Рішення № 92011537, 05.10.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3369/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Полтавській області, третя особа: Крюківський відділ державної виконавчої служби у м. Кременчук Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

26 червня 2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач або ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління Держпраці у Полтавській області (надалі - відповідач або Управління), третя особа: Крюківський відділ державної виконавчої служби у м. Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (надалі - третя особа або Крюківський ВДВС), про визнання протиправною та скасування постанови №ПЛ14990/1836/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 09 квітня 2020 року про накладення штрафу у розмірі 94460,00 грн.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що постановою Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 20 травня 2020 року у справі №537/751/20 провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 закрито. Постанова набрала законної сили та не оскаржена Управлінням. Однак, Управлінням винесено спірну постанову на тих же підставах, тобто позивача притягнуто до відповідальності двічі за одне й те саме порушення. Крім того, позивач вказує на те, що ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3 ) 18 лютого 2020 року, а також протягом січня 2020 року не здійснювали торгівельну діяльність в кіосках табачних виробів та товар не продавали. Доказів продажу товару вказаними особами відповідачем не надано. Позивач вважає, що зміст спірної постанови не відповідає вимогам чинного законодавства. Позивач наголошує на тому, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 допущені до роботи на підставі трудових договорів.

Ухвалою суду від 01 липня 2020 року позовну заяву ФОП ОСОБА_1 залишено без руху як таку, що не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 13 липня 2020 року клопотання позивача про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено; визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та поновлено позивачеві строк звернення до адміністративного суду; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/3369/20; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

31 липня 2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що в ході інспекційних відвідувань інспектор праці уповноважені отримувати письмові та усні пояснення від працівників об`єкта відвідування чи інших осіб, а тому пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є належними та допустимими доказами в даній справі, які засвідчують факт допущення правопорушення позивачем в частині фактичного допуску до роботи цих двох осіб без укладення трудового договору. Будь-яких доказів того, що пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 писались під диктовку посадових осіб, що здійснювали інспекційне відвідування та дані особи давали пояснення під впливом морального тиску позивачем не надано. Крім того, відповідач в акті зазначив, що заперечень не має.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем (рнокпп НОМЕР_1 ), яка перебуває на обліку у контролюючому органі з 29 листопада 2017 року. 29 листопада 2017 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 25850000000027790. Основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (47.11).

Наказом Управління Держпраці у Полтавській області від 14 лютого 2020року №28П та направленням на проведення заходу державного контролю від 17 лютого 2020 року №353 заступнику начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Гриценку Григорію Григорович та заступнику начальника відділу з питань гігієни та експертизи умов праці Рогізній Людмилі Миколаївні доручено проведення інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин ФОП ОСОБА_1 .

У період з 18 лютого 2020 року по 28 лютого 2020 року заступником начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Гриценком Григорієм Григоровичем та заступником начальника відділу з питань гігієни та експертизи умов праці Рогізною Людмилою Миколаївною проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , адреса здійснення діяльності: ринок "Крюківчанка", АДРЕСА_1 .

За результатами інспекційного відвідування складено акт №ПЛ14990/1836/АВ від 20 лютого 2020 року, у якому зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 статті 21,частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України щодо допущення працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Примірник акту вручено особисто ФОП ОСОБА_1 20 лютого 2020 року.

20 лютого 2020 року Управлінням складено припис про усунення виявлених порушень №ПЛ14990/1836/АВ/П, яким приписано ФОП ОСОБА_1 у строк до 03 березня 2020 року усунути порушення частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України.

Листом від 04 березня 2020 року №02-12/2190 Управління повідомило позивача про опрацювання акту інспекційного відвідування від 20 лютого 2020 року №ПЛ14990/1836/АВ, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформленого працівника, що дає підстави для розгляду справи про накладення штрафу згідно статті 265 Кодексу законів про працю України у термін, визначений пунктом 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509.

Вказаний лист отримано ФОП ОСОБА_1 11 березня 2020 року.

09 квітня 2020 року Управлінням прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ14990/1836/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою за порушення вимог статті 21, частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України накладено на позивача штраф у розмірі 94460,00 грн.

Не погодившись з постановою про накладення штрафу позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства впершу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 Кодексу законів про працю України).

У розумінні частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно частини першої статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно статті 24 Кодексу законів про працю України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров`я.

Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413.

Пунктом 1 цієї постанови визначено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Відповідальність за порушення законодавства про працю визначена статтею 265 Кодексу законів про працю України.

Згідно з частиною першою статті 265 цього Кодексу посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до приписів частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Частиною четвертою статті 265 Кодексу законів України про працю України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, необхідною умовою для накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, є, зокрема, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Отже, постанови про накладення штрафу за порушення вимог статті 24 Кодексу законів про працю України виносяться у разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Судом встановлено, що відповідно до акту інспекційного відвідування №ПЛ14990/1836/АВ від 20 лютого 2020 року (надалі - акт), посадовими особами відповідача з метою проведення заходу державного контролю 18 лютого 2020 року здійснено вихід за місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 - ринок " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", АДРЕСА_1 . Тривалість інспекційного відвідування: з 13 години 15 хвилин 18 лютого 2020 року по 16 годину 40 хвилин 20 лютого 2020 року.

В акті перевірки зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_4 статті 21, частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України та зазначено, що 18 лютого 2020 року о 13 годині 20 хвилин під час виходу на місце здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 на робочому місці у павільйоні "Сигарети" знаходилась ОСОБА_2 .

У відібраних в ході інспекційного відвідування поясненнях від 19 лютого 2020 року ОСОБА_2 зазначає, що "…працює продавцем у кіоску "Сигарети №114" протягом місяця з 09.00 години до 14.00 години. Субота та неділя вихідні дні. Робочі дні з понеділка по п`ятницю. О 14.00 годині кіоск закривається. Кіоск розташований за адресою АДРЕСА_2 в кіоску для обслуговування клієнтів. Трудовий договір в письмовому вигляді уклали 18 лютого 2020 року о 20 годині 20 хвилин…".

Також, в ході інспекційного відвідування зафіксовано, що 18 лютого 2020 року о 16 годині 45 хвилин в іншому кіоску "Сигарети" знаходилась особа, яка представилась ОСОБА_3 , яка виконувала обов`язки продавця.

У письмових поясненнях від 20 лютого 2020 року ОСОБА_3 зазначила, що "…працює у ОСОБА_1 в кіоску табачних виробів, ринок "Крюківчанка", підміняла ОСОБА_5 2 рази в січні і 18 лютого. Трудовий договір в письмовому вигляді не укладався…".

Підтверджуючи факт укладення трудових договорів з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 позивачем надано наступні документи: копії заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 18 лютого 2020 року про прийняття на роботу продавця продовольчих товарів з 19 лютого 2020 року; копію наказу №6 від 18 лютого 2020 року про прийняття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на посаду продавця продовольчих товарів з 19 лютого 2020 року; копії трудових договорів між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 19 лютого 2020 року, укладених між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за умовами яких працівники зобов`язані, зокрема, реалізовувати продукцію; повідомлення про прийняття працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на роботу та підтвердження про обробку цих повідомлень контролюючим органом.

Дійсно до матеріалів справи надано копії повідомлень про прийняття працівників на роботу з відміткою про їх отримання ГУ ДПС у Полтавській області (м. Кременчук), у яких вказано дату початку роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_6 19 лютого 2020 року.

Водночас, наданими позивачем документами не спростовано той факт, що на момент виявлення порушення вимог законодавства про працю - 18 лютого 2020 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 допущені до роботи продавців у кіоску " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", що на ринку "Крюківчанка", що по АДРЕСА_1 без оформлення трудових договорів.

Крім того, наданим відповідачем відеозаписом підтверджено, що на момент інспекційного відвідування 18 лютого 2020 року на об`єктах здійснення діяльності позивача знаходились особи ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , які трудових договорів (контрактів) не надали.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності підтверджено той факт, що на момент початку інспекційного відвідування уповноваженими особами Управління 18 лютого 2020 року позивач допустив до роботи двох осіб без оформлення трудового договору.

З урахуванням наведеного вище, суд зауважує, що відповідачем у ході розгляду справи доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України щодо допуску до роботи найманих працівників без укладення з ними трудових договорів.

Посилання позивача на те, що постановою Крюківського районного суду Полтавської області від 20 травня 2020 року у справі №537/751/20 закрито провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд не бере до уваги з огляду на наступне.

Абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

За змістом частин третьої та четвертої статті 265 Кодексу законів про працю України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення, а саме: частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, частина друга статті 265 Кодексу законів про працю України і частина друга статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачають відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

При цьому, штраф за частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі №360/403/17 (адміністративне провадження № К/9901/21198/19).

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, відповідач у ході розгляду справи довів, що приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 3, 6 - 10, 72 - 77, 90, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , НОМЕР_2 ) до управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39777136), третя особа: Крюківський відділ державної виконавчої служби у м. Кременчук Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вул. Акаеміка Маслова, 15/4, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ) про визнання протиправною та скасування постанови про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя К.І. Клочко