Вирок № 92027891, 06.10.2020, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/5498/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2020 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі

судді Постигач О.Б.

секретаря Тимощук І.І.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Гриціва Н.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Огоновського О.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження №12012150010000204 про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,, який обвинувачується у вчиненні злочину за ст.198 КК України ( в редакції Закону №430-IV від 16.01.2003р.), -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 в липні-серпні 2010 року в точно невстановлений слідством день та час, перебуваючи біля будинку №2/4 по вул. Патона у м. Львові, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, діючи з прямим умислом, заздалегідь не обіцяно, отримав від ОСОБА_2 золотий ланцюжок вагою 150 грам вартістю 10 тисяч гривень, золотий ланцюжок вагою 15 грам вартістю 3000 гривень, золоті сережки вагою 15 грам вартістю 2500 гривень, два золотих чоловічі перстні вагою по 15 грам кожен загальною вартістю 3000 гривень, чотири золоті кільця загальною вартістю 7500 гривень, золотий браслет вагою 10 грам вартістю 5500 гривень, золоту обручку вагою 2 грами вартістю 500 гривень, золотий браслет вагою 50 грам загальною вартістю 7000 гривень, золотий ланцюжок вагою 10 грам вартістю 4000 гривень, золотий браслет вагою 20 грам вартістю 8000 гривень, які викрадені 05.03.2010 особами, що притягуються до кримінальної відповідальності в межах кримінальної справи №111-0748, під час розбійного нападу на будинок ОСОБА_3 та членів його сім`ї, що знаходиться по АДРЕСА_2 ; золоту каблучку вагою 5 грамів вартістю 2500 гривень, золоту каблучку вагою 6 грамів вартістю 3000 гривень, золоту каблучку вагою 4 грами вартістю 2000 гривень, золоту каблучку вагою 4 грами вартістю 2000 гривень, золотий ланцюжок вагою 10 грам вартістю 5000 гривень, золотий кулон вагою 2 грами вартістю 1000 гривень, золоті сережки вагою 5 грамів вартістю 2500 гривень, золоті сережки загальною вагою 9 грамів вартістю 4500 гривень, які викрадені 12.05.2010 особами, що притягуються до кримінальної відповідальності в межах кримінальної справи №111-0748, під час розбійного нападу на будинок ОСОБА_4 та членів його сім`ї, що знаходиться по АДРЕСА_3 ; золотий ланцюжок вагою 12,18 грам вартістю 2000 гривень, золоту сережку вартістю 4000 гривень, які викрадені 15.06.2010 особами, що притягуються до кримінальної відповідальності в межах кримінальної справи №111-0748, під час розбійного нападу на будинок ОСОБА_5 та членів його сім`ї, що знаходиться по АДРЕСА_4 .

При цьому, ОСОБА_6 на момент одержання вказаного майна стало відомо від ОСОБА_2 , що воно одержане злочинним шляхом. Після чого, ОСОБА_1 зберігав вказане майно в себе та збув його в точно невстановлений слідством день та час в липні-серпні 2010 року, біля будинку №2/4 по вул. Патона у м. Львові ОСОБА_7 , який не був обізнаний про злочинне походження майна та який, в подальшому, переплавив вказані ювелірні вироби в злитки.

В судовому засіданні допитаний обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєному визнав повністю, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини справи, їх не оспорює та пояснив, що приблизно у липні-серпні 2010р. біля будинку №2/4 по вул. Патона у м. Львові він зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_2 , який у нього запитав чи знає обвинувачений якогось ювеліра, який міг би переплавити золоті речі у злитки. Так як у обвинуваченого був знайомий ювелір ОСОБА_7 , отримані від ОСОБА_2 золоті речі він передав ОСОБА_7 , який в свою чергу переплав їх на золоті злитки, які ОСОБА_1 через кілька днів віддав ОСОБА_2 . При цьому, зі слів ОСОБА_8 ОСОБА_6 стало відомо, що ці золоті речі були отримані незаконним шляхом.

Враховуючи те, що обвинувачений, захисник та прокурор не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив провести судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі, оскільки на цьому не наполягали учасники судового розгляду, а фактичні обставини справи ніким не оспорювалися.

Суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_1 в тому, що він своїми умисними діями заздалегідь необіцяно отримав, зберігав та збув майно, одержане злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, і тому кваліфікує його дії за ст.198 КК України ( в редакції Закону №430-IV від 16.01.2003р.)

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винуватого, який не перебуває на обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансері, позитивно характеризується за місцем проживанням, обставину, що пом`якшує покарання, судом визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини справи та наведені вище дані, які характеризують особу обвинуваченого, вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції ст. 198 КК України (в редакції Закону №430-IV від 16.01.2003р.) у виді позбавлення волі. Разом з тим, враховуючи наявність обставин, що пом`якшують покарання, суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, а тому доходить висновку про можливість звільнення обвинуваченого від призначеного покарання із застосування ст. 75 КК України із встановленням йому іспитового строку, що відповідатиме поняттю та меті покарання, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Разом з тим, стороною захисту подано усне клопотання про застосування положень ст. 49 КК України, яке обґрунтоване тим, що обвинувачений не ухилявся від суду і слідства, постійно перебував на території України, анкетних даних та місця проживання не змінював. Вказане, на думку сторони захисту, свідчить про те, що строки давності минули.

Вирішуючи питання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 на підставі ст. 49 КК України, суд зазначає таке. Згідно даних, які містяться в матеріалах кримінального провадження, обвинувачений перебував у розшуку з 2011р. через ухилення від слідства і дізнання, а з 2013р. - у міждержавному розшуку, в результаті чого перебіг строків притягнення до кримінальної відповідальності було зупинено.

Згідно з ч.2 ст.49 КК України перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.

У зв`язку із тим, що стороною захисту не надано суду жодних доказів, які б підтверджували, що обвинувачений за період його перебування у розшуку не ухилявся від слідства і суду, постійно перебував на території України, лікувався, постійно перебував за місцем свого проживання, тому у суду відсутні підстави вважати, що строк давності минув, а тому підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України суд не вбачає.

Також, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 14.09.2020р. продовжено запобіжний захід щодо ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави в сумі 40540 грн. Вказаний розмір застави внесений на депозитний рахунок ТУ ДСА у Львівській області. Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 після звільнення його з-під варти не ухилявся від явки до суду та в цілому виконував покладені на нього обов`язки, відтак, відповідно до вимог ст. 182 КПК України запобіжний захід, обраний ОСОБА_6 у виді застави до набрання вироком законної сили слід залишити без змін, після чого заставу слід повернути заставодавцеві.

Керуючись ст.ст. 349,368, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.198 КК України (в редакції Закону №430-IV від 16.01.2003р.) і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробування, встановивши іспитовий строк терміном 2 (два) роки.

На підставі п. 1, 2 ч. 1 та п.2, 3 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, працевлаштуватись або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватись, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 у вигляді застави до набрання вироком законної сили залишити без змін, після чого заставу в розмірі 40540 (сорок тисяч п`ятсот сорок) грн., внесену 15 вересня 2020 року на рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України у Львівській області (р/р 37315022000757 ЄДРПОУ 26306742, банк одержувач Державна казначейська служба України м. Київ МФО 820172), повернути заставодавцю ОСОБА_9 .

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.

Суддя /підпис/ Постигач О.Б.

З оригіналом згідно

Суддя Постигач О.Б