Рішення № 92072339, 07.10.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/1028/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 2195 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У поданому до суду позові ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 2195 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 18.11.2019р.;

- зобов`язати військову частину 2195 встановити для нарахування індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 року базовий місяць січень 2008 року, а з 01.03.2018р. фіксовану суму індексації в розмірі 4 243,35грн.;

- зобов`язати військову частину 2195 нарахувати та виплатити з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та фіксованої суми індексації в розмірі 4 243,35грн. на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 18.11.2019р. в сумі 173 490,58грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку із зростанням споживчих цін, є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форм власності та виду юридичної особи. Вказує, що у період з 01.12.2015р. по 18.11.2019р. нарахування та виплата індексації його грошового забезпечення здійснювалися відповідачем не в повному обсязі, а в деякий період взагалі не здійснювалась така виплата. Так, вказує, що при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу невірно встановлено базові місяці, а заборгованість з виплати індексації в сумі 8630,76грн. не відповідає дійсності. Позивач вважає, що в його випадку для нарахування індексації грошового забезпечення з 2015 року по 2018 рік базовим місяцем повинен бути січень 2008 року, а з 01.03.2018р. по день звільнення - до нарахування та виплати підлягала фіксована сума індексації в розмірі 4243,35грн.

Таким чином, позивач стверджує, що загальна сума індексації грошового забезпечення, яка не була виплачена відповідачем за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. становить 86054,90грн., а за період з 01.03.2018р. по 18.11.2019р. не було виплачено індексації грошового забезпечення на суму 45408,07грн.

Відповідач подав до суду відзив, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Вказує на те, що розпорядники бюджетних коштів мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами. Зазначає, що Чернівецький прикордонний загін є розпорядником коштів 3 рівня кошторисами, при цьому кошторисними призначеннями Державної прикордонної служби України з липня 2015 року не передбачено виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців та кошти для виплати індексації не надходили.

Щодо вимог позивача про нарахування індексації з 2015 року по 2018 рік з урахуванням базового місяця січня 2008 року, на думку відповідача, питання пов`язане з проведенням індексації грошового забезпечення повинно врегульовуватись при перегляді посадових окладів, окладів за військове звання та інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які носять постійний характер, крім премії. Так, відповідач зазначає, що у грудні 2014 року у позивача на 10% зросла надбавка до посадового окладу у зв`язку з вислугою років, тому базовим для обрахування індексації за період з липня 2015 року по лютий 2018 року вказаний грудень 2014 року.

Вимогу щодо нарахування та виплати позивачу з 01.03.2018р. фіксованої суми індексації в розмірі 4243,35грн., відповідач вважає необґрунтованою, оскільки вказує, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. У зв`язку з цим зазначає, що позивачем не надано жодного документу, який підтверджував би відповідність індексів споживчих цін, наведених у наданому до позову розрахунку, індексам, які обчислені за відповідний період центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. Також, відповідач не згідний з вимогою про нарахування та виплату індексації в розмірі 173490,58грн. у відповідності до наданого позивачем розрахунку, оскільки вважає, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенція Чернівецького прикордонного загону як органу, який виплачував таке грошове забезпечення.

У відповіді на відзив, поданій позивачем, останній вказує на необґрунтованість посилань відповідача про те, що у відповідача був відсутній фінансовий ресурс для здійснення нарахування індексації. Зазначає, що відповідач не спланував і не здійснював витребування бюджетних коштів на виплату індексації грошового забезпечення, що не може трактуватись як відсутність бюджетних асигнувань, кошторисних призначень чи бюджетних коштів. Також, позивач наполягає на тому, що за період з грудня 2015 року по березень 2018 року, базовий місяць який підлягає застосуванню при розрахунку індексації є січень 2008 року. В свою чергу, зазначає, що у березні 2018 року грошовий дохід позивача не перевищив суму індексації, яка склалась у лютому 2018 року, відтак з березня 2018 року відповідач, на думку позивача, повинен був виплачувати йому фіксовану суму індексації, що розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу.

Ухвалою суду від 24.07.2020р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині 2195 (31 прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України), де отримував грошове забезпечення (а.с.54).

Наказом начальника 31 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 18.11.2019р. №431-ОС, прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби відділу прикордонної служби (тип С), звільненого з військової служби в запас Збройних Сил України, наказом начальника 31 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 14.11.2019р. №428-ОС, визначено вважати таким, що справи та посаду здав 18.11.2019 року, виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення (а.с.11).

Згідно з довідкою Чернівецького прикордонного загону про нараховану та виплачену індексацію за 2015-2019р.р. колишньому військовослужбовцю ОСОБА_1 нараховано 11284,21грн., виплачено 2861,43грн., заборгованість з виплати індексації становить 8 630,76грн. (а.с.12).

Позивач не погоджується з розрахунком індексації його грошового забезпечення, наведеним у довідці та вважає, що відповідач не в повній мірі здійснював нарахування та виплату індексації, а в деякий період служби взагалі не здійснював. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, оскільки військова служба є особливим видом публічної служби, її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).

Частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

В силу ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч.3 ст.9 Закону №2011-XII).

Згідно із ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Абзацом 2 частини третьої статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-ХІІ).

Згідно із статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина; індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації визначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст.6 Закону №1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (у 2014 році - 101 відсотка, у 2015 році - 101 відсотка, у 2016 році - 103 відсотка, у 2017 році -103 відсотка, у 2018 році -103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно з пунктом 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

З аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.

Таким чином, зміна посадових окладів відбулась 01.01.2008 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294.

Надалі розмір посадового окладу було змінено 01.03.2018 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Відтак, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з лютого 2008 року.

Разом з тим, з наявної у матеріалах справи довідки Чернівецького прикордонного загону слідує, що при розрахунку нарахування індексації грошового забезпечення за січень-грудень 2015 року, січень-лютий 2016 року, взято "базовий місяць для нарахування індексації" - грудень 2014 року, при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за березень-грудень 2016 року, січень-грудень 2017 року, січень-червень 2018 року взято "базовий місяць для нарахування індексації" - березень 2018 року, при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за липень-грудень 2018 року, січень-листопад 2019 року взято "базовий місяць для нарахування індексації" - липень 2018 року (а.с.12).

З огляду на викладене, судом встановлено, що індексація грошового забезпечення була нарахована та виплачена позивачу в період з грудня 2015 року по березень 2018 року не в повному обсязі.

Суд звертає увагу на те, що базовим місяцем вважається місяць, в якому підвищена тарифна ставка (посадовий оклад) військовослужбовця за посадою, яку він займає. Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яке вперше відбулось у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007, місяці, у якому відбулося збільшення розміру посадового окладу штату. При цьому, загальна сума збільшення грошового забезпечення перевищила суму індексації нараховану в цьому місяці і відповідно до абзаців 1 і 2, пункту 5 Порядку №1078 січень 2008 року став базовим місяцем для нарахування індексації заробітної плати позивача.

В такому порядку, нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця, яке відбулося у березні 2018 року, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 №90 "Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України".

Судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що підвищення грошового доходу позивача у грудні 2014 року (який взято відповідачем як базовий) перевищило суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу та яка мала нараховуватися із базового місяця січень 2008 року.

Таким чином, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року, в якому постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, а не грудень 2014 року, березень 2018 року чи липень 2018 року.

Аналіз встановлених судом обставин за результатом дослідження доказів в матеріалах справи дає підстави для висновку, що за період з грудня 2015 року по березень 2018 року позивачу нарахування індексації здійснювалось неправильно та призвело до нарахування індексації грошового забезпечення у занижених розмірах, оскільки при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу невірно було встановлено базовий місяць у зв`язку зі зміною розмірів грошового забезпечення. Відтак, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову в частині визнання протиправної бездіяльності щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року та зобов`язання здійснити його в повній мірі з урахуванням базового місяця січня 2008 року. За таких обставин позов в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому, суд визнає безпідставним посилання відповідача на не передбачення таких виплат кошторисними призначеннями та обмеженим фінансування, оскільки вказані обставини жодним чином не впливають на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення в повному розмірі, що є предметом спору у цій справі.

З приводу періоду з 01.03.2018р. по 18.11.2019р. (день виключення зі списків військової частини) суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, згідно з абз.4-5 п.5 Порядку №1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

01.03.2018 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою було затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Тобто, базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовця в даному випадку за період з 01 березня 2018 року по 03 квітня 2020 року є березень 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, яка набрала чинності з 01.03.2018 року та якою було затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що грошовий дохід позивача за штатною посадою у березні 2018 року збільшився в порівнянні з лютим 2018 року.

Так, нараховане грошове забезпечення позивача за штатною посадою у лютому 2018 року склало 7 868,40 грн., а в березні 2018 року - 7 883,80 грн. Отже, грошовий дохід позивача за штатною посадою збільшився на 15,40 грн.

При цьому, в лютому 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00грн., а величина приросту індексу споживчих цін 241,70%, отже відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за лютий рахується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 лютого 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,00грн.*241,70% / 100), що становить 4258,75грн.

Таким чином, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4 258,75грн. мінус 15,40 грн. та становить 4 243,35 грн.

Отже, суд звертає увагу, що місячна фіксована сума індексації грошового забезпечення в період з березня 2018 року по листопад 2019 року склала 4 243,35 грн.

Згідно відомостей, наведених у довідці Чернівецького прикордонного загону при розрахунку індексації грошового забезпечення за березень 2018 року по листопад 2019 року відповідач не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4 243,35 грн.

З наведеного суд робить висновок про те, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу з 01.03.2018р. фіксованої суми індексації в розмірі 4243,35грн. є протиправною. Відтак, позов в цій частині, а також в частині зобов`язання нарахувати та виплатити фіксованої суми індексації в розмірі 4243,35грн. на користь ОСОБА_1 з 01.03.2018р. по 18.11.2019р. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Суд критично оцінює посилання відповідача на неможливість виплати коштів індексації при відсутності у нього відповідних бюджетних асигнувань.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 (справа № 240/4911/18), від 07.08.2019 (справа №825/694/17), від 23.10.2019 (справа №825/1832/17).

Суд також зазначає, що посилання відповідача на свою виключну компетенцію щодо розрахунку індексації грошового забезпечення як органу, в якому працював позивач, є недоречними в тому випадку, якщо судом встановлено, що при розрахунку індексації за основу взято місяці.

В свою чергу суд звертає увагу, що не вправі визначати конкретні суми індексації, яка підлягає виплаті позивачу, оскільки відповідно до законодавства обчислення таких сум належить до компетенції відповідача. Відтак, позовні вимоги у частині зобов`язання відповідача виплатити позивачу суму індексації за період з 01.12.2015р. по 18.11.2019р. у розмірі 173490,58грн., є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд доходить висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності не нарахування та не виплати позивачу індексації за період з 01.12.2015р. з урахуванням базового місяця січня 2008 року, а з 01.03.2018р. фіксованої суми індексації в розмірі 4 243,35грн. В свою чергу обчислення конкретної суми індексації є компетенцією відповідача, відтак така вимога позивача є необґрунтованою.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для його повернення, передбачені ст.139 КАС України. Інших клопотань про розподіл судових витрат суду не заявлено.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини 2195 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 18.11.2019р.

3. Зобов`язати військову частину 2195 встановити для нарахування індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 року базовий місяць січень 2008 року, а з 01.03.2018р. фіксовану суму індексації в розмірі 4 243,35грн.

4. Зобов`язати військову частину 2195 нарахувати та виплатити з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та фіксованої суми індексації в розмірі 4 243,35грн. на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015р. по 18.11.2019р., з урахуванням виплачених сум.

5. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Військова частина 2195 Західного регіонального управління Державної прикордонної служби (вул.Герцена, 2-А, м.Чернівці, 58022; код ЄДРПОУ 14321682)

Суддя В.О. Кушнір