Ухвала суду № 92047231, 05.10.2020, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 695/3438/19

номер провадження 6/695/96/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Середи Л.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Біліченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша подання старшого державного виконавця Золотоніського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області перебувала цивільна справа № 695/3438/19 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11.02.2020, яке набрало законної сили 13.03.2020 вказаний позов задоволено повністю: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" кошти в сумі 22753 грн 42 коп. - в порядку відшкодування заборгованості за кредитним договором від 01.09.2012; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" кошти в сумі 1921 грн 00 коп. - в порядку відшкодування коштів по сплаті судового збору.

13.03.2020 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області видано виконавчий лист у справі № 695/3438/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" коштів у сумі 22753 грн 42 коп. - в порядку відшкодування заборгованості за кредитним договором від 01.09.2012 та коштів у сумі 1921 грн 00 коп. - в порядку відшкодування коштів по сплаті судового збору

Постановою старшого державного виконавця Золотоніського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.04.2020 відкрито виконавче провадження ВП № 61847924 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.

Постановою старшого державного виконавця від 17.04.2020 ВП № 61847924 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після внесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику – ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат з виконавчого провадження, штрафів у сумі 27 290 грн 86 коп.

Відповідно до акта державного виконавця складеного 04.08.2020 при примусовому виконанні виконавчого листа Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області виданого у справі № 695/3438/19, державним виконавцем встановлено, що за адресою реєстрації місця проживання боржника: АДРЕСА_1 боржника на час виїзду вдома не було, зі слів сусідів перебуває за кордоном, майно згідно з відомостями наявними в базах даних не виявлено.

У подальшому 10.08.2020 старший державний виконавець Золотоніського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міклащук О.Ю. звернулась до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, у зв`язку з невиконанням ним рішення суду.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11.08.2020 відмовлено у задоволенні зазначеного вище подання державного виконавця, оскільки до подання не надано доказів того, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов`язання за виконавчим листом виданим Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області 13.03.2020 у справі №695/3438/19. Також мотивуючи відсутність правових підстав для задоволення подання державного виконавця суд виходив з того, що у матеріалах подання відсутні докази того, що боржник належним чином був повідомлений про відкриття виконавчого провадження та про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду.

10.09.2020 старший державний виконавець Золотоніського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міклащук О.Ю. повторно звернулась до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, у зв`язку з невиконанням ним рішення суду.

В обґрунтування подання державним виконавцем зазначено, що боржником рішення суду на день звернення до суду не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання, не здійснено. На адресу боржника надсилалися виклики щодо явки до державного виконавця, однак боржник на виклики не з`явився, про причини неявки не повідомив. Майно на праві власності в боржника відсутнє, доходи офіційно не отримує. Державною прикордонною службою України ДВС повідомлено про те, що боржник має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, неодноразово перетинав державний кордон України. Оскільки боржник ухиляється від виконання рішення суду у справі №695/3438/19, не вживає заходів щодо його виконання за рахунок належного йому майна та доходів, тому державний виконавець звернувся до суду з даним поданням.

У судове засідання з розгляду подання, яке призначено на 12 год. 30 хв. 05.10.2020, сторони та державний виконавець не прибули.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши подання та додані до нього документи, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 10 Закону №1404-VIII передбачено, що заходами примусового виконання рішень, зокрема є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 19 частини третьої статті 18 закону № 1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» визначено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»)

Частиною 1 ст. 441 ЦПК України визначено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (ч. 3 ст. 441 ЦПК України).

Відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця.

Обґрунтовуючи необхідність тимчасового обмеження права боржника на виїзд з України державний виконавець вказує, що боржник ухиляється від виконання рішення суду у справі №695/3438/19, не вживає заходів щодо його виконання за рахунок належного йому майна та доходів.

Однак державним виконавцем не надано доказів того, що на даний час боржник свідомо ухиляється від виконання зобов`язання, покладеного на нього рішенням суду. Також не надано доказів, які б свідчили, що боржник має намір виїхати за межі України з метою уникнення від виконання рішення суду у справі №695/3438/19, а так само доказів на обґрунтування того, що застосування обмеження у праві виїзду за межі України боржника, сприятиме виконанню судових рішень.

Крім того державним виконавцем є недоведеним те, що невжиття такого заходу як тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за кордон може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Суд зауважує, що лише факт наявності відкритого виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості не свідчить про ухилення боржника від виконання судового рішення, тимчасове обмеження у праві виїзду боржника без встановлення факту ухилення від виконання зобов`язань не буде відповідати одному із критеріїв, визначених в ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким обмеження права на свободу пересування може бути виправдане.

Таким чином, на підставі викладеного вище суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення подання відсутні.

Керуючись ст.ст. 247, 353, 441 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання старшого державного виконавця Золотоніського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа – відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів.

Суддя Л.В. Середа