Ухвала суду № 92058994, 07.10.2020, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4195/20

Провадження № 2-з/346/28/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю секретаря Лазановського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про забезпечення позову в цивільній справі за позовом акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

ВСТАНОВИВ:

05.10.2020 року представник позивача звернувся до Коломийського міськрайонного суду з названим позовом та заявою про забезпечення позову. В останній заявник просить вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно фінансового поручителя – відповідача ОСОБА_2 , а саме на: квартиру з господарськими будівлями і спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , та на 1/2 частку будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

В цій заяві представник вказує, що у зв`язку з укладенням кредитного договору у позичальника, відповідача ОСОБА_1 виник обов`язок повернути банку кредит та відсотки за цим договором у строки та розмірах, встановленим Графіком погашення заборгованості, які він не погашав внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 36 606,15 доларів США. Крім того, позичальник не виходить на зв`язок, уникає спілкування з працівниками банку, не здійснює будь-яких платежів, отже, в банку є обґрунтовані сумніви щодо можливості реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Оскільки заявлені вимоги мають значний розмір, та враховуючи відсутність належного виконання зобов`язання, в тому числі після пред`явлення вимоги, так і позову, накладення арешту є адекватним способом запобіганню можливих порушень майнових прав чи інтересів позивача при виконанні судового рішення та недопущення відчуження цього майна під час розгляду справи (в тому числі шляхом укладення як реальних так і фіктивних правочинів), з метою подальшого приховання та неможливості його реалізації, в тому числі через органи ДВС у випадку ухвалення рішення на користь позивача. В обґрунтування заяви послався також на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки є велика ймовірність відчуження цього майна на користь третіх осіб або здійснення інших дій позичальником, що значно зменшить його вартість.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до правил ч.1 ст.153 ЦПК України.

В зв`язку з цим фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 3 статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Предметом позову в даній справі є вимога про солідарне стягнення з двох відповідачів грошових коштів, як заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 142 долари США.

Однак представник позивача просить накласти арешт на нерухоме майно, належне поручителю, не обґрунтувавши вартість цих об`єктів нерухомості, що унеможливлює встановлення судом співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить позивач, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, а також не навівши доказів того, що у відповідача чи поручителя відсутні будь-які грошові кошти, в тому числі і на рахунках в банківських установах, або інше майно, за рахунок якого може відбутись погашення заборгованості.

Крім того, заявником не надано жодних доказів на підтвердження того, що фінансовий поручитель вчиняє будь-які дії з підготовки чи проведення відчуження належного їй майна. Тобто у цьому випадку відсутні підтверджені доказами фактичні обставини, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заява представника позивача про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого ухилення відповідачів від виконання рішення суду в даній справі в разі задоволення позову. Сам лише факт порушення позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором не може свідчити про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, враховуючи, що заявником не доведено яким саме чином захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно поручителя сприятиме виконанню рішення у даній справі за вимогою про стягнення грошових коштів, а також, враховуючи відсутність відомостей про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, та те, що в даному випадку відсутній зв`язок між вказаним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, оскільки нерухоме майно не належить до предмета спору в даній справі, а відтак, з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, відсутні підстави для задоволення даної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 151-153 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд, -

УХВАЛИВ:

в задоволенні заяви представника акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про забезпечення позову в цивільній справі позовом акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором , - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя Яремин М. П.