Постанова № 9206080, 12.01.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 січня 2010 року           <Час проголошення >          № 2а-10081/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді ПащенкаК.С. при секретарі судового засідання Пасічнику О.П., вирішив адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Джи Сі Ейч»

доДержавної податкової інспекції у Заставнівському районі Чернівецької області

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протизаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №98/15-26466121 від 05.08.2009, прийняте ДПІ у Заставнівському районі Чернівецької області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.01.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 15.01.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

05.08.2009 за результатами планової виїзної перевірки ДП «Джи Сі Ейч»ДПІ у Заставнівському районі Чернівецької області було складено Акт № 171/15-26466121 (далі —Акт перевірки), яким встановлено порушення пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження розміру податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 21699, 00 грн.

05.08.2009 на підставі Акту перевірки відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст.4, пп.17.1.4 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»було винесено податкове повідомлення-рішення №98/15-26466121, яким у зв’язку з порушенням пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 22 783,95грн., в тому числі штрафні санкції —1084,95грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи видно, що податкова накладна № 6604 від 01.12.2008 була отримана позивачем 30.06.2009, що підтверджується доповідною запискою №37/09 від 30.06.2009, журналом вхідної кореспонденції та пояснювальною запискою від 01.07.2009, копії яких залучені до матеріалів справи, а тому суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем суми податку на додану вартість, вказану в податковій накладній №6604 від 01.12.2008, до податкового кредиту за червень 2009 року (тобто за той звітний період, в якому було отримано податкову накладну).

Судом не беруться до уваги заперечення представника відповідача, що на момент проведення перевірки було чинним Розпорядження Кабінету Міністрів України № 757-р від 01.07.2009, абз. 1 п. 2 якого було передбачено, що платники податку на додану вартість декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як видно з матеріалів справи, ТОВ «Компанія «Тандем плюс»(номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ 35634999) виписала позивачу податкову накладну № 6604 01.12.2008 на підставі накладної № РН-004732 від 01.12.2008, акту приймання передачі природного газу № РН-004732 від 01.12.2008 та договору постачання природного газу №05/001/08 від 31.10.2008.

Відповідно до змісту пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в контексті пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" видно, що у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані. Аналогічна правова позиція викладена у листах Державної податкової адміністрації України №15316/7/15-2417 від 11.08.2004, №26268/7/16-1117 від 30.12.2005, № 8816/7/25-0017 від 28.04.2007 та ін.

За таких умов, положення абз. 1 п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України №757-р від 01.07.2009 про обов’язковість декларування сум податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання суперечить пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, зважаючи на невідповідність абз. 1 п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України №757-р від 01.07.2009 положенням пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також враховуючи пп. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України, відповідно до якого у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків, суд приходить до висновку що абз. 1 п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів України №757-р від 01.07.2009 не підлягає застосуванню.

Крім того, судом враховується, що п. 2 розпорядження Кабінету Міністрів України №757-р від 01.07.2009 був скасований розпорядженням Кабінету Міністрів України №1120-від 09.09.2009, а лист Державної податкової адміністрації України «Про застосування окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" з урахуванням вимог розпорядження Уряду від 01.07.2009 р. № 757-р» №14927/7/16-1517 від 15.07.2009 був відкликаний листом Державної податкової адміністрації України № 20400/7/16-1517 від 21.09.2009.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, —

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Дочірнього підприємства «Джи Сі Ейч» задовольнити повністю.

2.          Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №98/15-26466121 від 05.08.2009, прийняте Державною податковою інспекцією у Заставнівському районі Чернівецької області.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Джи Сі Ейч»(02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяК.С. Пащенко