Ухвала суду № 92055439, 07.10.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/8862/19

Провадження № 1-кп/127/253/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

судді-доповідача Бернади Є.В.,

суддів: Медяної Ю.В., Романчук Р.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Печенюк Т.О.,

сторони обвинувачення: прокурора Майданюка В.А.,

сторони захисту: адвоката Казеко О.І., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених статтею 348, частиною першою статті 263, частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених статтею 348, частиною першою статті 263, частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1 , спливає 17.10.2020 р., тому судом відповідно до приписів частини третьої статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) на розгляд сторін кримінального провадження винесено питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, оскільки ризики, які існували на час застосування до останнього зазначеного запобіжного заходу, на даний час не відпали.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Казеко О.І. - заперечила щодо продовження строку тримання її підзахисного під вартою, оскільки прокурором не доведено існування ризиків, передбачених кримінально-процесуальним законодавством. Зауважила, що ОСОБА_1 тривалий час перебуває під вартою, має ряд тяжких захворювань, є інвалідом 3 групи. Також зазначила, що обвинувачений має постійне місце проживання та на утриманні в останнього перебуває мати похилого віку. Крім того, звернула увагу суду на те, що прокурором не дотримано вимог КПК щодо звернення до суду з письмовим клопотанням. А тому, просила замінити обраний запобіжний захід на більш м`який, а саме домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Стороною обвинувачення вимоги вищезазначених норм кримінально-процесуального законодавства щодо вручення клопотання обвинуваченому та строку звернення з відповідними клопотаннями до суду дотримано не було. Однак, суд враховує, що чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить застережень, згідно з якими порушення строку та порядку звернення з клопотанням про продовження строку тримання під вартою спричиняє відмову в задоволенні клопотання або ж залишення такого клопотання без розгляду. Натомість зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

Крім того, частиною третьою статті 331 КПК визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Суд вважає за доцільне зазначити, що приписи частини третьої статті 331 КПК є імперативними.

При вирішенні питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Суд приймає до уваги, що Європейський Суд з прав людини звернув увагу на те, що для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (п. 63, справа «Тодоров проти України»).

Відповідно до вимог статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів різного ступеню тяжкості, у тому числі й особливо тяжкого злочину, вчинених у період не знятої і не погашеної судимості. Суд враховує, що на даний час судовий розгляд кримінального провадження не завершено, зокрема недопитані свідки у кримінальному провадженні.

Захисник обвинуваченого, обґрунтовуючи своє клопотання про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу, послалась на ту обставину, що обвинувачений має тяжкі захворювання та потребує лікування. Разом з тим, суд враховує, що захисником суду не було надано жодних відомостей, які б свідчили про характер і обсяг необхідного лікування, а також про те, що необхідне лікування (у разі такої потреби) не може бути надане в умовах СІЗО ДУ «ВУВП (№ 1)». При цьому, суд враховує, що відомостей, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою з поважних причин, у тому числі й за станом здоров`я, суду надані не були.

Аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, матеріали справи, суд приходить до переконання, що є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений може незаконно впливати на зазначених свідків, переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Враховуючи викладене, суд вважає, що правові підстави для зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу відсутні. Натомість, враховуючи положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення зазначених вище ризиків, суд вважає за доцільне продовжити ОСОБА_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 07.10.2020 р. до 23:59 год. 05.12.2020 р.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя-доповідач:

Суддя:

Суддя: