Рішення № 92037208, 22.09.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року Справа № 915/276/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Матвєєвої В.В.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРЕЙСАГРО” (25015, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Євгена Маланюка, 24, ідентифікаційний код 40897058)

до відповідача: Приватного підприємства “Д.І.М.” (57116, Миколаївська обл., Миколаївський район, с. Михайлівка, вул. Садова, 16, ідентифікаційний код 37969635)

про: стягнення 1973911,97 грн.

В С Т А Н О В И В:

10.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “ГРЕЙСАГРО” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Приватного підприємства (ПП) “Д.І.М.” про стягнення з останнього заборгованості в розмірі 1973911,97 грн., з яких: 790691,72 грн. – основного боргу; 456757,16 грн. ? пені; 158138,34 грн. – штрафу; 490740,47 грн. – 36 % річних; 77584,28 грн. – індексу інфляції, а також судових витрат (пов`язані зі сплатою судового збору та правничою допомогою адвоката).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 16.04.2020.

У зв`язку з введенням з 12.03.2020 на усій території України карантину постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (зі змінами та доповненнями) ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2020 відкладено підготовче засідання, постановлено про дату, час та місце підготовчого засідання повідомити учасників справи додатково ухвалою суду.

Ухвалою суду від 23.06.2020 призначено підготовче засідання у справі № 915/276/20 на 16.07.2020 о 12:00, постановлено проводити підготовче засідання за участю представника позивача у режимі відеоконференції. Визначено Дніпровський районний суд міста Києва судом, який забезпечує проведення відеоконференції під час вказаного судового засідання.

13.04.2020 відповідачем було подано до суду клопотання б/н від 08.04.2020 про продовження строку для надання відзиву до закінчення карантину та відкладення судового засідання.

Ухвалою суду від 16.07.2020 підготовче засідання відкладено на 05.08.2020.

Ухвалою суду від 05.08.2020 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 07.09.2020.

07.09.2020 від позивача до суду за допомогою факсимільного зв`язку (вх. № 11018/20) та 10.09.2020 на поштову адресу суду надійшло повідомлення (вх. 11247/20), в якому товариство повідомило суд, що відповідачем, після відкриття провадження у справі, сплачено на користь позивача 170691,72 грн., що підтверджується доданою до повідомлення копією виписки банку від 05.08.2020.

Ухвалою суду від 07.09.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 22.09.2020 об 11:00, про що повідомлено сторін ухвалою суду від 07.09.2020.

Ухвалою суду від 07.09.2020 доручено Дніпровському районному суду міста Києва організувати, в приміщенні цього суду, участь представника позивача в режимі відеоконференції в судовому засіданні у справі № 915/276/20, призначеному на 22.09.2020 об 11:00.

10.09.2020 від позивача до суду надійшла заява (вх. № 11246/20) в якій товариство просило здійснити виклик відповідача до господарського суду для участі в судовому засіданні у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 122 ГПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, ухвалою суду від 16.03.2020 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, оформлений у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України, з доданням до нього: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Копію ухвали суду від 16.03.2020 відповідач отримав 19.03.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 5400139740145). Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву тривав до 03.04.2020 включно.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити на такому:

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (з подальшими змінами і доповненнями) з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів” (з подальшими змінами і доповненнями) з 22.05.2020 до 31.07.2020 на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” з 1 серпня до 31 серпня 2020 року на всій території України встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” (далі – Закон № 540-ІХ), яким розділ Х “Прикінцеві положення” Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: “під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційного скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”.

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” (далі – Закон № 731-ІХ), яким пункт 4 розділу X “Прикінцеві положення” Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: “Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином”.

При цьому, пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 731-ІХ визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X “Прикінцеві положення” Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII “Прикінцеві положення” Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Виходячи з вищенаведеного, слід вважати, що строк на подання відзиву, продовжений з урахуванням пункту 4 розділу X “Прикінцеві положення” ГПК України (в редакції Закону № 540-IX), відповідно до приписів пункту 4 розділу X “Прикінцеві положення” ГПК України (в редакції Закону № 731-ІХ) для відповідача у даній справі тривав до 06.08.2020 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач відзиву на позовну заяву не надав, не зважаючи на те, що клопотанням від 08.04.2020 (вх. № 4642/20 від 13.04.2020) просив продовжити строк для надання відзиву до закінчення карантину. Крім того, присутній в судовому засіданні 05.08.2020 представник відповідача, проти заборгованості не заперечував, просив продовжити строк підготовчого провадження на два тижні для можливості врегулювання спору, в тому числі з метою укладення мирової угоди або сплати суми позовних вимог.

Судове засідання, призначене на 22.09.2020 в режимі відеконференції не відбулось з технічних причин, про що складено акт Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2020.

22.09.2020 представники сторін в судове засідання не з`явилися, про причини нез`явлення суд не сповістили, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Так, ухвали суду від 07.09.2020 позивач отримав 15.09.2020, що підтверджується відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення зі штрихкодовими ідентифікаторами 5400141406074.

Копії ухвал Господарського суду Миколаївської області від 07.09.2020 у даній справі направлені на адресу місцезнаходження відповідача, було 11.09.2020 повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою причини повернення “адресат відсутній за вказаною адресою” (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400141477133).

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином сторін про дату, час та місце проведення судового засідання.

Отже, суд дійшов висновку, що сторони вважаються повідомленими про дату, час і місце розгляду судом даної справи.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників сторін.

Відповідно до змісту статей 233, 240 ГПК України, 22.09.2020 за результатами розгляду даної справи, судом складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Сторонами у справі укладено договір поставки № МВ-15/18 від 10.04.2018 (далі – договір), у відповідності до умов якого ТОВ “ГРЕЙСАГРО” (постачальник) зобов`язався передати у власність ПП “Д.І.М.” (покупцю) продукцію виробничо-технічного призначення (далі – товар), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах договору (п. 1.1 договору).

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, загальна вартість товару, термін та умови оплати, а також інші умови визначені в специфікаціях – додатках до договору, які є його невід`ємними частинами (п. 1.2 договору).

За даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу; асортимент, кількість та ціна якої визначається специфікаціями та/або накладними та/або рахунками-фактурами, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1 договору).

Ціна товару, що поставляється за договором, вказується у специфікаціях в національній валюті України, визначається еквівалент у гривнях (п. 2.2 договору).

У відповідності до п. 2.3 договору, загальна сума договору визначається сукупністю специфікацій та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п. 2.1 договору, та які є невід`ємною частиною даного договору. У випадку розбіжностей даних у специфікаціях щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна, яка є невід`ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Товар, що був переданий покупцю тільки згідно накладних (без укладання специфікацій та/або інших додаткових угод до договору), має бути оплачений не пізніше 10 календарних днів з моменту його отримання за відповідною накладною. При затримці платежів перераховані грошові кошти направляється на погашення в першу чергу – штрафних санкцій, пені, відсотків, а після цього – суми основного боргу (п. 3.6 договору).

Покупець при перерахуванні коштів за товар у платіжному дорученні (в графі “Призначення платежу”) повинен зазначити згідно якого договору та якої специфікації перераховано даний платіж. В разі не зазначення цих даних, або в разі неправильно вказаного призначення платежу, та/або в разі несвоєчасної оплати товару, постачальник має право на свій розсуд віднести отримані грошові суми на погашення в першу чергу – штрафних санкцій, пені, відсотків, після цього – суми основного боргу (п. 3.7 договору).

Згідно п. 3.10 договору, покупець зобов`язаний при необхідності та при першій вимогі постачальника, протягом 10 календарних днів надати постачальнику належним чином оформлений акт звірки взаєморозрахунків (за підписом директора та/бо підписом головного бухгалтера та печаткою покупця).

У відповідності до п. 3.11 договору, покупець, який здійснює оплату за поставлений товар частинами, та порушує терміни оплати зазначені відповідній(них) специфікації(ях), при порушенні будь-якої із частин, зобов`язується на вимогу та у терміни зазначені постачальником, здійснити повний розрахунок за весь отриманий товар відповідно до умов договору.

У разі невиконання будь-яких умов інших договорів, які були підписані між сторонами, постачальник має право вимагати довгострокової оплати за поставлений товар по договору, а покупець зобов`язується здійснити повний розрахунок у строки зазначені у вимогі (п. 3.12 договору).

Товар за умовами договору поставляється окремими партіями на підставі погоджених сторонами специфікацій, які вважаються погодженими сторонами з моменту направлення постачальником покупцеві рахунку на оплату товару. У випадку якщо документально визначити узгодження сторонами неможливо, або важко, це може підтверджуватися діями сторін, такими як відвантаження, приймання або оплата товару (п. 4.1 договору).

Перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним підписанням видаткової накладної (п. 4.11 договору).

Сторонами погоджено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, але продовжує залишатися чинним до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 10.1 договору).

Сторонами погоджено поставку товару на загальну суму 1042712,52 грн., згідно підписаних ними специфікацій до договору:

- № 1 від 10.04.2018 на суму 170691,72 грн. з ПДВ, зі строком оплати: 20% вартості товару в сумі 34138,24 грн. до 11.04.2018; 40% вартості товару в сумі 68276,74 грн. до 01.08.2018, 40% вартості товару в сумі 68276,74 грн. до 15.10.2018;

- № 2 від 27.04.2018 на суму 720000,00 грн. з ПДВ, зі строком оплати: 20 % вартості товару в сумі 144000,00 грн. ? до 11.04.2018, 40 % вартості товару в сумі 288000,00 грн. ? до 01.08.2018, 40 % від вартості товару в сумі 288000,00 грн. – до 15.10.2018;

- № 3 від 10.04.2018 на суму 152020,80 грн. з ПДВ, зі строком оплати: 20 % вартості товару в сумі 30404,24 грн. ? до 11.04.2018, 40 % вартості товару в сумі 60808,28 грн. ? до 01.08.2018, 40 % вартості товару в сумі 60808,28 грн. – до 15.10.2018.

У відповідності до умов зазначених специфікацій ТОВ “ГРЕЙСАГРО” поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних: № 172 від 13.04.2018 на суму 152020,80 грн. з ПДВ; № 173 від 13.04.2018 на суму 170691,72 грн. з ПДВ; № 482 від 17.05.2018 на суму 720000,00 грн. з ПДВ, підписаних представниками сторін та скріплених печатками сторін, а загалом поставлено товар на суму 1042712,52 грн. з ПДВ.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату по замовленню: № 122 від 27.04.2018 на суму 720000,00 грн., № 123 від 10.04.2018 на суму 170691,72 грн. та № 124 від 10.04.2018 на суму 152020,80 грн.

ПП “Д.І.М.” оплачено поставлений позивачем товар частково, а саме здійснено оплату товару, на загальну суму 252020,80 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 64 від 14.05.2018 на суму 100000,00 грн. та № 100 від 25.07.2019 на суму 152020,80 грн.

Порушуючи умови договору, відповідач не здійснив розрахунків за поставлений товар у повному обсязі та у визначений сторонами у зазначеному договорі строк.

Відповідно до довідки позивача від 04.03.2020, заборгованість відповідача за поставлений товар за спірним договором станом на 04.03.2020 складає 790691,72 грн.

Невиконання відповідачем зобов`язання з оплати за поставлений товар і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

У відповідності до ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, та що умовами укладеного між сторонами договору поставки встановлено строк оплати поставленого товару, суд визнає, що позивачем доведено прострочення виконання ПП “Д.І.М.” договірних зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворився основний борг у сумі 790691,72 грн., а тому вимога про стягнення цієї суми є обґрунтованою.

Крім того, відповідно до повідомлення позивача (вх. 11247/20), відповідачем, після відкриття провадження у справі, сплачено на користь позивача заборгованість за спірним договором у сумі 170691,72 грн., що підтверджується доданою до повідомлення копією виписки банку від 05.08.2020.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі у разі відсутності предмету спору.

Враховуючи те, що сума заборгованості в розмірі 170691,72 грн. погашена відповідачем в процесі розгляду справи, про що суду подані відповідні докази, провадження у справі щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 170691,72 грн. підлягає закриттю в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є вимога позивача про стягнення з відповідача залишку основної заборгованості за договором поставки № МВ-15/18 від 10.04.2018 в сумі 620000,00 грн. (790691,72 – 170691,72).

Щодо вимог про стягнення пені та штрафу, суд приходить до такого.

Законодавством передбачено, що порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1.1 договору визначено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми боргу за кожний день прострочення, а також, додатково сплачує штраф у розмірі 20 % від суми несплаченого боргу.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з ПП “Д.І.М.” пені та штрафу за прострочення оплати поставленого товару суд визнає обґрунтованими.

Наданий позивачем розрахунок штрафу за несвоєчасну оплату товару у сумі 158138,34 грн. суд визнає вірним і указана сума підлягаючою стягненню з ПП “Д.І.М.”.

Водночас, перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що нарахування пені позивачем були здійснені з допущенням помилок при визначенні періоду за який здійснено нарахування, а саме першого дня прострочення сплати грошових коштів в розмірі 40 % вартості товару, яку необхідно було сплатити до 15.10.2018 за кожною специфікацією.

Відповідно при здійсненні вказаних розрахунків позивачем не враховані положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Крім того, відповідно до приписів п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов`язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов`язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі – 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов`язання визначено “по 1 серпня 2014 року” або “включно до 1 серпня 2014 року”, то останнім днем виконання такого зобов`язання буде 1 серпня 2014 року.

Так, у кожній специфікації (№ 1 від 10.04.2018, № 2 від 27.04.2018, № 3 від 10.04.2018) зазначено умови оплати товару, зокрема, сплатити частину грошових коштів в розмірі 40 % вартості товару за отриманий товар до 15.10.2018. Отже, враховуючи приписи п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань”, ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України, останнім днем розрахунку за частину поставленого товару в розмірі 40 % було 16.10.2018 включно, оскільки 14.10.2018 є неробочим днем, тому днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 16.10.2018. Отже, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за вказаними специфікаціями в частині сплати 40 % вартості товару – з 17.10.2018.

Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми “Законодавство” по кожній специфікації окремо та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені є 456376,22 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 380,94 грн. (456757,16 – 456376,22).

Суд також вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з ПП “Д.І.М.” нарахувань у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до п. 5.8 договору, в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості 36 % річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідною специфікацією та/або додатковою (ими) угодою (ами) до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Отже, укладеним сторонами договором встановлено інший, ніж визначено у ст. 625 ЦК України, розмір процентів річних, підлягаючих сплаті боржником.

Водночас, перевіривши розрахунки позивача в частині нарахування відсотків річних в розмірі 490740,47 грн., який заявляє позивач, суд встановив, що нарахування позивача здійснені з допущенням помилок.

При нарахуванні відсотків річних позивачем також не були враховані вимоги ч. 5 ст. 254 ЦК України та приписи п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань”, з урахуванням чого визначення періоду нарахування відсотків річних за прострочення строків оплати товару за специфікаціями, а саме першого дня прострочення сплати грошових коштів в розмірі 40 % вартості товару, яку необхідно було сплатити до 15.10.2018, здійснено помилково.

Так, як вже зазначені вище, у кожній специфікації зазначено сплатити грошові кошти в розмірі 40 % вартості товару за отриманий товар до 15.10.2018. Отже, враховуючи приписи п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань”, ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України, останнім днем розрахунку за частину поставленого товару в розмірі 40 % було 16.10.2018 включно, оскільки 14.10.2018 є неробочим днем, тому днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 16.10.2018. Отже, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за вказаними специфікаціями в частині сплати 40 % вартості товару – з 17.10.2018.

Судом здійснено перерахунок розміру відсотків річних за допомогою програми “Законодавство” та встановлено, що обґрунтованою сумою відсотків річних є 490329,10 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача відсотків річних в сумі 411,37 грн. (490740,47 – 490329,10).

Перевіривши за допомогою програми “Законодавство” розрахунок інфляційних втрат, нарахованих по кожній специфікації окремо на загальну сумі 77584,28 грн., судом встановлено, що її розмір становить 80441,19 грн., проте суд не виходячи за межі позовних вимог задовольняє досліджувані вимоги у межах заявленої суми – 77584,28 грн.

Враховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягають: основний борг у сумі 620000,00 грн., пеня у сумі 456376,22 грн., штраф у сумі 158138,34 грн., 36 % річних у сумі 490329,10 грн. та інфляційні втрати у сумі 77584,28 грн., а загалом грошові кошти в сумі 1802427,94 грн.

Отже, позовні вимоги ТОВ “ГРЕЙСАГРО” підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

ТОВ “ГРЕЙСАГРО” оплачено позов у даній справі судовим збором у сумі 29700,00 грн., згідно платіжного доручення № 660 від 05.03.2020, виходячи з суми позову 1973911,97 грн.

При цьому суд зазначає, що виходячи з ціни позову позивачу належало сплатити судовий збір у розмірі 29608,68 грн (1973911,97 грн * 1,5 %), решта суми є надмірно сплаченою та може бути повернута за клопотанням позивача.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог та закриття провадження у справі за відсутності предмета спору, у зв`язку частковим погашенням відповідачем заявлених за даним позовом до стягнення сум основної заборгованості після пред`явлення позову у справі, з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру правомірно заявлених позовних вимог) 27036,42 грн. судового збору.

Щодо вимог позивача про стягнення з ПП “Д.І.М.” грошових коштів на відшкодування витрат на отримання професійної правничої допомоги в сумі 4125,00 грн., суд приходить до такого.

Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України). Витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Позивачем на підтвердження понесення судових витрат у вищевказаній сумі подано суду копії: 1) договору про надання правничої (правової) допомоги № 06/01/2020 від 03.03.2020, укладеного ТОВ “ГРЕЙСАГРО” з адвокатом Дорогань О.М., згідно якого адвокат прийняв на себе зобов`язання з надання позивачу правової допомоги; 2) акту від 05.03.2020 про надання правничої (правової) допомоги (до договору про надання правничої (правової) допомоги № 06/01/2020 від 03.03.2020), у відповідності до якого адвокатом надано, а позивачем фактично прийнято послуги з аналізу матеріалів позову, надання консультацій та роз`яснень, підготовки та подання позовної заяви, ? на загальну суму 4125,00 грн., розрахунок якої наведений в акті); 3) платіжного доручення № 661 від 05.03.2020 на суму 4125,00 грн., згідно якого ТОВ “ГРЕЙСАГРО” сплачено адвокату Дорогань О.М. кошти з призначенням платежу “за надану правничу (правову) допомогу згідно договору про надання правничої (правової) допомоги № 06/01/2020 від 03.03.2020р. Без ПДВ.”.

Таким чином, зважаючи на відсутність відповідного клопотання та заперечень відповідача стосовно розміру заявленої до стягнення суми грошових коштів, з огляду на предмет позову та розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих послуг, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 4125,00 грн. документально доведені, є співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих послуг.

Разом із тим, враховуючи часткове задоволення позову суд відмічає таке.

Відповідно до положень п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як було зазначено вище, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 3766,64 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У зв`язку з тим, що головуючий у даній справі суддя Адаховська В.С. в період з 28.09.2020 по 02.10.2020 (включно) проходила підготовку суддів місцевих господарських судів, організовану Одеським регіональним відділенням Національної школи суддів України (відповідно до наказу Господарського суду Миколаївської області № 9-в від 24.09.2020 про навчання суддів), повний текст рішення суду складено та підписано 05.10.2020.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Д.І.М.” (57116, Миколаївська обл., Миколаївський район, с. Михайлівка, вул. Садова, 16, ідентифікаційний код 37969635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГРЕЙСАГРО” (25015, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Євгена Маланюка, 24, ідентифікаційний код 40897058) грошові кошти у загальній сумі 1802427,94 грн., із яких: 620000,00 грн. – основний борг; 456376,22 – пеня; 158138,34 грн. – штраф; 490329,10 грн. – 36 % річних; 77584,28 грн. – інфляційні втрати, а також судовий збір у сумі 27036,42 грн. та грошові кошти в сумі 3766,64 грн. – на відшкодування витрат з оплати професійної правничої допомоги.

3. Закрити провадження у справі № 916/276/20 в частині стягнення з Приватного підприємства “Д.І.М.” основного боргу в сумі 170691,72 грн.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2020.

Суддя В.С. Адаховська