Рішення № 92005953, 05.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року Справа № 160/8229/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Новомосковського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Новомосковського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - відповідач) в якій, позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Державної міграційної служби (ГУ ДМС) України в Дніпропетровській області в особі Новомосковського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо неоформления паспорту громадянина України в зв`язку із зміною прізвища позивача з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » у формі паспортної книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХIІ;

- зобов`язати Головне Управління Державної міграційної служби (ГУ ДМС ) України в Дніпропетровській області в особі Новомосковського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати бланк паспорту на нове прізвище « ОСОБА_1 у формі паспортної книжечки, без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних з поставленою відміткою місця проживання.

В обґрунтування позову зазначено, що 12.06.2020 року позивач звернулась до відповідача з питання щодо зміни існуючого паспорту громадянина України з проставленням відмітки про місце проживання, у зв`язку зі зміною прізвища, надавши всі необхідні документи для вирішення питання щодо оформлення паспорта виключно у формі паспортної книжечки. Листом від 13.06.2020 року №1235-991/1235-20 відповідач відмови у видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки. Позивач з відмовою відповідача не погоджується та вважає її протиправною, при цьому посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в рішенні від 19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17.

Ухвалою суду 04.08.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначив, що позивач звернулась до Новомосковського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з заявою про видачу паспорта виключно у вигляді паспорта книжечки та надати відповідь на заяву для подальшого вирішення питання. Листом -відповіддю позивачу було роз`яснено, що паспорт громадянина України є документом, який посвідчує особу та підтверджує громадянство України та починаючи з 01.11.2016 року виготовляється виключно у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Зразок бланка та порядок оформлення паспорта громадянина України затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина». Отже, вимоги законодавства України про звернення громадян, були дотримані відповідачем у повному обсязі, тому твердження позивача про відмову в наданні адміністративної послуги з оформлення паспорта громадянина України є необґрунтованими та безпідставними, оскільки зазначені вище звернення позивача не являються заявою про надання адміністративної послуги, а відповідно лист-відповідь Новомосковського РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області - не є рішеннями про відмову у наданні адміністративної послуги. Також, відповідачем зазначено, що реєстрація місця проживання на теперішній час покладена на Центри надання адміністративних послуг.

Виходячи з положень пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що 27.04.2020 року Новомосковським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) складено актовий запис №18 про зміну прізвища ОСОБА_1 на « ОСОБА_1 ».

У зв`язку зі зміною прізвища з " ОСОБА_1 " на " ОСОБА_1 " позивач 12.06.2020 року звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Новомосковського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо обміну існуючого паспорту громадянина України на новий з урахуванням відмови оформлення паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм засобами Єдиного державного демографічного реєстру та відмови від присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі та отримання паспорту громадянина України у формі паспорта книжечки з поставленою відміткою місця проживання.

Листом від 13.06.2020 року №1235-991/1235-20 Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Новомосковського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області надано відповідь, у якій зазначено, що відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Отже, переконання особи або належність до окремих соціальних груп не можуть бути законною підставою для увільнення від своїх обов`язків перед державою або відмови від виконання законів. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України , його пересилання ,вилучення, повернення державі та знищення здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно п.3 "Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 визначено, що державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Отже, за відсутністю відповідного рішення суду на сьогодні у Новомосковського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року, у зв`язку зі зміною прізвища, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII.

Не погоджуючись з відмовою Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Новомосковського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року №5492-VI (далі - Закон №5492-VI), документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.

Статтею 14 Закону №5492-VI визначено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Згідно з частиною 1 статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Пунктами 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ визначено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор, згоди або незгоди на посмертне донорство анатомічних матеріалів. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Водночас, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 року "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4. Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що додається.

Відповідно до пункту 2 Постанови №302 запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:

- з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;

- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (пункт 3 Постанови №302).

Постановою №302 також передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи. Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні дані особи.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 року № 2297-VI (далі - Закон № 2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону № 2297-VI).

Частинами 5 та 6 статті 6 Закону № 2297-VI визначено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неналежну якість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Також, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Отже, норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII звужують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки за відсутності безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у старій формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі № Пз/9901/2/18 (806/3265/17).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Новомосковського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, з метою належного захисту порушених прав позивача суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Новомосковського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого 26.06.1992 року постановою Верховної Ради України №2503-XII.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача поставити відмітку місця проживання позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Отже, в цій частині позовних вимог належить відмовити, оскільки вони заявлені до неналежного суб`єкта владних повноважень.

Частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також враховуючи, що обґрунтованих мотивів відмови у видачі позивачу паспорта у формі книжечки відповідачем не вказано та законні підстави такої відмови відсутні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1781152135 від 24.07.2020 року.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 420,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - відсутній) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Новомосковського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (адреса: 51206, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Шевченка, 39; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37806243) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Новомосковського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо неоформлення паспорту громадянина України в зв`язку із зміною прізвища позивача з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » у формі паспортної книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХIІ.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Новомосковського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки на змінене прізвище « ОСОБА_1 ».

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар