Постанова № 9203796, 21.01.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 січня 2010 р.                                                                                 № 2-а- 42698/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                               - Старосєльцевої О.В.

при секретарі судового засідання - Чубукіній М.В.

за участю:

представника позивача - Дьомін Л.В.;

представника відповідача - Горлач О.С. (діє на підставі довіреності № 3645/9/10-35 від 29.05.09р.);

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Виробничо-комерційного приватного підприємства «ЛД»

до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова

проскасування податкового повідомлення-рішення та рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова № 0000131800/0 від 13.08.2009р., № 0000131800/1 від 14.10.2009 року та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова від 12.10.2009 року № 17599/10/25-012.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

03.08.2009 року директор Виробничо-комерційного підприємства у приміщені ДПІ у Московському районі м. Харкова отримав акт документальної невиїзної перевірки взаємовідносин Виробничо-комерційного приватного підприємства „ЛД" з ТОВ „Візит-Сервіс" за період з 01.01.2007року по 30.09.2008 року №4608/18/22709259. За висновками акту підприємству донарахована суму податку на додану вартість, що підлягала сплаті до бюджету у розмірі 14978,25 грн. 13.08.2009 року ВКПП „ЛД" отримало податкове повідомлення-рішення №0000131800/0 від І3.08.2009року. Підприємством були надані заперечення на акт та податкове повідомлення-рішення. 29.09.2009 року позивачем було отримано лист від 29.09.2009 року №17090/10/18-007 про внесення змін до акту перевірки. 15.10.2009 року ВКПП „ЛД" отримало рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова за результатами розгляду скарги від 12.10.2009 року №17599/10/25-012 яким скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0000131800/0 від 13.08.2009 року без змін.

20.10.2009 року ВКПП «ЛД» отримало податкове повідомлення-рішення №0000131800/1 14.10.2009 року. За результатами розгляду заперечень позивача та згідно податкового повідомлення-рішення №0000131800/0 від 13.08.2009 року, №0000131800/1 від 14.10.2009 року підприємству донараховано податкове зобов'язання на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 50 грн. (у т.ч. за основним платежем - 4668,30 грн. та за штрафними санкціями - 2334,20 грн.).

Податкове повідомлення-рішення по податку на додану вартість № 0000131800/0 від 13.08.2009 року та рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова за результатами розгляду скарги від 12.10.2009 року №17599/10/25-012 підприємство вважає такими, що суперечать чинному законодавству та підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку взаємовідносин Виробничо – комерційного приватного підприємства «ЛД» з ТОВ «Візит-Сервіс» за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2008 р., про що складено Акт № 4608/18/22709259 від 03.08.09 (а.с. 12-26 т.1).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі зазначеного акту невиїзної перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення – рішення від 13.08.2009 № 0000131800/0, яким з посиланням на встановлене порушення п п. 7.2.6 п. 7 2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 та п. 7.5 ст 7 Закону України „Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР(із врахуванням змін та доповнень), п.п 17.1.3 п.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на загальну суму 7002,50 грн. (основний платіж – 4668,30 грн., штраф – 2334,20 грн.) та Податкове повідомленням-рішенням №0000131800/1 від 14.10.2009 року - за результатами розгляду заперечень позивача (а.с. 49,50 т.1).

Дослідження судом акту документальної невиїзної перевірки № 3798/182/30882019 від 14.08.09 показало, що донарахування спричинені порушенням підприємством вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168 від 03.04.1997 року.

Вищевказане порушення вбачається ДПІ у Московському районі м. Харкова у тому, що у ТОВ „ПБК „Вертикаль", що були постачальником постачальника позивача ПП «Візит-сервіс», відсутні трудові ресурси, необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених угод, які виконувались протягом перевіряємого періоду щодо здійснення будівельної та іншої діяльності. Зазначено, що правочини вчинені ТОВ „ПБК „Вертикаль" з постачальниками не спрямовані на реальне настання правових наслідків, та визнано їх нікчемними, зроблено висновок, що угоди - укладені та такі, що виконувались протягом перевіряємого періоду - ТОВ «ПБК «Вертикаль» з покупцями останнього товарів та послуг не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Перевіряючи цей висновок, а відтак і прийняті на його підставі спірні податкові повідомлення – рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідно до договорів поставки №9-ПР від 01.01.2007 року та №17-ПР від 03.01.2008 року ВКПП „ЛД" придбало у ТОВ «Візит-Сервіс» кромку ПВХ, профіль та клей. На вказані поставки підприємство отримало видаткові накладні та податкові накладні, які були надані перевіряючим. Будь-яких зауважень з приводу неналежного заповнення податкових накладних з боку перевіряючих у акті перевірки не зазначено, розрахунки між ВКПП „ЛД" та ТОВ «Візит-Сервіс» проведено на повну суму поставки - 89869,53 грн. в безготівковій формі, що зазначено у акті. Отримані ПВХ, профіль та клей використано підприємством позивача у господарській діяльності для виробництва меблів.(а.с.53,54 т.1).

Відповідно до банківських виписок Виробничо-комерційного приватного підприємства «ЛД» позивачем було здійснено перерахування коштів у сумах, що відповідають сумам, вказаним в рахунках-фактурах та накладних на отриману меблеву фурнітуру, ПП «Візит-сервіс» за зазначені вище товари. (а.с.61-82 т.1).

Позивачем надано до суду наступні копії документів: рахунків-фактури на придбання матеріалів, накладні на придбання матеріалів у ПП «Візит Сервіс», банківські виписки, складські картки обліку придбаного матеріалу, виробничі калькуляції або видаткові накладні, подорожні листи, листи-пояснення про доставку матеріалів, з яких вбачається надходження на склад та рух меблевої фурнітури, отриманої позивачем від ПП «Візит-сервіс» (а.с.1-241 т.2).

З аналізу з вказаних документів та документів складського обліку, судом встановлено використання вказаної продукції позивачем під час виготовлення готової продукції, та реалізації готової продукції в подальшому кінцевим споживачам.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору поставки взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

В акті № 4608/18/22709259 від 03.08.09 р. зазначено, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова проведено перевірку ТОВ "Візит-Сервіс" та складено акт перевірки № 1008/18-012/32762013 від 21.04.2009 року, де зазначено, що ПП «Візит-сервіс» отримало від ТОВ «ПБК «Вертикаль» послуг з реклами на загальну суму з 18027,84 грн., в т.ч. ПДВ 3003,14 грн.; транспортних послуг на загальну суму з 69 366,00 грн., в т.ч. 11561.0,0 грн. та меблевої фурнітури на загальну суму 752 239,94 грн. у т.ч. ПДВ 125 423.33 грн. (а.с. 12-25 т.1).

Між тим директором ВКПП «ЛД» листом вих. № 59 від 17.08.2009 року зроблено запит до ТОВ «Візит-Сервіс» стосовно інформації щодо придбання ВКПП «ЛД» матеріалів для виробництва меблів на підприємстві ТОВ «Візит-Сервіс» на предмет джерела придбання, на що в свою чергу отримано відповідь від 18.08.2009 року, якою повідомлено, що придбані підприємством матеріали для виробництва меблів: кромка ПВХ, клей Q 611, клей КС 224/2 придбались на ТОВ «РоСт», про що позивачем наданий договір купівлі-продажу № 138/09/07 від 02.02.2007 (а.с.83-88 т.1).

Відповідно до п. 7.2 , п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємство по вказаних операціях відобразило податковий кредит в декларації з ПДВ за період з серпня 2006 року по лютий 2008 року.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Інші статті цього Закону, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/, на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Позивач не здійснював господарських операцій безпосередньо з ТОВ «ПБК «Вертикаль».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, підтверджено представником позивач, не заперечувалося представником відповідача, позивачем було отримано від ПП «Візит-сервіс» належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, придбаної відповідно до укладеної угоди. Вказана продукція була оплачена підприємством в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Такими чином, позивачем було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі податку на додану вартість, сплаченому продавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обов’язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов’язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов’язання продавця.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина перша ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 67 Конституції України, ст. 204, 215, 216, 219, 220, 228 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Виробничо-комерційного приватного підприємство «ЛД» до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень – рішеннь - задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова №0000131800/0 від 13.08.2009 року,№0000131800/1 від 14.10.2009 року;

3. Скасувати рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 12.10.2009 року №17599/10/25-012 .

4. Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку , передбаченому ч.5 ст.186 КАС України.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У paзi подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Повний текст постанови виготовлений 26.01.2010 року.

<Сума задоволення ><Текст >

Суддя                                                                       Старосєльцева О.В.