Рішення № 92030514, 25.09.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1263/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2020 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого – судді Невойта П.С.,

секретаря с/з Ваврин М.М.,

справа № 466/1263/20 провадження 2/466/1054/20,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача: Львівське комунальне підприємство «Балатон 409» про звільнення самовільно занятого приміщення,

у с т а н о в и в:

17.02.2020 року Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Львівське комунальне підприємство «Балатон 409», в якій просить суд зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняте нежитлове приміщення під індексом 6 загальною площею 15.7кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться нежитлове приміщення під індексом 6 загальною площею 15,7кв.м., яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради та є комунальною власністю міста.

Згідно листа Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради вказане приміщення самовільно захоплене гр. ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 та використовується ним як гараж для зберігання транспортного засобу.

26.02.2018, 29.09.2018 проводилося обстеження цього приміщення з метою досудового врегулювання спору, однак доступу до приміщення немає, а відповідач добровільно не звільняє вказане приміщення, а тому позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Відповідач не скористався правом подачі письмового відзиву на позовну заяву.

Третя особа письмових пояснень на позовну заяву не подавала.

Ухвалою від 20.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 25.09.2020 вирішено проводити заочний розгляд справи.

В судове засідання представник позивача Карасюк М.В., яка діє на підставі довіреності від 22.01.2020 року, не прибула, однак подала заяву від 25.09.2020 про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не прибув, причин неприбуття суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи, що стверджується поштовими рекомендованими повідомленнями, які повернулися на адресу суду та долучені до матеріалів справи, заяв про відкладення судового засідання не поступало, відзиву на позовну заяву подано не було.

Представник третьої особи Львівське комунальне підприємство «Балатон 409» в судове засідання не прибув, причин неприбуття суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи, що стверджується поштовими рекомендованими повідомленнями, які повернулися на адресу суду та долучені до матеріалів справи, заяв про відкладення судового засідання не поступало, письмових пояснень на позовну заяву подано не було.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із такого.

Згідно ч.1 ст.60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 ст.60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» регламентовано, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2016 №777, до повноважень Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, надання обліку орендних платежів та контролю за її надходження.

Відповідно до Положення про управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.12.2016 року №1125, одним із основних завдань управління є виконання функції органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова.

Суд встановив, що у комунальній власності територіальної громади м.Львова перебуває нежитлове приміщення під індексом 6 загальною площею 15,7кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, приміщення за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване на праві комунальної власності Львівської міської ради /арк..спр.18/.

19.10.2018 за повідомленням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, лист №2-28476-ш від 19.10.2018, нежитлове приміщення під індексом 6 площею 15,7кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 самовільно захоплене гр. ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 /арк. спр.26/. Дане приміщення використовується як гарах для транспортного засобу.

Згідно договору оренди №Ш-10976-18 від 15.02.2018 ЛКП «Тополя 406» є балансоутримувачем приміщення загальною площею 250,8кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 /арк.спр.4-5/.

Згідно акту обстеження від 26.02.2018 та акту обстеження від 29.09.2018 здійсненого балансоутримувачем ЛКП «Тополя 406» приміщення під індексом 6 загальною площею 15,7кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 самовільно захоплене та безпідставно використовується ОСОБА_1 , доступу до приміщення немає /арк.спр.9,10/.

Суд встановив, що ЛКП «Тополя 406/ скеровувало на адресу ОСОБА_1 лист вимогу від 04.04.2018 та від 28.03.2018 щодо підтвердження ОСОБА_1 законності використання приміщення під індексом 6 загальною площею 15,7кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , однак останній відповіді не надав.

Право власності належить до основоположних прав, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

В даному випадку предметом спору є вимога про звільнення відповідачем зайнятого ним нежитлового приміщення, яка є різновидом вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Суд зазначає, що самовільне зайняття відповідачем нежитлового приміщення поза волею власника розцінюється як порушення права власника на володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи те, що відповідачем без належних на те підстав зайнято нежитлове приміщення під індексом 6, площею 15,7кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , вимоги позивача є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Крім того, в силу дії ст. 141 ЦПК України до стягнення з відповідача підлягає розмір судових витрат, сплачених позивачем при зверненні з заявою до суду.

У зв`язку з наведеним, з відповідача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 2102,00грн. /арк.спр.3/.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

позов задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити самовільно зайняте нежитлове приміщення під індексом 6, загальною площею 15.7кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 2102,00 (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) судового збору.

Позивач: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ЄДРПОУ 25558625,місцезнаходження: м. Львів, пл. Галицька, 15

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Львівське комунальне підприємство «Балатон 409», код ЄРДПОУ 22333481, місцезнаходження: м. Львів, вул. Гетьмана І.Мазепи, 11.

Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м. Львова, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення виготовлений 29.09.2020 року.

Суддя П. С. Невойт