Постанова № 9205475, 05.11.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 листопада 2009 року           <Час проголошення >          № 2а-6296/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді ПащенкаК.С. при секретарі судового засідання Пасічнику О.П., вирішив адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

до1. Приватного підприємства «Ірма»

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Кубер Трейд»

простягнення коштів, одержаних за нікчемним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ«Кубер Трейд»на користь ПП «Ірма»846864,37 грн., та стягнути з ПП «Ірма»в дохід держави суму вартості товару в розмірі 846864,37 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник ПП «Ірма» в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

З наданого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видно, що на момент розгляду справи юридична особа ТОВ «Кубер Трейд», яка є другим відповідачем, припинена, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено відповідний запис.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

23.03.2009 за результатами планової виїзної перевірки ПП«Ірма» ДПІ у Подільському районі м.Києва було складено Акт №46/23-205-24943433 (далі —Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок неправомірного формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Кубер Трейд».

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку позивача про неправомірність формування податкового кредиту стала встановлена ним нікчемність Договору №0409, а також виписаних на його підставі податкових накладних у зв’язку з тим, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2008 у справі № 2-а-428/08 було визнано недійсними з моменту реєстрації установчі документи ТОВ «Кубер Трейд», а також Свідоцтво платника податку на додану вартість №13703410 від 13.07.2006, з чого позивач зробив висновок, що підприємницька діяльність ТОВ «Кубер Трейд»проводилась невстановленими особами.

Як встановлено судом, 04.09.2006 між ТОВ«Кубер Трейд»та ПП«Ірма»був укладений договір № 0409, за яким ТОВ «Кубер Трейд»взяло на себе зобов’язання поставити та передати ПП «Ірма»меблеві матеріали та комплектуючі (далі —Договір №0409).

З матеріалів справи видно, що ПП «Ірма»на підставі цього договору було придбано меблеву фурнітуру, матеріали та комплектуючі в асортименті у ТОВ «Кубер Трейд», що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2008 у справі № 2-а-428/08 про визнання недійсними з моменту реєстрації установчих документів ТОВ «Кубер Трейд»та Свідоцтва платника податку на додану вартість №13703410 від 13.07.2006 видно, що в межах даної справи не досліджувалась наявність протиправного умислу, завідомо суперечного інтересам держави і суспільства, при укладенні Договору №0409.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства на підставах визнання його установчих документів недійсними є здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, зокрема держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не спричиняє недійсності всіх правочинів, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 р. N 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З наданого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом встановлено, що на момент підписання спірного договору №0409, видаткових та податкових накладних, юридична особа ТОВ «Кубер Трейд»не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, позивачем не надано, особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені вказаного підприємства без довіреності, значиться О.В.Павлюченко.

За таких умов, суд приходить до висновку, що наявність у сторін при укладенні Договору №0409 протиправного умислу, завідомо суперечного інтересам держави і суспільства, не може бути підтверджені лише зазначеним судовим рішенням.

В той же час, сама по собі угода про поставку меблевих матеріалів та комплектуючих не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки така підприємницька діяльність не потребує ліцензії, інших законодавчих обмежень стосовно укладення відповідного договору судом не встановлено, а належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у сторін за Договором №0409 мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, позивач не надав.

За таких умов, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність у ТОВ«Кубер Трейд»та ПП «Ірма»умислу на укладення Договору №0409 з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім того, згідно з ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Частиною 1 ст. 208 ГК України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення ч. 1 ст. 208 ГК України відповідають ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

З аналізу викладених норм вбачається, що стягнення в дохід держави одержаного за господарським зобов'язанням, вчиненим з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, передбачене ч. 1 ст. 208 ГК України, є конфіскаційною санкцією, яка стягується виключно на підставі рішення суду, а тому підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судом, ДПІ у Подільському районі м.Києва при зверненні до суду з позовом про стягнення з ПП «Ірма»в дохід держави коштів, одержаних за договором №0409 від 04.09.2006, вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не дотримано вимог ст.250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав. Натомість, ПП «Ірма»довело суду правомірність укладення та виконання спірного Договору №0409, у зв’язку з чим позовна вимога про стягнення з ПП «Ірма» в дохід держави суми вартості товару в розмірі 846864,37грн. задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Враховуючи, що на момент розгляду справи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення юридичної особи ТОВ «Кубер Трейд», суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з ТОВ«Кубер Трейд»на користь ПП «Ірма»846864,37 грн. у зв’язку з ліквідацією юридичної особи ТОВ«Кубер Трейд».

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, —

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині позовної вимоги Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кубер Трейд» на користь Приватного Підприємства «Ірма» 846864,37 грн.

2. У задоволенні позовної вимоги Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва про стягнення з Приватного Підприємства «Ірма»в дохід держави суми вартості товару в розмірі 846864,37 грн. відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяК.С. Пащенко