Рішення № 92040040, 07.10.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4208/20Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А1493 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) до військової частини А1493 (наді також - відповідач), у якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини А1493 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 включно;

зобов`язати військову частину А1493 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену частину винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 включно, пропорційно дням участі в антитерористичній операції, з 01.01.2016 по 20.01.2016 включно виходячи з вимог Порядку та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого наказом Міністерства оборони У країни від 02.02.2015 №49 та з 21.01.2016 по 31.01.2016 включно виходячи з вимог Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства оборони України 10.02.2016 № 67 (в редакції від 10.02.2016);

визнати протиправною бездіяльність військової частини А1493 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018;

зобов`язати військову частину А1493 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.

В обґрунтування своїх вимог наголошувала на протиправності ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 включно, а також не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, просив відмовити у його задоволенні з тих підстав, що проведення індексації грозових доходів здійснюється у межах фінансових ресурсів. У той же час, у спірний період фінансові ресурси на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям не виділялись, а тому підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за попередні періоди відсутні. Стосовно винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 включно наголосив, що остання нарахована та виплачена відповідно до наказу від 23.03.2016 № 197, винесеного у відповідності до Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.02.2016 №67, чинної на момент винесення такого наказу /а.с. 35-38/.

Дослідивши позовну заяву, відзив відповідача на позов, наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач проходила військову службу у військовій частині польової пошти В2749 (що у подальшому змінила умовне найменування на А1493 з 10.11.2016) з 24.04.2015 /а.с. 18/.

18 грудня 2015 року ОСОБА_1 отримала посвідчення серії НОМЕР_1 /а.с. 13/.

Наказом командира військової частини А1493 (по стройовій частині) від 22.07.2020 №149 старшого сержанта ОСОБА_1 , начальника клубу військової частини А1493, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України " Про військовий обов`язок і військову службу" від 04 квітня 2006 року № 3597-IV, звільнено з військової служби за контрактом у запас за підпунктом "а" (у зв`язку з закінченням строку контракту), вирішено вважати таким, що справи та посаду здав, з 22 липня 2020 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахуванням на військовий облік до Ніжинського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Ніжин /а.с. 19/.

Позивач звернувся до військової частини А1493 із заявою про проведення нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 та невиплаченої частини винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 /а.с.20-22/.

Листом від 30 липня 2020 року № 8/1003 відповідачем повідомлено про відсутність підстав для виплати індексації та частини винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 /а.с.23-24/.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

В частині вимог ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст. 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями ст. 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 6 Закону №1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст. 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078) згідно з п. 4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абз. 8 п. 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Поряд із цим, позивачеві у спірний період індексація не нараховувалася та не виплачувалася, що не заперечується відповідачем.

Посилання відповідача на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2 суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до п. 14 Порядку №1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики. Крім того, слід зазначити, що вказані роз`яснення не є нормативно-правовими актами, а відповідач зобов`язаний діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу.

Щодо доводів відповідача про відсутність фінансових ресурсів для виплати індексації, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Отже, складна фінансово-економічна ситуація в державі жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на нарахування та отримання виплати з індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, а бездіяльність відповідача щодо не проведення такої індексації та невиплати позивачу відповідних сум є протиправними.

Оскільки індексація грошового забезпечення не була проведена у встановлений Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" порядок та строк, що є порушенням права позивача, суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача, враховуючи, що Військову частину польова пошта В2749 перейменовано у Військову частину А1493, є визнати протиправною бездіяльність військової частини польова пошта В2749 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, а також зобов`язати військову частину А1493 провести нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.

Щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 включно, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1, 3 розділу II Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.02.2016 №67 (в редакції від 10.02.2016) розмір винагороди військовослужбовцям за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду у граничних розмірах на місяць визначений у додатку 1 до цієї Інструкції. Розмір винагороди визначається пропорційно дням безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду. Винагорода виплачується пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі військовослужбовців у цих заходах до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів.

Відповідно до додатку 1 Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.02.2016 №67 (в редакції від 10.02.2016) за безпосередня участь військовослужбовців у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою в інших місцях дислокації в межах визначеного району воєнного конфлікту (АТО) встановлюється винагорода у розмірі 1200,00 грн.

Відповідно до п.6 наказу Міністерства оборони України від 10.02.2016 №67, цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських».

Постанова Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» набула чинності 21.01.2016, тож Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.02.2016 №67 (в редакції від 10.02.2016) застосовується з 21.01.2016.

У період з 01.01.2016 по 20.01.2016 був чинним та застосовувався Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджений наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 №49 (далі - Порядок).

Відповідно до п.1-3 розділу II Порядку:

військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення;

розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов`язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень;

винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

Враховуючи вимоги вищезазначених нормативно-правових актів, у період з 01.01.2016 по 20.01.2016 включно застосовувався Порядок, а вже з 21.01.2016 почала застосовуватись Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства оборони України 10.02.2016 № 67.

Із зазначеного вбачається, що розрахунок винагороди за безпосередню участь в АТО у період з 01.01.2016 по 31.01.2016 мав здійснюватися пропорційна дням участі в АТО - за період з 01.01.2016 по 20.01.2016 включно виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов`язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць, а з 20.01.2016 по 31.01.2016 у розмірі 1200,00 грн.

Відповідно до Довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, виданою командиром Військової частини А1493 від 22.07.2020 №352, позивач брала безпосередню участь в АТО, крім іншого, у період з 01.01.2016 по 31.01.2016 включно /а.с. 25/.

При цьому, у березні 2016 року проведено виплату у розмірі 1200,00 грн на виконання наказу командира військової частини польова пошта В2749 від 23.03.2016 №197 стосовно виплати відповідної винагороди за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 /а.с. 26-27/.

Співставляючи інформацію наявну у довідці Військової частини А1493 та виписки з банківського рахунку, а також довідки про перебування позивача у зоні проведення АТО, можна зробити висновок, що за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 винагорода за безпосередню участь в АТО склала 1200,00 грн.

Таким чином Військовою частиною польова пошта В2749 було здійснено неправильний розрахунок грошової винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 та виплачено таку винагороду у меншому розмірі, ніж визначено законодавством, оскільки розрахунок винагороди за безпосередню участь в АТО у період з 01.01.2016 по 31.01.2016 мав здійснюватися пропорційно дням участі в АТО - за період з 01.01.2016 по 20.01.2016 включно виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов`язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць, а з 20.01.2016 по 31.01.2016 у розмірі 1200,00 грн.

Такі дії Військової частини є протиправними, а оскільки Військову частину польова пошта В2749 перейменовано у Військову частину А1493, слід визнати протиправною бездіяльність військової частини польова пошта В2749 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 включно та зобов`язати Військову частину А1493 здійснити перерахунок грошової винагороди за безпосередню участь в АТО за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше виплачених сум та висновків суду.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів щодо правомірності своїх дій.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач є звільненою від сплати судового збору /а.с. 13/. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надала. Таким чином, судові витрати присудженню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до військової частини А1493 (вул. Колективна, 2, с. Терентіївка, Полтавський район, Полтавська область, 38732, ідентифікаційний код 26615696) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини польова пошта В2749 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 включно.

Зобов`язати військову частину А1493 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену частину винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності У країни за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 включно, пропорційно дням участі в антитерористичні операції, з 01.01.2016 по 20.01.2016 включно виходячи з вимог Порядку та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого наказом Міністерства оборони У країни від 02.02.2015 №49 та з 21.01.2016 по 31.01.2016 включно виходячи з вимог Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства оборони України 10.02.2016 № 67 (в редакції від 10.02.2016).

Визнати протиправною бездіяльність військової частини польова пошта В2749 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.

Зобов`язати військову частину А1493 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г.Ясиновський