Постанова № 9205923, 22.01.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 січня 2010 року 16:57 № 2а-13692/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Ярмолицької О.А.;

відповідача: не зявились

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКиївського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1

простягнення коштів

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 січня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський міський центр зайнятості (далі по тексту позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту відповідач, ОСОБА_1.), в якому просить стягнути 47,38 грн. вартості навчання.

В якості підстави для постановлення судового рішення щодо стягнення 47,38 грн. вартості навчання зазначено відрахування відповідача з Вищого комерційного училища у звязку з пропуском занять без поважних причин та зняття з обліку в якості безробітного у звязку з невідвідуванням центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2009року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-13692/09/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11 січня 2010 року.

11 січня 2010 року розгляд справи відкладався на 22 січня 2010 року у звязку з неявкою в судове засідання відповідача або його представників та ненадання витребуваних доказів.

В судовому засіданні 22 січня 2010 року представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спірні правовідносини регулюються Законом України “Про зайнятість населення” та Законом України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Частиною першою статті 18 Закону України “Про зайнятість населення” встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (вищим органом виконавчої влади), створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до Положення про Київський міський центр зайнятості, затвердженого Директором Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України від 3 грудня 1997 року, Київський міський центр зайнятості є місцевим органом державної виконавчої влади та місцевим органом державної служби зайнятості і підпорядковується Державному центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України та Київській міській держадміністрації.

За таких підстав, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних спірних відносинах є Київський міський центр зайнятості, який входить до складу державної служби зайнятості.

24 лютого 2009 року ОСОБА_1. подано заяву до Дніпровського районного центру зайнятості, який є структурним підрозділом Київського міського центру зайнятості, з проханням надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Закону України “Про зайнятість населення” та Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. При цьому, відповідачем зазначено, що він не є найманим працівником, не укладав договорів цивільно-правового характеру, не отримує пенсію на пільгових умовах і не зареєстрований як фізична особа підприємець.

Наказом Дніпровського районного центру зайнятості від 24 лютого 2009 року №2159 відповідачу з 24 лютого 2009 року надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

20 лютого 2009 року ОСОБА_1. подано заяву про направлення його до Інституту підготовки кадрів промисловості на навчання за професією (спеціальністю) “бармен”.

24 лютого 2009 року між Дніпровським районним центром зайнятості та відповідачем укладено договір №30 щодо направлення ОСОБА_1. до Інституту підготовки кадрів промисловості на навчання за професією (спеціальністю) “бармен”.

Відповідно до пункту 3 зазначеного договору у випадках пропуску занять більше трьох годин протягом дня без поважних причин, інших порушеннях навчальної дисципліни і систематичної неуспішності з ряду предметів навчальної програми проводиться скорочення виплати матеріальної допомоги у період професійного навчання або відрахування з навчального закладу (з подальшим припиненням виплати матеріальної допомоги у період навчання), відповідно до нормативно-правових документів, що регулюють це питання. У разі припинення навчання без поважних причин або відмови працювати за професією (спеціальністю), набутою в результаті професійного навчання громадянина стягується загальна сума витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги в період професійного навчання, витрат на проїзд до місця навчання і у зворотному напрямку (включаючи щоденний проїзд). Якщо громадянин відмовляється добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується в судовому порядку.

Наказом Інституту підготовки кадрів промисловості від 24 березня 2009 року №73-у ОСОБА_1. відраховано за пропуски занять без поважної причини.

Наказом Дніпровського районного центру зайнятості від 27 квітня 2009 року №6171 відповідача знято з обліку в якості безробітного у звязку з невідвідуванням центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів без поважних причин після закінчення встановленого строку відвідування.

Відповідно до абзаців 1 та 2 частини третьої статті 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування” сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Згідно з пунктом 28 Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 20 листопада 2000 року №308, зареєстрованого Міністерством юстиції України 14 грудня 2000 року за №916/5137, у разі припинення професійного навчання за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за набутою професією (спеціальністю) з осіб стягується загальна сума витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги у період професійного навчання, витрат на проїзд до місця навчання і назад (включаючи щоденні), витрат на проживання та витрат, повязаних з попереднім медичним та наркологічним оглядом відповідно до законодавства. Поважними причинами вважаються: 1) працевлаштування безробітного; 2) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду; 3) вступ до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва; 4) призов на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу; 5) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування; 6) отримання права на пенсію відповідно до законодавства України; 7) призначення безробітній жінці допомоги по вагітності та пологах; 8) подання безробітним письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 9) переїзд на постійне місце проживання в іншу місцевість; 10) хвороба безробітного, що має медичні протипоказання щодо продовження навчання або працевлаштування за набутою професією (спеціальністю), що підтверджено відповідними документами; 11) інші причини, що не залежать від безробітного, підтверджені документально. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Відповідно до довідки Київського міського центру зайнятості від 02 червня 2009 року №06-5427 вартість навчання ОСОБА_1. складає 47,38 грн.

04 червня 2009 року відповідачу направлено лист №2386-07/26, яким запропоновано в добровільному порядку повернути яким запропоновано в добровільному порядку повернути кошти у розмірі 47,38 грн. протягом 15 днів після отримання цього листа.

В матеріалах справи відсутні докази наявності поважності причин припинення професійного навчання за направленням державної служби зайнятості або добровільного повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 47,38 грн.

Статтею 39 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено, що спори, які виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи вищевикладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Київського міського центру зайнятості задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-б, р/р 37179301900001 у Головному управлінні Державного казначейства міста Києва, МФО 820019, ідентифікаційний код 03491091) грошові кошти у розмірі 47,38 грн. (сорок сім гривень 38 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.А. Кузьменко