Постанова № 9205418, 21.12.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2009 року           09 год. 40 хв.           № 2а-11955/09/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю., розглянувши матеріали справи

За позовомВідкритого акціонерного товариства «Український банк реконструкції та розвитку»

до відповідачаДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва проскасування податкових повідомлень –рішень За участю представників сторін: Від позивача: Зеленюк Н.О., Чумак Л.Л. –представники за довіреністю

Від відповідача: Циганкова В.О. –представник за довіреністю

у судовому засіданні 21.12.2009р. відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Відкрите акціонерне товариство «Український банк реконструкції та розвитку» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва №0000062210/0 від 24.02.2009р., № 0000062210/1 від 30.04.2009р., № 0000202210/2 від 15.07.2009р.

Заявою від 25.11.09р. позивач доповнив позовні вимоги, з урахуванням чого предметом позову є скасування податкових повідомлень –рішень №0000062210/0 від 24.02.2009р., № 0000062210/1 від 30.04.2009р., № 0000202210/2 від 15.07.2009р., №0000202210/3 від 23.09.09р.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу про заниження податкового зобов’язання по сплаті до бюджету частини чистого прибутку (доходу) за 2007 рік та його донарахування на суму 204708,00 грн. вказує на те, що ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»передбачено обов’язок сплати частини чистого прибутку до Державного бюджету України лише для акціонерних, холдингових компаній та інших суб’єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать акції (частки, паї) та їх дочірніх підприємств. З посиланням на те, що позивач є відкритим акціонерним товариством, 99,99% акцій у статутному фонді якого належить Державній інноваційній фінансово –кредитній установі, тобто частка держави у статутному фонді банку відсутня, позивач вважає, що на банк не поширюються вимоги закону щодо сплати частини прибутку за результатами фінансово –господарської діяльності.

Крім того, позивач зазначає, що обов’язок сплати частини чистого прибутку суб’єктами господарювання до бюджету не є податковим зобов’язанням в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому винесення оспорюваних податкових повідомлень –рішень за платежем частина чистого прибутку є неправомірним.

За таких обставин, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», абзацу 2 п. 2 Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), затвердженого Поставою Кабінету Міністрів України від 29.01.07р. №68 та Наказу Фонду державного майна України від 12.02.07р.№249 «Щодо затвердження нормативів відрахування до фонду дивідендів»в частині не нарахування позивачем та несплати до бюджету частини чистого прибутку за 2007 рік на суму 204708,00 грн. В зв’язку зі встановленим порушенням податковим органом винесено податкове повідомлення –рішення №0000062210/0 від 24.02.2009р., а за результатами процедури адміністративного оскарження - № 0000062210/1 від 30.04.2009р., № 0000202210/2 від 15.07.2009р., №0000202210/3 від 23.09.09р., які відповідають вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведене, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Український банк реконструкції та розвитку»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.05р. по 30.09.08р., за результатами якої складено акт перевірки від 10.02.09р. №8/22-10/26520688.

На підставі вказаного акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення –рішення від 24.02.09р. № 0000062210/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем частина чистого прибутку на загальну суму 307062,00 грн., з яких 204708,00 грн. основного платежу та 102354,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками процедури адміністративного оскарження дане податкове повідомлення - рішення залишено без змін, у зв’язку з чим ДПІ у Подільському районі м. Києва прийняті податкові повідомлення –рішення від 30.04.2009р. № 0000062210/1, від 15.07.2009р. № 0000202210/2, від 23.09.09р. №0000202210/3.

Правомірність вказаних податкових повідомлень –рішень є предметом даного спору.

Як вбачається із висновку перевірки, підставою для нарахування позивачу податкового зобов’язання за платежем частина чистого прибутку слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», абзацу 2 п. 2 Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), затвердженого Поставою Кабінету Міністрів України від 29.01.07р. №68 та Наказу Фонду державного майна України від 12.02.07р.№249 «Щодо затвердження нормативів відрахування до фонду дивідендів»в частині не нарахування та несплати до бюджету частини чистого прибутку за 2007 рік на суму 204708,00 грн.

Перевіркою встановлено, що станом на 01.10.05р. частка держави у статутному фонді ВАТ «Український банк реконструкції та розвитку»в сумі 31998500,00 грн., що складає 99,9953125% - належить Українській державній інноваційній компанії, яка створена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.00р. №654.

Станом на 30.09.08р. частка держави у статутному фонді ВАТ «Український банк реконструкції та розвитку», яка належить Українській державній інноваційній компанії - складає 99,993751 % (71995500,00 грн.).

З посиланням на те, що в статутному фонді позивача, частка держави становить 99,993751% податковий орган вважає, що позивач зобов’язаний сплачувати частину чистого прибутку.

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу, вважає оспорювані податкові повідомлення –рішення неправомірними, а позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, ст. 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать акції (частки, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу) у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів.

Відповідно до абзацу 2 Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), затвердженого Поставою КМУ від 29.01.07р. №68, відрахування частини чистого прибутку (доходу) здійснюється акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніми підприємствами - у розмірі, визначеному базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, які затверджуються Фондом державного майна за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 12.02.07р. №249 «Щодо затвердження нормативів відрахувань до фонду дивідендів»встановлено, що норматив відрахування частки прибутку для господарських товариств, у яких більш ніж 50 % акцій (часток, паїв) –25 %.

Отже, із викладеного вбачається, що до кола юридичних осіб, на яких поширюється дія ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»віднесено, зокрема, господарські товариства, у статутному фонді яких державі належить пакет акцій.

Як вбачається із матеріалів справи, 99,99 % акцій позивача належить Українській державній інноваційній компанії, яка утворена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.00 р. № 654 на базі Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень, що ліквідуються, як небанківську фінансово-кредитну установу, підпорядковану Державному агентству з інвестицій та інновацій. Відповідно до п.2 постанови, Компанія є правонаступником майнових прав і обов'язків, у тому числі за договорами про надання інноваційних позик, Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про управління об’єктами державної власності», об'єктами управління державної власності є: майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління; майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям; майно, яке передане державним господарським об'єднанням; корпоративні права, що належать державі у статутних фондах господарських організацій (далі - корпоративні права держави); державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, управління яким здійснюється в порядку, визначеному окремими законами; державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію; державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних фондів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій; державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук; безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду.

Відповідно до розділу ІІ Основних концептуальних підходів до підвищення ефективності управління корпоративними правами держави, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №155 від 11.02.04., корпоративні права держави - це право держави, частка якої визначається в статутному фонді господарського товариства, що включає право на управління цим товариством, отримання певної частки його прибутку (дивідендів), активів у разі ліквідації відповідно до законодавства, а також інші права, передбачені законом та установчими документами.

Належність державі акцій державної компанії автоматично не означає, що у державній власності перебувають також корпоративні права на частку у статутному фонді господарських товариств, заснованих державною компанією; такі корпоративні права на праві власності належать самій компанії як окремій юридичній особі, а не державі, оскільки поняття власності держави та суб’єкта господарювання (позивача) не є тотожними, така власність належить окремим самостійним учасникам цивільного обігу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що на господарські товариства, у статутному фонді яких є частка, що належить державній компанії, не можуть поширюватись вимоги щодо обов’язкової сплати частини прибутку за результатами фінансово –господарської діяльності, передбачені законами України про державний бюджет на відповідний рік.

Відповідно до п. 1 Положення про Реєстр корпоративних прав держави, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1679 від 29.10.03р., реєстр корпоративних прав держави - є автоматизованою інформаційно-довідковою системою збирання та обліку відомостей про акції, частки, паї, що належать державі у статутних фондах господарських товариств та інших суб'єктів господарювання, і утворюється для оперативного обліку зазначених акцій, часток, паїв, забезпечення ефективного здійснення корпоративних прав держави, а також забезпечення гласності та відкритості інформації про державну власність, у межах, установлених законодавством. Реєстр утворюється і ведеться Фондом державного майна за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Розпорядником Реєстру є Фонд державного майна. До Реєстру включаються відомості про акції, паї, частки, що належать державі у статутних фондах господарських товариств - резидентів та нерезидентів. Фонд державного майна у десятиденний строк вносить відомості до Реєстру.

Згідно даних Реєстру корпоративних прав держави (витяг станом на 30.11.09р.), ВАТ «Український банк реконструкції та розвитку»не значиться, що свідчить про відсутність частки держави у статутному фонді позивача.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач не є суб’єктом сплати частини чистого прибутку, в зв’язку з чим, оспорювані податкові повідомлення –рішення, якими позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем частина чистого прибутку є неправомірними та підлягають скасуванню.

Задовольняючи позов суд також враховує і ту обставину, що частина чистого прибутку, що підлягає сплаті до бюджету, не є податковим зобов’язанням в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Так, відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»21.12.2000 року N 2181-III /з наступними змінами і доповненнями/, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Даний закон встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування.

Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) наведений у ст.ст.14,15 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року N 1251-XII, до яких частину чистого прибутку не віднесено.

Так, у статті 1 цього Закону N 2181-III, податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України; штрафна санкція (штраф) як плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

З викладеного вбачається, що Закон N 2181-III не регулює питання стягнення частини чистого прибутку, а обов’язок сплати чистого прибутку не належить до категорії податкового зобов’язання в розумінні Закону України N 2181-III.

Отже, у податкового органу не було законних підстав для визначення оспорюваними податковими повідомленнями –рішеннями суми частини чистого прибутку, сплата якого передбачена Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» сумою податкового зобов’язання.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про неправомірність податкових повідомлень –рішень №0000062210/0 від 24.02.2009р., № 0000062210/1 від 30.04.2009р., № 0000202210/2 від 15.07.2009р., №0000202210/3 від 23.09.09р., в зв’язку з чим такі податкові повідомлення –рішення підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

На розподілі судових витрат на користь позивача останній не наполягав.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення –рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва №0000062210/0 від 24.02.2009р., № 0000062210/1 від 30.04.2009р., № 0000202210/2 від 15.07.2009р., №0000202210/3 від 23.09.09р.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 24.12.09р.