Ухвала суду № 92013076, 02.10.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

УХВАЛА

02 жовтня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/918/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пекного А.С. ,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з позовом до Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області (далі-відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Олешківської РДА Херсонської області від 27.03.2020р. №16-ос "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу культури Олешківської РДА Херсонської області з 28.03.2020р. та зобов`язати голову Олешківської РДА видати розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу культури Олешківської РДА Херсонської області з 28.03.2020р. в порядку негайного виконання рішення суду;

- за рахунок бюджетних коштів відповідача стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в результаті протиправного звільнення з державної служби з 28.03.2020р.

Також позивач просить допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на державній службі та щодо стягнення на її користь суми середнього заробітку за один місяць.

Ухвалою від 14.04.2020р. провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали надати до суду докази.

Ухвалою від 11.06.2020р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача доказів. Одночасно зобов`язано відповідача подати докази.

Відповідачем 12.06.2020р. подано відзив разом із доказами, а позивачем 25.06.2020р. – відповідь на відзив.

З 22.06.2020.р. по 06.07.2020р. та з 27.07.2020р. по 03.09.2020р. суддя перебував у відпустці.

Ухвалою від 20.07.2020р. відповідача повторно зобов`язано подати докази.

Сімнадцятого серпня 2020 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, виходячи зі змісту якої ОСОБА_1 фактично змінює одночасно предмет і підставу позову, доповнюючи раніше заявлені позовні вимоги новими вимогами про:

- визнання протиправними дій першого заступника голови Олешківської РДА Свістухіної В.М. та голови Олешківської РДА Дуки О.О. щодо недопуску позивача до робочого місця у період з 21.05.2019р. по 25.03.2020р., не виплати заробітної плати за той самий період, не надання основної щорічної відпустки за період з 21.05.2019р. по 26.10.2019р. тривалістю 12 календарних днів і не виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2019 рік;

- зобов`язання Олешківської РДА надати позивачу частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 21.05.2019р. по 26.10.2019р. тривалістю 12 календарних днів з виплатою відпускних в розмірі 4096,68 грн.;

- зобов`язання Олешківської РДА надати позивачу неоплачувану щорічну відпустку за період роботи з 24.08.2018р. по 20.05.2019р. у кількості 23 календарних днів та додаткову відпустку за вислугу років за 2019р. у кількості 9 календарних днів;

- стягнення з Олешківської РДА матеріальної допомоги на оздоровлення за 2019р. в розмірі 10052,00 грн.;

- визнання протиправними дій Олешківської РДА щодо не проведення остаточного розрахунку при звільненні за 104 дні на загальну суму 52848,64 грн.;

- визнання протиправними дій Олешківської РДА щодо не виплати компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки тривалістю 12 календарних днів та додаткової відпустки за вислугу років за 2019р. у кількості 10 календарних днів на загальну суму 11636,90 грн.;

- стягнення з Олешківської РДА заробітної плати у розмірі 52848,64 грн. та компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки тривалістю 12 календарних днів та додаткової відпустки за вислугу років за 2019р. у кількості 10 календарних днів на загальну суму 11636,90 грн.

Ухвалою від 09.09.2020р. заяву ОСОБА_1 від 17.08.2020р. про збільшення позовних вимог залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вказаної ухвали позивачем надана до суду заява про поновлення строку звернення до суду із заявою про збільшення позовних вимог.

Дослідивши вказану заяву та матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що у провадженні Херсонського окружного адміністративного суду знаходиться справа №540/853/19 за позовом Начальника відділу культури Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області Іванушкіної Ірини Вікторівни до Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області, Відділу культури Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання дій протиправними, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за втрату частини заробітної плати та моральної шкоди. Однією з вимог вказаного позову є: визнати протиправними дії

- першого заступника голови Олешківської РДА Свистухіної В.М. щодо перешкоджання начальнику відділу культури ОСОБА_1 у вільному доступі до її робочого місця, не нарахуванні і не виплаті заробітної плати за період з 21.05.2019 р. по 14.01.2020 р.;

- голови Олешківської РДА ОСОБА_2 щодо перешкоджання начальнику відділу культури ОСОБА_1 у вільному доступі до її робочого місця, не нарахуванні і не виплаті заробітної плати за період з 15.01. по 25.03.2020 року.

Ухвалою суду від 25.04.2020р. провадження у справі №540/853/19 відкрите.

Станом на 06.10.2020р. провадження у справі №540/853/19 зупинене.

Отже, у провадженні цього суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що є підставою для відмови у прийнятті до провадження такої вимоги.

Щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду із заявою про збільшення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, позивач посилається на постанову КМУ від 11.03.2020р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до якої на всій території України з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року встановлено карантин. Карантин продовжено до 31 липня 2020 року постановою КМУ від 20.05.2020 року № 392, а з 01 серпня 2020 року до 31 серпня 2020 року постановою КМУ від 22.07.2020 року № 641 введено послаблення карантинних заходів в залежності від рівня епідемічної небезпеки поширення COVID-19.

Позивач вказує на те, що вона відноситься до найбільш вразливих до COVID-19 верств населення через свій вік (62 роки) та стан здоров`я. Тому під час карантину дотримувалась рекомендацій КМУ та МОЗ України щодо режиму самоізоляції, не виїжджала з місця свого проживання у м. Олешки до м. Херсону, та внаслідок цього не змогла вчасно звернутися за правовою допомогою.

Крім того, позивач посилається на те, що тривалий час у неї не було коштів на послуги адвоката, оскільки її незаконно звільнено, не виплачено заробітну плату та матеріальну допомогу. Тому, договір про надання правничої допомоги був укладений лише 10.08.2020 року.

Посилаючись на вищевикладені обставини, а також на факт не надання відповідачем документів, витребуваних ухвалою суду від 20.07.2020р., позивач просить поновити строк на подачу заяви про збільшення позовних вимог.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність підтверджених належними доказами поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне вчинення відповідних дій.

Вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі №826/16024/17, від 19 вересня 2018 року у справі №708/21/17, від 26 вересня 2018 року у справі №281/492/17, від 16 серпня 2019 року у справі №826/10115/17.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому “повинна” слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 р., набула чинності для України 11.09.1997 р.) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (заява №20347/03 §35) зазначено "… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…".

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.".

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення з позовом до суду.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

Зазвичай це обставини, які не залежали від волевиявлення особи або обставини, які об`єктивно перешкоджали у вчасному зверненні до суду.

Суд зауважує на ненаведенні позивачем обставин, які би давали підстави для висновку про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які би зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом десятиденного строку звернення до суду.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13 січня 2020 року у справі №1.380.2019.001240 (адміністративне провадження № К/9901/33562/19).

Частинами 1-2 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

При цьому частиною 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску строку позивачем, суд дійшов до висновку про відсутність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення позивача.

Так, позивач посилається на карантин та обмежувальні заходи, які були введені постановами КМУ з 12.03.2020 року. Разом з тим, у заяві про збільшення позовних вимог позивач оскаржує дії щодо недопуску позивача до робочого місця у період з 21.05.2019р., не надання основної щорічної відпустки за період з 21.05.2019р. по 26.10.2019р., просить зобов`язати відповідача надати неоплачувану щорічну відпустку за період роботи з 24.08.2018р. по 20.05.2019р. у кількості 23 календарних днів та додаткову відпустку за вислугу років за 2019р. у кількості 9 календарних днів.

З наведеного убачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли задовго до введення карантину, однак позивач жодним чином не обґрунтовує на не наводить жодних обставин, які об`єктивно позбавили її можливості звернутись до суду у 2019 році. На підтвердження наявності таких обставин не надано і доказів. Вказане позбавляє суд можливості встановити наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами щодо визнання неправомірними дії, вчинені у період з травня по жовтень 2019р.

Таким чином суд дійшов до висновку про пропуск без поважних причин строку звернення до суду з позовними вимогами про:

- визнання протиправними дій першого заступника голови Олешківської РДА Свістухіної В.М. та голови Олешківської РДА Дуки О.О. щодо не надання основної щорічної відпустки за період з 21.05.2019р. по 26.10.2019р. тривалістю 12 календарних днів і не виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2019 рік;

- зобов`язання Олешківської РДА надати позивачу частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 21.05.2019р. по 26.10.2019р. тривалістю 12 календарних днів з виплатою відпускних в розмірі 4096,68 грн.;

- зобов`язання Олешківської РДА надати позивачу неоплачувану щорічну відпустку за період роботи з 24.08.2018р. по 20.05.2019р. у кількості 23 календарних днів та додаткову відпустку за вислугу років за 2019р. у кількості 9 календарних днів;

- стягнення з Олешківської РДА матеріальної допомоги на оздоровлення за 2019р. в розмірі 10052,00 грн.;

- визнання протиправними дій Олешківської РДА щодо не проведення остаточного розрахунку при звільненні за 104 дні на загальну суму 52848,64 грн.;

- визнання протиправними дій Олешківської РДА щодо не виплати компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки тривалістю 12 календарних днів та додаткової відпустки за вислугу років за 2019р. у кількості 10 календарних днів на загальну суму 11636,90 грн.

З огляду на викладене, заява про збільшення позовних вимог у частині вищевказаних вимог підлягають залишенню без розгляду.

У той же час суд приймає до провадження заяву про збільшення позовних вимог у частині вимог про стягнення з Олешківської РДА заробітної плати у розмірі 52848,64 грн. та компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки тривалістю 12 календарних днів та додаткової відпустки за вислугу років за 2019р. у кількості 10 календарних днів на загальну суму 11636,90 грн., оскільки відповідно до приписів ч.2 ст.233 КЗпП України в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що унаслідок збільшення позовних вимог значно розширилось коло обставин, які підлягають з`ясуванню та доказуванню при розгляді цієї справи. Разом з тим, з урахуванням предмету спору, з`ясуванню підлягають обставини, які неможливо встановити в порядку письмового провадження, тому суд вбачає підстави для проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Крім того, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що наявні у справі документальні докази не дають змоги встановити всі обставини у справі та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Частиною 1 статті 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, з метою повного і всебічного з`ясування всіх обставин в даній справі та ухвалення законного рішення, суд вважає за необхідне витребувати додаткові докази.

Керуючись ст.ст. 243, 248 КАС України,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 від 17.08.2020р. про збільшення позовних вимог залишити без розгляду в частині вимог про:

- визнання протиправними дій першого заступника голови Олешківської РДА Свістухіної В.М. та голови Олешківської РДА Дуки О.О. щодо не надання основної щорічної відпустки за період з 21.05.2019р. по 26.10.2019р. тривалістю 12 календарних днів і не виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2019 рік;

- зобов`язання Олешківської РДА надати позивачу частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 21.05.2019р. по 26.10.2019р. тривалістю 12 календарних днів з виплатою відпускних в розмірі 4096,68 грн.;

- зобов`язання Олешківської РДА надати позивачу неоплачувану щорічну відпустку за період роботи з 24.08.2018р. по 20.05.2019р. у кількості 23 календарних днів та додаткову відпустку за вислугу років за 2019р. у кількості 9 календарних днів;

- стягнення з Олешківської РДА матеріальної допомоги на оздоровлення за 2019р. в розмірі 10052,00 грн.;

- визнання протиправними дій Олешківської РДА щодо не проведення остаточного розрахунку при звільненні за 104 дні на загальну суму 52848,64 грн.;

- визнання протиправними дій Олешківської РДА щодо не виплати компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки тривалістю 12 календарних днів та додаткової відпустки за вислугу років за 2019р. у кількості 10 календарних днів на загальну суму 11636,90 грн.

Відмовити у прийнятті до провадження заяви ОСОБА_1 від 17.08.2020р. про збільшення позовних вимог в частині вимог про визнання протиправними дій першого заступника голови Олешківської РДА Свістухіної В.М. та голови Олешківської РДА Дуки О.О. щодо недопуску позивача до робочого місця у період з 21.05.2019р. по 25.03.2020р., не виплати заробітної плати за той самий період.

Заяву ОСОБА_1 від 17.08.2020р. про збільшення позовних вимог в частині вимог про стягнення з Олешківської РДА заробітної плати у розмірі 52848,64 грн. та компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки тривалістю 12 календарних днів та додаткової відпустки за вислугу років за 2019р. у кількості 10 календарних днів на загальну суму 11636,90 грн. – прийняти до провадження.

Розгляд справи №540/918/20 за позовом ОСОБА_1 до Олешківської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки, та додаткової відпустки – здійснити в судовому засіданні з повідомленням сторін за правилами спрощеного позовного провадження.

Призначити судове засідання на 10:00 год. 21 жовтня 2020 року, про що повідомити учасників справи.

Зобов`язати відповідача протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали надати до суду відомості про відпустки позивача у 2019 р. (кількість використаних днів основної щорічної та додаткових відпусток, компенсації невикористаних днів, тощо).

Ухвала в частині залишення заяви без розгляду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя А.С. Пекний