Ухвала суду № 92041199, 05.10.2020, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа 165/2695/20

Провадження 1-кс/165/751/20

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року м. Нововолинськ

Слідчий суддя Нововолинського міського суду Волинської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання слідчого СВ Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_2 , яке погоджене начальником Нововолинського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури Волинської області ОСОБА_3 , про арешт тимчасово вилученого майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12020030050000682 від 05.09.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

встановив:

До суду надійшло клопотання слідчого СВ Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_2 , яке погоджене начальником Нововолинського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури Волинської області ОСОБА_3 , про арешт тимчасово вилученого майна.

Ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду від 25.09.2020 вказане клопотання повернуто прокурору та надано строк сімдесят дві години для усунення недоліків.

Станом на 05 жовтня 2020 року недоліки не усунуті, встановлений судом строк минув.

Згідно із ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимогстатті 171цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

Згідно з ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Проте, в порушення зазначеної вимоги Закону, слідчим не було надано достатніх доказів на підтвердження обставин, на які він посилається.

У зв`язкуз чим,доводи проте,що навказане уклопотанні майно,а саме: мобільний телефон марки «GSMART», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з вмонтованою флеш-картою «microSD» «2GB», мобільний телефон марки «SAMSUNG» з вмонтованою флеш-картою «microSD» «4GB», мобільний телефон марки «SAMSUNG», ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , з вмонтованою флеш-картою «microSD» «1GB», дві сім-карти операторів мобільного зв`язку «Київстар» та «Водафон», слід накласти арешт, є необґрунтованими.

Стаття 17 Загальної декларації прав людини, проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб`єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення. Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції встановлено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права».

Відтак,у судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено, що існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що вилучене в ході проведення огляду місцевості поблизу будинку №13 по вулиці Чорновола смт. Луків Турійського району Волинської області майно є доказом злочину.

Відповідно до ст.173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя, приходить до висновку, що у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити, оскільки воно грунтується на припущеннях та не підтверджене належними та допустимими доказами.

Керуючись ст.ст. 40, 131, 132, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя,-

ухвалив:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_2 , яке погоджене начальником Нововолинського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури Волинської області ОСОБА_3 , про арешт тимчасово вилученого майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12020030050000682 від 05.09.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя підпис ОСОБА_1