Рішення № 92080107, 28.08.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/6253/20

Провадження № 2/234/2236/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2020 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Данелюк О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №234/6253/20 за позовною заявою

Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д,

до

ОСОБА_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Обставини справи:

13.04.2020 року АТ КБ Приватбанк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява вмотивована тим, що між позивачем та ОСОБА_2 31.03.2010 року укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 6100,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. Банк свої зобов`язання перед відповідачем виконав. Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої зобов`язання перед банком ОСОБА_2 не виконав та станом на дату його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 сума заборгованості за кредитним договором б/н від 31.03.2010 року становить 5750,53 грн., яка складається з: 5745,98 грн. - заборгованість за кредитом; 4,55 грн. - заборгованість за відсотками. 23.09.2019 року позивачем було отримано відповідь Першої Краматорської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємцем померлого ОСОБА_2 є ОСОБА_1 . 25.11.2019 року до спадкоємця, ОСОБА_1 біло направлено лист-претензію, згідно якого позивач пред`явив свої вимоги, але зі сторони відповідача ніяких дій спрямованих на погашення заборгованості вчинено не було. Просить стягнути з відповідача дану заборгованість та судові витрати в сумі 2102 грн., сплачені позивачем при зверненні до суду.

Ухвалою суду від 12.05.2020 року провадження по справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 24.07.2020 року суддя ОСОБА_4 прийняла справи до свого провадження та справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.08.2020 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про слухання справи у його відсутність. Позовні вимоги просить задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлена належним чином, повісткою. Клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву від нього не надходило.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, слідує, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

31.03.2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 , укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 6100,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору,що підтверджується анкетою - заявою, Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 р. було змінено тип Банку на публічне акціонерне товариства та його найменування на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

Наказом Мінфіну від 21.05.2018 року № 519 (рішенням єдиного акціонера Банк) було змінено тип банку на приватне та змінено найменування на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», що підтверджується Статутом АТ КБ «Приватбанк» від 06.09.2019 року, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Станом на день смерті ОСОБА_2 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість за кредитним договором б/н від 31.03.2010 року становить 5750,53 грн., яка складається з: 5745,98 грн. - заборгованість за кредитом; 4,55 грн. - заборгованість за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 608, 1218, 1219 УК України у зв`язку із смертю боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно пов`язані з його особою і не можуть бути використаними іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті.

Частиною п`ятою ст. 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змісту статті 1282 ЦК України вбачається, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Так, згідно зі ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

23.09.2019 року позивачем було отримано відповідь Першої Краматорської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємцем померлого ОСОБА_2 є ОСОБА_1 .

25.11.2019 року до спадкоємця, відповідача по справі - ОСОБА_1 позивачем було направлено лист-претензію, згідно якого АТ КБ ПриватБанк пред`явив до відповідача свої вимоги, що підтверджується відповідним листом-претензією.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Як вбачається з копії спадкової справи спадкоємцем ОСОБА_2 , померлого, ІНФОРМАЦІЯ_1 є його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який прийняв спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори та отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.02.2015 року.

Таким чином, у зв`язку із не належним виконанням зобов`язань по кредитному договору ОСОБА_2 та прийняттям відповідачем спадщини після його померлого батька у відповідача утворилася вищевказана заборгованість.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті - заяві позичальника від 31.03.2010 року процентна ставка не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім простроченого тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 31.03.2010 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Умовами та правилами надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Умови розуміла відповідач та ознайомився і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (31 березня 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (13 квітня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду від 03.07.2019 року Справа № 342/180/17. Відповідно до ч. 4 ст 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З врахуванням викладеного, заборгованість станом на 30.07.2014 року складає в розмірі 5745,98 грн., з яких: 5745,98грн. - заборгованість за кредиту.

Таким чином, суд вважає що позов підлягає задоволенню частково - з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість у сумі 5745,98 грн.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, про що також не заперечує в позовній заяві представник позивача.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошові кошти у розмірі 2102 грн. на відшкодування судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12-13,76-79,81, 141, 259, 263-265, 280-283, ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 536, 611, 1050, 1054, 1216,1217,1268,1270,1273,1281,1282ЦК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" заборгованість за договором № б/н від 31.03.2010 року станом на 30.07.2014 в сумі 5745,98 грн. (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят грн. 98 коп.), з яких: 5745,98 грн. - заборгованість кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" витрати по сплаті судового збору у сумі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).

В частині стягнення відсотків відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті й надруковано в одному екземплярі.

Суддя Краматорського міського суду О. М. Данелюк