Ухвала суду № 920216, 29.05.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2007 р. № К-11566/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Каліушку Ф.А.

за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

третьої особи: Величко М.М., дов. б/н від 07.11.2006 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13.05.2005 р.

та рішення господарського суду Херсонської області від 18.11.2004 р.

у справі № 8/398-о господарського суду Херсонської області

за позовом Приватної фірми «Техно-Пак»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Правовий центр «Понтифік»

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.11.2004 р. у справі № 8/398-о, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.05.2005 р., задоволені позовні вимоги Приватної фірми «Техно-Пак» та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні № 0001172600/0 від 29.04.2004 р. про визначення позивачу податкового зобов'язання за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 133 292 грн. 90 коп.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані недоведеністю факту надходження готівкових коштів до каси позивача та несвоєчасності оприбуткування цих коштів в установленому законом порядку.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПІ у м. Херсоні оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 18.11.2004 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13.05.2005 р., з мотивів порушення судами норм процесуального права, зокрема, ст. 35 ГПК України, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні суду касаційної інстанції представник третьої особи заперечив проти доводів касаційної скарги, просив залишити її без задоволення.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом, що передбачене ст. 49 КАС України не скористались, про причини не явки суду не вказали, не зважаючи на те, що про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Херсоні проведена позапланова перевірка Приватної фірми «Техно-Пак» з питань взаємовідносин з ТОВ «Правовий центр «Понтифік» у листопаді 2003 р., про що складено акт від 27.04.2004 р. № 2058/26-2/26-206/30245201/дск.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001172600/0 від 29.04.2004 р. про визначення позивачу податкового зобов'язання за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 133 292 грн. 90 коп.

Перевіркою встановлено, що Приватною фірмою «Техно-Пак» укладено договір-дорученння № 009-13-03/спд від 01.06.2003 р. з ТОВ «Правовий центр «Понтифік» на отримання юридичних послуг. Умовами договору передбачена плата за послуги в розмірі 3500 грн. незалежно від обсягу послуг. За невиконання умов договору передбачена сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, та передбачена сплата штрафних санкцій при припиненні договору.

Також, в акті перевірки вказано, що при розгляді цивільної справи № 2-6358/03 за зустрічним позовом ТОВ «Правовий центр «Понтифік» до його засновників встановлена виплата суми штрафних санкцій ТОВ «Правовий центр «Понтифік» на користь Приватної фірми «Техно-Пак» згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів № 45 від 04.11.2003 р. на суму 10000 грн., № 47 від 11.11.2003 р. на суму 7000 грн., № 49 від 17.11.2003 р. на суму 9658 грн. 50 коп., а всього 26658 грн. 50 коп.

За висновком податкового органу, позивач не здійснив оприбуткування зазначених грошових коштів, що є порушенням п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 19.02.2001 р. № 72 та стало підставою для застосування до нього фінансових санкцій в сумі 133292 грн. 50 коп. з посиланням на ст. 1 Указу Президента України № 436/95 та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судова колегія Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на слідуюче.

Згідно п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, вся готівка, що надходить до кас підприємств, має своєчасно та в повній мірі оприбутковуватися в їх касах. Прийом готівкових коштів в касу проводиться за прибутковими касовими ордерами в день отримання підприємством готівки, про прийняття якої видається квитанція за підписом головного бухгалтера або уповноваженої ним особи та касира, завірена печаткою касира або відбитком касового апарату. Прибуткові касові ордера після отримання коштів підписуються касиром, а додані до них документи погашаються штампом «оплачено» з вказівкою дати.

Як свідчать матеріали справи, судовими інстанціями встановлено, що ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій сторони не представили оригінали квитанцій прибуткових касових ордерів про отримання готівкових коштів або оригінали корінців до цих квитанцій.

До матеріалів справи, як встановлено судами, надані лише завірені копії вже завірених ТОВ «Правовий центр «Понтифік» ксерокопій квитанцій.

Судами встановлена відсутність в акті перевірки інформації стосовно того, чи відображені спірні операції з готівковими коштами в касовій книзі, та чи є у позивача корінці до прибуткових квитанцій.

Судами першої та апеляційної інстанцій правомірно не прийнято до уваги посилання податкового органу на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 18.12.2003 р. по справі № 2-6358/03, з огляду на те, що рішення суду з цивільної справи є обов'язковим тільки щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Проте, як встановлено судами, фактично цим рішенням не було встановлено факту сплати ТОВ «Правовий центр «Понтифік» Приватній фірмі «Техно-Пак» готівкових коштів в сумі 26658,50 грн. згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів № 45 від 04.11.2003 р. на суму 10000 грн., № 47 від 11.11.2003 р. на суму 7000 грн., № 49 від 17.11.2003 р. на суму 9658 грн. 50 коп. Натомість у даному рішення йде мова про сплату саме 79975,50 грн. ТОВ МОП «Кріс-Херсон», ПФ «Техно-Пак» та ТОВ «Авто континент» і не визначено за якими саме платіжними документами проводилася ця сплата.

Крім того, судами встановлено, що ухвалою Верховного Суду України від 09.03.2005 р. рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 18.12.2003 р. та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 30.03.2004 р. в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Правовий центр «Понтифік» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ЗАТ «Агрофірма «Радан» про стягнення збитків та виключення зі складу засновників скасовано і справу направлено в цій частині на новий розгляд в суд першої інстанції.

За наведених обставин, судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо недоведеності податковим органом факту порушення з боку позивача п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Крім того, судом апеляційної інстанцій вірно зазначено, що визначення відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням до сплати позивачу штрафу на підставі ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за порушення норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні як податкового зобов'язання в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є безпідставним.

У преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування, тобто він не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

У відповідності до пунктів 1.2, 1.9 статті 1 цього Закону податкове зобов'язання- це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та податкових органів про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання та погасити суму податкового боргу.

Таким чином, ця форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у статтях 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування».

У зазначених нормах штраф, накладений відповідачем на позивача за порушення, на його думку, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, не визначений як податок або збір (обов'язковий платіж), а тому податковий орган неправомірно застосував штраф, визначивши його податковим зобов'язанням.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № 8/398-о господарські суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Таким чином, касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Херсоні підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 13.05.2005 р. та рішення господарського суду Херсонської області від 18.11.2004 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис) Рибченко А.О.

Судді (підпис) Брайко А.І.

(підпис) Голубєва Г.К.

(підпис) Карась О.В.

(підпис) Федоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя Рибченко А.О.