Рішення № 92040024, 30.09.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2891/20Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання – Шульги М.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача – Більди В.В.,

представника відповідача – Горобця О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування пункту висновку та пункту наказу, -

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі по тексту - відповідач, ГУНП в Полтавській області) про визнання протиправним та скасування пункту 3 висновку службового розслідування Головного управління Національної поліції в Полтавській області в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника Кременчуцького ВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області - начальника слідчого відділу підполковника поліції ОСОБА_1 та пункту 2 Наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області №597 від 22 квітня 2020 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника Кременчуцького ВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області - начальника слідчого відділу підполковника поліції ОСОБА_1 .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 04 березня 2020 року до Чергової частини Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області надійшло повідомлення громадянки ОСОБА_2 про виявлення нею трупа свого батька ОСОБА_3 , у зв`язку з чим на місце події направлено СОГ Кременчуцького ВП, а також прибув судово-медичний експерт. За результатами огляду тіла судово-медичний експерт не виявив видимих тілесних ушкоджень, які б свідчили про насильницьку смерть ОСОБА_3 , про що слідчий ОСОБА_4 склав електронний рапорт та, прибувши до Кременчуцького ВП, доповів ОСОБА_1 . Перевіривши всі наявні матеріали та обставини знаходження на місці судово-медичного експерта та працівників швидкої допомоги, на виконання законодавчих вимог за даним фактом позивачем внесено відомості до ЄДРДР з попередньою кваліфікацією ст. 115 КК України навмисне вбивство. Після проведення СМЕ 05 березня 2020 року було виявлено сліди насильницької смерті було затримано громадянина ОСОБА_5 за фактом навмисного вбивства батька ОСОБА_3 , а в подальшому обвинувальний акт за даним кримінальним провадженням надано на розгляд по суті до суду без зміни вказаної кваліфікації. Враховуючи викладене, висновки службового розслідування за вказаним фактом та винесений наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність не відповідають дійсності, оскільки останньою вчинені необхідні та своєчасні заходи, а також виконані належним чином покладені на неї повноваження начальника слідчого відділу. Наголосила, що ні висновком, ні наказом не конкретизовано у чому виразилось невиконання вимог Конституції України, законів України та інших нормативних актів чи Присяги поліцейського, а також непрофесійне виконання службових обов`язків.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

07 липня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позову, зазначав, що позивач не здійснила контроль за роботою підлеглих під час несення добового наряду, за якістю першочергових слідчих (розшукових) дій під час документування кримінального правопорушення, що призвело до невірної кваліфікації кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України з додатковою відміткою «природна смерть», та вплинуло на подальшу організацію першочергових слідчих (розшукових) дій, спрямованих на забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування факту умисного вбивства ОСОБА_3 . Викладене підтверджено в межах службового розслідування, за результатами якого складно висновок від 21 квітня 2020, що послугував підставою для винесення наказу №597 від 22 квітня 2020 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності /а.с. 44-50/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02 вересня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник у судовому засіданні просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 з 07.11.2015 по теперішній час проходить службу в органах Національної поліції і станом на момент виникнення спірних правовідносин перебувала на посаді заступника начальника Кременчуцького ВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області - начальника слідчого відділу у званні підполковника поліції.

04.03.2020 до чергової частини Кременчуцького ВП ГУНП надійшло повідомлення громадянки ОСОБА_2 про те, що за адресою АДРЕСА_1 вона виявила труп свого батька ОСОБА_3

04.03.2020 за вказаним повідомленням на місце події направлено СОГ Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області. По прибутті на місце події у кімнаті будинку виявлено труп ОСОБА_3 , про що складено протокол огляду трупа та місця події за участю спеціаліста - сдуово-медичного експерта (лікаря) ОСОБА_6 /а.с. 56-57/.

По закінченню огляду місця події слідчим Іщенком І.С. складено електронний рапорт, відповідно до якого при огляді трупу ОСОБА_3 ознак насильницької смерті не виявлено із зазначенням кваліфікації ст. 115 ч.1 КК України.

05.03.2020 відомості про виявлення трупу ОСОБА_3 внесені до ЄРДР № 12020170090000760 за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України /а.с. 54-55/.

У подальшому, під час розтину трупу ОСОБА_3 , встановлено, що причиною смерті останнього є механічна асфіксія. На підставі інформації СМЕ 05.03.2020 додаткова відмітка у кримінальному провадженні змінена на «Вбивство» /а.с. 59-61/.

З метою своєчасного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи наказом ГУНП в Полтавській області від 23.03.2020 № 338 призначено службове розслідування дисциплінарною комісією, за результатами якого складено висновок від 21 квітня 2020 року, відповідно до якого встановлено, крім іншого, що за неналежне виконання своїх службових обов`язків, що виявилося у порушенні вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 9, ч. 1 ст. 39 КПК України, п.п. 1, 2, 8, 10 п. 4 р. V Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 06.07.2017 № 570, а також п. 4 р. ІХ наказу МВС України від 07.07.2017 № 575 «Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні», що виразилося у зниженому контролі за роботою підлеглих під час несення добового наряду, неналежному контролі за якістю першочергових слідчих (розшукових) дій під час документування кримінального правопорушення, що призвело до невірної кваліфікації кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України з додатковою відміткою «природня смерть», та вплинуло на подальшу організацію першочергових слідчих (розшукових) дій, спрямованих на забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування факту умисного вбивства ОСОБА_3 , заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності заступник начальника Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області - начальник слідчого відділу підполковник поліції ОСОБА_1 /а.с. 73-78/.

На підставі такого висновку винесено наказ №597 від 22 квітня 2020 року "Про неналежне виконання службових обов`язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності, яким, крім іншого, пунктом 2 за неналежне виконання своїх службових обов`язків, що виявилося у порушенні вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 9, ч. 1 ст. 39 КПК України, п.п. 1, 2, 8, 10 п. 4 р. V Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 06.07.2017 № 570, а також п. 4 р. ІХ наказу МВС України від 07.07.2017 № 575 «Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні», що виразилося у зниженому контролі за роботою підлеглих під час несення добового наряду, неналежному контролі за якістю першочергових слідчих (розшукових) дій під час документування кримінального правопорушення, що призвело до невірної кваліфікації кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України з додатковою відміткою «природня смерть», та вплинуло на подальшу організацію першочергових слідчих (розшукових) дій, спрямованих на забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування факту умисного вбивства ОСОБА_7 , заступника начальника Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області - начальник слідчого відділу підполковник поліції ОСОБА_1 попередити про неповну службову відповідність /а.с. 80-81/.

Не погоджуючись з таким висновком службового розслідування та наказом в частині притягнення її до дисциплінарної відповідальності, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У своїй діяльності поліція відповідно до частини першої статті 3 Закону № 580-VIII керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 18 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Частинами першою, другою статті 19 Закону № 580-VIII передбачено, що в разі вчинення протиправних діянь, поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Закон України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» набрав чинності 07 жовтня 2018 року.

Згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Системний аналіз наведених вище положень Дисциплінарного статуту дає підстави для висновку, що порушенням поліцейським службової дисципліни вважається невиконання чи неналежне виконання ним обов`язків, визначених статтею 1 цього Статуту, у тому числі, основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII.

Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту закріплено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За приписами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється (частина п`ята статті 13).

Як обумовлено частинами першою та другою статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Разом із тим, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

У відповідності до приписів статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 р. за № 1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок № 893). Цей наказ прийнятий відповідно до частини десятої статті 14, частини сьомої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, з метою належної організації заходів, спрямованих на зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів Національної поліції України, запобігання надзвичайним подіям за участю поліцейських, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань за фактами порушення поліцейськими службової дисципліни.

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 893 визначено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку № 893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Згідно з пунктом 4 розділу VI Порядку № 893 в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування, зокрема: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.

У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: - висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено. У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; - вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; - відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; - запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування (пункт 5 розділу VI Порядку).

Наведені приписи узгоджуються з положеннями статей 15, 19 Дисциплінарного статуту.

Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Адміністративний суд у силу вимог частини другої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Своєю чергою, суб`єкт владних повноважень, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.

Як зазначалося вище, підставою для видання спірного наказу ГУНП у Полтавській області від 22 квітня 2020 року № 597 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Головного управління» став висновок службового розслідування про неналежне виконання своїх службових обов`язків, що виявилося у порушенні вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 9, ч. 1 ст. 39 КПК України, п.п. 1, 2, 8, 10 п. 4 р. V Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, затвердженого наказом МВС від 06.07.2017 № 570, а також п. 4 р. ІХ наказу МВС України від 07.07.2017 № 575 «Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні», що виразилося у зниженому контролі за роботою підлеглих під час несення добового наряду, неналежному контролі за якістю першочергових слідчих (розшукових) дій під час документування кримінального правопорушення, що призвело до невірної кваліфікації кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України з додатковою відміткою «природня смерть», та вплинуло на подальшу організацію першочергових слідчих (розшукових) дій, спрямованих на забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування факту умисного вбивства ОСОБА_3 .

Зокрема, порушення позивачем пункту 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII дисциплінарна комісія убачає у зниженому контролі за роботою підлеглих під час несення добового наряду, неналежному контролі за якістю першочергових слідчих (розшукових) дій під час документування кримінального правопорушення, що призвело до невірної кваліфікації кримінального правопорушення.

Разом із тим, у висновку службового розслідування не конкретизовано, які саме функціональні обов`язки неналежно виконувала ОСОБА_1 . Висновок містить лише загальний опис обставин по факту повідомлення про смерть особи ОСОБА_3 .

Крім того, судом критично оцінюється посилання відповідача на неналежний контроль з боку позивача за якістю першочергових слідчих (розшукових) дій під час документування кримінального правопорушення, що призвело до невірної кваліфікації кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України з додатковою відміткою «природня смерть», оскільки, по-перше, первинна кваліфікація містить примітку "Виявлення опізнаного трупа", що не є тотожним поняттю природної смерті, а, по-друге, за результатами огляду тіла на місці події спеціалістом - судово-медичним експертом не було виявлено видимих тілесних ушкоджень, які б свідчили про насильницьку смерть ОСОБА_3 .

Викладені обставини відповідачем не спростовані та підтверджені самим висновком службового розслідування, відповідно до якого крім іншого, зазначено опитаний в межах проведення службового розслідування слідчий СВ Кременчуцького БП ГУНП в Полтавській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 зазначив, що по прибуттю за адресою виклику, останній здійснив огляд місця події, в ході якого не виявив слідів волочіння, боротьби, слідів крою.

При спілкуванні з донькою та дружиною померлого встановлено, що ОСОБА_3 з приміщення будинку нікуди не виходив.

При поверхневому огляді трупа візуально виявлені синці на руках, кінцівках рук, тулубі, після чого прийнято рішення про виклик судового експерта.

Після приїзду експерта СМЕ Черкаського О.С., у присутності понятих оглянуто труп ОСОБА_3 , (про що свідчить протокол огляду місця події та групу). Експерт оглянув труп та пояснив, що на трупі виявлені деякі незначні синці на руках, тулубі, ногах, задній частині тулуба, на обличчі значних синців не було, незначні синці біля очей. Також у подальшому експерт прощупав кістки голови, кістки тулуба, грудної клітини, кістки кінцівок, про що зробив висновок, що на момент огляду кістки у цілому та не ушкодженому стані. Експерт СМЕ зазначив, що виявлені синці на тулубі, кінцівках та обличчі не характерні для смертельної дії, а також те, що від дії даних синців смерть не могла наступити, слідів насильницької смерті ним виявлено при візуальному огляді трупа не було.

Після огляду трупа експертом встановлено, що тілесних ушкоджень, характерних для заподіяння насильницької смерті виявлено не було.

Після цього було викликано службу транспортування трупів «Легіонер» труп направлено для подальшої встановлення причини смерті до Кременчуцького міжрегіонального бюро СМЕ.

Виходячи з викладеного, суд констатує, що саме керуючись встановленими судово-медичним експертом, який не є підлеглим позивача, обставинами керувався слідчий, який є підлеглим позивача, при формуванні та документування такої події, і саме покладаючись на знання спеціаліста судово-медичного експерта (лікаря), підлеглий позивача кваліфікував таку подію як природна смерть, однак, все ж таки, при її кваліфікації зазначаючи ст.115 КК України.

У той же час в ході службового розслідуванням у судово-медичного експерта (лікаря) пояснення не відбирались, інших відомостей від останнього не отримувалось.

Окремо суд наголошує, що як первинно так і в подальшому кваліфікації даної події залишалась незмінною, а саме ст. 115 КК України.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що обставини фіксації попередньо природної смерті призвели до негативних наслідків у відповідному кримінальному провадженні, що сприяли особі підозрюваного в уникнення покарання чи притягнення до відповідальності.

Суд констатує, що у висновку службового розслідування відповідачем не встановлено належним чином, зокрема, склад дисциплінарного проступку саме позивача, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; наявність вини позивача та ступень її тяжкості, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Виходячи з системного аналізу викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасуванні пункту 2 Наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області №597 від 22 квітня 2020 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника Кременчуцького ВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області - начальника слідчого відділу підполковника поліції ОСОБА_1 .

У той же час, надаючи оцінку вимогам про визнання протиправним та скасування пункту 3 висновку службового розслідування Головного управління Національної поліції в Полтавській області в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника Кременчуцького ВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області - начальника слідчого відділу підполковника поліції ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 розділу VI Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, висновок службового розслідування є підсумковим документом.

Оспорюваний висновок службового розслідування від 21 квітня 2020 року не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов`язків у позивача, а лише фіксує обставини, встановлені під час проведення розслідування, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, може бути реалізований лише наказом керівника.

Висновок за результатом проведення службового розслідування не порушує прав позивача, оскільки не відповідає критерію юридичної значимості, не створюють для нього жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав, свобод, інтересів та не породжують для нього будь-яких обов`язків. Такий висновок сам по собі не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості їх реалізувати та не покладає на нього певні обов`язки, не може вважатись таким, що порушує права, свободи чи інтереси позивача.

Більш того, сам по собі висновок службового розслідування має лише доказову базу при вирішенні питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Права та обов`язки для особи щодо якої проведено службове розслідування, породжує лише наказ, прийнятий на підставі висновків службового розслідування, а відтак, висновки службового розслідування не мають обов`язкового характеру.

Стаття 5 КАС України закріплює право особи на оскарження індивідуального акта чи окремих його положень, а пункт 19 статті 4 КАС України визначає індивідуальний акт як акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Обов`язковою ознакою рішень суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. Висновки, викладені у акті службового розслідування, не породжують обов`язкових юридичних наслідків для позивача. Проте такі висновки викладені в акті можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність дій суб`єкта владних повноважень при складанні акту або законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта розслідування.

Таким чином, акти службового розслідування не є актами індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки рішення, що має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки позивача, є саме спірний наказ, у зв`язку із чим суд відмовляє в задоволенні вказаної позовної вимоги як необґрунтованої.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог ОСОБА_1 .

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 40108630) про визнання протиправним та скасування пункту висновку та пункту наказу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 Наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області №597 від 22 квітня 2020 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника Кременчуцького ВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області - начальника слідчого відділу підполковника поліції ОСОБА_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 40108630) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 420,40 грн /чотириста двадцять гривень сорок копійок/.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення складено 07 жовтня 2020 року.

Суддя І.Г.Ясиновський