослідження 1755 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12, 13, 76-89, 141,258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду в розмірі - 5000 (п`ять тисяч) грн. та судовий збір в розмірі 551 (п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 20 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «СКАЙД» (код ЄДРПОУ - 16295210, адреса місцезнаходження: м.Київ, пров. Руслана Лужевського, 14, корп.1, оф.3-б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) страхове відшкодування в розмірі 22 953 (двадцять дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят три) грн. 19 коп., пеню в розмірі 4360 (чотири тисячі триста шістдесят) грн. 77 коп., витрати за експертно-оціночне дослідження в розмірі 1755 (одна тисяча п`ятдесят п`ять) грн. та судовий збір в розмірі 551 (п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 20 коп.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07 жовтня 2020 року.

Суддя Н.О. Яценко