Постанова № 9207705, 01.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 лютого 2010 року           15:55           № 14/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В при секретарі судового засідання Хижняк І.В., за участю представників сторін:

від позивача: Морошкіної Тетяни Олександрівни

від відповідача: Лісогор Тамари Миколаївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомпідприємства «Інтелпол»

до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.05.2008 №0000712390/0 На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 лютого 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини четвертої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство «Інтелпол»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 14.05.2008 №0000712390/0.

Позовні вимоги обґрунтовано неправомірністю проведення органами державної податкової служби позапланової перевірки, а також необґрунтованістю висновків державної податкової інспекції про порушенням позивачем вимог Закону України «Про плату за землю», оскільки висновки акту перевірки не мають під собою жодних обґрунтувань, зроблені при неповному з'ясуванні обставин справи. За посиланням позивача, підприємство «Інтелпол»не є платником земельного податку, проте сплачувало податок за земельну ділянку, яка фактично знаходилась у користуванні підприємства –0,08 га.

Відповідач проти позову заперечував з посиланням на приписи статті 13 Закону України «Про плату за землю», відповідно до яких підставою для нарахування земельного податку є дані земельного кадастру. За посиланням відповідача, підставою для прийняття оскаржуваного рішення були матеріали виїзної позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати земельного податку підприємством «Інтелпол»за період з 01.01.2006 по 29.02.2008. В період, що перевірявся, позивач був платником податку за землю і звітував за земельну ділянку загальною площею 6595, 71 кв.м., проте сплачував без порушень лише за земельну ділянку площею 800 кв.м.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини тринадцятої статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», на підставі постанови слідчого прокуратури Дарницького району міста Києва від 19.03.2008 та направлення на перевірку державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 07.04.2008 №661, відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку фінансово-господарської діяльності підприємства «Інтелпол»з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати земельного податку за період з 01.01.2006 по 29.02.2008.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2006 по 31.03.2007 підприємство «Інтелпол»було платником податку за землю в державній податковій інспекції у Дніпровському районі міста Києва відповідно до Закону «Про плату за землю», Земельного кодексу України, Рішення Київської міської Ради від 27.04.2000 № 104/825 «Про затвердження грошової оцінки земель міста Києва»(із змінами та доповненнями), Рішення Київської міської ради від 26.07.2007 №43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення»і звітувало за земельну ділянку загальною площею 6595,71 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Каунаська, 4-Б. Проте документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою, у підприємства відсутні, крім технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування та витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки №38 від 21.01.2005, наданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.05.1999 за №17/3, кадастровий номер ділянки №63:085:0032, де визначено коефіцієнт на функціональне використання землі Кф=2,5 - землі комерційного використання.

Розрахунки податку за землю за період з 01.01.2006 по 31.03.2007 виконані з урахуванням базової вартості 1кв.м. землі для економіко-планувальної зони №147 (Ленінградська площа) в сумі 241,34 грн., визначеної Рішенням Київської міської ради від 27.04.2000 № 104/825 «Про затвердження грошової оцінки земель міста Києва», коефіцієнту на функціональне використання землі - 2,50 та щорічних коефіцієнтів індексації: 1,13 - відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 №783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель»; за 2000 рік 1,182- відповідно до листа Держкомзему України від 15.01.2001 №14-22-7/132; за 2001 рік 1,02 - відповідно до листа Держкомзему України від 10.01.2002 №і4-22-6/186 ; за 2005рік 1 ,035- відповідно до листа Держкомзему України від 10.01.2007 №14-22-6/20.

Проте податок на землю за використання земельної ділянки площею 5795,71 кв.м. розраховувався та сплачувався у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частини п'ятої статті 7 Закону України «Про плату за землю», якою визначено, що податок за земельні ділянки зайняті кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частини першої та другої цієї статті, а за земельну ділянку площею - 800 кв.м. у розмірі одного відсотка від суми земельного податку, обчисленого відповідно до частини першої статті 7 цього ж Закону з коефіцієнтом функціонального використання - 2,50 (землі комерційного використання).

Проведеною перевіркою було встановлено, що на порушення частини першої статті 7 та статей 13, 14 Закону «Про плату за землю»підприємством було занижено земельний податок за період з 01.01.2006 по 31.12.2006 на суму 46771,82 грн. та з 01.01.2007 по 31.03.2007 на суму 11694,95 грн.

За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва складено акт від 23.04.2008 №1456/23-30252458 та прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 14.05.2008 №0000712390/0, яким підприємству «Інтелпол»визначено суму податкового зобов’язання з земельного податку на загальну суму 87700,15 грн. у тому числі: 58466,77 грн. основного платежу та 29233,38 грн. штрафних санкцій.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини тринадцятої статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Матеріали справи свідчать, що наказ на проведення позапланової перевірки виданий на підставі постанови слідчого прокуратури Дарницького району міста Києва від 19.03.2008 про призначення документальної перевірки, яку не було скасовано або відкликано у встановленому порядку. А тому органи державної податкової служби при здійсненні позапланової перевірки діяли на підставі та у межах повноважень, передбачених Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Підприємство «Інтелпол»як платника податку за землю було взято на податковий облік у державній податковій інспекції у Дніпровському районі міста Києва 28.02.2002 за № 30252458. Позивач за перевіряємий період надавав відповідачу розрахунки плати за земельну ділянку загальною площею 6595,71 кв.м., які власноручно були складені, підписані директором підприємства та скріплені його печаткою.

Згідно даних автоматизованої системи земельного кадастру ПК «Кадастр», Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА), що систематично з зазначенням переліку власників земельних ділянок та землекористувачів надається у електронному вигляді до державної податкової адміністрації у місті Києві, за підприємством «Інтерпол»зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 63:085:032, площею - 6565,71 м.кв., коефіцієнт на функціональне використання землі Кф=2,5 - землі комерційного використання.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.01.2005 № 38, виданого Головним управлінням земельних ресурсів, позивач звітує за земельну ділянку площею - 6565.71 кв. м.

Основним документом, що регулює земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України, а справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону України «Про плату за землю».

Стаття 2 Закону України «Про плату за землю»визначає що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Статтею 206 Земельного кодексу України, встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Дані державного земельного кадастру відносно підприємства «Інтелпол»є незмінними з 2006 року, позивачем не оскаржувались.

Відповідно до Закону України «Про плату за землю»:

- (стаття 5) об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар;

- (стаття 14) платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями;

- (стаття 15) власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 13 Закону України «Про плату за землю»передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 193 Земельного Кодексу України державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Державна реєстрація земельних ділянок, відповідно до статті 202 названого кодексу, здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин:

а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Відповідно до Положення про ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 №15, державний земельний кадастр включає, зокрема, дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі. Власники землі або землекористувачі щорічно подають відповідним органам дані про зміни, що відбулися у складі земель, які знаходяться у їх власності або користуванні.

Згідно даних державного земельного кадастру по юридичних особах підприємство «Інтелпол»станом на 10.04.2006 є землекористувачем земельної ділянки, розташованої за адресою: місто Київ, вулиця Карнаутська 4-б загальною площею 6595,71 кв.м.

Суд не приймає до уваги посилання позивача про відсутність об’єкта плати за землю загальною площею 6595,71 кв.м., оскільки позивачем не оскаржувались дані Державного земельного кадастру та надавались до державної податкової інспекції відповідні розрахунки (занижені) суми земельного податку.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 18 Закону України «Про плату за землю»платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки. Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більш як за два попередні роки.

Відповідно до преамбули Закону України «Про плату за землю»(у редакції на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

За таких обставин, названий Закон є спеціальним законом, а отже припис статті 18 Закону України «Про плату за землю»відповідно до принципу превалювання є спеціальною нормою з питань сплати земельного податку. Разом з тим, відповідно до статті 26 названого Закону платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України. Санкції за порушення у сфері оподаткування встановлені статтею 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону передбачено, що у випадках, якщо за даними документальних перевірок діяльності платника податків установлюються факти заниження його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язковою платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає таки недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50 % такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Представником відповідача надано в судовому засіданні детальні розрахунки визначення податковим повідомленням-рішенням від 14.05.2008 №0000712390/0 податкового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб, з яких вбачається, що позивачу нараховано податок на землю та застосовано штрафні санкції у період з січня 2006 року по березень 2007 року.

Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове повідомлення –це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом, у випадках, передбачених цим Законом.

Враховуючи, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва винесено 14.05.2008, суд вважає, що нарахування податкового зобов’язання з земельного податку за період січень –квітень 2006 року не відповідає приписам статті 18 Закону України «Про плату за землю», а тому податкове повідомлення-рішення від 14.05.2008 №0000712390/0 є недійсним в частині визначення податкового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб за період січень-квітень 2006 року у сумі 23 385,88 грн., у тому числі за основним платежем 15 590,60 грн. та 7795,28 грн. –штрафних санкцій.

В іншій частині податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 14.05.2008 №0000712390/0 відповідає вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 2 зазначеного Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши докази, які є у справі на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами, визначеними частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 14.05.2008 №0000712390/0 в частині визначення податкового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб у сумі 23 385,88 грн., у тому числі за основним платежем 15 590,60 грн. та 7795,28 грн. –штрафних санкцій.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства «Інтелпол»витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 (одна) грн. 70 (сімдесят) коп.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текс постанови викладено 08.02.2010 року