Рішення № 92048314, 07.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2020 року місто Київ №640/22226/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомМіністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Українидо третя особаВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі старшого державного виконавця Магди С.Г. Приватне акціонерне товариство "Дніпрометиз"провизнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 26.08.2020 у виконавчому провадженні №61930256,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі старшого державного виконавця Магди С.Г., третя особа Приватне акціонерне товариство "Дніпрометиз", в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 26.08.2020 ВП№61930256, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Магдою С.Г.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на протиправність постанови про накладення штрафу від 26.08.2020 ВП№61930256, оскільки з метою виконання рішення суду першої інстанції від 11.04.2019 у справі №160/9312/18 та вимог постанови про відкриття виконавчого провадження №61930256 Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України направлено на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву у формі листа від 02.06.2020 №2432-03/139 про закінчення виконавчого провадження №61930256 у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду відповідно до виконавчого листа, на підставі якого відкрито виконавче провадження №61930256.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/22226/20 з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено справу до судового розгляду, запропоновано відповідачеві надати відзив на позовну заяву та зобов`язано останнього надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №61930256.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 01.10.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача вважає вимоги, викладені в позові, безпідставними та необгрунтованими.

Як зазначив представник відповідача, підставою для винесення постанови про накладення штрафу стало невиконання позивачем рішення суду від 11.04.2019 у справі №160/9312/18 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2020 ВП№61930256, відповідно до яких позивача зобов`язано розглянути лист-звернення ПрАТ "Дніпрометиз" від 08.10.2018 №40/26, проте позивачем було фактично розглянуто звернення ПрАТ "Дніпрометиз" від 18.03.2020 №40/26-4, а тому наведене не може вважатися фактичним повним виконанням виконавчого документа, оскільки лист-звернення від 08.10.2018 №40/26 по суті розглянутий не був.

До суду 02.10.2020 від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких представник зазначив про те, що дії відповідача щодо накладення штрафу на позивача у виконавчому провадженні №61930256 є повністю законними та обгрунтованими, оскільки позивач досить тривалий час ухиляється від виконання рішення суду у справі №160/9312/18, що свідчить про правомірність прийнятої відповідачем постанови про накладення штрафу від 26.08.2020 ВП№61930256.

В судовому засіданні 01.10.2020, у зв`язку з надходженням клопотань від представника позивача та представника відповідача, суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розгляд справи здійснено із урахуванням особливостей розгляду даної категорії спорів, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Дніпрометиз" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково та зобов`язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повторно розглянути лист - звернення ПрАТ "Дніпрометиз" №40/26 від 08.10.2018, зареєстрований в Міністерстві за №07/70098-18 від 09.10.2018.

На виконання вказаного рішення 19.03.2020 судом видано виконавчий лист №160/9312/18.

На підставі виконавчого листа від 19.03.2020 №160/9312/18 за заявою стягувача старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Магдою С.Г. відкрито виконавче провадження №61930256 про зобов`язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України повторно розглянути лист-вернення ПрАТ "Дніпрометиз" №40/26 від 08.10.2018, зареєстрований в Міністерстві за №07/70098-18 від 09.10.2018.

Листом від 02.06.2020 №2432-03/139 позивач повідомив відповідача про те, що листом від 06.04.2020 № 4103-12/22842-07 Мінекономіки надало відповідь на звернення ПАТ «Дніпрометиз» від 18.03.2020 №40/26-4 (вх. Мінекономіки від 20.03.2020 № 07/27175-20) стосовно виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі № 160/9312/18 щодо розгляду листа-звернення ПАТ «Дніпрометиз» від 08.10.2018 № 40/26, та на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» просив закінчити виконавче провадження № 61930256 у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом у ВП№№ 61930256.

Однак, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Магди С.Г. від 26.08.2020 у виконавчому провадженні №61930256 за невиконання рішення суду без поважних причин на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України накладено штраф на користь держави у розмірі 5100, 00 грн.

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною та такою, що суперечить положенням Закону України "Про виконавче провадження", позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статі 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частиною четвертою статті 18 Закону України №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентовано положеннями статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», згідно частини першої якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 63 Закону України №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною першою статті 75 Закону №1404-VII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передумовою для накладення на боржника штрафу за невиконання без поважних причин в установлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника вчинити дії, є встановлення виконавцем за наслідками перевірки, що проводиться наступного дня після спливу десятиденного терміну з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, факту невиконання такого рішення без поважних причин.

Відповідно статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими для виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Отже, законодавцем передбачено негативні наслідки (штрафні санкції) за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 №522/6739/17.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2020 від позивача на адресу відповідача надійшов лист від 02.06.2020 №2432-03 про закінчення виконавчого провадження №61930256 у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим листом у даному виконавчому провадженні.

Так, у вказаному листі позивач зазначив про те, що листом від 06.04.2020 № 4103-12/22842-07 Мінекономіки надало відповідь на звернення ПАТ «Дніпрометиз» від 18.03.2020 №40/26-4 (вх. Мінекономіки від 20.03.2020 № 07/27175-20) стосовно виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі № 160/9312/18 щодо розгляду листа-звернення ПАТ «Дніпрометиз» від 08.10.2018 № 40/26.

При цьому, в оскаржуваній постанові відповідачем наголошено на тому, що боржником фактично розглянуто звернення ПрАТ "Дніпрометиз" від 18.03.2020 № 40/26-4, а відповідно до рішення суду боржника зобов`язано повторно розглянути лист-звернення ПрАТ "Дніпрометиз" № 40/26 від 08.10.2018, зареєстрований в Міністерстві за № 07/70098-18 від 09.10.2018.

Третя особа, яка є стягувачем у виконавчому провадженні №61930256, також наголосила на тому, що відповідачем фактично не виконано рішення суду від 11.04.2019 у справі № 160/9312/18 без поважних причин, що свідчить про ухилення від виконання такого рішення.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 по справі №160/9312/18 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України зобов`язано повторно розглянути лист - звернення ПрАТ "Дніпрометиз" №40/26 від 08.10.2018, зареєстрований в Міністерстві за №07/70098-18 від 09.10.2018.

Однак, звертаючись до відповідача із листом від 06.04.2020 № 4103-12/22842-07, позивачем вказано на тому, що ним було надано відповідь на звернення ПАТ «Дніпрометиз» від 18.03.2020 №40/26-4.

На переконання суду, такі доводи позивача, викладені в листі від 06.04.2020 № 4103-12/22842-07 не можуть свідчити про факт виконання рішення суду від 11.04.2019 по справі №160/9312/18, оскільки реквізити листа (№40/26 від 08.10.2018), який підлягає розгляду відповідачем відповідно до резолютивної частини рішення від 11.04.2019 №160/9312/18 не відповідають реквізитам листа, зазначеного позивачем у заяві про закінчення виконавчого провадження від 02.06.2020 №2432-03/139 (№40/26-4 від 18.03.2020).

Окрім зазначено, у судовому засіданні 01.10.2020 позивачем надано суду лист від 21.09.2020 №4103-11/57287-05, в якому останнім повідомлено про те, що Департаментом санкційної політики Мінекономіки було повторно опрацьовано звернення ПрАТ "Дніпрометиз" від 08.10.2018 №40/26 та листом від 18.09.2020 №41.03-12/57223-07 було надано відповідь. До вказаного листа долучено копію відповіді на звернення ПрАТ "Дніпрометиз" від 08.10.2018 №40/26 (вх. Мінекономіки від 09.10.2018 №07/70098-18) стосовно надання висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями та на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі №160/9312/18 про зобов`язання повторно розглянути лист-звернення ПрАТ "Дніпрометиз" від 08.10.2018 №40/26, зареєстрований в Міністерстві від 09.10.2018 №07/70098-18.

Проте, суд звертає увагу, що позивачем не долучено будь-яких належних та допустимих доказів щодо доведення такого листа до відповідача, в матеріалах виконавчого провадження №61930256 відсутня інформація щодо виконання Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі №160/9312/18, а тому, суд вважає що такі доводи позивача не можуть братись до уваги.

Крім того, розгляд листа - звернення ПрАТ "Дніпрометиз" №40/26 від 08.10.2018 позивачем здійснено після спливу строку наданого відповідачем для добровільного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі №160/9312/18, а також після винесення оскаржуваної постанови.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також з урахуванням того, що судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами факт невиконання Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 №160/9312/18 як на момент винесення оскаржуваної постанови, так і на момент розгляду даної справи, суд приходить до висновку про правомірність постанови про накладення штрафу від 26.08.2020 ВП№61930256, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Магдою С.Г.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, судові витрати відшкодуванню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.