Постанова № 9205411, 16.12.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2009 року           11 год. 50 хв.           № 2а-7567/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Голографія»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення –рішення

Представники сторін: від позивачаНикитюк Н.О. - представник за довіреністю від відповідача Волинець Д.В. –представник за довіреністю

на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.12.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Голографія»звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №0005042302/0 від 24.06.09р.та зобов’язання відповідача відобразити по картці особового рахунку позивача за результатами перевірки не враховані у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 635209,46 грн.

При з’ясуванні обставин справи судом встановлено, що позивачем об’єднано в одній позовній заяві вимоги, які не пов’язані підставою виникнення, розгляд яких в одному провадженні ускладнює та сповільнює розгляд справи, в зв’язку з чим ухвалою суду від 08.12.09р. позовні вимоги у справі №2а-7567/09/2670 роз’єднані в самостійні провадження.

З урахуванням викладеного, предметом даного спору є визнання недійсним податкового повідомлення –рішення №0005042302/0 від 24.06.09р.

Представник позивача у судових засіданнях позов підтримала та не погоджуючись з висновком податкового органу про порушення п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»і заниження податку на додану вартість в сумі 174992 грн. за грудень 2006 року у зв’язку з невідкоригуванням ПДВ за операціями із списання ТМЦ, зазначає, що вказана норма не регулює питання коригування податкового кредиту; списані ТМЦ, за якими відповідач вимагає зменшення суми податкового кредиту і відповідно визначає податкове зобов’язання з ПДВ, складаються з основних матеріалів та сировини, що використовується для виготовлення голографічної продукції, що є основним напрямком господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість», зокрема його абз.5 п.п.7.4.1. п.7 ст.7 чітко визначає випадки подальшого використання товарів (послуг), при яких необхідно здійснювати нарахування податкових зобов’язань в сумі ПДВ, віднесеного до податкового кредиту в періоді придбання таких товарів (послуг), до яких господарські операції із списання сировини, яка виявилась непридатною для виробництва або була використана для виготовлення продукції невідповідної якості не відносяться; такі операції не є операціями з продажу цієї сировини. За таких обставин, позивач вважає відсутніми правові підстави для коригування податкового кредиту з ПДВ попередніх звітних періодів або нарахування ПДВ на вартість сировини неналежної якості, яка була використана для виготовлення продукції, що виявилась непридатною для використання або ж для виробництва внаслідок встановлення дефектів.

В обґрунтування своїх доводів позивач покликається на висновок № 4284 від 31.05.07р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз зі спірного питання. Крім того, просить суд врахувати, що при визначенні податкового зобов’язання з ПДВ згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, відповідачем пропущено граничний строк, встановлений ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема за деклараціями з ПДВ за грудень 2005 року, січень 2006 року.

За наведених обставин, позивач просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судових засіданнях та в письмових запереченнях проти позову заперечив, та зазначив, що перевіркою опрацьовано первинні документи та регістри бухгалтерського обліку позивача та встановлено, що підприємство на протязі перевіряємого періоду використовувало запаси не в господарській діяльності; при списанні запасів, використаних не в господарській діяльності позивач на списані ТМЦ ПДВ не нарахував та податковий кредит не коригував, чим порушено, на думку податкового органу п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту за грудень 2005р., січень, червень, серпень 2006р. на загальну суму 174992 грн.

Враховуючи вищенаведене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи і заперечення сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «СП «Голографія»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.06р. по 31.12.08р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.06р по 31.12.08р., за результатами якої складено акт перевірки від 12.06.09р. №337/23-2/30675977.

На підставі вказаного акту податковим органом винесено податкове повідомлення –рішення від 24.06.09р. №0005042302/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 262488 грн. , з яких: 174992,00 грн. основного платежу та 87496,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про заниження ПДВ в загальній сумі 174992,00 грн., в т.ч. за грудень 2006 року. Такий висновок ґрунтується на матеріалах та висновках попередньої перевірки, результати якої відображені в Акті перевірки позивача за період з 01.10.05р. по 30.09.06р. №163/23-10/30675977 від 21.03.07р.

Як вбачається із акту перевірки від 21.03.07р., ДПІ у Печерському районі м.Києва було встановлено завищення суми від’ємного значення –різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ, вказаного у рядку 26 декларації з ПДВ за вересень 2006 року на суму 174992,00 грн., з посиланням на те, що при списанні запасів використаних не в господарській діяльності (технологічні відходи, списання браку, папір та інше) позивачем на списані ТМЦ ПДВ не нараховувалось та податковий кредит не коригувався, в зв’язку з чим податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». А саме, на стор.20-21 акту перевірки від 21.03.07р. зазначено, що позивач не провів коригування податкового кредиту при списанні запасів, використаних не в господарській діяльності: в грудні 2005р. на суму 11520,00 грн.; в січні 2006 року на суму 80778,00 грн.; в червні 2006 року на суму 5924,00 грн.; в серпні 2006 року на суму 76770,00 грн., всього –174992,00 грн.

За результатами вказаної перевірки податковим органом не визначалось податкове зобов’язання з ПДВ шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, у зв’язку з наявністю задекларованого позивачем за вересень 2006 року від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту в сумі 311031 грн., яке за результатами перевірки зменшено до 136039 грн.

Суд не погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі –Закону) , вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Термін господарської діяльності визначено у ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність –будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, податковий кредит складається із сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари, які платник податку має на меті використовувати в оподатковуваних податком на додану вартість операціях у межах господарської діяльності.

Відповідно до п. 4.2 Статуту підприємства позивача, основними видами діяльності є розробка, створення, розповсюдження голографічної продукції, розроблення, виробництво, впровадження, сертифікаційні випробування, ввезення, вивезення голографічних захисних елементів.

Отримана позивачем від постачальників сировина (папір, фольга для гарячого тиснення, тощо) використовується позивачем у виробництві голографічної продукції та ГЗЕ, тобто у господарській діяльності позивача, чого не заперечує податковий орган, не вбачаючи за результатами документальної перевірки порушення при формуванні позивачем податкового кредиту з ПДВ звітного періоду сумами ПДВ, сплаченого при придбанні такої сировини. Отже, доводи податкового органу про те, що ТМЦ –сировина, списана позивачем внаслідок непридатності, дефектів виробництва використовувалась не в господарській діяльності не заслуговують на увагу.

Суд звертає увагу, що відповідно до п.п.7.4.1.п.7.4. ст.7 Закону, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Порядок коригування податкового кредиту передбачений п.4.5. ст.4 Закону, відповідно до якого якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону (із змінами,внесенимиу редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV), якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Операції з купівлі-продажу товарів, згідно п.1.4. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»відносяться до операцій з поставки, які спрямовані на передачу права власності на товари від однієї особи до іншої, незалежно від оплатного чи безоплатного характеру, строків та інших умов такої передачі. Відповідно, такі операції за п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3 цього Закону є об’єктом оподаткування ПДВ у всіх випадках, крім встановлених пунктом 3.2. ст.3 Закону винятків.

З наведеного випливає, що в разі, коли товар, при оприбуткуванні чи оплаті якого було сформовано та відображено у податковій декларації з ПДВ податковий кредит, використано в операціях, що не є об’єктом оподаткування згідно із ст.3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст.5 цього ж Закону, а також відбувається продаж цього товару, то платник податку має збільшити суму податкового зобов’язання з ПДВ, що відповідно тягне за собою збільшення платежу в бюджет податку на додану вартість в період такого використання.

Отже, з наведених правових норм слідує, що Законом передбачено три випадки зміни показників податкового зобов’язання та податкового кредиту внаслідок змін властивостей товару, що придбані з метою використання у оподатковуваних операціях: будь-яка зміна суми компенсації їх вартості; продаж цих товарів; наступне використання товарів в операціях, що не є об’єктом оподаткування або звільнені від оподаткування.

Як вбачається з акту перевірки від 31.03.07р. та підтверджується матеріалами справи, позивачем у грудні 2005р, січні, червні, серпні 2006 р. проведено господарські операції зі списання ТМЦ, які виявились непридатними для виробництва або були використані на виготовлення продукції невідповідної якості, про що свідчать також долучені до матеріалів справи акт знищення фольги №5 від 29.06.06р., акт знищення ГЗЕ №19 від 26.07.06р. , реєстр на виданий папір від 27.04.06р. Вказані в даних бухгалтерського обліку позивача дані щодо кількості та виробничої собівартості продукції невідповідної якості відповідають даним, вказаним в актах знищення готової продукції, що не заперечується податковим органом.

Такі господарські операції зі списання сировини не є операціями з продажу цієї сировини за звичайною ціною, оскільки зміни права власності у цьому випадку не відбувається, так як право на ТМЦ іншій особі не передається, жодної компенсації підприємство не одержує; такі операції не відносяться до операції, що не є об’єктом оподаткування ПДВ або звільнені від оподаткування згідно з п.3.2. ст.3 Закону

За наведених обставин, у позивача відсутні правові підстави для коригування податкового кредиту з ПДВ попередніх звітних періодів або нарахування ПДВ на вартість сировини неналежної якості, яка була використана для виготовлення продукції, що виявилась непридатною для використання або ж для виробництва внаслідок встановлення дефектів, в зв’язку з чим висновок податкового органу про заниження ПДВ в загальній сумі 174992,00 грн. неправомірний.

Доводи відповідача про обов’язок коригування податкового кредиту внаслідок зменшення валових витрат за операціями зі списання ТМЦ, не заслуговують на увагу, оскільки Законом України від 25.03.05р. №2505-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів»було внесено зміни до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, в результаті яких Закон не містить імперативної вказівки на взаємозв'язком між валовими витратами та податковим кредитом з ПДВ. Отже, виключення вартості придбаних ТМЦ зі складу валових витрат у зв’язку зі списанням не є, в силу Закону, безумовною підставою для коригування податкового кредиту ПДВ; таке коригування, у будь-якому разі, має провадитись за наявності передбачених для цього Законом підстав.

Задовольняючи позов, суд приймає до уваги і ту обставину, що для визначення податкового зобов’язання за деклараціями за грудень 2005 року, січень 2006 року податковим органом пропущено граничний строк встановлений ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Так, відповідно до п.п. 15.1.1 п.15.1 ст. 15 цього Закону, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст.4 цього ж Закону, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Декларації з ПДВ за грудень 2005 року та січень 2006 року, отримані податковим органом 20.01.06р. та 20.02.06р., про що свідчать відмітки ДПІ.

Отже, виходячи з вищенаведеної норми, граничні строки для визначення суми податкових зобов’язань за вказаними деклараціями, відповідно, –січень та лютий 2009 року, натомість сума податкового зобов’язання в сумі 92298 грн. визначена позивачу 24.06.09р., тобто поза межами граничних строків давності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 24.06.09р. №0005042302/0, в зв’язку з чим таке рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

На розподілі судових витрат на користь позивача, останній не наполягав.

Керуючись ст. 124 Конституції України, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В :

           задовольнити адміністративний позов.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 24.06.09р. №0005042302/0.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                     Шелест С.Б.

Повний текст постанови складено: 22.12.09р.