Рішення № 92081841, 07.10.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/65/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

07 жовтня 2020 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді - Кирилюк А.І.

при секретарі - Гула М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 08.01.2020 року звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 : страхове відшкодування в розмірі 15 561.27 грн. (п`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят одну гривню 27 копійок), пеню 1 071.38 грн. (одна тисяча сімдесят одну гривню 38 копійок), інфляційні втрати 187.01 грн. (сто вісімдесят сім гривень 01 копійка), 3% річних 197.70 грн. (сто дев`яносто сім гривень 70 копійок), витрати па виготовлення звіту оцінювача 815.00 грн. (вісімсот п`ятнадцять гривень 00 копійок), моральну шкоду 5 500.00 грн. (п`ять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок); стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : відшкодування матеріального збитку в розмірі 4 318.73 грн (чотири тисячі триста вісімнадцять гривень 73 копійки), інфляційні втрати -0,01 грн., 3 % річних - 11.68 грн., моральну шкоду 5 000.00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок); судові витрати покласти на Відповідачів та розподілити між ними; встановити наступний порядок виконання судового рішення: Органу (особі), який здійснює примусове виконання рішення суду, здійснювати нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних до моменту повного виконання рішення; Платежі Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» для виконання грошового зобов`язання погашають вимоги ОСОБА_1 у наступній черговості: в першу чергу - витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання: судові виграти, витрати виконавчого провадження, витрати на проведення оцінювання вартості відновлювального ремонту в розмірі 815.00 грн; в другу чергу пеня, в третю чергу відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 500.00 грн., в четверту чергу - страхове відшкодування у розмірі 15 561.27 грн., у п`яту чергу інфляційні втрати та 3 % річних, платежі ОСОБА_2 для виконання грошового зобов`язання погашають вимоги ОСОБА_1 у наступній черговості: в першу чергу - витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання: судові витрати, витрати виконавчого провадження, в другу чергу відшкодування моральних збитків в розмірі 5 000,00 грн., в третю чергу - відшкодування матеріального збитку в розмірі 4 318.73 грн., в четверту чергу - інфляційні втрати та 3 % річних.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що 07.12.2017 року о 09:05 год за адресою: Львівська обл. Пустомитівський район, с. Сокільники. вул. Стрийська буд. 30, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_1 , котрий керував легковим автомобілем марка ВАЗ, модель 21140, реєстраційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , котрий керував легковим автомобілем марка «Hyundai». модель «Н1». реєстраційний номер НОМЕР_2 . Згідно Постанови Залізничного районною суду міста Львова від 07.02.2018 у справі №462/5968/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП. Судом встановлено, що ОСОБА_2 проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, наближаючись до нерегульованого перехрестя, не надав переваги в русі автомобілю, який рухався праворуч від нього, внаслідок чого здійснив зіткнення, чим порушив п. 2.3, 10.11 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1.306 від 10.10.2001. Крім того, ОСОБА_2 у судовому засіданні факі скоєння правопорушення визнав та просив суворо не карати.

Згідно інформації, яка стала відомою одразу після настання ДТП, цивільно-правова відповідальність гр. ОСОБА_2 при керуванні автомобілем Хюндай НОМЕР_2 була застрахованою Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Євроінс Україна», згідно з полісом №АМ/2276056. Згідно інформації з бази даних МТСБУ щодо цього поліса страхова сума за шкоду заподіяну майну становить 100 000.00 (сто тисяч) гривень, франшиза 00 (нуль) гривень. 08.12.2017 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ СК «Євроінс Україна» із заявою про страховий випадок. Для проведення оцінювання розміру заподіяного збитку скеровано до відповідних спеціалістів, огляд було призначено на 11.12.2017 року, після чого автомобіль ВАЗ НОМЕР_1 був оглянутим оцінювачем, про що складено протокол № 2372/18. Отримавши від ПрАТ СК «Євроінс Україна» погодження проведення відновлювального ремонту. ОСОБА_1 поніс витрати в сумі 19 880.00 грн. а саме вартість ремонтних робіт в розмірі 16 750.00 грн. та вартість нових запчастин в розмірі 3 130.00 грн. Усі намагання позивача звернутись до страхової компанії про стягнення відповідних коштів зводились нанівець.

Листом від 01.04.2019 №251/1-юр ПрАТ СК «Євроінс Україна» надало відповідь, в якій зазначило, що станом на 01.04.2019 ПрАТ С`К «Євроінс Україна» не приймалось рішення про виплату страхового відшкодування власнику автомобіля ВАЗ НОМЕР_1 ОСОБА_1 внаслідок ДТП, яка мала місце 07.12.2017. Також зазначає, що обгрунтоване рішення про виплату або відмову у здійсненні страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб ВАЗ НОМЕР_1 не здійснювалось Товариством у зв`язку із відсутністю звернення потерпілої особи із заявою про страхову, виплату, як це передбачено ст. 35 Закону№ 1961.

Зазначене вкрай обурило позивача, оскільки ОСОБА_1 неодноразово звертався до страхової з метою отримання страхового відшкодування. 18.04.2019 року ОСОБА_1 подав до ПрАТ СК «Євроінс Україна» заяву про на виплату страхового відшкодування, зразок якої звичайно був у розпорядженні працівників львівського офісу ПрАТ СК «Євроінс Україна». До заяви додано: звіт оцінювача № 2372/18 щодо визначення вартості відновлювального ремонту, рахунок № 18/01 від 18.01.2018. Акт здачі-прийому виконаних робіт від 18.01.2018 року, а також 2 товарні чеки та реквізити банківського рахунка ОСОБА_1 .

Проте ПрАТ СК «Євроінс Україна» жодним чином не відповіла на цю заяву. Тому вважаємо, що ПрА Т СК «Євроінс Україна» грубо порушує права ОСОБА_1 . Крім того, з метою позасудового врегулювання конфлікту, представник позивача звертався до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування завданої шкоди, однак таке звернення результаті не дало. У зв`язку із наведеним, позивач звернувся до суду із позовом, який просить задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подавши суду заяву про розгляд справи у його відсутності, у якій позов підтримав, просить такий задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, хоча про час та місце судового засідання була належним чином повідомлені. Відповідачам надіслана судова повістка відповідно до ст.128-130 ЦПК України за місцем реєстрації, рекомендованим поштовим відправленням про час та місце розгляду справи. Заперечень проти позову, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи без участі відповідачів та їх представників до суду не надходило. Тому суд вважає, що неявка у судове засідання відповідачів, які належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, не є перешкодою для розгляду справи по суті, а тому справу можливо слухати у їх відсутності в заочному порядку.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Судом встановлено, що 07.12.2017 року о 09:05 год за адресою: Львівська обл.. Пустомитівський район, с. Сокільники. вул. Стрийська буд. 30, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_1 , котрий керував легковим автомобілем марка ВАЗ. модель 21140. реєстраційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , котрий керував легковим автомобілем марка «Hyundai», модель «Н1». реєстраційний номер НОМЕР_2 . /а.с.6/

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно Постанови Залізничного районною суду міста Львова від 07.02.2018 у справі №462/5968/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП. Крім того, даною постановою судом встановлено, що ОСОБА_2 проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, наближаючись до нерегульованого перехрестя, не надав переваги в русі автомобілю, який рухався праворуч від нього, внаслідок чого здійснив зіткнення, чим порушив п. 2.3, 10.11 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1.306 від 10.10.2001. ОСОБА_2 у судовому засіданні факі скоєння правопорушення визнав та просив суворо не карати. /а.с.7/

Згідно інформації, яка стала відомою одразу після настання ДТП, цивільно-правова відповідальність гр. ОСОБА_2 при керуванні автомобілем Хюндай НОМЕР_2 була застрахованою Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Євроінс Україна», згідно з полісом №АМ/2276056. Згідно інформації з бази даних МТСБУ щодо цього поліса страхова сума за шкоду заподіяну майну становить 100 000.00 (сто тисяч) гривень, франшиза 00 (нуль) гривень./а.с.8/

08.12.2017 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ СК «Євроінс Україна» із заявою про страховий випадок. Для проведення оцінювання розміру заподіяного збитку скеровано до відповідних спеціалістів, огляд було призначено на 11.12.2017 року, після чого автомобіль ВАЗ НОМЕР_1 був оглянутим оцінювачем, про що складено протокол № 2372/18.

Отримавши від ПрАТ СК «Євроінс Україна» погодження проведення відновлювального ремонту. ОСОБА_1 поніс витрати в сумі 19 880.00 грн. а саме вартість ремонтних робіт в розмірі 16 750.00 грн. та вартість нових запчастин в розмірі 3 130.00 грн. /а.с.9, 11-12/

Позивач звернувся за професійною правничою допомогою адвоката. Адвокатський запит від 20.03.2019 № 13. серед інших містив питання: Чи звертався до ПАТ «ЄвроінсУкраїна» ОСОБА_1 з заявою про здійснення виплати у зв`язку пошкодженням його транспортного засобу. Якщо звергався то коли та які документи подані? Якщо не подано усіх необхідних документів, то чи повідомлено про це заявника у визначений законом спосіб, та коли?

Листом від 01.04.2019 №251/1-юр ПрАТ СК «Євроінс Україна» надало відповідь, в якій зазначило, що станом на 01.04.2019 ПрАТ С`К «Євроінс Україна» не приймалось рішення про виплату страхового відшкодування власнику автомобіля ВАЗ НОМЕР_1 ОСОБА_1 внаслідок ДТП, яка мала місце 07.12.2017. Також зазначає, що обгрунтоване рішення про виплату або відмову у здійсненні страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб ВАЗ НОМЕР_1 не здійснювалось Товариством у зв`язку із відсутністю звернення потерпілої особи із заявою про страхову, виплату, як це передбачено ст. 35 Закону№ 1961.

18.04.2019 року ОСОБА_1 подав до ПрАТ СК «Євроінс Україна» заяву про на виплату страхового відшкодування, зразок якої звичайно був у розпорядженні працівників львівського офісу ПрАТ СК «Євроінс Україна». До заяви додано: звіт оцінювача № 2372/18 щодо визначення вартості відновлювального ремонту, рахунок № 18/01 від 18.01.2018. Акт здачі-прийому виконаних робіт від 18.01.2018 року, а також 2 товарні чеки та реквізити банківського рахунка ОСОБА_1 . Проте ПрАТ СК «Євроінс Україна» жодним чином не відповіла на цю заяву.

Крім того, сторона позивача наголошує, що оскільки законодавство передбачає 90 денний строк, в межах якого страховик приймає рішення щодо заяви про страхове відшкодування, то останнім днем такого строку було 17.07.2019. Однак починаючи із 18.07.2019 ПрАТ СК «Євроінс Україна» прострочує виплату страхового відшкодування.

Відповідно до Акту прийому-здачі виконаних робіт від 18.01.2018 ОСОБА_1 поніс фактичні витрати в розмірі 19880,00 грн., в той час коли, розмір страхового відшкодування повинно становити 15 561.27 грн. За таких обставин, суд приходить до переконань про те, що різниця в розмірі 4 318.73 грн підлягає стягненню з ОСОБА_2 - особи, внаслідок дій якої і було спричинено ДТП.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктами 2, 3 частини першої статті 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком. (стаття 990 ЦК України).

Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентується Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 28 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, при вирішенні спору суд враховує, що позивач неодноразово звертався до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» про відшкодування шкоди завданої ДТП за участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , жодних заперечень щодо пред`явленою стороною позивача суми завданих збитків відповідачами суду подано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Так, враховуючи положення ст. ст. 22, 29, 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 133 ЦПК України, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача ПрАТ СК «Євроінс Україна» на його користь суми страхового відшкодування в розмірі 15561,27 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, встановивши, що ПрАТ СК «Євроінс Україна» належним чином не виконало зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування потерпілій особі, а тому наявні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Згідно ч. 3 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. У зв`язку з чим доводи сторони позивача в цій частині підставні.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.06.2017 року № 6-282цс17 та підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) вказала, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

У пункті 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ» від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам дано роз`яснення про те, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Крім того, у п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Таким чином, у межах позовних вимог з урахуванням наданого позивачем розрахунку, який не спростований відповідачем, з ПрАТ СК «Євроінс Україна» на користь позивача підлягають стягненню: три проценти річних у розмірі 197,70 грн., інфляційні втрати у розмірі 187,01 грн. та пеня в розмірі 1071,38 грн., що разом становить 1456,09 грн.

Крім того, суд також приходить до переконань про підставність заявленої вимоги щодо стягнення з ПрАТ СК «Євроінс Україна» 815 грн. витрат на виготовлення звіту оцінювача.

Згідно з ст. 1194 ЦК України - Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи наведене, з урахуванням наданого позивачем розрахунку, який не спростований відповідачем ОСОБА_2 , суд вважає підставними вимоги позивача про стягнення з вищевказаного винуватця ДТП, яким було завдано матеріальної шкоди, відшкодування матеріального збитку в розмірі 4 318.73 грн (чотири тисячі триста вісімнадцять гривень 73 копійки), інфляційні втрати -0,01 грн., 3 % річних - 11.68 грн., що разом становить 4330,42 грн.

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправної поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно роз`яснень, викладених у п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (із змінами та доповненнями), у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивач жодним чином не наводить аргументів, які б свідчили про нанесені йому моральні чи душевні страждання, позаяк лише вказує, що відповідач повинен був якісніше надавати йому відповідну інформацію та вживати усіх заходів для врегулювання ситуації що склалась. Позивачем не доведено факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, спричинених відповідачем, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями та наслідками, не аргументовано суму морального відшкодування. Відтак, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди.

Що стосується вимоги позивача про встановлення порядку виконання судового рішення суд наголошує на наступному.

Згідно з п. 1 ч. 7 ст. 265 ЦП К України у разі необхідності в резолютивній частині тиком вказується про порядок і строк виконання рішення.

З поданих суду доказів, позивач жодним чином не обгрунтовує необхідності у становленні порядку виконання рішення суду. Саме лише припущення про довготривалу виплату завданої шкоди відповідачами не може розцінюватись як необхідність для встановлення порядку виконання рішення суду. За наведеного, у задоволенні такої вимоги позивача слід відмовити.

У відповідності зі ст. 133 ч.3 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно зі ст. 137 ч.2 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зазначаючи суму понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, позивач жодним чином не доводить, що такі і справді були ним понесені. Так додаючи додатком ордер на надання правничої допомоги, стороною позивача не долучено договору про надання правничої допомоги, де було б зазначено вартість наданих адвокатом послуг, також не долучено та не відображено перелік та вартість послуг, яких визначається в розрахунку обсягу вартості наданих послуг та розміру компенсації витрат по наданню правничої допомоги. Також відсутніми є акт виконаних робіт при наданні правничої допомоги та квитанція чи платіжне доручення щодо оплати таких.

Крім того, в прохальній частині позовної заяви позивач не вказує, яку конкретно суму на професійну правову допомогу він просить стягнути з відповідачів, згадуючи лише про арієнтовний розмір витрат в описовій частині позову.

З наведених обставин, суд приходить до переконань про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу є безпідставною, оскільки жодним чином не обґрунтована, у зв`язку із чим у задоволенні такої вимоги слід відмовити.

На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1681,60 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 22, 28-29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 15, 16, 509, 526, 610, 625, 979, 988, 1166, 1187 ЦКУ, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 141, 264-265 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 : страхове відшкодування в розмірі 15 561.27 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят одну гривню 27 копійок), пеню 1 071.38 грн. (одна тисяча сімдесят одну гривню 38 копійок), інфляційні втрати 187.01 грн. (сто вісімдесят сім гривень 01 копійка), 3% річних 197.70 грн. (сто дев`яносто сім гривень 70 копійок), витрати па виготовлення звіту оцінювача 815.00 грн., а всього 17832 (сімнадцять тисяч вісімсот тридцять дві) грн.36 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : відшкодування матеріального збитку в розмірі 4 318.73 грн (чотири тисячі триста вісімнадцять гривень 73 копійки), інфляційні втрати -0,01 грн., 3 % річних - 11.68 грн., а всього стягнути 4330 (чотири тисячі триста тридцять) грн. 42 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1681, 60 грн. судового збору в рівних частках, тобто по 840,80 грн. з кожного.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява була подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до вимог п.п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови .

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», ідентифікаційний код юридичної особи: 22868348, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 102.

Повний текст рішення виготовлено 07.10.2020 року.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: А.І. Кирилюк