Рішення № 91997245, 13.07.2020, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/10332/18

пр. № 2/759/322/20

13 липня 2020 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого судді Миколаєць І.Ю.,

при секретарі Марус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Дванадцята Київська нотаріальна контора (03148, м. Київ, вул. Г. Юри, 9) про скасування свідоцтва про право на спадщину,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року позивачем подано позов вимогами якого є визнання свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.05.2017 р. недійсним.

Свої позовні вимоги обгрунтовує наступними обставинами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , позивач є спадкоємцем за заповітом, та звернулася 27.10.2017 року до нотаріальної контори, де відповідно до її заяви було відкрито спадкову справу № 1287/2016. Також із заявою про прийняття спадщини звернувся другий спадкоємець, її брат ОСОБА_2 , з метою отримання обов`язкової частки у спадщині.

12.05.2018 року позивачу було видано два свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ѕ частини спадкового майна. Відповідачу було видано два свідоцтва на ј частини спадкового майна. Позивач просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видано її брату, оскільки воно видано у порушення вимог ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки у порушення вимог вищезгаданого закону, пенсійне посвідчення її брату було видано до досягнення ним 60-річного віку, а тому право на обов`язкову частку у спадщині відповідно до ст. 1241 ЦК України він не має.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.07.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.02.2019 року закрито підготовче провадження, а також призначено справу до розгляду по суті.

22.07.2019 року до суду надійшов відзив від відповідача, який був прийнятий судом. У відзиві відповідач повністю заперечує висунуті позовні вимоги посилаючись на необхідність більш широкого тлумачення ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач не скористався своїм правом у наданні відповіді на відзив. У судовому засіданні 05.03.2020 року позовні вимоги підтримує.

У судове засідання 13.07.2020 року сторони не з`явились, про місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Позивач надіслав до суду заяву від 13.07.2020 року , у якій просить проводити розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Третя особа надіслала до суду заяву від 17.03.2020 року, у якій просить слухати справу за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, у тому числі і матеріали спадкової справи суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у позові.

Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу квартири, що був посвідчений 06.04.2000 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Громовою О.П. та зареєстровано в реєстрі за №426, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 набули в рівних долях - по Ѕ частині квартири АДРЕСА_3 (а.с. 97).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 73).

ОСОБА_4 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.75), а отже ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги.

Своєю заявою від 31 березня 2016 року, ОСОБА_3 прийняла спадщину, стосовно майна ОСОБА_4 , і таким чином стала єдиним власником вищезгаданої квартири (а.с.71).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.57).

Відповідно свідоцтва про народження, ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , та народився ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 91).

Відповідно до заповіту ОСОБА_3 заповіла все своє майно ОСОБА_1 - позивачу у справі (а.с.92).

12.05.2017 року до Дванадцятой КДНК надійшла спільная заява №1564, в якій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначають, що вони прийняли спадщину, та просять видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а ОСОБА_2 просять видати свідоцтво про право на спадщину за законом. Дана заява підписана нотаріусом, відповідачем та позивачем (а.с.78).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 видано пенсійне посвідчення 13.11.2007 року серії ААБ №152516 (а.с. 181).

Згідно ч.1 ст. 1241 ЦК України, право на обовязкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Позивач стверджує, що нормативне визначення непрацездатних громадян наведене у ст.1 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме: непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього закону пенсійного віку, 60 років, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

В той же час, суд вважає за потрібне роз`яснити, що офіційне тлумачення ч.1 ст. 1241 ЦК України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов`язкову частку у спадщині було надано Конституційним Судом України у рішення № 1-рп/2014 від 11.02.2014 року, при вирішенні питання щодо належності осіб, які мають інвалідність, до категорії повнолітніх непрацездатних дітей.

Так, надаючи офіційне тлумачення КС України вказав у п. 2.3. мотивувальної частини цього рішення, що розкриваючи зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в абзаці першому частини першої ст. 1241 ЦК України щодо права на обов`язкову частку у спадщині, грунтується на положеннях ч.3 ст. 75 СК України, а також пенсійного законодавства та Законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний», зокрема ч. 4 ст. 1 ЗУ «Про прожитковий мінімум».

Відповідно до ч. 4 ст. 1 ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999, до осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку.

Згідно ч.3 ст. 75 СК України непрацездатними вважється той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом.

Отже, системне тлумачення чинного законодавства України дає підстави стверджувати, що непрацездатними є особи, які досягли пенсійного віку, встановленого законом, а не лише пенсійного віку, передбаченого ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, суд доходить висновку про необгрунтованість дововодів позивача, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючисть ЗУ «Про прожитковий мінімум», ст. 75 СК України, ст.ст. 6-13,18,19,71-79,89,141,259,263,264,265,268,273,354,355 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Дванадцята Київська нотаріальна контора (03148, м. Київ, вул. Г. Юри, 9) про скасування свідоцтва про право на спадщину, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.Ю.Миколаєць