Рішення № 92037855, 06.10.2020, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року Справа № 926/1968/20

За позовом Чернівецької міської ради

до відповідача Фізичної особи - підприємця Бондаренко Валерія Петровича

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 270 000,00 грн

Суддя О.Г. Проскурняк

Секретар судового засідання В.О. Нікітович

Представники сторін:

від позивача - Баланецький О.Д.

від відповідача - Бондаренко В.П.

СУТЬ СПОРУ: Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця Бондаренко Валерія Петровича про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 270 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що згідно витягів про державну реєстрацію прав від 20 жовтня 2011 року № 31741896, від 13 жовтня 2009 року №24123233, від 11 вересня 2008 року № 20204116, від 16 липня 2008 року № 19550845 відповідач є власником нежитлових приміщень, які розташовані на вул. Комунальників, 1-Д.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-7304922732019 від 22 жовтня 2019 року, за вказаною вище адресою, 03 травня 2007 року сформовано земельну ділянку площею 0,1794 га. з кадастровим номером 7310136600:35:002:0058.

Далі позивач вказує, що відповідач користувався вказаною земельною ділянкою у період з 20 серпня 2016 року по 10 липня 2019 року без належного оформлення права користування, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Чернівецькою міською радою та державної реєстрації такого права, а відтак безпідставно зберіг кошти у розмірі орендної плати у сумі 270 000,00 грн

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 вересня 2020 року, судову справу № 926/1968/20 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 01 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 21 вересня 2020 року.

Ухвалою суду від 21 вересня 2020 року відкладено підготовче засідання на 06 жовтня 2020 року.

Представник позивача в судовому засіданні 06 жовтня 2020 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач Бондаренко Валерій Петрович в судовому засіданні 06 жовтня 2020 року визнав позовні вимоги про стягнення з нього безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на загальну суму - 270 000,00 грн.

Частиною 3 та 4 статті 185 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 4 статті 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (відеозапис)

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 06 жовтня 2020 року відповідно до статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вживши всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, на яких ґрунтуються позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Як вбачається з положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: з витягів про державну реєстрацію прав від 20 жовтня 2011 року № 31741896, від 13 жовтня 2009 року №24123233, від 11 вересня 2008 року № 20204116, від 16 липня 2008 року № 19550845, Фізична особа-підприємець Бондаренко Валерій Петрович є власником нежитлових приміщень, які розташовані на вул. Комунальників, 1-Д.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-7304922732019 від 22 жовтня 2019 року, за вказаною вище адресою, 03 травня 2007 року сформовано земельну ділянку площею 0,1794 га. з кадастровим номером 7310136600:35:002:0058.

З вищевикладеного вбачається, що відповідач є власником нежитлових приміщень, розташованих на вул. Комунальників, 1-Д на земельній ділянці, площею 0,1794 га. з кадастровим номером 7310136600:35:002:0058.

Перехід права на земельну ділянку не відбувається автоматично, а потребує оформлення. Набуттю права користування передує волевиявлення особи, яка виявила бажання набути таке право, і лише після цього здійснюється волевиявлення відповідного органу місцевого самоврядування. За змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 10 липня 2019 року ННН 568654 відповідач набув права власності на спірну земельну ділянку.

При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Чернівецькою міською радою та державної реєстрації такого права у період з 20 серпня 2016 року по 10 липня 2019 року.

Отже, відповідач користувався спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду правовідносини щодо користування земельною ділянкою, на якій розміщене нерухоме майно, регулюються статтею 1212 Цивільного кодексу України (стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені).

Згідно з статтею 1212 та 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За правилами частини 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу (далі - ПК) України.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року №213 (далі - Методика).

Згідно з пунктом 21 Методики, нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за спеціальною формулою з урахуванням, зокрема, коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).

Відповідно до витягу № 46 від 16 січня 2019 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки яка розташована за адресою вул. Комунальників, 1-Д, нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 0,1794 га. (кадастровий номер 7310136600:35:002:0058) складає 4 015 295 грн.

Як вбачається з розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, який здійснений департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради, недоотримана Чернівецькою міською радою сума орендної плати за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою з урахуванням часткової сплати становить 270 000,00 грн. Крім того, вказану заборгованість визнано відповідачем.

Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем, з урахуванням заяви про визнання позову відповідачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю у розмірі 270 000,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положенням частини 1 статті 130 ГПК України унормовано, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні з позовною заявою до суду сплачено судовий збір у розмірі 4 050,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1288 від 26 серпня 2020 року.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що відповідач визнав позовні вимоги позивача до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 130, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Бондаренко Валерія Петровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код 36068147) - 270 000,00 грн. - безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

3. Повернути Чернівецькій міській раді (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код 36068147) з Державного бюджету України 2 025,00 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 1288 від 26.08.2020 року.

Повний текст рішення складено та підписано - 07 жовтня 2020 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк