Вирок № 92014646, 06.10.2020, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № 241/1939/16-к

Провадження № 1-кп/222/11/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2020 року Володарський районний суд Донецької області у складі:

Головуючого-судді Подліпенця Є.О.,

при секретарі Павловій І.В., Темір В.В.,

за участю прокурорів Джансиз Д.В., Горлач І.С., Рубан М.О., Івкової А.В.,

Яруш Р.Ф., Мичковського І.Я., Нікітіної К.О.,

Боровікової А.А.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисників Сніга В.І., Кінько О.В.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Нікольське кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Трилесине Вітебської області Республіки Білорусь, громадянки України, не одруженої, не працюючої, маючої на утриманні неповнолітню дитину, відносно якої позбавлена батьківських прав, раніше судимої: 1) 16.06.2000 року Олександрівським районним судом Донецької області за ст.ст. 140 ч.3, 46-1 КК України до 3 років позбавлення волі; 2) 15.06.2012 року Першотравневим районним судом Донецької області за ст. 164 ч. 1 КК України до 120 годин громадських робіт; 3) 29.08.2012 року Першотравневим районним судом Донецької області за ст.ст. 309 ч. 1, 71, 72 КК України до 1 року 15 днів позбавлення волі; 4) 03.12.2013 року Першотравневим районним судом Донецької області за ст.ст. 395, 71 КК України до 7 місяців позбавлення волі, звільнена з місць позбавлення волі 22.04.2016 року в зв`язку з відбуттям строку покарання, ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.04.2016 року встановлено адміністративний нагляд строком на 1 рік, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

29.07.2016 року близько 13-30 годин, обвинувачена ОСОБА_1 перебувала в приміщенні кухні в домоволодінні, яке належить її співмешканцю ОСОБА_2 за адресою:

АДРЕСА_3 , в стані алкогольного сп`яніння. В ході сварки між обвинуваченою ОСОБА_1 з потерпілим ОСОБА_2 , який також перебував в стані алкогольного сп`яніння, останній, знаходячись в положенні стоячи перед ОСОБА_1 , яка сиділа біля кухонного столу на дивані, став наносити руками удари по голові, плечах та спині ОСОБА_1 , внаслідок чого остання впала на підлогу. Продовжуючи протиправне посягання на здоров`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , продовжив наносити ногами удари по тулубу лежачої на підлозі ОСОБА_1 . Після того, як ОСОБА_1 піднялася з підлоги, та знов сіла на диван біля кухонного столу, ОСОБА_2 підійшовши та знаходячись прямо перед нею, нахилившись з верху в її бік, продовжив наносити з верху руками удари по голові, плечам та спині ОСОБА_1 . В той момент, коли ОСОБА_2 замахнувся рукою для нанесення чергового удару, ОСОБА_1 побоюючись за своє здоров`я, умисно, з метою запобігти суспільно небезпечному посяганню з боку потерпілого, з метою самозахисту використала предмет, який випадково знаходився біля неї на кухонному столі, - кухонний ніж, завдавши ним потерпілому ОСОБА_2 один удар в область живота, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото - різаного поранення черевної порожнини з пораненням тонкої кишки і брижі, що ускладнилося фібринозно - гнійним перитонітом, які відносяться по ступеню тяжкості до тяжких тілесних ушкоджень.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому злочині за ст. 121 ч.1 КК України не визнала та пояснила суду, що вона визнає себе винною лише в тому, що завдала потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, але її дії були направлені на захист від небезпечного посягання з боку потерпілого. В неї були реальні підстави побоюватись за своє здоров`я та життя. Також пояснила, що дійсно 29.07.2016 року близько 13-30 год. вона знаходилася разом з ОСОБА_2 в його будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Вони знаходилися в приміщенні кухні зазначеного будинку, де вона сиділа напівлежачі на дивані. Зліва від дивана знаходився кухонний стіл, на якому разом з продуктами харчування знаходився кухонний ніж. ОСОБА_2 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись стоячи на проти неї, в ході словесної перепалки почав хаотично наносити їй руками удари по тілу, спині, плечам і голові. Вона намагалася захищатися руками від його ударів, проте він її скинув на підлогу, де продовжив наносити удари ногами по різним частинам її тіла, вирвав жмут волосся з голови. Після, вона піднявшись з підлоги знов сіла на диван, але він знов почав наносити їй удари кулаками рук по спині, плечам та голові. В цей час він знаходився передньою частиною свого тіла, трохи нахилившись вперед, перед нею. Захищаючись від його насильницьких дій, з метою самозахисту, вона сидячі на дивані, в той час коли він наносив їй черговий удар, замахнувшись рукою з гори, схопила своєю лівою рукою з кухонного столу ніж, переклала його в праву руку та нанесла останньому зазначеним ножем один удар в область живота чим спричинила тілесні ушкодження. Одразу після конфлікту вона намагалася перерізати собі вени, побоюючись, що ОСОБА_2 її вб`є. Також, вона пропонувала ОСОБА_2 викликати швидку допомогу, але він відмовився, сказав їй, що хоче пива та вона пішла в магазин за пивом. Швидку допомогу вона викликала близько 21-00 год., коли приїхала швидка, вона перевдягла ОСОБА_2 штани та вони поїхала на швидкій до лікарні. Ніж, яким нанесла удар, вона віддала працівникам поліції. Також пояснила, що того ж дня, вона також вживала алкоголь. Сварка виникла з приводу того, що ОСОБА_2 вигоняв її зі свого будинку, мотивуючи тим, що він повертається до своєї дружини, а вона відмовлялася уходити, оскільки бажала проживати з ним однією сім`єю. У скоєному розкаюється, але наполягає на тому, що завдала удару ножем, щоб захиститися від посягання ОСОБА_2 , який її бив. Просить не позбавляти її волі. Цивільний позов прокурора, який діє в інтересах держави в особі КЗ «Міська лікарня № 9 медико-санітарна частина працівників департаменту морського флоту м. Маріуполя» про відшкодування витрат пов`язаних зі стаціонарним лікуванням потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 1706,19 грн. визнала повністю.

Захисник Кінько О.В. зазначила, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ст. 124 КК України як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж

необхідної оборони, оскільки остання нанесла потерпілому удар ножем в область живота, захищаючись від його насильницьких дій. Доводи ОСОБА_1 повністю узгоджуються з матеріалами справи, зокрема висновками експертиз.

Потерпіла особа - ОСОБА_2 під час розгляду кримінального провадження суду пояснив, що 29.07.2016 року близько о 13-30 год. його колишня співмешканка ОСОБА_1 знаходилася разом з ним в приміщенні кухні його будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Вони вдвох знаходилися в стані алкогольного сп`яніння. Вона сиділа на стільці за кухонним столом. Вони сперечалися, він вимагав, щоб вона покинула його домоволодіння, оскільки він помирився з дружиною, і взявши її за руку потягнув на вихід зі столу. Більше нічого не пам`ятає, але точно пам`ятає, що він її не бив. Пізніше зі слів самої ОСОБА_1 йому стало відомо, що вона його поранила у живіт. Сам він не бачив чим вона завдала йому удар в живіт. Кров була, але небагато, була просто рана. Йому стало погано та він пішов в спальню кімнату, а ОСОБА_1 залишилась в будинку. Вночі вона запропонувала викликати швидку і він погодився. ОСОБА_1 також поїхала з ним в лікарню, де йому надали медичну допомогу. В послідуючі судові засідання потерпілий ОСОБА_2 не з`явився. В матеріалах кримінального провадження наявна його письмова заява, в якій він зазначив, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої не має, а також просив кримінальне провадження розглянути у його відсутність.

Судом в повному обсязі були досліджені всі докази надані сторонами кримінального провадження.

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_2 . З січня 2016 року вони разом не проживали, вона проживала окремо. Про те, що ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження їй стало відомо від доньки, якій про це повідомила сусідка ОСОБА_5 30.07.2016 року вона потрапила в лікарню до чоловіка, який повідомив їй, що його підрізала ОСОБА_1 , в зв`язку з чим їй не відомо. Коли вона приїхала додому, то побачила, що в ванній кімнаті лежали закривавлені штани її чоловіка. Десь через 4 дня, їй подзвонили працівники поліції та попросили прийти до додому ОСОБА_2 . Коли вона прийшла, то там також була і ОСОБА_1 .. Працівники поліції оглядали ніж, який потім вилучили. Також, працівниками поліції були повернуті паспорт та мобільний телефон ОСОБА_2 , які знайшли в ячейці на ж/д вокзалі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_2 . Їй відомо, що ОСОБА_2 посварився зі своєю дружиною ОСОБА_4 , яка пішла жити до своєї матері. Після цього, ОСОБА_2 кілька місяців проживав з ОСОБА_1 . Вони разом саджали город, пололи його. Скандалів між ними вона ніколи не чула. 29.07.2016 року близько 22-00 год. вона побачила, що ОСОБА_2 з дому забрала швидка допомога. Також, зазначила, що того дня тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 вона не бачила.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 знає як мешканку села Приазовське. Їй відомо, що дружина ОСОБА_2 пішла від нього. Після чого, він став проживати з ОСОБА_1 , з якою вони саджали город, вона прала, прибирала, ходила десь працювала. 29.07.2016 року вона нічого не чула, але дня за два до пригоди, вона чула як ОСОБА_2 виганяв ОСОБА_1 з будинку, а вона зі скандалом поверталася та казала, що помститься йому. Про те, що ОСОБА_1 підрізала ОСОБА_2 їй стало відомо від сусідів. ОСОБА_2 випиває, але щоб він бив жінок їй невідомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він дружить з ОСОБА_8 . Йому відомо, що донька останнього ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 , допомагала йому по господарству. ОСОБА_8 йому нічого не розповідав, не казав, що його доньку хтось б`є. До того як ОСОБА_1 стала проживати з ОСОБА_2 , вона проживала зі своїм батьком. Йому відомо, що ОСОБА_2 не п`є, не скандалить.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона працює фельдшером швидкої медичної допомоги Першотравневої підстанції. Влітку, точної дати вона не пам`ятає, після 21-00 год. надійшов виклик з с. Приазовське зі скаргами на болі в животі. Приїхавши на виклик, вона побачила, що ОСОБА_2 лежав на животі. Він пояснив, що йшов в гаражі, в руках у нього був ніж, він послизнувся та впав прямо на ніж. Після наданої першої допомоги, вона забрала ОСОБА_2 в лікарню. ОСОБА_1 поїхала разом з ними та підтвердила, що ОСОБА_2 отримав травму впавши на ніж в гаражі. ОСОБА_1 ні на що не скаржилася, жодних травм у неї вона візуально не бачила.

Згідно письмової заяви ОСОБА_2 адресованої начальнику Першотравневого ВП Маріупольського ВП ГУНП в Донецькій області від 02.08.2016 року, останній просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , яка 29.07.2016 року в період з 15-00 год. до 16-00 год. в його будинку за адресою: АДРЕСА_3 , вдарила його в живіт заточеним прутом, чим спричинила тілесні ушкодження (Том 2, а.с. 49);

З Витягу з кримінального провадження № 12016050710000440 вбачається, що 02.08.2016 року за заявою ОСОБА_2 внесено відомості до ЄРДР про те, що 29.07.2016 року ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , в денний час в процесі розпивання спиртних напоїв з ОСОБА_2 , в ході сварки з останнім, вдарила його гостро заточеним предметом в область живота, спричинивши йому проникаюче поранення черевної порожнини, що є тяжким тілесним ушкодженням та визначена правова кваліфікація за ч.1 ст. 121 КК України (Том 2, а.с. 45);

Згідно протоколу огляду місця події від 02.08.2016 року та фототаблиці до нього, було оглянуто домоволодіння АДРЕСА_3 , та виявлено заточений металевий прут з рукояткою чорного кольору, загальною довжиною 35,5 см, довжина ручки 10 см, діаметр прута 0,7 см. На металевому пруті маються змазані плями бурого кольору, також біля кінця рукоятки, де вставлений металевий прут, маються висохлі плями бурого кольору. Зазначений прут з рукояткою був загорнутий в аркуші паперу та поміщений в сейф-пакет № 3475258 (Том 2, а.с. 52-59);

Відповідно до заяв ОСОБА_4 від 02.08.2016 рокута 04.08.2016 року адресованих слідчому Першотравневого ВП, остання добровільно видала слідчому заточений металевий прут з рукояткою та спортивні штани, що належать її чоловіку ОСОБА_2 (Том 2, а.с. 60, 62);

Згідно постанови про залучення до кримінального провадження речових доказів від 02.08.2016 року вилучений заточений металевий прут з рукояткою залучено до кримінального провадження № 12016050710000440 від 02.08.2016 року в якості речового доказу (Том 2, а.с. 61);

Згідно протоколу огляду предмету від 04.08.2016 року та фототаблиці до нього, було оглянуто чоловічі спортивні штани із синтетичного матеріалу чорного кольору, що належать потерпілому ОСОБА_2 , та на передній лівій частині штанів від поясу і нижче виявлено плями бурого кольору схожі на кров (Том 2, а.с. 63-64).

Відповідно постанови про залучення до кримінального провадження речових доказів від 04.08.2016 року вилучені чоловічі спортивні штани, що належать потерпілому ОСОБА_2 , залучено до кримінального провадження № 12016050710000440 від 02.08.2016 року в якості речового доказу (Том 2, а.с. 65);

Згідно протоколу огляду речей від 05.08.2016 року та фототаблиці до нього, на подвір`ї домоволодіння АДРЕСА_3 було оглянуто жіночу майку рожевого кольору, що належить підозрюваній ОСОБА_1 , по всій поверхні якої маються сліди забруднення. Також було оглянуто кухонний ніж з дерев`яною рукояткою коричневого кольору, що належить потерпілому ОСОБА_2 , загальна довжина ножа 28 см, довжина леза 15,2 см, ширина леза у рукоятки 2,6 см. Зі слів ОСОБА_1 зазначеним ножем вона нанесла удар ОСОБА_2 (Том 2, а.с. 68-71);

Згідно постанови про залучення до кримінального провадження речових доказів від 05.08.2016 року вилучені жіночу майку рожевого кольору, що належить підозрюваній ОСОБА_1 , та кухонний ніж, що належить потерпілому ОСОБА_2 , залучено до кримінального провадження № 12016050710000440 від 02.08.2016 року в якості речових доказів (Том 2, а.с. 72);

Ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду Донецької області від 09.08.2016 року з метою забезпечення збереження речових доказів накладено арешт на речі вилучені 05.08.2016 року під час огляду речей в домоволодінні АДРЕСА_3 , а саме: жіночу майку рожевого кольору, що належить підозрюваній ОСОБА_1 , та кухонний ніж, що належить потерпілому ОСОБА_2 (Том 2, а.с. 75);

Згідно протоколу огляду речей від 08.08.2016 року та фототаблиці до нього, в приміщенні ж/д вокзалу станції Маріуполь за адресою: м. Маріуполь, пл. Мічмана Павлова, 10, в ручній поклажі з 03.08.2016 року під № 74 на ім`я ОСОБА_1 виявлено пакет фірмовий торгової марки «Сільпо», в якому знаходяться: паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 , мобільний телефон Samsung GT c3322 imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 з сім-карткою НОМЕР_3 , зарядний пристрій до телефону Samsung, чоловіча сорочка, чоловічі брюки (Том 2, а.с. 77-81);

Відповідно протоколу отримання зразків для експертизи від 10.08.2016 року, у підозрюваної ОСОБА_1 були відібрані зразки крові для проведення імунологічної та цитологічної експертизи (Том 2, а.с. 86);

Згідно протоколу отримання зразків для експертизи від 11.08.2016 року, у потерпілого ОСОБА_2 були відібрані зразки крові для проведення імунологічної та цитологічної експертизи (Том 2, а.с. 88);

Згідно висновку експерта № 1578 від 02.09.2016 року проведеною судово-медичною експертизою встановлено, що кров потерпілого ОСОБА_2 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А та супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВ0 (Том 2, а.с. 94-95);

Згідно висновку експерта № 1579 від 02.09.2016 року проведеною судово-медичною експертизою встановлено, що кров підозрюваної ОСОБА_1 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0 (Том 2, а.с. 98-99);

Відповідно до висновку експерта № 1580 від 06.09.2016 року проведеною судово-медичною експертизою зразка майки підозрюваної ОСОБА_1 встановлено, що на наданій на дослідження жіночій майці рожевого кольору, яка належить підозрюваній ОСОБА_1 , вилученій 05.08.2016 року в ході огляду речей в домоволодінні АДРЕСА_3 (об`єкти №№ 1-6), встановлена наявність крові людини. При серологічному дослідженні слідів крові об`єктів №№ 1-6, в них виявлені антигени В і Н ізосерологічної системи АВ0, що не виключає можливості походження вказаних слідів за рахунок крові особи (осіб) з групою крові В з ізогемаглютиніном анти-А та супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВ0, в тому числі і від потерпілого ОСОБА_2 , оскільки виявлені в слідах крові об`єктів №№ 1-6 антигени В і Н властиві його крові (Том 2, а.с. 101-103);

Відповідно до висновку експерта № 909 від 12.09.2016 року проведеною судово-медичною експертизою металевого прута та ножа встановлено, що на поверхні металевого прута, що був наданий на дослідження, встановлена наявність крові; при визначені видової належності якої встановлений білок свині. На поверхні металевого прута наявність крові не встановлено. На пруті клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини не знайдені. На ножі, що також був наданий до лабораторії, наявність крові не визначено, клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини не знайдені (Том 2, а.с. 108-110);

Між іншим, сторонами кримінального провадження не заперечується, що знаряддям вчинення кримінального правопорушення є саме цей ніж, а тому дана обставина судом не ставиться під сумнів та береться до уваги.

Відповідно протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_2 від 12.09.2016 року, фототаблиці та дослідженого відеозапису до нього, останній пояснив обставини за яких він 29.07.2016 року, знаходячись у домоволодінні АДРЕСА_3 , отримав від ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини, зокрема пояснив, що під час нанесення йому удару в живіт гострим предметом ОСОБА_1 знаходилася в положенні сидячі (Том 2, а.с. 123-130);

Згідно постанови про залучення до кримінального провадження речових доказів від 12.09.2016 року диск DVD-R № L23C0408016:17, на якому міститься відеозапис проведення слідчого експерименту 12.09.2016 року за участю потерпілого ОСОБА_2 , залучено до кримінального провадження № 12016050710000440 від 02.08.2016 року в якості речового доказу (Том 2, а.с. 131);

Згідно висновку експерта № 688 від 22.09.2016 року проведеною судово-медичною експертизою встановлено, що тілесні ушкодження, виявленні у ОСОБА_2 при зверненні по медичну допомогу: проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини з пораненнями тонкої кишки і брижі, що ускладнилося фібринозно-гнійним перитонітом, утворилися в результаті дії колюче-ріжучого предмету, можливо в зазначений термін, при описаних обставин постанови про призначення експертизи, а також частково при обставинах, на які він посилається при проведенні слідчого експерименту, і по ступеню тяжкості відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя у момент спричинення. Враховуючи характер і локалізацію пошкоджень, потерпілий до нападаючого міг бути обернений передньою поверхнею тіла як у вертикальному, так і близькому до нього положенні. Вищеописані тілесні ушкодження могли утворитися в результаті однієї дії колюче-ріжучим предметом, яким міг бути клинок кухонного ножа, наданого на експертизу, і не могли утворитися при ударі заточеним металевим прутом з рукояткою, наданим на експертизу (Том 2, а.с. 117-119);

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту за участю підозрюваної ОСОБА_1 від 24.10.2016 року та фототаблиці до нього, остання пояснила обставини за яких вона 29.07.2016 року, знаходячись у домоволодінні АДРЕСА_3 , обороняючись від незаконного посягання на неї потерпілого ОСОБА_2 нанесла останньому один удар ножем в живіт, та показала механізм нанесення їй ударів потерпілим та її удару ножем в живіт ОСОБА_2 направленого на самозахист (Том 2, а.с. 133-137).

Згідно висновку експерта № 546 від 03.08.2016 року у ОСОБА_1 при огляді були виявлені наступні тілесні ушкодження: синець лівій надбрівній області, два синця на лівому плечі, синець на правому стегні, садна на правому ліктьовому суглобі і на правому колінному суглобі - утворилися від дії тупих предметів і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень; чотири поверхневі шкірні рани на лівому променево-зап`ястному суглобі - утворилися від дії ріжучого предмету та по ступеню тяжкості відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я, такі що вимагають для свого загоєння та утворення зміцнілих рубців строк понад шести, але не більш двадцять одного дня. Всі вищезазначені тілесні ушкодження могли утворитися в термін та при обставинах, на які посилається гр. ОСОБА_1 при обстеженні. Також з даного висновку вбачається, що ОСОБА_1 при обстеженні пояснила, що в ході конфлікту зі своїм співмешканцем, який мав місце 29.07.2016 року о 12-30 год, останній бив її долонями та кулаками по обличчю, вона падала. При падінні вдарилася колінами о підлогу, вдарив два рази по спині в область нирок, хопав руками за волосся, кинув на диван вирвав шмат волосся. Вона побачила, що на столі лежить ніж, взяла та нанесла один удар в область живота. Витягнула ніж, і він, ще наніс два удари ногою по обличчу та пішов. Вона злякалася та почала правою рукою різати собі зап`ясток, оскільки перебувала в стані алкогольного сп`яніння (Том 2, а.с. 84);

За результатами дослідження судом протоколу слідчого експерименту за участю підозрюваної ОСОБА_1 від 24.10.2016 року та висновку експерта № 546 від 03.08.2016 року була призначена судово - медична експертиза для встановлення чи могли тілесні ушкодження завдані потерпілому ОСОБА_2 бути завдані при обставинах на які посилається обвинувачена під час слідчого експерименту за її участю від 24.10.2016 року та під час судового слідства, а також встановлення чи могли тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_1 під час освідчення 03.08.2016 року бути отримані нею при обставинах на які вона вказує під час проведення слідчого експерименту за її участю від 24.10.2016 року та під час судового слідства.

Згідно висновку експерта (експертиза за матеріалами справи) № 135 від 06.03.2018 року проведеною комісійною судово-медичною експертизою встановлено, що при експертизі ОСОБА_1 виявлено синці в області лівого надбрів`я, на задній поверхні лівого плеча в верхній третині, на внутрішній поверхні лівого плеча в середній третині, на зовнішній поверхні правого стегна в верхній третині, садна правого ліктьового та правого колінного суглобів, які утворилися не менш ніж від 6-ти травматичних впливів тупим предметом; поверхневі різані рани на передній поверхні лівого променево-зап`ясткового суглобу утворилися не менш ніж від 4-х травматичних впливів гостро-ріжучим предметом. В виявлених тілесних ушкодженнях індивідуальні особливості травмуючи предметів не відобразилися. Виявлена у неї ділянка шкіри в лівій скроневій області, на якому відсутнє волосся, по ступеню тяжкості розцінене бути не може, оскільки по наявним даним достеменно судити про природу її утворення (травматична або нетравматична), а також давність процесу неможливо. Враховуючи наявність тілесних ушкоджень на різних анатомічних ділянках тіла у ОСОБА_1 , можна стверджувати, що в момент їх спричинення положення тіла відносно травмуючого предмету змінювалось. Більш точно судити про положення тіла, в момент спричинення тілесних ушкоджень, неможливо. Відповісти на питання щодо можливості утворення тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілої при обставинах, вказаних в ході проведення слідчого експерименту за її участі від 24.10.2016 року, неможливо, оскільки в зазначеному протоколі не вказано механізм спричинення їй тілесних ушкоджень. Можливість утворення вказаних тілесних ушкоджень за обставин зазначених в описовій частині ухвали суду про призначення судово-медичної експертизи, не виключається. Можливість утворення проникаючого колото-різаного поранення живота з пошкодженням тонкого кішківника та брижі, виявленого у ОСОБА_2 за обставин, на які посилається ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту за її участю 24.10.2016 року, а також за обставин, зазначених в описовій частині ухвали суду про призначення судово-медичної експертизи, не виключається (Том 2, а.с. 200-205).

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 1085 від 17.12.2019 року ОСОБА_1 за своїм психічним станом під дію ст. 20 КК України (обмежена осудність) не підпадає. ОСОБА_1 як в період часу відповідний інкримінованому діянню, так і на момент нинішнього обстеження будь-яким хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом душевної діяльності, недоумством не страждала і не страждає. Виявляла та виявляє дисоціальний розлад особистості. Супутній діагноз: синдром залежності від алкоголю. За своїм психічним станом ОСОБА_1 , 1982 року народження, як в період часу, відповідний інкримінованому діянню, так і на момент нинішнього обстеження у повному обсязі могла і може усвідомлювати свої дії і керувати ними. За своїм психічним станом застосування щодо неї примусових заходів медичного характеру ОСОБА_1 не потребує. ОСОБА_1 в період часу, який відповідає інкримінованому діянню, не знаходилась в стані фізіологічного афекту, чи в іншому вираженому емоційному стані, якою може бути психологічною підставою для стану фізіологічного афекту. ОСОБА_1 в згаданий період часу не знаходилась в вираженому емоційному стані, стрес, фрустація, розгубленість і т.п., яке суттєвим чином вплинуло на її свідомість та діяльність, її поведінку. У ОСОБА_1 присутні індивідуально-психологічні характери тиски, які пов`язані з вищезгаданим діагнозом та суттєвим чином впливають на її поведінку (в тому числі і в досліджуваній ситуації) і загострюються в період алкогольного сп`яніння (Том 3, а.с. 64-72).

Проаналізувавши всі докази окремо та в їх сукупності, суд вважає доведеним, що тяжкі тілесні ушкодження потерпілому, обвинуваченою ОСОБА_1 були завдані за обставин на які вона вказує, як на досудовому розслідуванні під час слідчого експерименту за її участю так і в суді. ІІ доводи, щодо механізму спричинення потерпілому тілесних ушкоджень є послідовними та узгоджуються з дослідженими матеріалами кримінального провадження, зокрема висновками відповідних експертиз. Між тим доводи потерпілого щодо механізму спричинення йому тілесних ушкоджень, який під час судового розгляду пояснив, що не пам`ятає, яким чином йому були нанесені тілесні ушкодження, але погодився, що це зробила саме ОСОБА_1 кухонним ножем і в момент нанесення удару вона знаходилася сидячі на дивані попереду нього, судом, в цій частині беруться до уваги та розцінюються, як такі, що узгоджуються з матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до ст. 337 КПК України, розглядаючи кримінальне провадження стосовно

обвинуваченої, в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта та вирішуючи при постановленні вироку питання, передбачені ст.368 КПК України, суд встановив, що умисними діями ОСОБА_1 потерпіломуОСОБА_2 дійсно завдані тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя потерпілого в момент заподіяння.

Але, на думку суду, стороною обвинувачення не доведена кваліфікація дій обвинуваченої за ст.121 ч.1 КК України, тому що мотивом дій обвинуваченої були не дії спрямовані на навмисне спричинення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження в ході сварки, як зазначено в обвинувальному акті, а захист від суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого.

Так, в ході судового розгляду було встановлено, що потерпілий, є особою чоловічої статі, який за фізичним розвитком привалює над обвинуваченою, яка є жінкою, у день події перебував у стані алкогольного сп`яніння. В ході конфлікту, який стався з причини, на його неодноразові вимоги, небажання ОСОБА_1 покинути його домоволодіння, став першим застосовувати до останньої фізичну силу, спочатку тягнув її зі стола кухні за руку, а потім почав наносити удари кулаками в область голови, спини та плечей, після того, як обвинувачена впала на підлогу, він не припинив свої протиправні дії, а продовжив наносити удари ногами по тулубу, як і продовжував наносити удари кулаками по голові, спині та плечам обвинуваченої, стоячи над нею, напроти вже після того, як вона піднялася з підлоги, чим спричинив обвинуваченій тілесні ушкодження, які згідно висновку експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Така поведінка потерпілого, інтенсивність та характер його дій давали обвинуваченій право на захист від його посягань.

Між іншим слід зазначити, що встановлюючи обставини, щодо механізму заподіяння потерпілим обвинуваченій тілесних ушкоджень, суд виходив з наступного.

Так, обвинувачена під час досудового розслідування, в ході слідчого експерименту, надала пояснення, які в послідуючому нею були підтримані в суді, з приводу того, що саме потерпілий ОСОБА_2 під час події яка мала місце 29.07.2016 року завдав їй тілесні ушкодження, від яких вона була вимушена захищатися. Як встановлено судом, отримані ОСОБА_1 тілесні ушкодження, зокрема синець лівій надбрівній області, два синця на лівому плечі, синець на правому стегні, садна на правому суглобі і на правому колінному суглобі, згідно висновку експерта № 546 від 03.08.2016 року утворилися від дії тупих предметів і по ступеню тяжкості відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень. Також відповідно до висновку експерта № 135 від 06.03.2018 року проведеною комісійною судово-медичною експертизою встановлено, що можливість отримання ОСОБА_1 вказаних тілесних ушкоджень за обставин на які вона посилається в своїх поясненнях наданих в суді не виключається, як і не виключається можливість утворення проникаючого колото-різаного поранення живота з пошкодженням тонкого кішківника та брижі, виявленого у ОСОБА_2 за обставин, на які посилається ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту за її участю 24.10.2016 року, а також за обставин, на які вона посилається під час судового розгляду кримінального провадження.

Таким чином покази обвинуваченої, щодо спричинення їй потерпілим тілесних ушкоджень є послідовними та узгоджуються з наявними матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до презумпції невинуватості, закріпленої в ст.ст. 62, 63 Конституції України, п.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченої особи.

З огляду на вказане, застосовуючи презумпцію невинуватості, беручи до уваги, що стороною обвинувачення не надано жодних доказів на спростовання доводів обвинуваченої ОСОБА_1 з приводу механізму спричинення їй тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_2 , суд приймає до уваги покази ОСОБА_1 , щодо механізму нанесення їй тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_2 .

Між іншим покази потерпілого ОСОБА_2 з приводу того, що він не наносив тілесних ушкоджень ОСОБА_1 судом оцінюються критично та не приймаються до уваги, оскільки вони є суб`єктивними, протирічать дослідженим матеріалам кримінального

провадження та спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене. Інших обставин, які б мали істотне значення, потерпілий суду не повідомив.

Щодо показів свідків ОСОБА_5 та фельдшера ОСОБА_9 з приводу того, що після події вони бачили ОСОБА_1 , та ніяких тілесних пошкоджень на неї візуально видно не було, суд не приймає до уваги, оскільки вказаними особами огляд обвинуваченої на предмет наявності тілесних ушкоджень не проводився, а характер отриманих обвинуваченою ушкоджень дає підстави вважати, що вони були скриті під одягом і візуально спостерігатися не могли, тим паче, що деякі ушкодження одразу могли не виявитися, а мали проявитися лише через деякий час.

Відповідно до ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Згідно із частиною першою статті 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (частина третя статті 36 КК).

Між іншим суд вважає за необхідне наголосити, що слід відрізняти необхідну оборону від уявної, під якою розуміється заподіяння шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, але особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, помилково припускала наявність такого посягання.

При уявній обороні кримінальна відповідальність за заподіяну шкоду виключається лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала й не могла усвідомлювати помилковість свого припущення. Питання про те, чи дійсно в особи були підстави для помилкового висновку про наявність суспільно небезпечного посягання, вирішується з урахуванням конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що у обвинуваченої не було умислу на заподіяння потерпілому умисних, тяжких, тілесних ушкоджень, оскільки обвинувачена нанесла потерпілому удар ножем саме в момент коли потерпілий замахнувся рукою для нанесення їй чергового удару з верху в низ по голові, тобто обвинувачена в цей момент діяла з метою самозахисту.

Так, в ході судового розгляду знайшло підтвердження наявність в діях потерпілого акту суспільно небезпечного посягання на здоров`я обвинуваченої. При цьому співвідношення дій потерпілого та протидії обвинуваченої визнаються судом відповідними захисту від небезпечності посягання, оскільки були спрямовані на відвернення нападу та захисту, і не були обумовленні бажанням навмисно спричинити шкоду потерпілому.

Слід також зазначити, що право на необхідну оборону виникає лише за наявності для цього підстави. Така підстава, відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України характеризується двома елементами: вчинення особою суспільно-небезпечного посягання та необхідністю його негайного відвернення або припинення.

Перший елемент підстави необхідної оборони - це наявність суспільно небезпечного посягання. При цьому об`єктом суспільно небезпечного посягання можуть бути також охоронювані законом права та інтереси іншої особи, тобто особи, яка хоча і була піддана посяганню, але сама їх не захищає і на захист стала інша особа. Істотною характеристикою суспільно небезпечного посягання є його наявність, тобто тривалість у часі, протягом якого тільки і можлива необхідна оборона.

Другий елемент, що характеризує підставу необхідної оборони, - це наявність у того, хто захищається, потреби в негайному відверненні чи припиненні наявного суспільно небезпечного посягання.

Існування підстави для необхідної оборони свідчить про те, що особа знаходиться у стані необхідної оборони, тобто у неї виникло право на захист правоохоронюваних інтересів

шляхом завдання шкоди тому, хто посягає. Таке право існує у особи лише протягом часу, коли вона знаходиться в стані необхідної оборони. У разі, якщо такий стан закінчився, то право на необхідну оборону припиняється. Якщо не зважаючи на це, особа все ж таки заподіює шкоду особі, що здійснювала суспільно небезпечне посягання, то вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяну шкоду на загальних підставах.

Враховуючи конкретні обставини справи, оцінюючи та порівнюючи співвідношення суспільно-небезпечного посягання з боку потерпілого й акту захисту з боку обвинуваченої, відповідність захисту небезпечності діяння, межі захисних дій, які б не перевищували необхідну оборону, суд прийшов до висновку, що застосований засіб захисту та заподіяння шкоди у вигляді завдання потерпілому тяжких тілесних ушкоджень із застосуванням ножа не відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту, а відтак ОСОБА_1 , вийшла за межі заходів, необхідних для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, тобто перевищила межі необхідної оборони.

На підставі ст. 377 ч.3 КПК України суд вважає за можливе з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, скористатись своїм правом та вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, та кваліфікувати дії обвинуваченої ОСОБА_1 за ст. 124 КК України, та визнати її винною в умисному заподіянні ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, вчинених у разі перевищення меж необхідної оборони.

Слід також вказати, що суд не приймає аргументи сторони обвинувачення про те що у ОСОБА_1 була можливість уникнути посягання з боку потерпілого, залишивши приміщення домоволодіння, а тому її дії слід кваліфікувати за ст. 121 ч.1 КК України.

Така позиція суперечить положенням ст.36 ч.2 КК України, відповідно до якої кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

При призначенні обвинуваченій виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який відноситься до нетяжких злочинів, особу обвинуваченої, обставини, що пом`якшують та обтяжують її покарання.

Так, обвинувачена ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується задовільно, не заміжня, не працює, має обов`язок, щодо утримання неповнолітньої дитини, відносно, якої позбавлена батьківських прав, інвалідом не являється, раніше неодноразово судима, вчинила дане кримінальне правопорушення перебуваючи під адміністративним наглядом, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд вважає, щире каяття у вчиненні злочину, передбаченого ст. 124 КК України.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд вважає рецидив злочинів та вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, з урахуванням тяжкості та обставин вчиненого обвинуваченою злочину, її особи, наявності судимостей, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченої не можливе без її ізоляції від суспільства. Між тим, суд не вбачає підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України, і вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_1 покарання в межах санкції ст. 124 КК України у виді обмеження волі. Саме таке покарання виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_1 і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину та особі винної.

Слід зазначити, що призначаючи покарання у виді обмеження волі, суд бере до уваги, що обвинуваченою кримінальне правопорушення вчинене в липні 2016 року, а тому з огляду на положення статті 58 Конституції України та статті 5 КК України щодо дії закону у часі, суд призначає покарання відповідно до санкції статті 124 КК України, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення.

Між тим, слід зазначити, що 03.08.2016 року ОСОБА_1 було затримано в порядку

ст. 208 КПК України та вона перебувала під вартою до 05.08.2016 року до обрання їй запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Проте, ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 16.08.2016 року ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 01.08.2017 року було змінено на домашній арешт, а тому в період з 03.08.2016 року по 05.08.2016 року та в період з 16.08.2016 року по 01.08.2017 року включно до ОСОБА_1 було застосоване попереднє ув`язнення.

Під час вчинення злочину, затримання та обрання обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою ч.5 ст. 72 КК України була чинна в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року № 838-VIII, яка передбачала зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №663/537/17 від 29.08.2018 року щодо застосування норми права, передбаченої ч.5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання), встановлено, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч.2 ст. 5 КК України не допускається.

В зв`язку з чим ОСОБА_1 у період попереднього ув`язнення з 03.08.2016 року по 05.08.2016 року та з 16.08.2016 року по 01.08.2017 року включно слід зарахувати за правилами ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII, згідно якої попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, з застосування правил ч.1 ст.72 КК України або, згідно якої одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі. А тому одному дню попереднього ув`язнення відповідає 4 дні обмеження волі.

Санкцією ст. 124 КК України (в редакції яка діяла на момент вчинення злочину) визначене максимальне покарання у виді 2 років обмеження волі.

Враховуючи, що з урахуванням періоду попереднього ув`язнення за правилами ч.ч.1, 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII, при перерахунку строку відбування покарання із розрахунку за один день попереднього ув`язнення 4 дні обмеження волі, ОСОБА_1 на момент проголошення вироку, відбула найбільше покарання передбачене санкцією ст. 124 КК України (в редакції яка діяла на момент вчинення злочину).

Відповідно до положень ст. 152 КВК України основною підставою для звільнення особи від відбування покарання є звільнення у зв`язку із відбуттям строку покарання призначеного за вироком суду.

Таким чином, ОСОБА_1 слід звільнити від відбування призначеного покарання у зв`язку з фактичним відбуттям на момент проголошення вироку строку покарання, призначеного за вироком суду.

Також, суд вважає, що на підставі ст. 1206 ЦК України позовні вимоги прокурора, який діє в інтересах держави в особі КЗ «Міська лікарня № 9 медико-санітарна частина працівників департаменту морського флоту м. Маріуполя» до обвинуваченої ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов`язаних зі стаціонарним лікуванням потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 1706,19 грн. слід задовольнити, та стягнути з винної особи, якою дана шкода була заподіяна, тобто з обвинуваченої ОСОБА_1 , оскільки зазначені витрати підтверджуються документально та визнаються у повному обсязі останньою.

На підставі ч.4 ст. 174 КПК України, суд вважає за необхідне скасувати накладений на підставі ухвали слідчого судді Першотравневого районного суду Донецької області від 09.08.2016 року арешт з речей вилучених 05.08.2016 року під час огляду речей в домоволодінні АДРЕСА_3 , а саме: жіночу майку рожевого кольору, що належить підозрюваній ОСОБА_1 , та кухонний ніж, що належить потерпілому ОСОБА_2 .

У відповідності до ст. 100 КПК України речові докази по кримінальному провадженню: заточений металевий прут з рукояткою, чоловічі спортивні штани, що належать потерпілому ОСОБА_2 , жіночу майку рожевого кольору, що належить ОСОБА_1 , кухонний ніж, що належить потерпілому ОСОБА_2 , передані до камери зберігання Першотравневого ВП Маріупольського ВП ГУНП в Донецькій області слід знищити; диск DVD-R № L23C0408016:17, на якому міститься відеозапис проведення слідчого експерименту 12.09.2016 року за участю потерпілого ОСОБА_2 , що зберігається в матеріалах кримінального провадження слід залишити в матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Керуючись ст.ст. 94, 100, 127-129, 174, 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України та призначити покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 № 838-VIIІ) зарахувати у строк покарання попереднє ув`язнення з 03 серпня 2016 року по 05 серпня 2016 року та з 16 серпня 2016 року по 01 серпня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, що відповідно до ч.1 ст. 72 КК України дорівнює чотирьом дням обмеження волі.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у зв`язку з фактичним відбуттям на момент проголошення вироку строку покарання, призначеного за вироком суду.

Цивільний позов прокурора, який діє в інтересах держави в особі КЗ «Міська лікарня № 9 медико-санітарна частина працівників департаменту морського флоту м. Маріуполя» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов`язаних зі стаціонарним лікуванням потерпілого - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Комунального закладу «Міська лікарня № 9 медико-санітарна частина працівників департаменту морського флоту м. Маріуполя» (р/р 35414001023403 в ГУ ДКСУ в Донецькій області, ЄДРПОУ 05480826, МФО 834016) витрати пов`язані зі стаціонарним лікуванням потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 1706 (одна тисяча сімсот шість) гривень 19 копійок.

Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Першотравневого районного суду Донецької області від 09.08.2016 року на речі вилучені 05.08.2016 року під час огляду речей в домоволодінні АДРЕСА_3 , а саме: жіночу майку рожевого кольору, що належить підозрюваній ОСОБА_1 , та кухонний ніж, що належить потерпілому ОСОБА_2 - скасувати.

Речові докази по кримінальному провадженню: заточений металевий прут з рукояткою, чоловічі спортивні штани, що належать потерпілому ОСОБА_2 , жіночу майку рожевого кольору, що належить ОСОБА_1 , кухонний ніж, що належить потерпілому ОСОБА_2 , передані до камери зберігання Першотравневого ВП Маріупольського ВП ГУНП в Донецькій області - знищити; диск DVD-R № L23C0408016:17, на якому міститься відеозапис проведення слідчого експерименту 12.09.2016 року за участю потерпілого ОСОБА_2 , що

зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Донецького апеляційного суду через Володарський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Є.О. Подліпенець