Постанова № 91992595, 01.10.2020, Люботинський міський суд Харківської області

Справа №: 630/488/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі

судді Дем`яненко І.В.,

за участю

прокурора Власенко О.В.,

секретаря судового засідання Павлухіної О.С.

захисників обвинувачених Іщенка В.М.,

Репало О.О.,

Кубай Ю.М.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

обвинувачених ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Люботин, Харківської області клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу, обраного відносно ОСОБА_2 в межах обвинувального акту за кримінальним провадженням № 120020220780000425, який надійшов від Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області, згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Люботинського міського суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за ч.3 ст. 185 КК України.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , на підставі ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 07 серпня 2020 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 04 жовтня 2020 року.

Прокурор Власенко О.В. подала клопотання про продовження відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та привела обґрунтування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконний вплив на потерпілу, свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення.

В обґрунтування поданих клопотань, прокурор посилалася на наступні обставини.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та тимчасово фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не має постійного місця проживання на підконтрольній території України, що вказує на наявність достатніх підстав вважати, що останній, з огляду на відсутність стійких соціальних зв`язків, постійного місця проживання та джерел заробітку, відсутність належного впливу на його поведінку з боку родичів та близьких, може покинути територію Харківської області з метою переховування від суду, з метою уникнення передбаченої законом кримінальної відповідальності та покарання за вчинені інкриміновані йому злочини, за які у тому числі передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Обвинувачений ОСОБА_2 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, у зв`язку із чим наявні ризики, передбачені п.3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки йому відомо як місцезнаходження потерпілої, так і свідків у кримінальному провадженні, він може вчинити незаконний психологічний чи навіть фізичний вплив на них з метою зменшення провини, або взагалі з метою відмови від надання ними викривальних показань, для уникнення кримінальної відповідальності та покарання, що зокрема, підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_2 , раніше був засуджений за вчинення тяжкого корисливого злочину, судимість за який погашена, притягується до кримінальної відповідальності за новий корисливий злочин, обвинувальний акт знаходиться на розгляді в Московському районному суді м. Харкова, не має джерел для забезпечення нормальної життєдіяльності, у нього відсутні міцні соціальні зв`язки, він може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, у зв`язку із чим наявний ризик, передбачені п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, пояснив, що він разом з цивільною дружиною, яка на теперішній час вагітна, орендує квартиру в м. Харкові. ОСОБА_2 також пояснив, що він не мав та не має наміру чинити будь –який тиск на потерпілу, свідків, залишити підконтрольну Україні територію з метою переховування від слідства та суду. Крім того, йому відомо, що відносно нього є ще одне кримінальне провадження за ч.3 ст. 185 КК України, яка на теперішній час передане до суду, про дату засідання його інформував слідчий.

Захисник підозрюваного ОСОБА_2 – адвокат Репало О.О. у підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив обрати до підзахисного більш м`який запобіжний захід. ОСОБА_5 зазначив, що прокурором порушено процесуальний порядок звернення до суду, зокрема, щодо звернення з клопотанням за 10 днів до закінчення строку дії попередньої ухвали, клопотання містить лише припущення прокурора та немає жодного доказу на підтвердження вказаних ризиків.

Обвинувачений та їх захисники вказували на безпідставність заявлених прокурором клопотань, недоведеність ризиків, які вважали припущеннями прокурора, просили відмовити в задоволення клопотання прокурора.

Суд, вислухавши учасників провадження, дослідивши направлені до суду матеріали, приходить до наступного висновку.

Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.

Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду. Як передбачено ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченимпокладених на них процесуальних обов`язків.

Згідно ч. 5ст. 9 КПК України,кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною1 цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд повинен враховувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ця особа підозрюється, обвинувачується, та дані, які її характеризують і можуть свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Вирішуючи питання щодо обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого, суд бере до уваги, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, який класифікується як тяжкий злочин, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 3 до 6 років, враховує характер та конкретні обставини вчинення обвинуваченими інкримінованого їм злочину, що обвинувачені раніше судимі, судимість не погашена.

Слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого з урахуванням наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості та наявної інформації про осіб обвинувачених, які раніше притягувалися до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, судимість не погашена, та знову підозрюються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти власності, не працевлаштовані, відсутності міцних соціальних зв`язків, ризику продовження або повторення протиправної поведінки, дійшов до висновку, що для досягнення цілей, визначених статтею 177 КПК України, відносно підозрюваного має бути обраний запобіжний захід у межах строку досудового розслідування у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

Суд визнає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , зокрема ризики, передбачені п.п. 1, 3,5 ч.1 ст.177 КПК України, не припинили свого існування.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Разом з тим, як передбачено правовою позицією ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім того, наявність ризиків перешкоджання обвинуваченим встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні, а саме, особистість обвинуваченого, спосіб його життя, що він можуть переховуватися від суду, оскільки не працює, не має постійного джерела доходу, не має міцних соціальних зв`язків, що дає підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування, вчинити нові злочини, виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Суд вважає, що з моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити на більш м`який запобіжний захід.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Отже, зазначені обставини підтверджують наявність ризиків, про які зазначає прокурор.

Крім того, суд, вивчаючи надані матеріали, з урахування встановлених даних про особу обвинуваченого, не знаходить будь-яких обставини, які б могли слугувати беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Таким чином, наведені обставини вказують на неможливість застосування до ОСОБА_2 більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних із обмеженням свободи, для забезпечення виконання останніми покладених на нього кримінальним процесуальним законодавством процесуальних обов`язків у якості особи, стосовно якої здійснюється кримінальне переслідування у якості обвинуваченого.

На переконання суду, зазначені обставини в своїй сукупності свідчать і про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, оскільки такі заходи не зможуть сприяти здійсненню завдань кримінального провадження щодо здійснення захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження (у тому числі потерпілих), а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості .

Відповідно до ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 07 серпня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 04 жовтня 2020 року включно, але до цього часу суд з об`єктивних причин не в змозі закінчити розгляд кримінального провадження з ухваленням відповідного рішення.

До спливу терміну запобіжного заходу, обраного обвинуваченому ОСОБА_2 , у вигляді тримання під вартою, розгляд кримінального провадження не може бути завершено, оскільки обвинувальний акт надійшов 28 вересня 2020 року та на теперішній час не проведено навіть підготовче судове засідання, потерпіла, свідки ще не допитувалися.

Викладене у сукупності з суворістю можливого покарання дає підстави для висновку, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам неналежної процесуальної поведінки обвинувачених, беручи до уваги необхідність враховувати не лише інтереси конкретної особи, а й загально суспільний інтерес, який у даному випадку стосується результату розгляду кримінального провадження.

При цьому, суд керується принципом презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленого обвинувачення, суспільної небезпеки злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_2 .

Стороною захисту не було подано до суду будь-яких доказів про відсутність ризиків.

Таким чином, жодних нових обставин, або таких, які не були предметом судового розгляду при обранні обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які б могли слугувати підставою для зміни обвинуваченим вже вжитого щодо них запобіжного заходу на більш м`який, у судовому засіданні не здобуто і не встановлено.

При цьому зважаючи на недоведеність обвинуваченими та захисниками зміни всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, зникнення ризику, яким обумовлювали обрання запобіжного заходу обвинуваченим та його продовження, суд вважає непереконливими і необґрунтованими їх доводи, відсутні достатні підстави для зміни запобіжного заходу, а наявні ризики не відпали.

При визначенні суми застави, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 4 статті 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до частини 5 цієї статті розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням зазначених положень, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів проти власності, не працює та не має постійного доходу, з огляду на встановлені обставини, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_2 заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 126 120 грн, яку суд вважає достатньою та необхідною для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_2 покладених на нього обов`язків. Сума застави може бути сплачена на рахунок (код ЄДРПОУ 26281249, Банк отримувача ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172 , рахунок отримувача UA208201720355299002000006674

Керуючись ст.ст. 110, 177, 178, 181, 194, 199 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» продовжити на 60 днів до 29 листопада 2020 року включно.

Встановити строк дії ухвали до 29 листопада 2020 року.

Відповідно до вимог частини 3 статті 183 КПК України визначити ОСОБА_2 заставу у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 126 120 (сто двадцять шість тисяч сто двадцять ) грн.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_2 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Люботинський міський суд Харківської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 05 жовтня 2020 року.

Суддя (підпис) І.В.Дем`яненко