Ухвала суду № 91997313, 12.09.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Кримінальне провадження 1-кс/760/6524/20

Справа № 760/19861/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2020 року слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І., за участю: секретаря судового засідання Каліш С.В., прокурора Швець Є.О. захисника Вожакіної Т.В., підозрюваної ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ ВП на СЗТ ГУНП у м. Києві Медведєва А.М., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 9 Швець Є.О., про застосування до підозрюваного:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Харкова, громадянки України, офіційно непрацюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої,-

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12020100170000412 від 10.09.2020 за ч. 2 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ відділу поліції на станціях залізничного транспорту ГУ НП у м. Києві Медведєв А.М., за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури №9 Швець Є.О. звернувся до слідчого судді з клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_1 .

Обґрунтовує своє клопотання тим, що в провадженні СВ відділу поліції на станціях залізничного транспорту ГУ НП у м. Києві знаходиться кримінальне провадження №12020100170000412, відомості щодо якого внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.09.2020 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше притягнутою до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, востаннє 13.02.2019 р. за ч.2 ст.186 КК України, повторно вчинила новий корисливий злочин.

Так,10.09.2020 року, приблизно о 15:45 годині, ОСОБА_1 , перебуваючи разом із наглядно знайомим чоловіком, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на зупинці громадського транспорту, що за адресою: м. Київ, пл. Вокзальна 1, ОСОБА_1 , помітила раніше невідому їй жінку, ОСОБА_3 , яка в цей час сиділа на зупинці громадського транспорту, та відпочивала.

В цей час, у ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , раптово винник злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 присіла біля потерпілої поруч на лавку, а ОСОБА_2 з метою невикриття дій останньої, сів поруч біля ОСОБА_1 , при цьому загородивши видимість оточуючим людям. Після чого ОСОБА_1 , відкрито, повторно, за попередньою змовою групою осіб, шляхом ривка, правою рукою зірвала з шиї потерпілої жіноче намисто, та передала його ОСОБА_2 , який в свою чергу поклав намисто до правої кишені куртки.

Після чого, не бажаючи припиняти свої злочинні дії, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на відкрите викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 утримуючи при собі викрадене майно, попрямували в бік автостанції «Київ», тим самим розпорядились викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 завдала матеріальної шкоди ОСОБА_3 на загальну суму 300 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому, за попередньою змовою групою осіб, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10.09.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримана в порядку ст. 208 КПК України.

11.09.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлена про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України підтверджується зібраними, під час досудового розслідуваннями, в кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом заяви про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 від 10.09.2020 р.; Протоколом допиту потерпілої ОСОБА_3 ; протоколами допиту свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та іншими матеріалами в їх сукупності.

Отже, в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 186 КК України.

Таким чином, є підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_1 вчинила тяжкий злочин, який відповідно до ч.2 ст.186 КК України, карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років.

Так, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення підозрювана ОСОБА_1 може значний термін переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення. Вказний ризик підтвердужуться тим, що підозрювана не має міцних соціальних зв`язків, не працює, без постійного місця проживання в м. Києві, суспільно-кориснею працею не займається, тому існує реальний ризик, що він змінить місце свого проживання не повідомивши про це слідчі підрозділи, що ускладнить проведення досудового розслідування.

Також існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки підозрювана ОСОБА_1 не має постійного доходу, не працює, суспільно-корисною працею не займається, а тому з метою наживи може продовжити свою протиправну діяльність та вчиняти нові умисні корисливі кримінальні правопорушення. Вказаний ризик підтверджується тим, що підозрюваний раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів.

Слідчий зазначає, що вищевикладене свідчить про неможливість запобігання наявним ризикам, які передбачені п. п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечення належного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та його належну поведінку, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, продовжити злочинну діяльність, тому просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В судовому засіданні підозрювана та захисник заперечували проти задоволення клопотання та просили обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, а саме - запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, вважають, що прокурор не довів наявність ризиків передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.

Заслухавши сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, вважаю що прокурором при розгляді клопотання було доведено обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, але не доведено не достатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

10.09.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100170000412 внесено відомості про кримінальне провадження за ч. 2 ст. 186 КК України.

11.09.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Щодо обґрунтованості підозри, то вона є обґрунтованою щодо дій ОСОБА_1 .

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві України, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв`язку, слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, які могли б об`єктивно зв`язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дані кримінальні правопорушення.

Метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Відповідно до частини першої ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, беручи до уваги наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також враховуючи особу підозрюваної, зокрема, що підозрювана раніше судима, а також те, що підозрювана не має постійного доходу, офіційно не працює, суспільно-корисною працею не займається, слідчий суддя дійшов до висновку про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Між тим, відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи, що злочин, у вчиненні якого вона підозрюється вчинений без застосування насильства чи погрози його застосування, не спричинив загибель людини, запобіжний захід у вигляді застави їй раніше не обирався, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи особу підозрюваної ОСОБА_1 , слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 20-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 2 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрювану такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною їхньою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, а саме в частині визначення розміру застави.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 193-194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 07.10.2020 включно.

Визначити ОСОБА_1 розмір застави у межах двадцяти прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 43940 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок:

Отримувач: ТУ ДСА України в м. Києві;

ЄДРПОУ 26268059;

UA128201720355259002001012089;

Банк одержувача: Державна казначейська служба України у м. Києві;

МФО (код банку) 820172;

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі, надавши документ, який підтверджує внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрювана вважається такою, до якої застосований запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_1 , в межах строку досудового розслідування, до 07.10.2020 року, наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожним викликом;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи.

В задоволенні іншої частини відмовити.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської місцевой прокуратури № 9.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: С.І.Кушнір