Постанова № 9205518, 26.05.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 травня 2009 року           09 год. 30 хв.           № 2а-2176/09/2670

           Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Таран Т.К., розглянувши матеріали справи

За позовомДержавного підприємства «Український науково - дослідний інститут зв’язку»

доДержавної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва проскасування податкових повідомлень - рішень За участю представників сторін: Від позивача: Войтов Є.О. –представники за довіреністями

Від відповідача: Євтіч І.О.- представник за довіреністю          

на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.05.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Державне підприємство «Український науково-дослідний інститут зв’язку»звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень –рішень Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва № 0001772307/0 та № 0001152307/1 від 08.05.2008р. та зобов’язання відповідача розстрочити погашення заборгованості.

Ухвалою суду від 26.05.08р. позовна вимога щодо зобов’язання ДПІ у Солом’янському районі м. Києва розстрочити погашення заборгованості залишена без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 155 КАС України , у зв’язку з неусуненням позивачем у визначений судом строк недоліків позовної заяви в зазначеній частині вимог.

Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав, та не заперечуючи порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що слугували підставою для визначення податкових зобов’язань з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій, вказує на те, що такі санкції застосовані податковим органом з порушенням строків застосування адміністративно –господарських санкцій, що визначені ст. 250 Господарського Кодексу України.

Представник відповідача у судових засіданнях та в запереченнях, поданих до суду, позов заперечила та зазначила, що підставою для визначення податкових зобов’язань за платежем ПДВ згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугували встановлені перевіркою порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст.3 та пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягали в неведенні позивачем за період з 01.01.07 по 30.09.07р. обліку операцій з поставки послуг нерезидентам, які підлягають оподаткуванню ПДВ, у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних, у книзі обліку товарів (робіт, послуг) на суму 1303159 грн. та не відображенні у деклараціях з ПДВ, податку в сумі 217143 грн. Окрім того, перевіркою встановлено, що зведені результати обліку операцій з поставки та придбання товарів (робіт, послуг) не відповідають даним, відображеним в деклараціях з ПДВ, в результаті чого встановлено заниження ПДВ за період з 01.04.06р. по 30.09.07р. на суму 109644 грн.

За таких обставин та з посиланням на те, що при співставленні зведених результатів податкових зобов’язань в реєстрі виданих податкових накладних з даними податкових зобов’язань задекларованими підприємством в червні 2007 року перевіряючим невірно було визначено відхилення між вказаними показниками, що призвело до заниження на 10000 грн. донарахованої суми податку на додану вартість, відповідач вважає правомірним прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Окрім того, відповідач звертає увагу суду на те, що позивач не спростовує виявлені під час перевірки порушення.

Стосовно тверджень позивача щодо неврахування податковим органом приписів ст.250 ГКУ при застосуванні штрафних (фінансових) санкцій зазначила, що сума штрафних санкцій, визначена податковим органом згідно оспорюваних податкових повідомлень –рішень є податковим зобов’язанням підприємства як платника податків, а тому строки давності їх застосування визначаються положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи і заперечення сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

18.03.2008р. ДПІ у Солом’янському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку ДП «Український науково –дослідний інститут зв’язку»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.06р. по 30.09.07р., за результатами якої складено акт перевірки від 18.03.09р. № 3789/23-07-01181529.

На підставі зазначеного акту, ДПІ у Солом’янському районі м. Києва винесено податкове повідомлення–рішення від 21.03.08р. №0001152307/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 490181,00 грн., в тому числі: 326787,00 грн. за основним платежем та 163394,00 грн. штрафних (фінансових ) санкцій.

Рішенням ДПІ у Солом’янському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги №8617/10/25-010 від 06.05.08р. вказане податкове повідомлення –рішення залишено без змін та донараховано суму ПДВ в розмірі 10000, 00 грн. за основним платежем та 5000,00 грн. –штрафних (фінансових) санкцій, в зв’язку з чим прийняті податкові повідомлення –рішення № 0001772307/0 від 08.05.07р. та № 0001152307/1 від 08.05.2008р. , дослідження правомірності яких є предметом даного спору.

Як свідчать обставини справи, матеріали перевірки, підставою для визначення податкових зобов’язань з ПДВ згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугували встановлені перевіркою порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст.3 та пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягали в неведенні позивачем за період з 01.01.07 по 30.09.07р. обліку операцій з поставки послуг нерезидентам, які підлягають оподаткуванню ПДВ, у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних, у книзі обліку товарів (робіт, послуг) на суму 1303159 грн. та не відображенні у деклараціях з ПДВ, податку в сумі 217143 грн. Окрім того, перевіркою встановлено, що зведені результати обліку операцій з поставки та придбання товарів (робіт, послуг) не відповідають даним, відображеним в деклараціях з ПДВ, в результаті чого встановлено заниження ПДВ за період з 01.04.06р. по 30.09.07р. на суму 109644 грн.

При співставленні зведених результатів податкових зобов’язань в реєстрі виданих податкових накладних з даними податкових зобов’язань задекларованими підприємством в червні 2007 року перевіряючим невірно було визначено відхилення між вказаними показниками, що призвело до заниження на 10000 грн донарахованої суми податку на додану вартість (рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги №8617/10/25-010 від 06.05.08р.)

Відповідно до пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР (із змінами та доповненнями), платники податків зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 цього ж Закону встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

У судовому засіданні 26.05.09р. представник позивача зазначив, що наявність порушення не заперечує, як і не заперечує суму визначеного податкового зобов’язання з ПДВ (за основним платежем).

Відповідно до ч.3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З огляду на викладене, та за встановленого перевіркою факту порушення, який підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем, у суду відсутні підстави для висновку про неправомірність визначення податкового зобов’язання з ПДВ в загальній сумі 336787 грн. основного платежу (217143 грн. + 109644 грн. +10 000 грн.)

Відповідно до п.17.1.3. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»21.12.2000 року N 2181-III (із змінами, внесеним згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на викладене, застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень в загальній сумі 168394 (163394 грн.+5000) грн. –правомірне.

Покликання позивача на те, що при нарахуванні штрафних (фінансових) санкцій податковий орган не врахував положення ст. 250 ГК України не заслуговують на увагу, так як дана норма Господарського кодексу України не регулює спірні правовідносини.

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Так, у статті 1 цього Закону податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України; штрафна санкція (штраф) як плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до п. 17.3 ст. 17 вищезазначеного Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Отже, з викладеного вбачається, що штрафні санкції є податковим зобов’язанням і строки давності їх застосування для нарахування податкових зобов’язань, визначаються виключно положеннями ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В :

відмовити у задоволенні адміністративного позову про скасування податкових повідомлень –рішень Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва № 0001772307/0 та № 0001152307/1 від 08.05.2008р.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 02.06.2009р.