Ухвала суду № 92015295, 06.10.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/7324/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Міросєді А. І.,

за участю:

секретаря Ульянцевої С.А.,

прокурора Томінець К.А.,

законного представника обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Лугового В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області кримінального провадження (внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019050380001020 від 22 серпня 2019 року) за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Костянтинівка Донецької області, громадянина України, учня групи 4-19 Костянтинівського професійного будівельного ліцею, не одружений, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и в :

У провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Прокурор у судовому засіданні просила продовжити строк тримання під вартою неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 оскільки спливає термін застосування судом даного запобіжного заходу і не перестали існувати обставини, які були враховані при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу останньому під час досудового слідства та їх продовження під час судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_2 , законний представник обвинуваченого ОСОБА_3 , захисник Луговой В.В. заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили змінити запобіжний захід обвинуваченому на домашній арешт.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, оцінивши в сукупності обставини, передбачені ст.ст.177,178 КПК України, суд приходить таких висновків.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 серпня 2020 року відносно неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 10 жовтня 2020 року.

На поточний час судове провадження відносно неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 не завершено.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обговоривши з учасниками кримінального провадження клопотання щодо запобіжного заходу відносно неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 , суд вважає за доцільне продовжити дію обраного відносно нього запобіжного заходу, оскільки на час розгляду справи не відпали підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання та продовження запобіжного заходу, а саме: ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від суду з огляду на те, що останньому інкримінуються вчинення тяжкого злочину проти власності, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років в період іспитового строку за вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10.05.2019 року, згідно якого останнього було засуджено до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, наслідки та ризик втечі для ОСОБА_2 у цьому випадку можуть бути визнаними ним менш небезпечними, ніж покарання і процедура виконання покарання. Також, обґрунтовуючи існування вищевказаного ризику, суд звертає увагу, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства; вчинити інші кримінальні правопорушення, що підтверджується тим, що останній, маючи дві незняті та непогашені у встановленому законом порядку судимості за скоєння злочинів проти власності, на шлях виправлення не став, знову інкримінуються вчинення тяжкого злочину проти власності, що свідчить про те, що він схильний до вчинення злочинів, і запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого за допомогою більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, неможливо.

Суд вважає, що обраний відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, який є неповнолітнім, не працює, навчається у професійному ліцеї, має стійкі соціальні зв`язки - проживає з матір`ю та рідними братами й сестрами, на медичних обліках не перебуває, за місцем навчання та за місцем мешкання характеризується посередньо, раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, через незначний проміжок часу після ухвалення останнього вироку знову обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років; характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінуються, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_2 , судом на теперішній час не встановлено. За таких підстав, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого ОСОБА_2 , не даючи оцінки зібраним доказам та приймаючи до уваги наявність ризиків, вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Оскільки більш м`який запобіжний захід з урахуванням існування вищезазначених ризиків не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 , тому клопотання обвинуваченого, законного представника та захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України обвинуваченому необхідно визначити розмір застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який суд вважає достатнім для забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов`язків під час судового розгляду.

Керуючись ст. 331 КПК України, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження дії обраного відносно неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити дію обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Костянтинівка Донецької області, терміном по 04 грудня 2020 року включно.

Обвинуваченого ОСОБА_2 тримати під вартою в ДУ «Бахмутська УВП (№ 6)».

У задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_2 , законного представника ОСОБА_1 , захисника Лугового В.В. про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт обвинуваченому ОСОБА_2 відмовити.

Визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_2 своїх процесуальних обов`язків, у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 35240 грн. (тридцять п`ять тисяч двісті сорок) гривень.

У разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися зі свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматись від спілкування з потерпілою та свідками; не вчиняти правопорушень.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Томінець К.А.

Вручити копію цієї ухвали обвинуваченому, законному представнику, захиснику, прокурору негайно після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Суддя