Рішення № 92040023, 06.10.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5246/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчук Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчук Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) /далі - відповідач, Автозаводський ВДВС у м. Кременчук ПСМУ Міністерства юстиції (м.Суми)/ про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчук Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Мирошниченка Олександра Ігоровича ВП №61484083 від 14 вересня 2020 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у сумі 1700,00 грн /а.с. 1-9/.

Позов обґрунтований тим, що 14 вересня 2020 року відповідачем винесено постанову про накладення штрафу ВП №61484083, якою на позивача накладено штраф у сумі 1700,00 грн з підстав невиконання рішення суду. Оскаржувана постанова не відповідає вимогам пункту 7 розділу І та розділу ХІV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року, оскільки вона не містить мотивів, за яких боржник не виконує рішення суду, зміст вчинених боржником дій, норму Закону, якою передбачена відповідальність боржника, а також обґрунтування встановлення державним виконавцем поважності причин невиконання рішення. Єдиним обґрунтуванням винесення спірної постанови є те, що "мати не вивела дітей з квартири та усно повідомила, що діти виходити не будуть", що не відповідає дійсності. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 21 січня 2020 року у справі №524/4516/19 визначено такі способи участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: побачення з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дітей з місця їх проживання на побачення та повернення дітей до місця їх проживання. Всупереч цьому батько дітей особисто не здійснює супровід дітей з місця їх проживання та повернення додому, тоді як позивач щоразу у встановлені судовим рішенням дні та години перебуває вдома, збирає та готує дітей до побачень з батьком, а також не чинить жодних перешкод для здійснення побачень батька та дітей. 10 вересня 2020 року батько дітей, ОСОБА_2 , відмовився виконувати зобов`язальну частину рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 21 січня 2020 року у справі №524/4516/19 щодо обов`язкового здійсненням ним супроводу дітей з місця їх проживання на побачення та повернення дітей за місцем їх проживання, а малолітні діти, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , відмовилися від побачення з батьком, що підтверджується відеозаписом від 10 вересня 2020 року. Право дітей за своїм бажанням зустрічатися або не зустрічатися з батьком передбачено Конвенцією про права дитини та Законом України "Про охорону дитинства".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано докази.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 57-58/ зазначив про правомірність винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу, оскільки 18 червня 2020 року, 20 червня 2020 року, 22 червня 2020 року, 25 червня 2020 року, 30 червня 2020 року, 07 липня 2020 року, 09 липня 2020 року, 14 липня 2020 року, 16 липня 2020 року, 18 липня 2020 року, 20 липня 2020 року, 21 липня 2020 року, 23 липня 2020 року, 18 серпня 2020 року, 20 серпня 2020 року, 25 серпня 2020 року, 27 серпня 2020 року, 01 вересня 2020 року та 03 вересня 2020 року державним виконавцем разом із стягувачем здійснено виходи за місцем проживання дітей, діти від побачень з батьком відмовились. 10 вересня 2020 року також здійснено вихід, проте позивач відмовилась вивести дітей на побачення з батьком та повідомила, що діти виходити не будуть. Відтак, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 21 січня 2020 року у справі №524/4516/19 не виконано боржником, а тому у відповідача наявні підстави для винесення постанови про накладення штрафу на боржника.

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12, частини другої статті 257, статті 262 та частини четвертої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 21 січня 2020 року у справі №524/4516/19, яке відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 03 березня 2020 року /а.с.15-20/, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про зобов`язання не чинити перешкоди у вільному спілкуванні з дітьми, встановлення способу та порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми задоволено частково: визначено такі способи участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : побачення щовівторка та щочетверга з 14:00 години до 16:00 години з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дітей з місця їх проживання/навчання на побачення та повернення дітей за місцем їх проживання; побачення першої та третьої суботи місяця з 11:00 години до 19:00 години з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дітей з місця їх проживання на побачення та повернення дітей за місцем їх проживання; побачення щороку у дні народження дітей 11 листопада та 22 червня з 13:00 години до 15:30 години з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дітей з місця їх проживання на побачення та повернення дітей за місцем їх проживання; побачення щороку 2, 3 та 7 січня з 10:00 години до 19:00 години з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дітей з місця їх проживання на побачення та повернення дітей за місцем їх проживання; спільний щорічний відпочинок протягом 10-ти календарних днів в липні-серпні місяці за домовленістю з матір`ю дітей з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дітей з місця їх проживання на відпочинок та повернення дітей за місцем їх проживання; в іншій частині вимог відмовлено.

04 березня 2020 року Автозаводським районним судом м. Кременчука видано виконавчий лист у справі №524/4516/19 /а.с. 61-зворот -62/.

06 березня 2020 року старшим державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчук Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Мирошниченком Олександром Ігоровичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61484083 з примусового виконання виконавчого листа №524/4516/19, виданого Автозаводським районним судом м. Кременчука 04 березня 2020 року /а.с.63/.

Відповідно до акту державного виконавця від 10 вересня 2020 року /а.с.95/ державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчук Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Мирошниченком Олександром Ігоровичем при примусовому виконанні виконавчого листа №524/4516/19, виданого Автозаводським районним судом м.Кременчука 04 березня 2020 року, у присутності боржника, ОСОБА_1 , та стягувача, ОСОБА_2 , встановлено, що здійснено вихід за адресою проживання дітей, а саме: АДРЕСА_1 , мати дітей з квартири не вивела, рішення суду не виконується.

ОСОБА_1 у вказаному акті зазначила, що виконавець та стягувач прибули за адресою: АДРЕСА_1 , до квартири вони не підходили, вона запропонувала батькові підійти та забрати дітей з місця їх проживання, де вони чекають одягнені й готові до прогулянки з батьком, проте батько їх не забрав, рішення суду з її боку виконується в повному обсязі, а з вини батька не виконується.

14 вересня 2020 року старшим державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчук Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Мирошниченком Олександром Ігоровичем прийнято постанову про накладення штрафу ВП №61484083 /а.с.95-зворот/, якою встановлено, що 10 вересня 2020 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою проживання дітей, а саме: АДРЕСА_1 , мати дітей з квартири не вивела та усно повідомила, що діти виходити не будуть, а тому, керуючись статтями 63 та 75 Закону України "Про виконавче провадження", постановлено за невиконання рішення суду в порядку частини першої статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" накласти на боржника, ОСОБА_1 , штраф на користь держави у розмірі 1700,00 грн, та зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення .

Не погодившись із постановою про накладення штрафу ВП №61484083 від 14 вересня 2020 року, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, викладеним у заявах по суті, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року /далі - Закон № 1404-VІІІ/ та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 /далі - Інструкція №512/5 /.

Частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а згідно із пунктом 1 частини другої вказаної статті виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частинами першою та другою статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 641 Закону №1404-VIII встановлено особливості виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною.

Частинами першою - третьою та сьомою цієї статті визначено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Крім того, у розділі ІХ Інструкції № 512/5 наведено порядок виконання рішень немайнового характеру, у тому числі рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною.

Відповідно до пунктів 7-9 розділу ІХ Інструкції № 512/5 за наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 641 Закону.

Отже, державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є встановлення факту невиконання рішення боржником без поважних причин. Таким чином, державний виконавець має встановити факт невиконання боржником судового рішення та відсутність поважних причин його невиконання. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Поважними в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі №127/3770/17.

Суд зазначає, що у відносинах, що склались між сторонами по справі, спірним питанням є встановлення факту невиконання боржником рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 21 січня 2020 року у справі №524/4516/19 щодо створення умов для побачень ОСОБА_2 з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: побачення з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дітей з місця їх проживання на побачення та повернення дітей за місцем їх проживання, а також наявність поважних причин невиконання боржником рішення суду.

Обґрунтовуючи факт виконання судового рішення з її боку та факт невиконання судового рішення з вини батька дітей, позивач зазначила, що вона не чинила перешкод у спілкуванні ОСОБА_2 з малолітніми дітьми, а, навпаки, у визначені судовим рішенням дату та час підготувала дітей (одягла та зібрала їх) до прогулянки з батьком та запропонувала батькові підійти до місця їх проживання та забрати дітей, проте батько їх не забрав.

Надаючи оцінку такому доводу позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 29 Цивільного кодексу України /далі - ЦК України/ місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Статтею 380 ЦК України встановлено, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Статтею 382 ЦК України передбачено, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

За визначенням, наведеним у статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" № 1382-IV від 11 грудня 2003 року, місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

З огляду на положення наведених норм, місце проживання фізичних осіб, які не досягли десяти років, є місце проживання їх батьків або одного з них, з ким вони проживають. Таким місцем проживання може бути, зокрема, квартира в житловому будинку.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 21 січня 2020 року у справі №524/4516/19 встановлено, що рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 12 жовтня 2017 року, крім іншого, визначено місце проживання малолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 /а.с.16/.

Як визначено рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 21 січня 2020 року у справі №524/4516/19, способами участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є: побачення у визначені дні та час з обов`язковим здійсненням батьком супроводу дітей з місця їх проживання на побачення та повернення дітей за місцем їх проживання.

Відповідно до паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Автозаводським РВ КМУГУМВС України в Полтавській області 13 жовтня 2009 року /а.с.48-49/, місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є: АДРЕСА_1 , що не заперечується учасниками справи.

Наведене дає підстави для висновку, що до обов`язку батька малолітніх дітей ОСОБА_2 належить особисто супроводжувати дітей на побачення з квартири АДРЕСА_1 , та повернення їх особисто у визначений час до вказаної квартири.

Судовим розглядом встановлено, що державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчук Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Мирошниченком Олександром Ігоровичем 10 вересня 2020 року здійснено вихід разом зі стягувачем за адресою проживання дітей, а саме: АДРЕСА_1 , що не заперечується учасниками справи та підтверджується копією акту державного виконавця від 10 вересня 2020 року.

У вказаному акті від 10 вересня 2020 року ОСОБА_1 зазначила, що виконавець та стягувач прибули за адресою: АДРЕСА_1 та до квартири не підходили, вона запропонувала батькові забрати дітей з місця їх проживання, де вони чекають одягнені й готові до прогулянки з батьком, проте батько дітей не забрав; рішення суду з її боку виконується в повному обсязі, а з вини батька не виконується.

На підтвердження зазначених обставин позивач надала до суду відеозапис виходу державного виконавця разом із стягувачем 10 вересня 2020 року за адресою проживання дітей, а саме: АДРЕСА_1 , /а.с.51/.

З дослідженого судом відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 відчинила двері квартири та запропонувала батькові дітей ОСОБА_2 , який разом із виконавцем знаходились у дверях під`їзду будинку, забрати малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які були готові до прогулянки, з квартири, тобто місця їх проживання. Малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_5 також гукали батька, щоб він їх забрав на прогулянку. ОСОБА_2 відмовився заходити до під`їзду житлового будинку та до квартири та забирати доньок, а також наполягав на тому, щоб мати вивела дівчат з квартири. Малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зазначили, що якщо тато не підійде та не забере їх, то вони гуляти з ним не підуть та будуть гратися іграшками в квартирі.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, а також встановлені під час судового розгляду справи обставини по справі, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 виконала 10 вересня 2020 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 21 січня 2020 року у справі №524/4516/19 та вчинила всі дії, що залежали від її власного волевиявлення щодо виконання рішення суду, а саме: знаходилась вдома разом із малолітніми дітьми у час, що визначений судовим рішенням, підготувала малолітніх дітей до прогулянки та забезпечила доступ батька до місця їх проживання, що не спростовано відповідачем.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищевстановлене, суд доходить висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення штрафу відповідач не встановив факту невиконання боржником зобов`язальної частини рішення суду та відсутність поважних причин його невиконання боржником.

Таким чином, постанова про накладення штрафу ВП №61484083 від 14 вересня 2020 року підлягає скасуванню як протиправна.

Відтак, позов належить задовольнити.

Позивачем заявлено клопотання про стягнення судового збору за подання позовної заяви у сумі 840,80 грн та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 50000,00 грн /а.с.9/.

Вирішуючи клопотання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами першою та третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин другої, четвертої - шостої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що за подання позову до суду позивач понесла судові витрати у загальній сумі 50840,80 грн, з яких витрати зі сплати судового збору складають 840,80 грн, що підтверджується квитанцією №55 від 22 вересня 2020 року /а.с.50/, а витрати на професійну правничу допомогу складають 50000,00 грн, що підтверджується квитанцією №17-09-20 від 17 вересня 2020 року /а.с. 10/.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивачем додано: ордер на надання правової допомоги серії ПТ № 089621 від 17 вересня 2020 року /а.с. 11/ та копію договору про надання адвокатських послуг №17/09/20 від 17 вересня 2020 року /а.с.12-14/.

Так, 17 вересня 2020 року між гр. позивачем (замовник) та Осадчим А.В. (адвокат) укладено договір про надання адвокатських послуг №17/09/20, згідно із пунктами 2.1, 3.1, 4.1.4, 5.1-5.4, 6.1 якого цим договором замовник доручає (уповноважує) та вступає в договірні відносини з адвокатом, який погоджується за гонорар виконати обсяг послуг, що визначені у пункті 3 договору (пункт 2.1). Предметом цього договору є виконання робіт по юридичному обслуговуванню замовника. Адвокатське обслуговування полягає в виконанні наступних робіт: надання усних та письмових консультацій, довідок та роз`яснень чинного законодавства України; обслуговування і супроводження переговорів; підготовка юридичних висновків та аналізів правових документів; підготовка проектів юридичних документів (договорів, контрактів, положень та інш.); представництво замовника в органах державної виконавчої влади України; представництво замовника в судах та правоохоронних органах; консультування замовника з питань оподаткувавня, тощо (пункт 3.1). Замовник зобов`язаний прийняти послуги адвоката та підписати акти прийому-передачі, що зазначені в пункту 5.2 Договору (підпункт 4.1.4). Послуги адвоката, обумовлені у пункті 3 вважаються наданими після підписання актів про прийом-передачу відповідних послуг (пункт 5.1). Замовник зобов`язаний підписати акти про прийом-передачу відповідних послуг упродовж 5 (п' яти) днів після надання адвокатом послуг, зазначених у пункті 3.1.1 (пункт 5.2). Сторони цього договору домовились, що акти про прийом-передачу відповідних послуг є обов`язковими для підписання сторонами (пункт 5.3). Будь-який огляд, акт прийому-передачі відповідних послуг та інші документи, що надаються адвокатом замовнику у зв`язку з наданням послуг, вважаються наданими адвокатом та отриманими замовником в день їх фактичної передачі і такі документи є невід`ємною частиною цього договору (пункт 5.4). Замовник зобов`язується сплатити адвокату гонорар у розмірі вартості надання послуг. Вартість послуг за договором визначається виходячи з укладеного обома сторонами акту виконаних робіт, без ПДВ (пункт 6.1).

Отже, суду не надано акти прийом-передачу відповідних послуг, а зі змісту умов договору про надання адвокатських послуг №17/09/20 від 17 вересня 2020 року та квитанції №17-09-20 від 17 вересня 2020 року неможливо встановити надання позивачу адвокатом Осадчим А.В. правової допомоги саме у цій справі про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчук Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Мирошниченка Олександра Ігоровича про накладення штрафу ВП №61484083 від 14 вересня 2020 року, та що адвокатом у цій справі надано послуги на загальну суму гонорару 50000,00 грн.

З огляду на викладене, позивачем не доведено фактичне понесення витрат на правничу допомогу адвоката Осадчого А.В. у цій адміністративній справі про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу ВП №61484083 від 14 вересня 2020 року, у зв`язку з чим заявлена позивачем сума судових витрат на правничу допомогу в 50000,00 грн розподілу між сторонами не підлягає.

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн.

Клопотання позивача про постановлення окремої ухвали стосовно порушення відповідачем законодавства України та направлення її до Головного управління Національної поліції у Полтавській області для розгляду питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності відповідача за статтями 189, 364, 366, 368 Кримінального кодексу України задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Отже, за приписами вказаних положень постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Крім того, суд вважає, що задоволення позовної вимоги в частині скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу є достатнім заходом для відновлення прав позивача та усунення причин та умов, що сприяли порушеному праву. При цьому суд враховує приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов`язковості судових рішень.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчук Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (вул. Академіка Маслова, буд. 15/4, м. Кременчук, Полтавська область, 39605, ідентифікаційний код 34987562) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу ВП № 61484083 від 14 вересня 2020 року, прийняту старшим державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчук Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Мирошниченком Олександром Ігоровичем при примусовому виконанні виконавчого листа №524/4516/19, виданого 04 березня 2020 року Автозаводським районним судом м.Кременчука.

Стягнути з Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчук Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (вул. Академіка Маслова, буд. 15/4, м. Кременчук, Полтавська область, 39605, ідентифікаційний код 34987562) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його складення.

Суддя Н.І. Слободянюк