Рішення № 92036506, 31.08.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/65/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2020 Справа № 908/949/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/949/20

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (юридична адреса: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, адреси для листування: а/с 1800, м. Дніпро, 49027, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро, 49094, ідентифікаційний код 14360570),

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ),

про стягнення 126155,71 грн.

за участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: Писарев А.І., довіреність № 431 від 27.04.2020

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 15000,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 36846,53 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у сумі 68468,82 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 5840,36 грн., за кредитним договором № б/н від 21.04.2011.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2020 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 13.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/949/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/65/20. Судове засідання призначено на 20.05.2020.

12.05.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому просить суд відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

13.05.2020 до суду від відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

20.05.2020 відповідачем надані суду письмові пояснення, в яких зокрема просить суд зупинити провадження у справі № 908/949/20, відповідно до п. 5 ч. 1 ст.227 ГПК України, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі, а саме прийняття рішення по справі 908/5226/15, (суддя Корсун В.Л.) Господарського суду Запорізької області та у задоволені позову АТ КБ "Приватбанк" до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення вже 126155,71 грн. за договором банківського обслуговування б/н від 21.04.2011 по справі № 908/949/20 відмовити у повному обсязі.

На час звернення відповідача з клопотанням про зупинення провадження у справі, суд не знайшов підстав для його задоволення, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання відмовлено.

Ухвалою від 20.05.2020 відкладено розгляд справи на 03.06.2020.

Ухвалою суду від 03.06.2020 визначено розгляд справи № 908/949/19 за правилами загального позовного провадження, відкрито підготовче провадження, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, та відкладено підготовче засідання на 20.07.2020.

11.06.2020 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Заява залишено судом без задоволення як така. Що не відповідає вимогам ГПК України.

Ухвалою від 20.07.2020 закрито підготовче провадження у справі № 908/949/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.08.2020.

Ухвалою суду від 17.08.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 31.08.2020.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 31.08.2020 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Оголошений склад суду.

Перевірені повноваження присутнього в судовому засіданні представника відповідача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором банківського обслуговування № б/н від 21.04.2011, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованості за кредитом в сумі 15000,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 36846,53 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у сумі 68468,82 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 5840,36 грн. На підставі ст. ст. 526, 527, 530, 610 ЦК України та ст. 193 ГК України позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях проти позову заперечив в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях, зокрема вказує, що з моменту відкриття поточного рахунку, а саме з 21.04.2011 по 2106.2013 не користувалась коштами. Згідно довідки про розміри встановлених кредитних лімітів від 12.03.2020 зазначено, що банком самостійно встановлювались ліміти. Згідно наданого розрахунку заборгованості за договором б/н від 21.04.2011 станом на 11.03.2020 находить своє підтвердження, що ОСОБА_1 не користувалась наданим кредитним лімітом. А починаючи з 21.06.2013 почалися несанкціоновані операції та рух коштів за рахунком, при цьому відповідач, як власник вказаного поточного рахунку позбавлена права використання кредитного ліміту, та вказані дії були проведені поза її волі. Проведення несанкціонованих операції та рух коштів за рахунком починаючи з 21.06.2013, знайшли своє підтвердження у вироку Якимівського районного суду Запорізької області від 02.07.2018 та ухвали Запорізького апеляційного суду від 06.12.2018 у справі № 330/2687/17. Просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки неявка в судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

В засіданні 31.08.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 179 ГК України закріплено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2011 ПП ОСОБА_1 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої відповідач приєднався та зобов`язався виконувати умови викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів чи додаткових угод до договору, так і шляхом обміну інформацією щодо питань банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт банку www.privatbank.ua, https /client-banc privatbanc ua або інший Інтернет -/SMS-ресурс, зазначений банком).

Також згідно із вказаною заявою, при укладенні договорів, а також додаткових угод до них банк і клієнт передбачили допуск використання факсимільного відтворення печатки банку і підпису особи, уповноваженої підписувати договори й угоди до них від імені банку, здійсненого за допомогою засобів копіювання.

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Позивач прийняті на себе зобов`язання за Договором банківського обслуговування від 21.04.2011 щодо встановлення кредитного ліміту виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 10 000,00 грн., який змінювався, а саме: 21.04.2011 - 10000,00 грн., 15.12.2011 - 0,00 грн., 15.03.2013 -14 500,00 грн., 17.01.2014 - 16 500,00 грн., 01.03.2014 - 16500,00 грн., 02.03.2014 - 16 083,30 грн. та 10.10.2014 - 15 000,00 грн.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що в результаті невиконання відповідачем зобов`язань за укладеним Договором банківського обслуговування від 21.04.2011, у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість, яка складається з: 15000,00 грн. - заборгованості за кредитом; 36846,53 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом; 68468,82 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 5840,36 грн - заборгованість за користування кредитом.

Предметом позову є стягнення з відповідача 126 155.71 грн. за договором банківського обслуговування б/н від 21.04.2011.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України.

Так, зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2). Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3).

За ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п.п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

За своєю правовою природою правовідносини сторін фактично є договором банківського рахунка.

Частиною 1 статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1067 ЦК України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

За приписами ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 1 ст. 1071 ЦК визначає, що банк може списати кошти з рахунка на підставі розпорядження клієнта.

Тобто тільки клієнт може ініціювати списання коштів, а банк у свою чергу зобов`язаний ідентифікувати його особу. Встановлення, що власник рахунка та ініціатор списання коштів є однією особою, - запорука належного виконання банком умов договору. Саме тому у випадку допущення працівником банку халатності, внаслідок чого незаконно списуються гроші з поточного рахунка клієнта, фінустанова повинна нести відповідальність.

Положенням ст.1073 ЦК установлено, що у разі несвоєчасного зарахування коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання або порушення розпорядження клієнта про перерахування коштів банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити відсотки та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не визначено законом.

Отже, положення ЦК передбачають прямий обов`язок банку в разі виявлення незаконного списання коштів повернути їх на рахунок клієнта.

П.6 постанови правління НБУ «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 5.11.2014 №705, за яким користувач після виявлення втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, яких він не виконував зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. Наслідком втрати електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

У зв`язку з виявленням факту незаконного списання коштів по поточному рахунку НОМЕР_2 , відповідач ОСОБА_1 зверталася до позивача АТ КБ "Приватбанк" з заявою про незаконного списання коштів. Факт звернення підтверджується листом від 15.02.2015 № 20.1.0.0/7 - 20150119/2782 на №16774 від 19.01.2015, згідно якого за результатами перевірки службою безпеки АТ КБ "Приватбанк" було встановлено, що мав місце факт несанкційованих транзакцій з рахунку26008055881558 через систему Приват-24, причиною якого з`явились дії третьої особи, що мала доступ до конфіденційної інформації щодо рахунку ОСОБА_1 та рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до правоохоронних органів. Даний факт також підтверджено й листом від 12.11.2015 № 20.1.0.0/7 - 20151110/822 на №б/н від 19.01.2015.

Тобто позивач АТ КБ "ПРИВАТБАНК" визнав факт несанкціонованого зняття коштів з рахунку НОМЕР_2 що належав ОСОБА_1 .

Обставини щодо проведення несанкціонованих операції та рух коштів з рахунку починаючи з 21.06.2013 знайшли своє підтвердження у вироку Якимівського районного суду Запорізької області від 02.07.2018 та ухвали Запорізького апеляційного суду від 06.12.2018 у справі № 330/2687/17, згідно якого зокрема встановлено:

Обвинувачена ОСОБА_3 , займаючи посаду менеджера по банківському обслуговуванню юридичних осіб Якимівського відділення Запорізького регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк», будучи матеріально-відповідальною особою, якій відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність ввірено та передано у відання чуже майно, у період з 04.05.2012 по листопад 2014 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислюваної техніки, діючи повторно заволоділа чужими грошовими коштами, які знаходились на поточних рахунках клієнтів ПАТ КБ «ПриватБанк».

У невстановлений досудовим слідством день та час, ОСОБА_3 , перебуваючи на своєму робочому місті, запевнивши ОСОБА_1 , в обов`язковості реєстрації клієнта, з метою належного обслуговування банківського рахунку, у внутрішньобанківській системі - програмному комплексі «Приват24», скориставшись особливою довірою останньої, використовуючи мобільний телефон ОСОБА_1 , провела її реєстрацію в програмному комплексі «Приват24». В подальшому ОСОБА_3 , продовжуючи свої злочинні дії, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 , без надання останньою відповідної згоди на отримання та розголошення своїх персональних даних, а саме - логіну, паролю від входу до вказаного програмного комплексу та особистого цифрового підпису клієнта здійснила їх фіксування у своєму блокноті та скопіювала на свій персональний комп`ютер та флеш-носій інформації відповідно.

Таким чином, ОСОБА_3 , використовуючи надані їй повноваження у зв`язку із займанням посади провідного менеджера банку, зловживаючи надмірною довірою ОСОБА_1 , з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами клієнта, шляхом проведення незаконних операцій з використанням електронно-обчислюваної техніки отримала повний доступ до поточного рахунку НОМЕР_2 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 . При цьому всі дії здійснювала зі свого робочого міста, в приміщенні Якимівського відділення Запорізького регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк» по вул. Центральна (Леніна), 99 у смт. Якимівка Запорізької області, та використання службового комп`ютера з ір-адресою НОМЕР_3 , використовуючи логін та пароль ОСОБА_1 , незаконно підключилась до автоматизованої системи «Приват24» та без надання згоди останньою здійснювала незаконне проведення операцій по перерахуванню грошових коштів з рахунку НОМЕР_2 , відкритого приватним підприємцем ОСОБА_1

Внаслідок протиправних дій провідного менеджеру Якимівського відділення Запорізького регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 , в період з червня 2013 року по листопад 2014 року з особового рахунку клієнта ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 НОМЕР_2 було списано грошових коштів на загальну суму 107283,3 гривень.

Будучи допитаною у якості обвинуваченої ОСОБА_3 свою вину визнала повністю, та зазначила, що з метою отримання контрольних кодів для перерахування коштів клієнтів при реєстрації вказувала свій особистий номер телефону замість номерів клієнтів.

Вказаний вирок Якимівського районного суду Запорізької області залишений без змін ухвалою Запорізьким апеляційним судом від 06.12.2018.

При цьому представникам банку достовірно було відомо, що з моменту відкриття поточного рахунку, а саме з 21.04.2011 по 21.06.2013 ОСОБА_1 не користувалась коштами та руху коштів по рахунку не було, що визнаються и позивачем и доданими до позову документами.

Згідно довідки про розміри встановлених кредитних лімітів від 12.03.2020 зазначено, що банком самостійно встановлювались ліміти.

Згідно наданого розрахунку заборгованості за договором б/н від 21.04.2011 станом на 11.03.2020 находить своє підтвердження, що відповідач не користувався наданим кредитним лімітом.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Враховуючи наведене, суд вважає, що обвинувальним вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 02.07.2018 у справі № 330/2687/17 спростовано дії чи бездіяльність ОСОБА_1 щодо користування грошовими коштами позивача за договором банківського обслуговування б/н від 21.04.2011.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та ін. обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ін. засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що обвинувальним вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 02.07.2018 у справі № 330/2687/17 спростовано дії чи бездіяльність відповідача щодо користування грошовими коштами позивача за договором банківського обслуговування б/н від 21.04.2011, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладаються на позивача.

Керуючись ст., ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07.09.2020.

Суддя Т.А. Азізбекян