Постанова № 9203866, 05.02.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05.02.2010 р. № 2а- 43028/09/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі судового засідання Русецький І.В.,

за участі :

позивача - гр.ОСОБА_1,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

гр.ОСОБА_1

до Харківського університету Повітряних Сил Збройних Сил ім. Івана Кожедуба

простягнення компенсації за належне речове майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач гр.ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з відповідача Харківського університету повітряних сил Збройних сил України імені Івана Кожедуба заборгованості по виплаті грошової компенсації замість належного до видачі речового майна.

В обгрунтування заявлених вимог указав, що проходив військову службу в Харківському університеті повітряних сил Збройних сил України імені Івана Кожедуба, звідки був звільнений у звязку із скороченням штату. При звільненні грошової компенсації за неотримане речове майно не одержав, а тому просив стягнути цю заборгованість по виплаті грошової компенсації в судовому порядку. В судовому засіданні позивач підтримав доводи і вимоги заявленого ним позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Харківський університет повітряних сил Збройних сил України імені Івана Кожедуба заперечень на даний адміністративний позов не надав, до судового засідання не прибув, свого уповноваженого представника не направив. Про дату, час та місце судового засідання сповіщався судом належним чином, про що свідчить приєднане до справи повідомлення про вручення.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч.1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то суд доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України №310 від 23.08.2007р. позивач підполковник ОСОБА_1 був призначений на посаду старшого помічника начальника навчальної частини факультету автоматизованих систем управління Харківського університету Повітряних Сил.

Наказом начальника генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України №392 від 05.09.2008р. позивач підполковник ОСОБА_1 був звільнений у запас за п.п. «г»п.63 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України (у звязку зі скороченням штатів), з правом носіння військової форми одягу.

Наказом начальника Харківського університету Повітряних Сил Збройних Сил імені Івана Кожедуба №205 від 29.09.2008р. позивач гр.ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу університету, всіх видів забезпечення 29.09.2008р.

З приєднаних до матеріалів справи довідок вбачається, що станом на 29.09.2008р. за позивачем обліковувалось речове майно, що підлягало видачі в загальній сумі 4.462,45грн., з них: до березня 2000р. в сумі 396,85грн. та на дату звільнення (29.09.2008р.) в сумі 4065,60грн. При звільненні позивача з військової служби відповідачем не було виплачено позивачу гр. ОСОБА_1 грошову компенсацію замість речового майна, що і спричинило виникнення спору.

Отже, спірні правовідносини по справі склались з приводу отримання позивачем у звязку зі звільненням з військової служби грошової компенсації замість речового майна, яким він мав забезпечуватись в період проходження військової служби.

Судом встановлено, що спірні правовідносини унормовані низкою актів законодавства, до яких належить, зокрема, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.1 ст.2 якого передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаний із захистом Вітчизни.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей»та іншими законами.

Статтею 16 Закону України «Про Збройні Сили України»визначено, що соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»та інших нормативно-правових актів.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Отже, чинним законодавством, а саме: ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»передбачено право військовослужбовців на отримання грошової компенсації замість речового майна.

Однак, ст.2 Закону України від 17.02.200р. №1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»була призупинена дія частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 15, ст. 190) в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.

В силу ч.3 Закону України від 17.02.200р. №1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»даний законодавчий акт набрав чинності з дати його опублікування, тобто з 11.03.2000р. (газета «Урядовий курєр», 2000, 03, від 11.03.2000р. №45).

Оскільки Закон України від 17.02.200р. №1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»не був визнаний таким, що не відповідає Конституції України, то суд не знаходить правових підстав для непоширення дії приписів означеного закону на спірні правовідносини.

Пунктом 7 ст.2 розділу І Закону України від 03.11.2006р. №328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб»ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»була викладена в новій редакції, положення якої не врегульовували питання отримання військовослужбовцями грошової компенсації замість речового майна.

Водночас з цим п.8 ст.2 розділу І Закону України від 03.11.2006р. №328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб»Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»був доповнений ст.9-1, відповідно до п.2 якої військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

В силу ст.1 розділу ІІ Закону України від 03.11.2006р. №328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб»згаданий закон набрав чинності з 01.01.2007р.

Таким чином, з 01.01.2007р. норми ст.2 Закону України від 17.02.200р. №1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»в частині зупинення дії норми закону, якою було передбачено право військовослужбовців на отримання грошової компенсації замість речового майна, фактично втратили юридичну силу, бо нова редакція ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»з указаної дати вже не врегульовувала правовідносин з приводу отримання грошової компенсації замість речового майна.

Разом з тим, при вирішенні спору суд зважає на положення п.59 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким на 2007 рік була зупинена дія пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Судовим розглядом не встановлено фактичних даних, які б указували на те, що існують правові підстави для незастосування до спірних правовідносин п.59 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»в частині зупинення дії норми закону, яка передбачає право військовослужбовців на отримання грошової компенсації замість речового майна.

Згідно з п.п.3 п.67 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»п.2 ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»було виключено.

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 по справі №1-28/2008 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

При цьому, п.6 резолютивної частини названого рішення указано, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Отже, з 22.05.2008р. право військовослужбовців на отримання грошової компенсації замість речового майна є відновленим в законодавчому сенсі, так як означене право передбачено п.2 ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»і не існує норм права, які б зупиняли або припиняли дію п.2 ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Аналізуючи приписи вищенаведених актів законодавства, суд доходить висновку, що до березня 2000р. військовослужбовці мали право на отримання грошової компенсації замість належного їм речового майна, оскільки у цей період часу дія ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»не зупинялась і не припинялась ніяким актом законодавства, у період з березня 2000р. по 01.01.2007р. права на отримання грошової компенсації замість речового майна не існувало, позаяк дія норми закону, якою встановлювалося таке право (ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), була зупинена згідно з ст.2 Закону України від 17.02.200р. №1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», в період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. права на отримання грошової компенсації замість речового майна не існувало, бо дія норми закону, якою встановлювалося таке право (п.2 ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), була зупинена згідно з п.59 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», з 22.05.2008р. право військовослужбовців на отримання грошової компенсації замість речового майна знов почало існувати, так як з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008р. №10-рп/2008 по справі №1-28/2008 припинилась юридична дія п.п.3 п.67 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було виключено п.2 ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зі змісту пунктів 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час (затверджено постановою КМУ від 28.10.2004р. №1444) та 28 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил у мирний час (затверджено постановою КМУ від 22.07.1998р. №1135) слідує, що виникнення права на отримання грошової компенсації замість речового майна повязується законодавцем з таким фактом як звільнення військовослужбовця з військової служби.

Отже, спірні правовідносини склались з дати звільнення позивача з військової служби, а саме: з 29.09.2008р., тобто на той час коли вже існувало рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 по справі №1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З положень наведеного конституційного припису випливає, що до тих правовідносин, які склались до дати винесення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008р. №10-рп/2008 по справі №1-28/2008, слід застосовувати положення п.п.3 п.67 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», так як в силу ч.2 ст.152 Конституції України положення згаданого закону про бюджет втрачають чинність не з дати його прийняття, а з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України.

Оскільки станом на 29.09.2008р. право військовослужбовців на отримання грошової компенсації замість речового майна не було припинено чи зупинено, то позивач мав право на отримання грошової компенсації за речове майно у вигляді всіх предметів, право на отримання яких виникло у період до березня 2000р. в сумі 396,85грн., а також з 22.05.2008р. по 29.09.2008р., а саме: 163,92грн. (за куртку і брюки повсякденні, в частині майна, право на отримання якого виникло 06.2008р.), 177,00грн. (за напівчеревики хромові, право на отримання яких виникло 06.07.2008р.), а загалом - 737,77грн.

Доказів виплати грошової компенсації за речове майно, право на отримання якого виникло до березня 2000р. (396,85грн.) та в період з 22.05.2008р. по 29.09.2008р. (340,92грн.), а загалом 737,77грн., чи вжиття дій, спрямованих на виплату грошової компенсації в цій частині, відповідач до суду не подав.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідачем було вчинено діяння у вигляді бездіяльності, що з огляду на ч.2 ст.11 КАС України зумовлює необхідність за для повного захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача вийти за межі позовних вимог і визнати неправомірною бездіяльність Харківського університету Повітряних Сил Збройних Сил України ім. Івана Кожедуба щодо невиплати гр.ОСОБА_1 грошової компенсації замість речового майна в сумі 737 (сімсот тридцять сім) грн. 77 коп.

Окрім того, з метою повного захисту прав позивача суд, керуючись ч.2 ст.11 та ч.2 ст.162 КАС України, вважає також за необхідне вийти за межі позовних вимог і при вирішенні позову в частини стягнення спірної суми заборгованості, зобов'язавши Харківський університет Повітряних Сил Збройних Сил України ім. Івана Кожедуба (ідентифікаційний код - 24980799, місцезнаходження - 61023, м.Харків, вул.Сумська, буд.77/79 виплатити гр. ОСОБА_1 грошову компенсацію замість речового майна в сумі 737 (сімсот тридцять сім) грн. 77 коп.

З огляду на приписи ст.ст.99 і 100, а також ч.1 ст.11 КАС України щодо принципу змагальності сторін та ч.1 ст.2 КАС України щодо завдання адміністративного судочинства суд не знаходить правових підстав для розгляду і вирішення питання про застосування наслідків пропущення строку на звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов гр.ОСОБА_1 до Харківського університету Повітряних Сил Збройних Сил України ім. Івана Кожедуба про стягнення компенсації за належне речове майно задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Харківського університету Повітряних Сил Збройних Сил України ім. Івана Кожедуба щодо невиплати гр.ОСОБА_1 грошової компенсації замість речового майна в сумі 737 (сімсот тридцять сім) грн. 77 коп.

Зобов'язати Харківський університет Повітряних Сил Збройних Сил України ім. Івана Кожедуба (ідентифікаційний код - 24980799, місцезнаходження - 61023, м.Харків, вул.Сумська, буд.77/79 виплатити гр. ОСОБА_1 грошову компенсацію замість речового майна в сумі 737 (сімсот тридцять сім) грн. 77 коп.

В решті вимог адміністративний позов - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі (у разі проголошення постанови у відсутність особи, яка бере участь у справі, - з дня отримання нею копії постанови) заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі виготовлена 10.02.2010р.

Суддя Сліденко А.В.