Рішення № 92039719, 28.09.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2020 р. № 814/4156/15 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О., за участю секретаря судового засідання Ополинського О.В., позивача ОСОБА_1 , пр. позивача ОСОБА_2 , пр. відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , пр. третьої особи ОСОБА_5 розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, пр. Центральний, 141-В, м. Миколаїв, 54055

треті особи:Головне управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання звільнення незаконним, скасування наказу № 90-0С від 15.09.2015, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва, третя особа ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання звільнення незаконним та скасування наказу № 90-ОС, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди в сумі 200000,00 грн.

Ухвалою від 25.04.2016 провадження у справі зупинено до вирішення Конституційним Судом України справи щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3, 6 ст. 1, ч. 1, 2, 3, 4, 8 ст. 3, п. 2 ч. 5 ст. 5, п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади».

Ухвалою від 03.06.2020 провадження у справі поновлено та замінено відповідача – УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва його правонаступником – Головним управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Ухвалою від 16.06.2020 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та ухвалено розглядати справу з урахуванням змінених позовних вимог:

1. Визнати звільнення з посади провідного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 незаконним та скасувати наказ №90-0С про звільнення з посади провідного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», у зв`язку зі встановленою невідповідністю вартості майна (майнових прав), вказаною (вказаних) в декларації, набутою (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» доходам, отриманих із законних джерел, п. 7-2 ст.36 КЗпП України.

2. Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області

3. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 вересня 2015 року і по день винесення судового рішення по даній справі.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої ч. З статті 1 Закону України «Про очищення влади».

5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20 000 грн.

6. Стягнути з Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 всі судові витрати: судовий збір в сумі 1461,6 грн. та правова допомога адвоката в сумі 2995 грн.

Також ухвалою від 16.06.2020 замінено третю особу - ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Миколаївській області.

Ухвалою від 01.07.2020 залучено до участі у справі у якості відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що спірний наказ прийнято у період відпустки позивача по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку; норми Закону України від 16.09.2014 № 1682-VII “Про очищення влади” (надалі – Закон № 1682) є суперечливими; звільнення позивача не відповідає вимогам міжнародно-правових договорів – Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не узгоджується з міжнародними принципами проведення люстрації та свідчить про те, що відповідачем не були врахована практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права.

Відповідач, ГУ ПФУ в Миколаївській області, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки спірний наказ видано на підставі норм чинного Закону України “Про очищення влади”, норми якого не визнавалися Конституційним Судом України такими, що суперечать Конституції України. Підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні, оскільки не підтверджено жодними доказами.

Відповідач, Головне Управління Державної казначейської служби в Миколаївській області, надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки наказ про звільнення позивача ГУ ПФУ у Миколаївській області прийнято правомірно, також позивачем не надано доказів на підтвердження моральної шкоди, тому позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Третя особа надала пояснення на позов, в яких зазначено, що 21.09.2015 ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва було складено висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» за № 1627/9/14-04-17-02-08, яким встановлено, що вартість майна(майнових прав), вказаних позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік набутих ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у п. 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України № 1682, не відповідає наявній податковій інформації про доходи отримані позивачем із законних джерел. Висновок про результати перевірки достовірності відомостей передбачених п. 2 ч. ст. 5 Закону України «Про очищення влади» від 21.08.2015р. № 1627/9/14-04-17-02- 18 в судовому порядку оскаржений не був.

Заслухав позивача, представника позивача, представників відповідачів та третьої особи, дослідив докази, суд дійшов висновку:

Позивач з 05.05.2003 працювала в УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва.

27.07.2015 року наказом № 66-ОС призначена на посаду провідного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій № 1.

Наказом від 07.11.2013 № 13-13 позивачу надана відпустка з 08.11.2013 по 02.09.2016 включно для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

16 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України від 16.09.2014 №1682-VII «Про очищення влади» (далі — Закон №1682), який визначив правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації).

Частиною 4 ст. 5 Закону №1682 організацію проведення перевірки, передбаченої цим Законом, покладено на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.

18.06.2015 року було розпочато проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» стосовно державних службовців управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва, про що був виданий наказ від 18.06.2015 №58.

Про початок проведення в УПФУ вищевказаної перевірки позивач була повідомлена під особистий підпис (т. 1 а.с. 102).

23 червня 2015 року ОСОБА_1 подала на ім`я начальника УПФУ заяву (т. 1 а.с. 103), якою повідомила, що заборони, передбачені ч.3 або ч. 4 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» до неї не застосовуються та надала згоду на проходження перевірки.

Порядок проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №563 «Деякі питання реалізації Закону України «Про очищення влади» (далі - Постанова №563).

Згідно п. 17 Постанови №563 «Керівник органу не пізніш як на третій день після надходження заяви щодо незастосування до особи, яка підлягає перевірці, заборон, передбачених частинами третьою або четвертою статті 1 Закону, одночасно надсилає органам. що проводять перевірку достовірності відомостей щодо незастосування заборон, передбачених ч. 3, 4 ст. 1 Закону, перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України (далі - органи перевірки), відповідно до компетенції запити про проведення перевірки за формою згідно з додатком 3 щодо особи, яка підлягає перевірці, до яких додаються засвідчені копії сторінок паспорта громадянина України з даними про прізвище, ім`я та по-батькові, видачу паспорта та місце реєстрації, а також документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

25 червня 2015 року УПФУ направило до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва запит від 25.06.2015 №12186/16/10 (Додаток 4) про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» щодо ОСОБА_1 , що підтверджується листом від 25.06.2015 №12186/1-41/10 (Додаток 5).

28 серпня 2015 року на адресу УПФУ надійшов висновок Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 21.08.2015 №1627/9/14-04-17-02-08 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 107-108).

Згідно вищевказаного висновку, за результатами проведеної перевірки ОСОБА_1 та підтвердних документів встановлено, що ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік вказано достовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пп. 1-10 ч. 1 ст.2 Закону України «Про очищення влади», які відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1 . За результатами проведеної перевірки також встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного (вказаних) ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік, набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пп. 1-10 ч. 1 ст.2 Закону України «Про очищення влади», не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел.

31 серпня 2015 року ОСОБА_1 була ознайомлена з висновком про результати перевірки від 21.08.2015 №1627/9/14-04-17-02-08, з яким вона не погодилась, виклавши відповідні письмові пояснення у заяві на ім`я в. о. начальника УПФУ Співак І.В. (т. 1 а.с. 109).

Враховуючи пояснення ОСОБА_1 , викладені у заяві від 31.08.2015, використовуючи право звернутись із запитом до органу перевірки з метою уточнення отриманої інформації, УПФУ направило запит від 31.08.2015 №16579/10 до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва (т. 1 а.с. 110).

04.09.2015 року на адресу УПФУ надійшов лист Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 04.09.2015 №1926/9/14-04-17-02-08 (т. 1 а.с. 111), в якому зазначалось, що загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 1998 по 2014 склала 232782 грн., що є меншим від вартості майна на 238458 грн. Документально підтверджуючих фактів, що решта коштів отримана від батьків чоловіка, до пояснень не було додано, у зв`язку з чим перевіркою було встановлено невідповідність вартості майна, вказаного ОСОБА_1 у декларації, доходам отриманих із законних джерел.

Згідно п. 36 Постанови №563 «На підставі відповіді/висновку/копії судового рішення, що надійшли від органів перевірки за результатами перевірки, відповідальний структурний підрозділ у триденний строк (з дня надходження останньої відповіді/висновку/копії судового рішення або з дня надходження відповіді/висновку/копії судового рішення, який є підставою для застосування борони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону) готує довідку про результати перевірки за формою згідно з додатком 5 та подає її керівнику органу».

На виконання п. 36 Постанови №563, завідувачем сектору персоналу та організаційно - інформаційної роботи УПФУ ОСОБА_6 була складена Довідка від .09.2015 №96/01-30 про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про чищення влади» стосовно ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 112).

Під час складення довідки УПФУ були враховані вимоги ч. 8 ст. 3 Закону України «Про очищення влади», згідно якої заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових крав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел».

Частиною 3 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» встановлено, що протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у ч. 1, 2, 4, 8 ст. 3 Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону».

Відповідно до п. 37 Постанови №563 «Керівник органу не пізніш як на третій робочий день з дня складення довідки про результати перевірки за формою згідно з додатком 5 у разі встановлення недостовірності відомостей щодо особи, зазначених у пунктах 1та/або 2 ч. 5 ст. 5 Закону, приймає рішення про звільнення такої особи та у той самий день надсилає в паперовій формі до Мін`юсту повідомлення про звільнення особи за формою згідно з додатком 6 разом із засвідченою копією рішення про звільнення особи, інформація з яких не пізніш як на третій день з дня надходження до Мін`юсту вноситься до Реєстру».

Крім того, обов`язок щодо звільнення із займаної посади особи, відносно якої за результатом перевірки встановлена недостовірність відомостей, визначених пунктом 1 та/або 2 ч.5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» (зокрема невідповідність вартості майна доходам, отриманим із законних джерел), покладається на керівника органу, який організовує проведення перевірки ч. 14 ст. 5 Закону України «Про очищення влади».

Наказом УПФУ від 15.09.2015 №90-ОС ОСОБА_1 була звільнена 15 вересня 2015 року з посади провідного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 з підстав передбачених Законом України «Про очищення влади» згідно п. 7-2 ст. 36 КЗпПУ (т. 1 а.с. 113).

В день звільнення (15.09.2015), на виконання вимог п. 37 Постанови №563, до Міністерства юстиції України було направлено повідомлення про звільнення ОСОБА_1 від 15.09.2015 №17529/10 (т. 1 а.с. 114).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені Законом України «Про очищення влади».

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України «Про очищення влади» очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_7 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Статтею 2 цього ж Закону обумовлено, що заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються, в тому числі щодо:

10) інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Критерії здійснення очищення влади (люстрації) визначені статтею 3 цього ж Закону, за змістом частини восьмої якої заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Так, згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону України «Про очищення влади» перевірці підлягають:

1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону;

2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 частини першої статті 2 цього Закону, у деклараціях, за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», визначено Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженим наказом Міністерства фінансів України 3 листопада 2014 року № 1100 (надалі за текстом - Порядок № 1100).

У силу підпункту 3 пункту 3 Порядку № 1100 проведення перевірки фактично полягає в:

- аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з`ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;

- порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з`ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;

- порівняльному аналізі наявної інформації з метою з`ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

За правилами частини десятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п`ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п`ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов`язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо тощо.

При цьому в адміністративному судочинстві діє презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень, яка полягає в тому, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті частини другої статті 1 Закону України «Про очищення влади» очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на

(І) узурпацію влади Президентом України ОСОБА_7 ,

(ІІ) підрив основ національної безпеки і оборони України або

(ІІІ) протиправне порушення прав і свобод людини.

Тобто, запроваджені Законом України «Про очищення влади» перевірки достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих відповідними особами деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, та відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел, не відповідають меті Закону України «Про очищення влади», визначеній у його статті 1.

Частинами першою-третьою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.

Парламентська Асамблеї Ради Європи у Керівних принципах для забезпечення відповідності законів про люстрацію та аналогічних адміністративних заходів вимогам держави, заснованої на принципі верховенства права зауважила таке:

«Щоб відповідати вимогам держави, заснованої на принципі верховенства права, закони про люстрацію повинні відповідати певним вимогам. Насамперед, люстрація повинна бути спрямована на загрози основоположним правам людини і процесу демократизації; помста ніколи не може бути метою таких законів, також не допускається політичне або соціальне зловживання результатами люстраційного процесу. Мета люстрації полягає не в покаранні тих осіб, які вважаються винними, - що є завданням прокурорів, які використовують кримінальне законодавство, - а в захисті новоствореної демократії.

a. Люстрація має здійснюватися спеціально створеною незалежною комісією шанованих суспільством громадян, запропонованих главою держави та затверджених парламентом;

b. Люстрація може бути застосована тільки для усунення або суттєвого зменшення загрози, яку становить суб`єкт люстрації, створенню вільної демократії, зокрема шляхом використання конкретної посади, яку обіймає цей суб`єкт, для порушення прав людини або блокування демократичних процесів;

c. Люстрація не може бути використана для покарання, відплати або помсти; покарання може накладатися тільки за минулу злочинну діяльність на підставі чинного Кримінального кодексу України та відповідно до усіх процедур і гарантій кримінального переслідування;

d. Люстрація повинна обмежуватися посадами, щодо яких є всі підстави вважати, що суб`єкти, які їх обіймають, становитимуть значну небезпеку для прав людини і демократії, тобто посади державної служби, які передбачають значну відповідальність за визначення або виконання державної політики та заходів, що стосуються внутрішньої безпеки або щодо посад державної служби, які передбачають надання наказу та/або вчинення порушення прав людини, таких як правоохоронні органи, служба безпеки і розвідки, судові органи та прокуратура <…>

Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) на 101 Пленарній сесії схвалила проміжний висновок щодо Закону «Про очищення влади», згідно з яким:

a) Застосування люстраційних заходів до періоду правління радянської комуністичної влади через стільки років після закінчення цього режиму та набрання чинності демократичної конституції в Україні потребують переконливих причин для виправдання наявності конкретної загрози, яку колишні комуністи наразі становлять для демократії; Комісія вважає, що важко виправдати таку пізню люстрацію.

b) Застосування люстраційних заходів щодо недавнього періоду, упродовж якого пан Янукович був Президентом України, зрештою поставить під сумнів реальне функціонування положень Конституції та законодавства України, як демократичної держави, заснованої на принципі верховенства права.

c) Закон України «Про очищення влади» містить кілька серйозних недоліків і потребує перегляду принаймні таких положень:

- Люстрація повинна стосуватися тільки посад, які дійсно можуть становити значну загрозу для прав людини та демократії; перелік посад, які підлягають люстрації, має бути переглянутий.

- Вина має бути доведена у кожному конкретному випадку та не може припускатися на підставі лише приналежності до категорії органів державної влади; критерії для люстрації мають бути переглянуті;

- Відповідальність за проведення процесу люстрації повинна бути знята з Міністерства юстиції України та покладена на спеціально створену незалежну комісію за активної участі громадянського суспільства.

- Процедура люстрації повинна поважати гарантії справедливого судового розгляду (право на захисника, рівність сторін, право бути вислуханим особисто); судове провадження має призупиняти адміністративне рішення щодо люстрації до ухвалення остаточного рішення; Закон України «Про очищення влади» має прямо передбачати ці гарантії.

- Люстрація суддів повинна регулюватися лише одним законом, а не законами, які дублюються, та здійснюватися лише з повним урахуванням конституційних положень, що гарантують їхню незалежність, і тільки Вища рада юстиції має нести відповідальність за будь-яке звільнення судді.

- Відомості про осіб, що підлягають люстраційним заходам, мають оприлюднюватися тільки після ухвалення остаточного рішення суду.

За змістом статті 32 Конвенції питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду з прав людини (надалі також Суд, ЄСПЛ).

Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У рішенні у справі «Полях та інші проти України» (Case of Polyakh and others v. Ukraine) (заяви № 58812/15 та 4 інші, 17 жовтня 2019 року) ЄСПЛ піддав Закон України «Про очищення влади» серйозній критиці. Досліджуючи питання щодо пропорційності звільнення заявників із посад на підставі Закону України «Про очищення влади», ЄСПЛ зауважив, що «Суд не переконаний, що законодавчий механізм був достатньо вузько розробленим для вирішення «нагальної суспільної потреби», яку мав би переслідувати Закон «Про очищення влади». У зв`язку з цим слід зазначити, що законодавчий механізм був набагато ширшим та універсальнішим, аніж розроблений, наприклад, Польщею (див. згадане рішення у справі «Матиєк проти Польщі» (Matyjek v. Poland), пункти 27 - 29) або Латвією (див. згадане рішення у справі «Жданока проти Латвії» (Ћdanoka v. Latvia), пункти 57 і 126), сфера застосування яких обмежувалася особами, які відіграли активну роль у діяльності колишньої влади, яка не була демократичною. <…> Передбачені Законом «Про очищення влади» заходи могли бути застосовані навіть до державного службовця, призначеного на його посаду задовго до того, як пан Янукович став Президентом України, лише на тій підставі, що він не пішов зі своєї посади протягом року після приходу до влади пана ОСОБА_8 . Іншими словами, причиною застосування обмежувальних заходів, передбачених Законом «Про очищення влади», є прихід до влади пана ОСОБА_8 (див. пункт 7), а не будь-яка подія, що підірвала демократичний конституційний лад, яка могла статися під час його правління та до якої могла бути причетна відповідна посадова особа.

У підсумку ЄСПЛ дійшов висновку про те, що не було доведено, що втручання щодо будь-кого із заявників було необхідним у демократичному суспільстві. Отже, було порушено статтю 8 Конвенції щодо всіх заявників (пункти 323, 324 вказаного рішення).

Із вищенаведеного й у контексті рішення ЄСПЛ у справі «Полях та інші проти України» (Case of Polyakh and others v. Ukraine) (заяви № 58812/15 та 4 інші, 17 жовтня 2019 року) висновується, що застосування до осіб заборон, передбачених частиною третьою статті Закону України «Про очищення влади», може здійснюватися виключно крізь призму приписів частини другої статті 1 цього Закону, тобто з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_7 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, та з урахуванням відповідних принципів, зокрема, верховенства права, презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності.

Тобто, має бути доведено, що відповідна особа причетна до дій, спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_9 , чи таких, що підривали демократичну форму правління, верховенство права, національну безпеку, оборону або права людини тощо.

Під час розгляду цієї справи відповідачі не наводили жодних подібних аргументів.

Натомість у випадку, що розглядається, позивача піддано перевірці, що суперечить меті люстрації, визначеній у статті 1 Закону України «Про очищення влади», що й стало підставою для її подальшого звільнення з посади.

Відтак, у даному випадку застосування до позивача заборон, передбачених частиною третьою статті Закону України «Про очищення влади», не може вважатись правомірним і створює передумови для порушення з боку України міжнародних зобов`язань за статтею 8 Конвенції.

Суд зауважує на тому, що у цій постанові досліджується виключно питання щодо застосування Закону України «Про очищення влади». Питання щодо застосування Закону України «Про запобігання корупції», інших законодавчих приписів, спрямованих на боротьбу з корупційними та пов`язаними з корупцією правопорушеннями, не є предметом оцінки у цій справі.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року по справі № 815/6163/15.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про протиправність наказу, його скасування та поновлення позивача на посаді.

Згідно з частиною першою та другою статті 235 КЗпП, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України “Про запобігання корупції” іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 100, у випадках вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу IV Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного число робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Оскільки відповідно до наказу від 07.11.2013 № 13-13 позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 02.09.2016 року, суд обчислює середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.09.2016 року.

Аналогічна правова позиція щодо неврахування при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період перебування працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку (яка за змістом ст. 179 КЗпП, ст. 18, 21 Закону України «Про відпустки» надається без збереження заробітної плати) висловлена у постанові Верховного Суду від 22.07.2020 року по справі № 817/1311/16.

Тому суд обчислює середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.09.2016 року по 28.09.2020 року.

Відповідно до Довідки від 09.12.2015 № 23112/04 (т. 1 а.с. 43), заробітна плата позивача за відпрацьовані місяці до надання відпустки (вересень та жовтень 2013 року) становить 7652,41 грн.

Тому середньоденна заробітна плата позивача складає 173,92 грн. (7652,41 грн / 24 робочі дні – за вересень та жовтень 2013 року)

Суд обчислює середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.09.2016 року по 28.09.2020 року.

Сума середнього заробітку, який належить стягнути з відповідача складає 176702,72 грн. (173,92 грн. х 1016 робочих днів), з яких 3826,24 грн. середньомісячна сума за один місяць.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Головне управління ПФУ в Миколаївській області проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до позивача заборони, передбаченої ч. 3 с. 1 Закону № 1682, суд дійшов наступного висновку.

Ч. 3 ст. 1 Закону № 1682 встановлено, що протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 3 цього Закону.

Відповідно до абзаців першого та другого ч. 1 ст. 7 Закону № 1682, відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України “Про очищення влади” (далі – Реєстр), що формується та ведеться Міністерством юстиції України.

Положення про Реєстр, порядок його формування та ведення затверджуються Міністерством юстиції України.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону № 1682, Міністерство юстиції України не пізніше ніж на третій день після отримання відомостей, які підлягають внесенню до Реєстру, забезпечує їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті та вносить їх до Реєстру.

Відкритими для безоплатного цілодобового доступу є такі відомості про особу, щодо якої застосовано положення цього Закону:

1) прізвище, ім`я, по батькові;

2) місце роботи, посада на час застосування положення цього Закону;

3) відомості про стан проходження перевірки особою, а також інформація про надходження висновків про результати перевірки, які свідчать про наявність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 цього Закону;

4) час, протягом якого на особу поширюється заборона, передбачена частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону.

Зазначені відомості не належать до конфіденційної інформації про особу та не можуть бути обмежені в доступі.

Підпунктом 2 пункту 2 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону № 1682 встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 1 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб, інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України “Про очищення влади”, у порядку та строки, визначені цим Законом.

“Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України “Про очищення влади” (надалі – Положення про Реєстр) було затверджено наказом Міністерства юстиції України від 16.10.2014 № 1704/5.

Пунктом 2 розділу ІІ Положення про Реєстр встановлено, що підставою для внесення Реєстратором (яким є працівник відповідного самостійного структурного підрозділу Міністерства юстиції України та уповноважений працівник головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, в області, в містах Києві та Севастополі) відомостей про особу є, зокрема, надходження до Реєстратора від керівника органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена у частині третій статті 1 Закону України “Про очищення влади”, відомостей про звільнення особи з посади у зв`язку із застосуванням такої заборони.

При цьому, згідно з пунктом 5 розділу ІІ Положення про Реєстр, підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади”, є надходження до Реєстратора:

обґрунтованого рішення про скасування результатів перевірки, яке свідчить про відсутність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 Закону України “Про очищення влади”, від органу, який проводив перевірку;

відповідного судового рішення, яке набрало законної сили;

відповідних документів про смерть особи, відомості щодо якої внесені до Реєстру;

інші випадки, визначені законом.

Відтак, підставою для вилучення з Реєстру відповідної інформації в даному випадку є не факт відкликання ГУ ПФУ в Миколаївській області певних відомостей (що не передбачено ані нормами Закону № 1682, ані Положенням про Реєстр), а факт надходження до Реєстратора судового рішення, яким було визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 та застосування до нього заборони.

За таких обставин, на думку суду, порушені права позивача мають бути поновлені також шляхом зобов`язання ГУ ПФУ у Миколаївській області надіслати судове рішення до Міністерства юстиції України.

Позивач просить стягнути з відповідача 20 000 грн. моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, яка виразилась в емоційних та душевних стражданнях. Протиправні дії відповідача спричинили порушення звичного життєвого укладу позивача. Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного Кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державною, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Конституція України ( ст. 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 2 ст. 23 Цивільного Кодексу України визначено, що моральна шкода полягає:

- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я,

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів,

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна,

- у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При вирішенні спору про стягнення моральної шкоди необхідно з`ясувати: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини у її заподіянні позивачеві.

Але позивач не надав суду будь-яких доказів своїх страждань та причинний зв`язок їх саме зі звільненням, тому відсутні правові підстави для задоволенні позову в цій частині.

Як наслідок, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.

Позивач просила стягнути з відповідача - ГУ ПФУ в Миколаївській області, правову допомогу адвоката в сумі 2995 грн., на підтвердження чого надала квитанції на зазначену суму (т. 1 а.с. 187А).

Так, згідно ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В даному випадку, сторони у справі (крім суб`єктів владних повноважень) мають право на розподіл понесених витрат на правничу допомогу адвоката.

При цьому, аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

Між тим, в обґрунтування заявленого клопотання позивачем не надано доказів, що підтверджують час, затрачений адвокатом на надання правової допомоги.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічна правова позиція висловнена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція висловнена у додатковій постанові Верховного Суду від 19.09.2019 року по справі № 810/2760/17.

Надані квитанції № 115, № 5 містять ціну наданих послуг – 1000,00 грн. – поради, консультації, та 1995,00 грн. – надання правової допомоги, проте не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зокрема, і з зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, що ставить під сумнів обгрунтованість та пропорційність витрат до предмета розгляду.

Надані квитанції не свідчать про надання адвокатом правової допомоги по даній справі, тому не підлягають стягненню з відповідача.

П. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159), Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (пр. Центральний, 141-В, м. Миколаїв, 54055, ідентифікаційний код 37992030) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Управління ПФУ в Заводському районі м. Миколаєва від 15.09.2015 № 90-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій № 1.

3. Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді провідного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій № 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03.09.2016 року по 28.09.2020 року у сумі 172876,48 грн. (сто сімдесят дві тисячі вісімсот сімдесят шість гривень 48 коп.), без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню.

5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за один місяць в розмірі 3826,24 грн. (три тисячі вісімсот двадцять шість гривень 24 коп.).

6. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) протягом трьох робочих днів з дня набрання судовим рішенням законної сили надіслати це рішення до Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 00015622) для вилучення з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України “Про очищення влади”, відомостей про застосування до ОСОБА_1 (( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України від 16.09.2014 № 1682-VII “Про очищення влади”.

7. В решті позову відмовити.

8. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді провідного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій № 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 3826,24 грн. підлягає негайному виконанню.

9. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.), сплачений квитанцією № 118А0817СЕ від 08.12.2015 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України, п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Головуючий суддя Т. О. Гордієнко

Повний текст рішення складено відповідно до частини 3 статті 243 КАС України та підписано суддею 07.10.2020р.