Ухвала суду № 9200615, 14.04.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач Білак С.В.

Головуючий у 1-й інстанції Масло І.В.

Донецький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

Іменем України

14 квітня 2010 року справа № 2а-17968/09/0570

приміщення суду за адресою: м.Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:

головуючого Білак С.В. суддів

при секретарі

з участю сторін:

представника позивача

представників відповідача Гаврищук Т.Г., Арабей Т.Г.

Ковальчук Г.Л.

Лебедєва В.В.

Рєпіної К.В. розглянувши у відкритому

апеляційну скаргу

відповідача судовому засіданні

Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області на постанову

від Донецького окружного адміністративного суду

15 січня 2010 року по справі № 2а-17968/09/0570 за позовом відкритого акціонерного товариства «Електропобудприлад» До Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач відкрите акціонерне товариство «Електропобудприлад» звернувся в суд з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001342342/0 від 15.10.2009р. на суму 492083.00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2010р. позовні вимоги були задоволені. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області № 0001342342/0 від 15.10.2009р. на суму 492083.00 грн., у т.ч. за основним платежем -328055.00 грн., за штрафними /фінансовими/ санкціями 164028.00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м.Маріуполя Донецької області подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що судом першої інстанції порушено норми п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги представників відповідача, заперечення представника позивача проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки ВАТ "Електропобудприлад» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства з 01.01.2008р. по 31.03.2009р. Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя складений акт перевірки від 02.10.2009р. № 2137/23-2/14312447, яким встановлені порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - завищення податкового кредиту, що призвело до заниження суми ПДВ всього у розмірі 328055 грн., у тому числі за: березень 2008р. - у сумі 1766 грн.; квітень 2008р. - у сумі 2106 грн.; травень 2008р. - у сумі 353 грн.; червень 2008р. - у сумі 8060 грн.; вересень 2008р. - у сумі 7206 грн.; січень 2009р. - у сумі 162232 грн.; лютий 2009р. - у сумі 87333 грн.; березень 2009р. - у сумі 58999 грн. (т.1 а.с.11-27).

На підставі вищевказаного акту перевірки 15.10.2009р. Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя прийняте спірне податкове повідомлення-рішення за № 0001342342/0 яким донараховано податок на додану вартість у розмірі 492083 грн. (за основним платежем - 328055 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 164028 грн.) (т. 1, а.с. 10).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зазначена норма пов'язує право на податковий кредит з датою отримання податкової накладної, а не з датою її складання продавцем товару як це вважає податковий орган.

Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункт 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

У податковому періоді (попередній період), коли податкова накладна була виписана продавцем товарів, але ще не отримана покупцем (позивачем) цих товарів, він не мав документа (податкової накладної), на підставі якого міг би включити суму податку на додану вартість по цій операції до складу податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням, включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому податкові .накладні фактично отримані, а тому позивач правомірно включив до податкового кредиту ПДВ по податковим накладним, отриманим не у звітному періоді.

Судом першої інстанції вірно зроблено висновок про безпідставність позиції відповідача щодо зменшення позивачеві податкового кредиту у грудні 2008р. на суму 24173 грн. по податковим накладним № 90 від 09.12.2008р. на суму 109147,50 грн. (у тому числі ПДВ - 18191.25 грн.) та № 91 від 15.12.2008р. на суму 35887,50 грн. (у тому числі ПДВ - 5981.25 грн.), так як позивачем не порушено вимог п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4. п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

ТОВ «Таврія-Січ» видала ВАТ «Електропобудприлад» податкові накладні, загальна сума ПДВ в яких складає 62370,00 грн.

Податкове законодавство не містить положень, які дозволяли б податковому органу зменшувати податковий кредит в залежності від розбіжностей в «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та не знаходження контрагента за юридичною адресою.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4.ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку зокрема, з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Позивачем до складу податкового кредиту включений обсяг придбання товару за митною вартістю - 4203222 грн., у т.ч. ПДВ - 840645 грн. Договірна (контрактна) вартість складає - 4021070 грн., у т.ч. ПДВ - 804214 грн. Оприбуткування товару здійснено за договірною вартістю, що підтверджується бухгалтерськими виписками та рахунком 632.

Судом першої інстанції вірно зроблено висновок щодо відсутності порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та не обгрунтованості позиції відповідача про зменшення податкового кредиту у березні 2008 на суму 1766 грн., у квітні 2008 на суму 2106 грн., у травні 2008 на суму 353 грн., у червні 2008 на суму 8060 грн., у вересні 2008р. на суму 7206 грн., у лютому 2009 на суму 16940 грн. (всього на суму ПДВ - 36431 грн.).

Відповідно до п . 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг) і ця норма кореспондується з п. 4.3 ст. 4 зазначеного Закону, згідно з якою для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордон) України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону та митного законодавства (розділ XI Митного Кодексу України) та встановлюється в розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), у тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, то сплачений при імпорті товарів ПДВ. обчислений відповідно до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 пункту 7.3 статті 7.

Судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що позивач не повинен був включати ПДВ, виходячи з договірної (контрактної) вартості імпортованих товарів, оскільки митна вартість товарів (4203222 грн.) перевищує договірну (контракту) вартість (4021070 грн.).

Діючим законодавством України взагалі не передбачено право податкового органу здійснювати подвійне нарахування податкових зобов'язань та включати суми нарахувань за наслідками попередньої перевірки.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.10.2010р. по справі № 2а-17968/09/0570 за позовом відкритого акціонерного товариства «Електропобудприлад» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 14 квітня 2010 року, в повному обсязі складена 19 квітня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України з дня складання рішення в повному обсязі

Головуючий суддя С.В.Білак

Судді Т.Г.Гаврищук

Т.Г.Арабей