Рішення № 92005733, 24.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року Справа № 160/8315/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу періоди з 30.09.1982 по 01.07.2000, а також з 04.03.1977 по 05.08.1982 та з 01.07.2000 по 21.03.2017 в повному обсязі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити зарахування ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу періоди з 30.09.1982 по 01.07.2000, а також з 04.03.1977 по 05.08.1982 та з 01.07.2000 по 21.03.2017 в повному обсязі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 04.05.2016 з врахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 30.09.1982 по 01.07.2000, а також з 04.03.1977 по 05.08.1982 та з 01.07.2000 по 21.03.2017 в повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно, всупереч вимогам чинного законодавства не було зараховано до загального трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 30.09.1982 по 01.07.2000, а також з 04.03.1977 по 05.08.1982 та з 01.07.2000 по 21.03.2017, оскільки відповідно до наданих відповідачу документів цей стаж є підтвердженим.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 відкрито провадження у справі № 160/8315/20 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

26.08.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 до 01.07.2000 розраховано на підставі архівної довідки № 85/19 від 16.03.2016, починаючи з 01.07.2000 - на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу та становить 20 років 11 місяців. Також зазначено, що оскільки дублікат трудової книжки ОСОБА_1 від 21.03.2017 наданий для призначення пенсії за віком, не відповідає вимогам чинного законодавства, він не був залучений при призначенні пенсії. Крім того, архівну довідку № 344 від 26.07.2016, копію записки від 23.09.1982 про прийом на роботу та копію особової картки працівника з табельним номером 3245 не прийнято до розгляду у зв`язку з неможливістю провести перевірку первинних документів, тому що м. Свердловськ Луганської області територіально знаходиться на тимчасово окупованій території України, де державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та Законів України, не мають можливості здійснювати свої повноваження.

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, про що свідчить пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 від 22.09.2016.

27.12.2019 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила здійснити їй зарахування до страхового стажу усіх періодів її роботи.

Листом від 08.01.2020 № 9694/Є-09 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що загальний страховий стаж ОСОБА_1 до 01.07.2000 розраховано на підставі архівної довідки № 85/19 від 16.03.2016, починаючи з 01.07.2000 - на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу та становить 20 років 11 місяців. Також зазначено, що оскільки дублікат трудової книжки ОСОБА_1 від 21.03.2017 наданий для призначення пенсії за віком, не відповідає вимогам чинного законодавства, він не був залучений при призначенні пенсії. Крім того, архівну довідку № 344 від 26.07.2016, копію записки від 23.09.1982 про прийом на роботу та копію особової картки працівника з табельним номером 3245 не прийнято до розгляду у зв`язку з неможливістю провести перевірку первинних документів, тому що м. Свердловськ Луганської області територіально знаходиться на тимчасово окупованій території України, де державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та Законів України, не мають можливості здійснювати свої повноваження.

Вважаючи свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як встановлено ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).

Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Судом досліджено копію трудової книжки ОСОБА_1 від 10.03.1975 та копію дубліката трудової книжки НОМЕР_2 від 21.03.2017, в яких містяться записи, зокрема:

- від 04.03.1977 про прийняття на пакування пакувальницею-консервувальницею по 1-му розряду на ГПЗ-8 (наказ № 44 від 04.03.1977);

- від 05.08.1982 про звільнення за власним бажанням з ГПЗ-8 (наказ № 162 від 09.08.1982);

- від 30.09.1982 про прийняття різноробочою шахтної поверхні в п.о. «Свердловантрацит» шахта «Наклонная» (наказ № 97/к від 30.09.1982);

- від 01.04.1994 про переведення на шахту «Харківська» майстром адміністративно-побутового комбінату (наказ № 64 від 31.03.1994);

- від 21.03.2017 про звільнення за власним бажанням з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» (наказ № 05-к від 21.03.2017).

Вказані записи скріплені печатками.

Також, позивачем були надані відповідні довідки № 85/19 від 16.03.2016, № 344 від 26.07.2016, № 750 від 27.07.2016, які на переконання суду в повному обсязі підтверджують записи, що наявні в трудовій книжці та в дублікаті трудової книжки.

Що стосується довідки № 344 від 26.07.2016, виданої підприємством, що знаходиться на непідконтрольній території, то дійсно, м. Свердловськ віднесено до населеного пункту, на території якого державна влада не здійснює свої повноваження.

Однак, стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

Крім того, суд не приймає доводи відповідача відносно того, що дублікат трудової книжки від 21.03.2017 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області жодним чином не обґрунтовано в чому саме вбачається така невідповідність законодавству.

Суд також звертає увагу, що порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у ст. 20 Закону № 1058-IV , якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

З огляду на вказані норми діючого законодавства суд приходить до висновку, що наявність у підприємства, де працювала особа, заборгованості зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи, за який не сплачено (не обліковуються) страхові внески, до трудового стажу працівника, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. А застрахована особа не несе відповідальності за несвоєчасність сплати страхувальником страхових внесків, нарахованих із заробітної плати цієї особи. Цю відповідальність відповідно до вищезазначених норм закону несе тільки страхувальник (підприємство).

Таким чином, усі місяці роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі-працівнику заробітну плату та нараховувало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні або незалежно від того, чи обліковуються вказані страхові внески відповідачем у реєстрі застрахованих осіб.

Дана правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 01.11.2018 року у справі № 199/1852/15-а.

На підставі викладеного, зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає необхідним, визнати протиправними дії відповідача, які полягають у не зарахуванні періодів роботи ОСОБА_1 з 30.09.1982 по 01.07.2000, а також з 04.03.1977 по 05.08.1982 та з 01.07.2000 по 21.03.2017 до страхового стажу, здійснити зарахування вказаних періодів роботи ОСОБА_1 до страхового стажу та здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням проведених виплат.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу періодів її роботи з 30.09.1982 по 01.07.2000, а також з 04.03.1977 по 05.08.1982 та з 01.07.2000 по 21.03.2017 в повному обсязі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити зарахування ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу періодів її роботи з 30.09.1982 по 01.07.2000, а також з 04.03.1977 по 05.08.1982 та з 01.07.2000 по 21.03.2017 в повному обсязі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 04.05.2016 з врахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 30.09.1982 по 01.07.2000, а також з 04.03.1977 по 05.08.1982 та з 01.07.2000 по 21.03.2017 в повному обсязі.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення суду складений 24 вересня 2020 року.

Суддя А. Ю. Рищенко