Постанова № 9203788, 27.01.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27.01.2010 р. № 2а- 43400/09/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі судового засідання Русецький І.В.,

за участі :

представника позивача - Одінцова Ю.С.,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Харківського обласного центру зайнятості

до Леб"язької сільської ради

простягнення штрафу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Харківський обласний центр зайнятості, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з Леб"язької сільської ради заборгованість по оплаті штрафу в сумі 6.480,00 грн.

В обгрунтування заявлених вимоги указав, що відповідач - Леб"язька сільська рада відповідно до вимог п. 5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" повинен був надати до Зачепилівського районного центру зайнятості звітність за формою 4-ПН про фактичне вивільнення сторожа ОСОБА_1, який згідно з розпорядження Леб"язької сільради від 01.02.09р. № 01 був звільнений з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП з 01.02.09р. Відповідач названого звіту до РЦЗ не подав. Проведеною позивачем перевіркою було виявлено факт порушення п. 5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення", про що складено акт №84 від 30.09.2009р. Приписом № 01 від 30.09.2009р. на відповідача було покладено обов'язок самостійно оплатити суму штрафу в розмірі 6.480,00грн. Відповідач вказаного припису не оскаржував, але суми накладеного цим приписом штрафу не оплатив, що і спричинило утворення спірної суми заборгованості. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги заявленого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Леб"язька сільська рада до судового засідання не прибув, свого уповноваженого представника не направив, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином, про причини не явки суду не повідомляв. За таких обставин, суд доходить висновку, що справа підлягає вирішенню на підставі наявних в ній документів, позаяк зібрані судом докази повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а передбачене ч.1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства, а саме: захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і за позовом суб'єкта владних повноважень.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач - Леб"язька сільська рада пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, одержав свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №162955, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 04397879, як роботодавець, в якого за основним місцем роботи працює 6 осіб, зареєстрований в Зачепилівському районному центрі зайнятості.

Позивач, Харківський обласний центр зайнятості в силу положень ст. 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та за визначенням ст.3 КАС України є субєктом владних повноважень, звернувся до суду з позовом про стягнення штрафу, обов'язок по оплаті якого був покладений на відповідача - Леб"язьку сільську раду винесеним позивачем правовим актом індивідуальної дії - приписом № 01 від 30.09.2009р.

При вирішенні справи суд бере до уваги, що згідно з п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Наведеній нормі кодексу прямо кореспондують приписи ч.4 ст.50 КАС України, де вказано, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, встановлених законом.

Разом з тим, проаналізувавши норми КАС України та положення інших процесуальних законів, суд доходить висновку, що в національному законодавстві України взагалі відсутні норми, які б визначали, що конкретний суб'єкт права може бути відповідачем за певною вимогою особи, право якої порушено або матеріальний інтерес якої оспорено чи яка звернулась до суду на виконання наданих їй повноважень. Натомість законодавець при регламентуванні суспільних правовідносин використовує таку юридичну конструкцію, згідно з якою відповідачем за загальним правилом є особа, якій висунуто вимогу. З огляду на викладене, суд зауважує, що відсутність норми закону, якою було б прямо передбачено, що суб'єкти господарювання можуть бути відповідачами у справах за позовами органів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття про стягнення визначених ними штрафів не може бути визнана розумною правовою перешкодою для розгляду та вирішення даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Положеннями ст..41 Конституції України запроваджено припис щодо непорушності права власності. Звідси слідує, що вирішення питання про примусове відчуження будь-яких активів (майна), що охоплюється вимогою про стягнення, згідно з ст..124 Конституції України належить до юрисдикції судових органів.

Тому наявність у суб'єкта владних повноважень права на визначення штрафу означає наявність у нього і права звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості по оплаті такого штрафу, так як в даному випадку право на звернення до суду є похідним від права на застосування штрафу.

Оскільки штраф був застосований по-перше, особою, яка в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, по-друге, у сфері публічно-правових відносин, а по-третє, при виконанні цим суб'єктом владних управлінських функцій, то суд вважає, що спір про стягнення даного штрафу також повинен вирішуватись в порядку процесуального закону, який унормовує порядок розгляду спорів у публічно-правових відносинах при виконанні суб'єктами владних повноважень управлінських функцій, тобто в порядку КАС України.

Правових підстав для висновку про те, що даний спір має бути вирішений за правилами іншого процесуального закону суд не знаходить, позаяк це б суперечило встановленому ст.8 Конституції України принципу верховенства права та погіршувало б правове становище відповідача, бо унеможливлювало б застосування до спірних правовідносин припису ч.1 ст.2 КАС України в частині завдань адміністративного судочинства.

За матеріалами справи 30.09.2009р. відносно відповідача було складено акт №84, в якому відображено порушення Леб"язькою сільською радою вимог п. 5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення". Дане порушення полягало у ненаданні відповідачем до Зачепилівського районного центру зайнятості звітності за формою 4-ПН про фактичне вивільнення працівника відповідача - сторожа ОСОБА_1. З посиланням на акт від 30.09.2009р. №84 позивачем на адресу Леб"язької сільської ради було винесено припис № 01 від 30.09.2009р. Згідно з п.2 названого припису на відповідача покладений обов'язок оплатити штраф у розмірі річної заробітної плати вивільненого працівника, інформація про якого не була за встановленою формою подана до служби зайнятості.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати положення п. 5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення", відповідно до абз.1 п.5 якої при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

Міра юридичної відповідальності за недотримання суб'єктом права вимог абз.1 п. 5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" встановлена абз.2 цього ж пункту, де вказано, що у разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

З долучених до матеріалів справи документів слідує, що розпорядженням відповідача - Леб"язької сільської ради №39 від 31.05.2003р. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу нічним сторожем. Розпорядженням відповідача - Леб"язької сільської ради №01 від 01.02.2009р. ОСОБА_1 був з 01.02.2009р. звільнений на піставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.

Доказів виконання відповідачем вимог п. 5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" і повідомлення відповідного органу державної служби зайнятості про наступне вивільнення свого працівника Леб"язька сільська рада до суду не подала, а суд самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з'ясування всіх обставин по справі ознак існування таких доказів не виявив.

Наявність між відповідачем та гр.ОСОБА_1. трудових правовідносин підтверджується наявною у справі копією трудової книжки. Обрахований позивачем під час винесення припису від 30.09.2009р. №01 розмір річної заробітної плати гр.ОСОБА_1. у сумі 6.480,00грн. узгоджується з довідкою від 30.09.2009р. №259 за підписом Голови Леб"язької сільської ради.

Оглянувши припис від 30.09.2009р. №01, суд відзначає, що за формою, змістом, підставами прийняття та порядком ухвалення оглянутий припис відповідає повноваженням робочого органу Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, а також визначеній Положенням про державну службу зайнятості (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.1991р. №47) процедурі реалізації таких повноважень.

Підстав для висновку про неправомірність означеного припису з матеріалів справи не вбачається.

До такого висновку суд доходить у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи взагалі будь-яких доказів вжиття відповідачем достатніх організаційно-правових заходів згідно з ст.218 Господарського кодексу України, спрямованих на унеможливлення настання господарського правовопорушення, а саме: порушення п. 5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення", а також у зв'язку з доведеністю факту застоcування позивачем визначеної чинним законодавством адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу з дотриманням вимог ст.250 Господарського кодексу України.

Доказів оплати спірної суми заборгованості сторонами по справі до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного зясування всіх обставин по справі не виявлено.

Так, відповідно до листа Голови Леб"язської сільської ради від 28.10.2009р. №277 на адресу директора Харківського обласного центру зайнятості накладений штраф не сплачено через відсутність коштів на рахунках, при надходженні коштів на рахунки сільської ради, штраф буде сплачено у повному обсязі.

За таких обставин, суд доходить висновку, що вимога про стягнення спірної суми заборгованості є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 12, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківського обласного центру зайнятості до Леб"язької сільської ради про стягнення штрафу задовольнити.

Стягнути з Леб'язької сільської ради (місцезнаходження - 64420, Харківська область, Зачепилівський район, с.Леб'яже; ідентифікаційний код - 04397879) на користь Харківського обласного центру зайнятості (місцезнаходження - 61068, м.Харків, вул.Броненосця Потьомкіна, буд.1-А; ідентифікаційний код - 03491277; р/р - 37172300900001) заборгованість у сумі 6480 (шість тисяч чотириста вісімдесят) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі (у разі проголошення постанови у відсутність особи, яка бере участь у справі, - з дня отримання нею копії постанови) заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі виготовлена 01.02.2010р.

Суддя Сліденко А.В.