Постанова № 9206341, 02.02.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 лютого 2010 року           09 год. 50 хв.           № 2а-14697/09/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

Судді Шелест С.Б.

При секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомКонсорціуму «ЄДАПС»

до відповідачаДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

провизнання частково нечинним податкового повідомлення –рішення в частині зменшення суми ПДВ

Представники сторін: від позивачаНикитюк Н.О. –представник за довіреністю від відповідача Хмельницький С.Ю –представник за довіреністю на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 02.02.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Консорціум «ЄДАПС»звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення від 16.11.09р. №0003832304/0/49572 в частині зменшення суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування на суму в розмірі 13667,00 грн.

Представник позивача у судових засіданнях позов підтримала та не погоджуючись з висновком податкового органу про порушення п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало, на думку податкового органу, у завищенні бюджетного відшкодування ПДВ у липні 2009 р. на суму 13667,00 грн., вказує на те, що відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» операції з надання послуг з організації презентацій та прийомів є об’єктом оподаткування ПДВ, а право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі операції (послуги) почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. На думку позивача, відповідач безпідставно пов’язує право на нарахування податкового кредиту з валовими витратами, оскільки відповідно до змін до п.п.7.4.1.п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внесених Законом України від 25.03.05р. № 2505-IV, формування податкового кредиту не ставиться у залежність від формування валових витрат платника податку.

Крім того, позивач зазначив, що податковий кредит сформований відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих контрагентом позивача; послуги фактично придбані для господарської діяльності позивача, про що сторонами складено акт здачі –прийняття робіт (надання послуг) та оплачені позивачем повністю грошовими коштами у безготівковій формі на розрахунковий рахунок контрагента - ТОВ «ЮС –Дизайн». При перевірці первинних бухгалтерських документів у податкового органу не було зауважень щодо їх оформлення, як і не ставився під сумнів факт здійснення господарської операції .

В зв’язку з викладеним, позивач вважає, що має право на бюджетне відшкодування заявленої суми, в зв’язку з чим просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судових засіданнях та в письмових запереченнях проти позову заперечив, та зазначив, що відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових, витрати, зокрема, на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, а відповідно до пп.. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Отже, з посиланням на викладене, податковий орган прийшов до висновку, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 13667 грн. у червні 2009 року, згідно з податковою накладною, виданою контрагентом позивача, та, як наслідок, неправомірно заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ у липні 2009 року в сумі 13667 грн.

Враховуючи викладене, відповідач вважає винесене за результатами перевірки податкове повідомлення –рішення правомірним та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи і заперечення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку Консорціуму «ЄДАПС»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за липень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.09р по 30.06.09., за результатами якої складено акт перевірки від 04.11.09р. №5504/2304/32912741.

На підставі вказаного акту, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва винесено податкове повідомлення –рішення від 16.11.09р. №0003832304/0/49572, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі за рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з ПДВ на суму 14161,00 грн. за липень 2009 року.

Позивач оспорює вказане податкове повідомлення –рішення в частині зменшення суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування у цьому періоді на суму в розмірі 13667,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення вказаної суми бюджетного відшкодування слугував висновок податкового органу про безпідставне включення до складу податкового кредиту у червні 2009 року суми ПДВ у розмірі 13666, 67 грн. за податковою накладною від 04.06.09р. №46, виписаною ТОВ «ЮС –Дизайн»на поставку послуг з організації робіт по концертному виступу ансамблю ім. П. Вірського, присвяченого презентації Консорціуму «ЄДАПС».

На думку податкового органу, витрати на такі послуги не пов’язані з веденням господарської діяльності позивача, оскільки відповідно до 5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати, зокрема, на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). В зв’язку з цим, податковий орган прийшов до висновку, що сума ПДВ, сплачена у зв’язку з придбанням таких послуг безпідставно включена позивачем до складу податкового кредиту.

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу та вважає вимоги позивача обґрунтованими, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 09.01.09р. між позивачем (замовник) та ТОВ «ЮС –Дизайн» (виконавець) укладено договір про надання дизайнерських послуг.

Відповідно до додаткової угоди №2 до вказаного договору від 04.06.09р. замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов’язання організувати роботу щодо концертного виступу Дитячої хореографічної школи при Національному заслуженому академічному ансамблі танцю України ім. Павла Вірського на презентації Консорціуму «Єдапс»14.06.09р., а саме створити сценарний план виступу, забезпечити виступ артистів згідно затвердженого сценарного плану, здійснити фінансову та юридичну координацію проекту.

Загальна вартість наданої послуги становить 77550,00 грн., ПДВ –15500,00 грн., загальна вартість –93000,00 грн. (п. 4 додаткової угоди).

З матеріалів справи вбачається, на виконання договору сторони склали акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000020 від 16.06.09р.; розрахунки між суб’єктами господарювання проведені повністю у безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «ЮС -Дизайн»грошових коштів в сумі 93000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1110 від 31.07.09р., № 703 від 04.06.09р., №1323 від 28.08.09р.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «ЮС–Дизайн» виписано позивачу податкову накладну № 46 від 04.06.09р. на загальну суму 82000,00 грн., в тому числі ПДВ –13666, 67 грн., яка відображена в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивача №6 за червень 2009 року.

Копії первинних бухгалтерських документів та інших документів на підтвердження виконання господарської операції долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що зауважень щодо підтвердження факту виконання сторонами господарських зобов’язань з надання послуг у податкового органу при перевірці не було, товарність (реальність) господарської операції податковим органом не ставилася під сумнів.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то, зокрема, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 вищенаведеного Закону).

Як свідчать обставини справи, у липні 2009 року залишок від’ємного значення позивача попереднього звітного періоду (червень 2009 року), що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду, склав 474882,00 грн. (рядок 23 податкової декларації за липень 2009 року).

З урахуванням вищевказаної норми, позивач прийняв рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування, у складі якої позивач в тому числі задекларував суму у розмірі 13667,00 грн. –у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових періодів, що відобразив у рядку 25.2 податкової декларації за липень 2009 року.

Виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Термін господарської діяльності визначено у ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність –будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, податковий кредит складається із сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (послуги), які платник податку має на меті використовувати в оподатковуваних податком на додану вартість операціях у межах та для господарської діяльності.

Як свідчать обставини справи, позивач придбавав у контрагента послуги по організації концерту на презентації Консорціуму «ЄДАПС»з метою рекламування останнього, що було здійснено у межах господарської діяльності позивача.

Об'єкт оподаткування та операції, що не є об'єктом оподаткування визначені у ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість». Що стосується оподаткування ПДВ операцій з надання послуг з організації і презентацій та прийомів, то , відповідно до п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3 цього Закону такі операції є об’єктом оподаткування.

Враховуючи викладене, а також те, що податковим органом не заперечується товарність (реальність) вказаної господарської операції, сплата позивачем ПДВ в ціні послуги, суд вважає, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту за червень 2009 року суму ПДВ в розмірі 13667,00 грн., а відтак правомірно, за правилами п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», задекларував у податковій декларації за липень 2009р. вказану суму бюджетного відшкодування.

Посилання відповідача на п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не заслуговують на увагу, оскільки Законом України від 25.03.05р. №2505-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів»було внесено зміни до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті яких Закон не містить імперативної вказівки на взаємозв'язок між валовими витратами та податковим кредитом з ПДВ: формування податкового кредиту не ставиться в залежність від формування валових витрат платника податку. Така позиція узгоджується з позицією ДПА України, викладеною в листі ДПА України від 15.05.06р. №9120/7/16-1517-15.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування у розмірі 13667,00 грн.

Приймаючи до уваги те, що вимога про визнання нечинним акта може застосовуватися лише до нормативно –правового акта, тоді як оспорюваний акт є актом індивідуальної дії ненормативного характеру, такий          акт підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

задовольнити адміністративний позов.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 16.11.09р. №0003832304/0/49572 в частині зменшення суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування на суму в розмірі 13667,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Консорціуму «Єдапс»(код ЄДРПОУ 32912741) –3,40 судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                     Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 05.02.10р.