Постанова № 9207258, 18.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 лютого 2010 року 14:45 № 2а-12348/09/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

Судді Шелест С.Б.

При секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомВідкритого акціонерного товариства «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій»

до відповідачаДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

проскасування податкових повідомлень - рішень

Представники сторін: від позивачаБойко Г.В. представник за довіреністю від відповідача Марінець А.Ю., Мороз С.О. представники за довіреністю

на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.02.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Відкрите акціонерне товариство «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій»звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000461750/0 від 19.03.2009р. та № 0000461750/1 від 22.05.2009р., згідно з якими визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

В судовому засіданні 20.01.10р представник позивача заявив клопотання про доповнення позовних вимог вимогами про скасування податкових повідомлень рішень від 27.07.09р. №0000461750/2, від 06.10.09р. № 0000461750/3.

Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав та не погоджуючись з висновком податкового органу про порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок якого податковий орган дійшов висновку про заниження вказаного податку на суму 1748,31 грн., зазначив, що відповідно до п.п. 9.10.2 п. 9.10 вказаного Закону, за наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту, який надається до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження. Враховуючи, що день закінчення відрядження працівника позивача припав на 24.11.07р вихідний день (суботу), складання звіту про використані кошти та зарахування залишку коштів в сумі 11655, 40 грн. на банківський рахунок позивача здійснено платником податку вчасно, тобто в межах строку, визначеного Законом.

Стосовно тверджень представника відповідача у судових засіданнях про непідтвердженність внесення невитрачених підзвітних коштів саме підзвітною особою представник позивача зазначив, що враховуючи, що доступ в операційний зал банку не є вільним і потребує спеціального пропуску, то підзвітна особа Матвійчук Я.О. видав довіреність для повернення невитрачених ним у процесі відрядження коштів головному бухгалтеру Женжері В.В., яка і вчинила вказані дії.

За таких обставин, позивач вважає відсутніми правові підстави для висновку про заниження вказаного податку, з покликанням на те, що повернення підзвітних коштів підтверджується документально, а саме квитанцією № 301 від 28.11.07р. та довідкою обслуговуючого банку.

Щодо висновку податкового органу про те, що позивач при придбанні транспортних засобів за біржовими договорами купівлі продажу виступає податковим агентом, позивач зазначив, що дане твердження не узгоджується з п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яким визначено, що якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу. Враховуючи викладене, позивач вважає, що податковим агентом стосовно оподаткування доходів, одержаних платником податку від такого продажу, є товарна біржа. В обґрунтування такої позиції позивач також посилається на листи ДПА України від 18.02.04р. №1139/6/17-3116 та від 08.06.06р. №6347/6/17-0216.

З огляду на викладене, позивач просить суд скасувати податкове повідомлення рішення № 0000461750/0 від 19.03.2009р. та податкові повідомлення рішення, прийняті за результатами процедури адміністративного оскарження.

Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечував з посиланням на те, що позивачем порушено вимоги п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 9.10.1 п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме позивачем, як податковим агентом, не утримано податок з сум, які виплачені за рахунок коштів підприємства в листопаді 2007 року: платник податку, який є працівником підприємства та перебував у відрядженні у періоді з 11.11.07р. по 24.11.07р., не повернув до каси товариства суму коштів в розмірі 11655,40 грн. В судовому засіданні 28.01.10р. представник відповідача податковий ревізор інспектор, яка проводила перевірку, повідомила суду, що висновок про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на суму 1748, 31 грн. ґрунтується на тому, що на час проведення перевірки перевіряючим не було надано підтверджень, що невикористані кошти були повернуті вчасно на банківський рахунок позивача саме підзвітною особою ОСОБА_1.

Окрім того, перевіркою встановлено порушення позивачем п 1.15 ст.1, п.п. 8.1.1 ст. 8, п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що полягало у неутриманні позивачем, як податковим агентом, податку за біржовими угодами купівлі продажу транспортних засобів.

За таких обставин, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи і заперечення представників сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.07р. по 30.09.08р., за результатами якої складено акт перевірки від 05.03.09р. № 698/23-200-04012299.

На підставі вказаного акту, податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 19.03.09р. №0000461750/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 93870,00 грн., з яких: 31290 грн. за основним платежем та 62580 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами процедури адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення рішення залишено без змін, в звязку з чим ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийняті податкові повідомлення рішення № 0000461750/1 від 22.05.2009р., від 27.07.09р. №0000461750/2, від 06.10.09р. № 0000461750/3.

Правомірність вказаних податкових повідомлень рішень є предметом даного спору.

Як вбачається із акту перевірки, підставою для визначення податкового зобовязання у вказаній сумі слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п. 1.18, п. 1.15, п. 1 ст. 1, п. 12.3, п. 12.5 ст. 12, п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8, п.п. 4.2.15, п. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 9.10.1 п. 9.10 ст. 9, п.п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі - Закон). А саме, перевіркою встановлено, що позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб у 2007 році в сумі 1748, 31 грн. з суми 11655,40 грн., які виплачені за рахунок коштів підприємства, оскільки відповідно до авансового звіту від 28.11.07р. №2 працівнику ОСОБА_1. на відрядження у періоді з 11.11.07р. по 24.11.07р. видано кошти в сумі 17675,00 грн., залишок яких в сумі 11655,40 грн. не повернуто у встановлені законодавством строки.

Окрім того, перевіркою документів фінансового обліку за період з 01.01.07р. по 30.09.08р. встановлено, що позивачем у вказаному періоді виплачено з розрахункового рахунку кошти за придбані у фізичних осіб транспортні засоби відповідно до біржових угод купівлі продажу, однак при виплаті доходів фізичним особам податок з доходів фізичних осіб не утримано та не сплачено, що призвело до заниження цього податку в сумі 29542,16 грн., в тому числі: за 2007 р. в сумі 20458,82 грн., за 2008 рік 9083,34 грн. ( стор.20-21 акту перевірки).

Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, позивачем відповідно до наказу №122 від 05.11.07р. було відряджено інженера з впровадження нової техніки та технології Матвійчука Я.О. у закордонне відрядження в період з 11.11.07р. по 24.11.07р., для чого останньому було видано кошти в сумі 3500 доларів США , що еквівалентно 17675, 00 грн., про що оформлено заяву про видачу готівки від 09.11.07р. №110 (копія долучена до матеріалів справи).

28.11.07р. ОСОБА_1. подано звіт №2 про використання коштів, наданих на відрядження, відповідно до якого залишок невитрачених коштів становить 11655, 40 грн. (2308 дол. США). Вказані обставини встановлені перевіркою та відображені у акті на стор. 19.

28.11.07р. ОСОБА_1. було видано довіреність бухгалтеру ВАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» Женжері В.В. для представництва інтересів в ході повернення невикористаних у відрядженні підзвітних коштів в розмірі 2308 дол. США шляхом внесення зазначеної суми на рахунок ВАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій»у ВАТ КБ «Хрещатик»у м. Києві.

Відповідно до листа ВАТ КБ «Хрещатик»№43-08/2802 від 12.05.09р., кошти в сумі 2308.00 дол. США згідно заяви на переказ готівки №301 від 28.11.07р. внесені до каси банку 28.11.07р. та зараховані на рахунок позивача №2600500018928.

На запит суду від 05.11.09р. ВАТ КБ «Хрещатик»листом від 19.11.09р. №43-10/6932 підтверджено вказану інформацію та зазначено, що кошти перераховано з призначенням платежу: «повернення коштів не використаних у закордонному відрядженні згідно листа від №01/827 від 28.11.07р. ВАТ «ДКБМК».

Факт виплати коштів в сумі 3500 доларів США , що еквівалентно 17675, 00 грн. та повернення залишку невитрачених коштів в сумі 11655, 40 грн. (2308 дол. США) підтверджуються також долученими до матеріалів справи банківськими виписками по особовому рахунку позивача за період з 01.11.2007р. по 30.11.07р.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечувала, що невитрачені підзвітною особою кошти були повернуті саме 28.11.07р. на банківський рахунок позивача. Доводи податкового органу про порушення вимог Закону, як пояснила в судовому засіданні ревізор-інспектор Рєпкіна Г.А. , яка проводила перевірку, зводились до того, що на час перевірки позивачем не було надано документальних підтверджень (прихідних касових ордерів) про те, що невикористані кошти були повернуті вчасно саме підзвітною особою ОСОБА_1. в касу підприємства.

Відповідно до п.п. 9.10.2 п.9.2 Закону, звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.

Таким чином, наведена норма надає право підзвітній особі повернути залишок невитрачених коштів, як у касу підприємства, так і безпосередньо на його банківський рахунок.

Враховуючи, що відрядження працівника позивача завершилось 24.11.07р. (субота), то останнім банківським днем для подання звіту про використані кошти та зарахування залишку коштів на розрахунковий рахунок підприємства є 28.11.07р. (третій робочий банківський день після вихідних), саме цієї дати кошти були зараховані, що підтверджується документально та виключає висновок про порушення строків, визначених Законом.

Доводи податкового органу щодо не підтвердження повернення коштів саме фізичною особою, якій ці кошти було надано не можуть слугувати правовою підставою для висновку про заниження податкового зобовязання у вказаній сумі. Реалізація передбаченого законом обовязку підзвітної особи повернути невитрачені підзвітні кошти у встановлені законом терміни цілком допустима як такою особою особисто, так і через свого законного представника, що відповідає вимогам ст.238 ЦК України, відповідно до якої представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Матеріалами справи підтверджується, що за довіреністю від 28.11.07р., наданою ОСОБА_1. на імя Женжери В.В. (головного бухгалтера Позивача), підзвітна особа уповноважила на повернення невитрачених у відрядженні коштів головного бухгалтера. Відповідно до листа позивача від 28.11.07р. №01/827, адресованого ВАТ «КБ «Хрещатик»з проханням прийняти суму коштів в розмірі 2308,00 дол. США від Женжери В.В., банком зараховано вищевказану суму на рахунок підприємства.

Щодо припущень представників податкового органу, висловлених в судовому засіданні про непідтвердження розміру фактично виплачених підприємством працівнику коштів на відрядження, то такі доводи не слугували підставою для висновку про заниження податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у вказаній сумі. Крім того, такі доводи спростовуються наведеними вище та наявними в матеріалах справи доказами.

З огляду на викладене, суд вважає, що податковим органом неправомірно визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1748, 31 грн., та, як наслідок неправомірно застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 3496,62 грн., в звязку з чим оспорювані у цій частині податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

Як вбачається з акту перевірки, в результаті перевірки документів за період з 01.01.07 по 30.09.08, виписок банку про рух грошових коштів по розрахункових рахунках підприємства, авансових звітів, касових та інших первинних документів фінансового обліку встановлено, що позивачем у серпні 2007 року з розрахункового рахунку здійснено оплату за придбані транспортні засоби: один транспортний засіб у гр. ОСОБА_2., за біржовим договором купівлі-продажу транспортного засобу, угода № ВВ-16517 від 16.08.2007 р. в сумі 25 179,44 грн.; два транспортних засоби у гр. ОСОБА_3., за біржовими договорам купівлі-продажу транспортного засобу, угода № ВВ-16514 від 16.08.07 р. та № ВВ-16515 від 16.08.07 р. на суму 111212,64 грн. та 60 555,60 грн., без утримання податку з доходів фізичних осіб, що призвело до порушення вимог п. 1.18, п. 1.15, п. 1.2, ст. 1, п. 12.3, п. 12.5 ст. 12, п.п. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідач вважає, що Біржа, як юридична особа не містить ознак податкового агента у розумінні вказаного Закону і при наданні послуг в укладанні біржових угод не повинна була утримувати податок з доходів фізичних осіб. Крім того, відповідач зазначає, що оскільки, біржові договори (угоди) були укладені 16.08.07 р., а доходи на користь фізичних осіб підприємством виплачувалися з 31.08.07 р. по 24.04.2008 р. відповідно до платіжних доручень, зазначених в акті перевірки, товарна біржа під час реєстрації угод не могла проконтролювати (перевірити) правильність сплати (перерахування до бюджету) належної суми податку.

З метою задоволення клопотання позивача про витребування інформації у ДПІ у Дарницькому районі м. Києва щодо сплати вказаними фізичними особами податку з доходів фізичних осіб, судом витребувано таку інформацію у відповідача, за запитом якого ДПІ у Дарницькому районі м. Києва повідомила (вх. № 1017/1 від 25.01.10р.) про те, що вказані особи не декларували доходи від продажу автомобілів у декларації про доходи за відповідний звітний період.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», вважає доводи позивача необґрунтованими, а позов в цій частині таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Пунктом 12.1 статті 12 вказаного Закону встановлено, що дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

Якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу (пункт 12.3 статті 12 Закону).

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»не розкриває змісту посередництва як ознаки податкового агента.

Відповідно до ч.1 ст. 295 Господарського кодексу України, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені (частина третя цієї статті).

Отже, посередництво означає діяльність уповноваженого суб'єкта із вчинення юридичних дій в інтересах іншої особи від імені цієї особи або від власного імені.

Відповідно до ч.1 ст. 279 Господарського кодексу України, товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям.

Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку (частина сьома цієї статті).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про товарну біржу»10.12.1991 р. N 1956-XII, товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Обов'язками товарної біржі, як це передбачено частиною другою статті 280 Господарського кодексу України та статтею 4 Закону України «Про товарну біржу», є: створення умов для проведення біржової торгівлі; регулювання біржових операцій; регулювання ціни на товари, що допускаються до обігу на біржі; надання членам і відвідувачам біржі організаційних, інформаційних та інших послуг; збір, обробка і розповсюдження інформації, що стосується кон'юнктури ринку.

Частиною другою статті 15 Закону України «Про товарну біржу» встановлено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Правовий статус товарної біржі свідчить, що вона здійснює організацію торгового процесу, забезпечує дотримання учасниками біржових торгів досягнутих домовленостей щодо купівлі-продажу товарів, які продаються на цих торгах, засвідчує факт укладення біржових угод та гарантує їх виконання. Така діяльність біржі не є здійсненням юридичних дій в інтересах іншої особи, а тому не є посередництвом.

Та обставина, що зареєстровані на біржі угоди не потребують нотаріального посвідчення, а приватні нотаріуси як особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність, Законом України від 1 липня 2004 року N 1958-IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визнані податковими агентами, не означає, що товарна біржа через схожість юридичних наслідків реєстрації біржових угод з нотаріальним посвідченням договорів має статус податкового агента.

Враховуючи наведене, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку при купівлі через товарну біржу буде юридична особа, яка безпосередньо виплачує дохід на користь фізичної особи продавця, отже, податковим агентом при виплаті доходу на користь фізичної особи під час проведення вказаних операцій з придбання рухомого майна через товарну біржу є позивач.

Відповідно до п.17.2. «а»ст.17 Закону, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постанові ВСУ від 14.04.09р. у справі з аналогічним позовом у спорі щодо невиконання обовґязку податкового агента щодо нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб продавців автомобілів за біржовими угодами. Вказана позиція викладена також у п.8 Оглядового листа ВАСУ від 06.07.09р. № 982/13/13-09 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державно податкової служби».

Покликання позивача на листи ДПА України від 18.02.04р. №1139/6/17-3116 та від 08.06.06р.№6347/6/17-0216 щодо спірних правовідносин не можуть бути правовою підставою для задоволення позову в цій частині вимог. Вказані листи не є нормативно-правовими актами в розумінні законодавства України, а тому висновки суду щодо спірних правовідносин не можуть ґрунтуватись на таких листах.

Враховуючи викладене, суд вважає правомірним визначення позивачу суми основного платежу податку з доходів фізичних осіб за оспорюваними податковими повідомленнями рішеннями в розмірі в сумі 29542,16 та, як наслідок застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 59 084, 32 грн.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про податок з доходів фізичних осіб», «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0000461750/0 від 19.03.2009р., № 0000461750/1 від 22.05.2009р.,. №0000461750/2 від 27.07.09р., № 0000461750/3 від 06.10.09р. в частині визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1748, 31 грн. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3496, 62 грн.

В решті позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 23.02.10р.