Постанова № 9208096, 25.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 березня 2010 року           13 год. 20 хв.           № 2а-10329/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

ДоДержавної податкової інспекції в місті Суми

Провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000092201/0/8363 від 11.02.2009 р., № 0000092201/1/8363 від 30.04.2009 р., № 0000092201/2/8363 від 05.06.2009 р. № 0000092201/3/8363 від 12.08 2009 р. За участю представників сторін

від позивача: Стовбир О.О. за дов. № ГО-09/251 від 20.11.2009 р.

від відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

          Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000092201/0/8363 від 11.02.2009 р., № 0000092201/1/8363 від 30.04.2009 р., № 0000092201/2/8363 від 05.06.2009 р. № 0000092201/3/8363 від 12.08 2009 р.

          Представник позивача адміністративний позов підтримав, вимоги просив задовольнити, вважає спірні податкові повідомлення-рішення такими, що винесені податковим органом з порушенням чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню у судовому порядку.

          Представник відповідача проти вимог позивача заперечував, просив у позові відмовити. В наданих суду запереченнях зазначає, що позивачем було порушено норми податкового законодавства, а саме п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток від страхової діяльності за 2007 рік (за IV квартал) та за 2008 рік (за І та ІІІ квартали).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до наступних висновків.

          Заявлено вимоги про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000092201/0/8363 від 11.02.2009 р., № 0000092201/1/8363 від 30.04.2009 р., № 0000092201/2/8363 від 05.06.2009 р. № 0000092201/3/8363 від 12.08 2009 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

          Податковим органом було проведено виїзну позапланову перевірку Сумської філії Закритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 29.01.2009 р., за результатами якої складено акт від 03.02.2009 р. № 710/220/24011959.

          Перевіркою було встановлено порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було занижено податок на прибуток від страхової діяльності за 2007 рік на суму 912,36 грн., у тому числі по періодах: за ІV квартал 2007 року у сумі 912,36 грн.; за 2008 рік на суму –3491,48 грн., у тому числі по періодах: за І квартал 2008 року у сумі 1934,63 грн., за ІІІ квартал 2008 року у сумі 1556,85 грн.

          На підставі встановлених порушень, податковою інспекцією було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000092201/0/8363 від 11.02.2009 р., відповідно до якого позивачу нараховано суму податкового зобов’язання у розмірі 5945, 26 грн., у т.ч. за основним платежем –4403,84 грн., штрафних (фінансових) санкцій –1541,42 грн.

          В подальшому податковим органом на адресу позивача були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000092201/1/8363 від 30.04.2009 р., № 0000092201/2/8363 від 05.06.2009 р. № 0000092201/3/8363 від 12.08 2009 р.

Позивач не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду задля відновлення прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідач стверджує, що Сумська філія ЗАТ «Страхова група «ТАС»є самостійним платником податку на прибуток, так само як і ЗАТ «Страхова група «ТАС», а тому кожна з них повинна самостійно обраховувати господарські операції у власному податковому обліку і віднесення Сумською філією до своїх валових витрат суму страхових премій переданих у перестрахування головній компанії є незаконним. З даним твердженням відповідача, суд не погоджується з посиланням на наступне.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про страхування», страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства»з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Згідно з розділом І Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків, затвердженого наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 12.03.94 р. № 13 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.05.94 р. № 100/309, страховики мають право створювати відокремлені підрозділи (філії), що здійснюють свою діяльність тільки на території України відповідно до чинного законодавства України. При цьому, відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик одержав ліцензії і право на проведення яких було надане відокремленим підрозділам загальними зборами учасників страховика в повному обсязі або з обмеженнями. Страховик несе повну відповідальність за діяльність своїх відокремлених підрозділів, організує контроль за їх страховими операціями.

Тобто, згідно чинного законодавства України, відокремлені підрозділи страховика не мають статусу юридичної особи, тому вони не підпадають під термін «Страховик»у розумінні чинного законодавства.

Юридичною особою є ЗАТ «Страхова група «ТАС», яке здійснює господарську (страхову) діяльність як самостійно так і через свої відокремлені підрозділи, в тому числі через Сумську філію, які укладають договори від імені ЗАТ «Страхова група «ТАС»в особі уповноваженого на підставі довіреності представника юридичної особи.

Відповідно до чинного законодавства України страховик, що має філії та інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, є єдиним власником всього доходу, отриманого відокремленими підрозділами. Враховуючи положення статті 95 Цивільного кодексу України, для провадження страхової діяльності через свої відокремлені підрозділи страховик має право передавати підрозділам майно та кошти. Підрозділи, у визначеному порядку, перераховують частину отриманих від діяльності коштів (страхові премії) до головного офісу юридичної особи.

Позивач протягом періоду, за який проводиться перевірка, як юридична особа - страховик, укладало договори перестрахування, якими було перестраховано частину ризиків по договорам страхування, укладеним ЗАТ «Страхова Група «ТАС»в особі Сумської філії.

Належить сказати, що згідно зі ст. З Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», до кола суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні не включено відокремлені підрозділи, а визначено, що суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності є юридичні особи і згідно статті 14 цього ж Закону всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях.

Виходячи з наведених норм Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»Сумська філія, як відокремлений підрозділ юридичної особи позивача, не може бути суб'єктом зовнішньоекономічної          діяльності та сплачувати перестрахувальні премії безпосередньо нерезидентам, тому позивачем було обрано існуючий порядок перерахування коштів у перестрахування на адресу перестраховиків –нерезидентів, коли оплату перестрахувальної премії здійснює Головний офіс ЗАТ «Страхова група «ТАС», а відокремлений підрозділ перераховує йому ці кошти за окремим розпорядженням шляхом перерахування вказаної суми по бордеро чи ковер-нотам на рахунок Головного офісу в межах внутрішніх розрахунків (балансовий рахунок 68).

Так, позивач уклав зовнішньоекономічні договори та самостійно визначив порядок сплати перестрахових премій перестраховикам у повній відповідності з чинним законодавством України, та здійснило інші дії.

Процедура перерахування перестрахової премії перестраховикам-нерезидентам наступна:

-          на підставі договорів страхування укладаються договори перестрахування від імені юридичної особи, в яких зазначаються істотні умови перестрахування (частина відповідальності перестраховика та перестрахові тарифи);

-           після підписання двома сторонами договору перестрахування бордеро переданої перестраховику відповідальності та належних премій, повний комплект документів передається бухгалтерії юридичної особи для відповідного перерахування премій перестраховикам;

-          якщо валюта перестрахування зазначається у вільноконвертованій валюті, бухгалтерію юридичної особи формується відповідний пакет документів для передачі в банк (для купівлі валюти) та на розгляд в податкову інспекцію, в якій знаходиться на обліку юридична особа (для отримання дозволу на купівлю валюти);

-          після отримання дозволу на купівлю валюти від податкової інспекції за місцем обліку юридичної особи, юридичною особою здійснюється купівля валюти та перерахування перестрахової премії протягом 5-робочих днів після її купівлі;

-          після сплати перестрахової премії бухгалтерія юридичної особи робить вибірку, за якими саме договорами страхування, укладеними відокремленими підрозділами компанії (філіями та дирекціями), було перераховано перестрахову премію і готує розпорядження на відповідні відокремлені підрозділи, за якими останнім необхідно провести залік перерахованих коштів, як сум, переданих в перестрахування.

Враховуючи вище викладене, Сумська філія протягом IV кварталу 2007 року І та ІІІ кварталів 2008 року, згідно розпоряджень перерахувала на рахунок ЗАТ «Страхова група «ТАС»кошти в розмірі 146 794,64 грн., як суми страхових премій, перерахованих ЗАТ «Страхова Група «ТАС»перестраховикам (для здійснення операцій перестрахування безпосередньо юридичною особою, у тому числі у зв'язку із відсутністю законодавчих підстав та встановленого порядку для здійснення таких операцій відокремленим підрозділом страховика) за договорами страхування, укладеними ЗАТ «Страхова група «ТАС»в особі Сумської філії.

Такий порядок перерахування коштів був встановлений в ЗАТ «Страхова Група «ТАС»згідно Порядку функціонування рахунків в системі ЗАТ «Страхова Група «ТАС», затвердженого Головою Правління ЗАТ «Страхова Група «ТАС»30.01.2006 р., і який діяв у перевіряємому податковому періоді.

Перерахування коштів Сумською філією до Головного офісу ЗАТ «Страхова Група «ТАС»не є операцією перестрахування тому, що не відповідає визначенню «перестрахування», наданому в статті 12 Закону України «Про страхування», а саме: перестрахування - страхування одним страховиком на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика резидента або нерезидента, який має статусу страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Тобто, для того, щоб здійснити операцію перестрахування потрібно мати статус страховика та укласти договір перестрахування. ЗАТ «Страхова Група «ТАС»не могла ніяким чином укласти такий договір перестрахування з Сумською філією, тому що остання не є самостійною юридичною особою, а входить до складу ЗАТ «Страхова Група «ТАС»як відокремлений підрозділ. Також, належить зазначити, що згідно статті 62 Господарського кодексу України підприємство не може мати у своєму складі інших юридичних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами..., зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді."

Відповідно до пункту 1 «Доходи від діяльності зі страхування»Форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, яка затверджено наказом ДПА України від 31.03.2003 р. № 146 зі змінами і доповненнями (на період перевірки) оподаткований дохід від страхової діяльності складає суму «валових внесків, одержаних платником або нарахованих на його користь за договорами страхування і перестрахування...»за виключенням суми «валових внесків, сплачених платником за договором перестрахування з нерезидентами».

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, яка діяла в перевіряємому періоді) також визначено особливий порядок оподаткування страхової діяльності, відповідно до якого доходи страховика від страхової діяльності (крім страхування життя), оподатковуються за ставкою 3% від суми валового доходу, отриманого від страхової діяльності. Під валовим доходом від страхової діяльності розуміється сума страхових платежів, за винятком суми страхових платежів, переданих, тобто сплачених, у перестрахування, отриманих (нарахованих) страховиками протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами.

У відповідності з п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено, що платниками податку на прибуток зокрема є філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташованої на території іншої ніж такий платник територіальної громади.

В податковому обліку Сумська філія, як окремий платник податку на прибуток, лише після фактичної сплати Головним офісом ЗАТ «Страхова група «ТАС»згідно з договорами перестрахування частини страхових премій та отримання від головного офісу підтверджуючої інформації про сплату таких коштів, зменшувала свій валовий дохід на суму страхових премій, перерахованих перестраховику за договорами перестрахування. Таким чином, зменшення валового доходу філії відбувалось в результаті здійснення головним офісом операцій перестрахування у нерезидентів ризиків по договорах страхування, укладених Сумською філією від імені ЗАТ «Страхова Група «ТАС».

Головний офіс/юридична особа за даними операціями перестрахування виступав умовним посередником, який мав право та законодавчі підстави здійснити за свої філії операції з перерахування перестраховикам коштів у вигляді страхових платежів, по ризиках за договорами страхування, які були укладені безпосередньо цими філіями. При цьому, головний офіс/юридична особа не зменшував свій валовий дохід від страхової діяльності з огляду на те, що договори страхування були укладені не головним офісом/юридичною особою, а його відповідними філіями.

Суми часток страхових платежів, які надходили від філій, в податковому обліку Головного офісу ЗАТ «Страхова Група «ТАС»згідно з підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не відображались. Одночасно Сумська філія, перераховуючи Головному офісу ЗАТ «Страхова Група «ТАС»суми страхових премій, які раніше головним офісом ЗАТ «Страхова Група «ТАС»були передані у перестрахування, зменшувала свій валовий дохід від страхової діяльності.

Враховуючи те, що Сумською філією були компенсовані Головному офісу ЗАТ «Страхова Група «ТАС»суми страхових премій, переданих у перестрахування, то Сумська філія, для уникнення подвійного оподаткування, відповідно до п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»мала право зменшувати свій валовий дохід від страхової діяльності на суми премій за договорами перестрахування.

Крім того, позивач зазначив, що валові доходи Головного офісу ЗАТ «Страхова Група «ТАС»формувались з урахуванням коштів, які надійшли від Сумської філії як компенсація сум страхових премій, переданих у перестрахування, тобто включалися до валового доходу Головного офісу і, відповідно, оподатковувались.

Також, слід зауважити, що можливість обліку операцій з передачі коштів між головним офісом та філією відображення такої операцій по перестрахуванню в податковому обліку та порядку оподаткування страхової діяльності також, не виключається листом Державної податкової адміністрації України від 06.11.2001 р. № 7083/6/15-1116.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішень.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що податковим органом безпідставно та всупереч п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було винесено спірні податкові повідомлення-рішення, що в свою чергу призвело до порушень прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Акт державного або іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000092201/0/8363 від 11.02.2009 р., № 0000092201/1/8363 від 30.04.2009 р., № 0000092201/2/8363 від 05.06.2009 р. № 0000092201/3/8363 від 12.08 2009 р., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000092201/0/8363 від 11.02.2009 р., № 0000092201/1/8363 від 30.04.2009 р., № 0000092201/2/8363 від 05.06.2009 р. № 0000092201/3/8363 від 12.08 2009 р.

3.          Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. присудити на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяО.Є. Пилипенко Дата підписання повного тексту постанови: 02.04.2010 р.