Постанова № 9202577, 08.04.2010, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

<(ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА) >

08 квітня 2010 р. Справа № 2а-474/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.

суддів - Гелети С.М.

- Прилипчука О.А.

за участю:

секретаря судового засідання - Мороз Т.М.

представника 1-го відповідача - Загорулька Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області до відповідачів: 1) Відкритого акціонерного товариства "Шосткинський міськмолкомбінат", 2) ОСОБА_4 про стягнення коштів в сумі 467812 грн. 40 коп. ,-

В С Т А Н О В И В:

Шосткинська міжрайонна державна податкова інспекція у Сумській області (далі по тексту позивач, Шосткинська МДПІ у Сумській області) звернулася до суду з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства "Шосткинський міськмолкомбінат" (далі по тексту 1-ий відповідач, ВАТ "ШММК") та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі по тексту 2-ий відповідач, ФОП ОСОБА_4.) про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь відкритого акціонерного товариства "Шосткинський міськмолкомбінат" 467812 грн. 40 коп. та про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Шосткинський міськмолкомбінат" в доход держави грошових коштів в сумі 467812 грн. 40 коп.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що під час проведення працівниками Шосткинської МДПІ виїзної планової перевірки ВАТ "ШММК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2008 р. було встановлено, що в жовтні 2007 року між ФОП ОСОБА_4 та ВАТ "ШММК" було укладено договір доручення на закупівлю молока. Даний договір, на думку позивача, не відповідає вимогам законодавства та є нікчемним, оскільки згідно письмових пояснень наданих громадянином ОСОБА_4, останній зареєструвався як приватний підприємець за пропозицією громадянина ОСОБА_5. Крім того, оформленням документів повязаних з реєстрацією підприємництва займався ОСОБА_5, а він лише їх підписував. В поясненні громадянин ОСОБА_4 також зазначив, що в той же день 29.10.2007 року він дав довіреність громадянину ОСОБА_5 на здійснення підприємницької діяльності від його імені. На питання, «Чи укладався Вами договір доручення на закупівлю молока з ВАТ "ШММК" та чи здійснювалася Вами поставка молока на виконання цього договору?», ОСОБА_4 в письмових поясненнях зазначив, що ніяких договорів з надання послуг по закупівлі молока у населення ним не укладалось, поставку молока також не здійснював. Також ОСОБА_4 пояснив, що підписував документи, які йому надавав громадянин ОСОБА_5, але які саме і з якою метою не знає, будь-які грошові винагороди не отримував, в податкову інспекцію звітів про здійснення підприємницької діяльності не подавав, рахунків в установах банків не відкривав. Зазначені обставини, на думку позивача, є підставою вважати, що в господарських операціях з ВАТ "ШММК", діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення таких операцій, предметом яких є одержання винагороди (доходу) за надання послуг із збирання молока, тому їх слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Крім того, позивач вважає, що договір на доручення на закупівлю молока між ВАТ "ШММК" та ФОП ОСОБА_4 було укладено з метою, яка не переслідувала за мету створення взаємних прав та обовязків, а натомість метою укладання договору було ухилення від сплати обовязкових податків та зборів, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки, відповідно до ст.. 9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків та зборів зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни. Несплата податків тягне за собою спричинення шкоди економічним інтересам суспільства. Отже, на думку позивача, даний правочин згідно ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, а тому відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України позивач просить стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь ВАТ "ШММК" 467812 грн. 40 коп. (кошти отримані від реалізації молока за договором) та стягнути з ВАТ "ШММК" в доход держави грошові кошти в сумі 467812 грн. 40 коп.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, у письмовому клопотанні від 07.04.2010р. /а.с.217/ позивач просив суд розглядати дану справу без участі представника Шосткинської МДПІ. Крім цього, у вищезазначеному клопотанні представником позивача зазначається, що відповідно до довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 31.12.2008р. була проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_4 за його власним рішенням. В звязку з викладеним, позивач просить вважати належним 2-им відповідачем - громадянина ОСОБА_4. В судовому засіданні клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника Шосткинської МДПІ та щодо заміни 2-го відповідача на належного було задоволено.

Представник 1-го відповідача Загорулько Є.А. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі зазначивши, що повністю підтримує свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву. Відповідач просить суд врахувати наступне: згідно первинної документації ВАТ "ШММК" договір доручення на закупівлю молока № 1992 від 29.10.2007р. укладений з ПП ОСОБА_4 був виконаний в повному обємі, а зібране молоко було оприбутковано підприємством в обсягах, які зазначені в актах виконаних робіт та документально підтверджено реальне настання правових наслідків за вищевказаним договором. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України санкції, що є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду, а отже такі санкції не є цивільно-правовими, а відносяться до адміністративно-господарських та відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК України. Тому, відповідач просить суд застосувати строки позовної давності згідно зі ст. 250 ГК України та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

2-ий відповідач в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином. 04.02.2010 року представник 2-го відповідача в судовому засіданні зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, надав до суду письмові пояснення гр. ОСОБА_4 в яких йдеться про те, що Договір доручення №1992 від 29.10.2007 року на закупівлю молока підписаний особисто ним. При цьому, про те, що вищезазначений договір було підписано гр. ОСОБА_5 2-й відповідач зазначив у своїх попередній поясненнях помилково, маючи на увазі те, що ОСОБА_5 та інших було уповноважено у здійснені від імені гр. ОСОБА_4 певних дій у відповідності до довіреності ВКВ №103706. Крім цього, 2-й відповідач повідомляє суду, що 09.01.2009 року він припинив підприємницьку діяльність про що внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб» /а.с.92-94/.

Суд, заслухавши пояснення представника 1-го відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити в повному обсязі , виходячи з наступного:

В судовому засіданні встановлено, що в період з 15.08.2008 року по 18.09.2008 року податковим органом була проведена виїзна планова перевірка ВАТ "Шосткинський міськмолкомбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2008 р., про що складено акт перевірки №1345/2300/00447103 від 24.11.2008 року /а.с.7-31/.

Як вбачається з зазначеного акту перевірки, в ході її проведення, позивачем було виявлено, що першим відповідачем було укладено договір доручення на закупівлю молока №1992 від 29.10.2007 року з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, зі строком дії до 31.12.2007р. /а.с.34-36/. Однак, за наслідками перевірки було встановлено, що фактично даний договір було підписано громадянином ОСОБА_5, а не ПП ОСОБА_4 При цьому, позивач посилається на відповідні письмові пояснення гр..ОСОБА_4 /а.с.48/ в яких йдеться про те, що 01.11.2007р. громадянин ОСОБА_4 надав довіреність /а.с.33/ відповідно до якої, уповноважив ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 бути його представниками в державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, при вирішенні будь-яких питань, що будуть його стосуватися, розпоряджатися рахунками у відділеннях банків усіх рівнів та підпорядкувань, у тому числі комерційних банках, подавати та одержувати будь-які документи, в тому числі отримувати документи від молочних комбінатів (молокозаводів, сирзаводів) розташованих на території України, з питань заготівлі - здачі молока, грошові кошти на закупку молочної сировини від населення та колективних сільськогосподарських підприємств та від зазначених установ отримувати розрахунки за транспортні та інші послуги. Зокрема, даною довіреністю також визначено, що кожен з представників вправі виконувати надані їм повноваження самостійно і окремо один від одного.

З посиланням на письмові пояснення гр. ОСОБА_4 /а.с.48/ та гр. ОСОБА_5 /а.с.49-50/, позивач стверджує, що саме ОСОБА_5 було укладено (підписано) договір №1992 від 29.10.2007р. з ВАТ "ШММК" на надання послуг на закупівлю молока від імені ОСОБА_4 та саме він здійснював збір молока у населення.

Як вважає позивач, враховуючи факт надання другим відповідачем - ОСОБА_4 довіреності датованої 01.11.2007р. уповноваженим особам, серед яких є ОСОБА_5 другий відповідач не уповноважував діяти від його імені при укладенні угод з ВАТ "ШММК" та здійснювати на їх виконання заготівлю молока у населення, оскільки договір укладений між першим та другим відповідачами датований 29.10.2007р., тобто раніше ніж видана довіреність.

Крім цього, позивач звертає увагу на те, що на укладених угодах та актах виконаних робіт відсутні посилання на те, що їх підписує за довіреністю інша особа. Також, аналізуючи кількість зібраного молока за три доби (з 29.10.2007р. по 31.10.2007р. ) , відповідно до акту виконаних робіт від 31.10.2007р. гр. ОСОБА_4 було зібрано 176356 кг. молока. На думку позивача, такий обсяг робіт виконати фізично неможливо враховуючи умови збору молока. Згідно інформаційної довідки Котелевецького відділення Гадяцької МДПІ в цей період ПП ОСОБА_4 мав найманого працівника лише водія. Отже, позивачем було зроблено висновок про те, що в господарських операціях з ВАТ «ШММК» діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення операцій, предметом яких є одержання винагороди за надання послуг із збирання молока.

З урахуванням вищевикладеного позивачем було зроблено висновок про те, що вищезазначений Договір доручення на закупівлю молока суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки укладений не з метою виникнення взаємних прав та обовязків, а з метою приховування доходів від оподаткування, а отже є підстави для застосування наслідків передбачених ст..208 Господарського кодексу України.

Суд не може погодитись з висновками позивача виходячи з наступного:

Згідно ст..204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсний повністю або в частині.

Згідно частини 1 статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Отже, для вирішення питання про застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним, передбачених ст. 208 ГК України, необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує їх недійсність, а саме наявність протиправної мети при здійсненні зобов'язання.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що питання доказування наявності або відсутності умислу особи на вчинення дій, які суперечать інтересам держави або суспільства належить до кримінального судочинства. Тобто, для застосування вказаних санкцій, позивач повинен надати належні докази, наприклад вирок суду про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб відповідача або відповідачів за відповідну злочинну дію.

Умисел (намір) юридичної особи на свідоме укладення угоди завідомо суперечної інтересам держави та суспільства визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Єдиною підставою для задоволення позовних вимог позивач зазначає те, що в господарських операціях з ВАТ «ШММК» діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення операцій. При цьому , на підтвердження своїх доводів позивач посилається лише на письмові пояснення гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5

Однак, письмові пояснення гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5, на які посилається позивач як на підставу своїх доводів, не можуть бути прийняті судом як підстава для визнання вищезазначеного Договору таким, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави.

Порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним у разі якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства.

Суд вважає, що належних та допустимих доказів щодо наявності умислу (наміру) хоча б у одного з контрагентів спірної угоди на момент її укладання та мети укладення, яка завідомо суперечна інтересам держави і суспільства та настання відповідних наслідків, позивач суду не надав. Тобто, позивач не виконав обов'язків, покладених на нього ст. 71 КАС України.

Слід зазначити, що Договір доручення на закупівлю молока №1992, укладений з ПП ОСОБА_4 був виконаний в повному обємі, а зібране молоко було оприбутковано підприємством (1-м відповідачем) в обсягах, які зазначені в актах виконаних робіт. Даний факт підтверджується висновками наведеними в акті перевірки, а також наступними документами : акти виконаних робіт від 31.10.2007р. на суму 96995 грн. 80 коп. /а.с.38/, від 04.11.2007 року на суму 111643 грн. 40 коп. /а.с.39/, від 07.11.2007 року на суму 95388 грн. 70 коп. /а.с.40/, від 14.11.2007 року на суму 163784 грн. 50 коп. /а.с.41/.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується реальне настання правових наслідків та товарність Договору №1992 від 20.10.2007р.

Статтею 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вчинений представником з перевищенням повноважень створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами виконаних робіт сторонами договору були підписані акти виконаних робіт від 31.10.2007 р., 04.11.2007 р., 07.11.2007 р. та 14.11.2007 р., а ВАТ "ШММК" за отримане молоко згідно платіжних доручень від 16.11.2007 р., 19.11.2007 р., 20.11.2007 р., 07.12.2007 р., 27.02.2008 р. перерахувало грошові кошти на рахунок ФОП ОСОБА_4

Другий відповідач отримав грошові кошти на свій рахунок та підтвердив факт існування та виконання договору № 1992 від 29.10.2007р.

Крім того слід зазначити, що згідно ст. 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Позивачем не надано доказів, що ВАТ "ШММК" знало чи за всіма обставинами не могло не знати про будь-які обмеження представників ФОП ОСОБА_4

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 ст. 203 та частиною 2 ст.215 ЦК України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Санкції, встановлені частиною 1 ст.208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків, зборів /обов'язкових платежів/ однією із сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Оскільки санкції, передбачені вказаною правовою нормою, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України. З огляду на це, такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст.250 цього Кодексу у відповідності до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності..

Оскільки, спірний договір № 1992 був укладений 29.10.2007 року, а позовна заява була подана до суду з зазначенням дати - 15.12.2008 року, тобто вимога позивача про застосування санкцій, встановлених ст.208 Господарського кодексу України була заявлена за межами граничного річного строку від вчинення правопорушення, передбаченого ст. 250 цього Кодексу, що саме по собі унеможливлює застосування таких санкцій до відповідачів.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги Шосткинської МДПІ у Сумській області щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ВАТ "Шосткинський міськмолкомбінат" 467812 грн. 40 коп. та про стягнення з ВАТ "Шосткинський міськмолкомбінат" в доход держави грошових коштів в сумі 467812 грн. 40 коп. є безпідставними, необґрунтованими і, відповідно, не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, <додаткові норми >суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області до відповідачів: 1) Відкритого акціонерного товариства "Шосткинський міськмолкомбінат", 2) ОСОБА_4 про стягнення коштів в сумі 467812 грн. 40 коп. відмовити в повному обсязі.< Текст ><Сумма стягнення (цифрами) ><Текст >.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 15.04.2010 року.

Головуючий суддя (підпис) О.М. Кунець

Суддя(підпис)С.М. Гелета

Суддя(підпис)О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.М. Кунець