Постанова № 91992594, 01.10.2020, Люботинський міський суд Харківської області

Справа №: 630/488/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі

судді Дем`яненко І.В.,

за участю

прокурора Власенко О.В.,

секретаря судового засідання Павлухіної О.С.

захисників обвинувачених Іщенка В.М.,

Репало О.О.,

Кубай Ю.М.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

обвинувачених ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Люботин, Харківської області клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу, обраного відносно ОСОБА_4 в межах обвинувального акту за кримінальним провадженням № 120020220780000425, який надійшов від Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області, згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Люботинського міського суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за ч.3 ст. 185 КК України.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , на підставі ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 07 серпня 2020 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 04 жовтня 2020 року.

Прокурор Власенко О.В. подала клопотання про продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та привела обґрунтування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконний вплив на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення.

В обґрунтування поданих клопотань, прокурор посилалася на наступні обставини.

Обвинуваченому ОСОБА_4 відомо як місцезнаходження потерпілої, так і свідків у кримінальному провадженні, він може вчинити незаконний психологічний чи навіть фізичний вплив на них з метою зменшення провини, або взагалі з метою відмови від надання ними викривальних показань, для уникнення кримінальної відповідальності та покарання, що зокрема, підтверджується матеріалами кримінального провадження, у зв`язку із чим наявні ризики, передбачені п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

ОСОБА_4 раніше був засуджений за вчинення тяжкого корисливого злочину, судимість за який не погашена, не має джерел для забезпечення нормальної життєдіяльності, у нього відсутні міцні соціальні зв`язки, він може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення – злочини, у зв`язку із чим наявний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Обвинувачений був зареєстрований на непідконтрольній Україні території за адресою: АДРЕСА_1 , як внутрішньо переміщена особа з 2017 року зареєстрований на Західній Україні, проте на теперішній час тимчасового проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв`язки, що у сукупності із тяжкістю покарання, даними про особу підозрюваного дає об`єктивні підстави вважати, що останній може покинути територію Харківської області з метою переховування від органів досудового розслідування та суду, в тому числі з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, посилаючись на те, що він має міцні соціальні зв`язки – дружину та трьох дітей: ОСОБА_5 , яка є його рідною донькою, та ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які знаходяться на його утриманні, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та постійне місце роботи, орендує СТО та займається шино монтажем, його цивільна дружина наразі вагітна.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 – адвокат Кубай Ю.М. у підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив відмовити в його задоволенні, або обрати до підзахисного більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, а саме: у вигляді домашнього арешту за місцем проживання у АДРЕСА_2 .

Крім того, ОСОБА_8 зазначає, що клопотання прокурора взагалі необхідно йому повернути, так як воно не відповідає положенням ст. 184 КПК України, порушено процесуальні строки звернення до суду з вказаним клопотанням. Прокурор взагалі перераховує ризики, але не надає доказів на підтвердження їх існування. Так, зокрема не зазначено прізвища потерпілої, свідків, на яких, начебто, обвинувачений може чинити тиск, зазначено про докази – протоколи обшуку, огляду, та інші докази, які, на думку прокурора, підтверджують вину обвинувачених, але жодного письмового доказу, із зазначених в клопотанні, прокурором до клопотання не надано.

Захисник Кубай Ю.М. пояснив, що ОСОБА_4 він знає близько 2 років, як трудолюбивого чоловіка, майстра, він орендує СТО, заробляє власною працею на утримання дружини та трьох дітей. З часу затримання ОСОБА_4 його родина два місяці позбавлена коштів до існування, оскільки він був єдиним годувальником. Також ОСОБА_9 надав довідку про вагітність ОСОБА_10 , свідоцтва про народження дітей, акт квартального, з якого вбачається, що ОСОБА_4 дійсно проживав разом з ОСОБА_10 та 3 малолітніми дітьми, заяву ОСОБА_10 , в якій вона висловила згоду на проживання в належній їй частині будинку ОСОБА_4 .

Також захисник звернув увагу на те, що після вручення його підзахисному зміненої підозри, не було проведено його повторний допит.

Обвинувачені та їх захисники вказували на безпідставність заявленого прокурором клопотання, недоведеність ризиків, які вважали припущеннями прокурора, просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Суд, вислухавши учасників провадження, дослідивши направлені до суду матеріали, приходить до наступного висновку.

Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.

Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду. Як передбачено ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на них процесуальних обов`язків.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною1 цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд повинен враховувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ця особа підозрюється, обвинувачується, та дані, які її характеризують і можуть свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Вирішуючи питання щодо обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого, суд бере до уваги, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, який класифікується як тяжкий злочин, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 3 до 6 років, враховує характер та конкретні обставини вчинення обвинуваченого інкримінованого йому злочину, що обвинувачений раніше судимий, судимість не погашена.

Слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених з урахуванням наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості та наявної інформації про особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, судимість не погашена, та знову підозрюються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти власності, не працевлаштований, відсутності міцних соціальних зв`язків, ризику продовження або повторення протиправної поведінки, дійшов до висновку, що для досягнення цілей, визначених статтею 177 КПК України, відносно підозрюваного має бути обраний запобіжний захід у межах строку досудового розслідування у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

З висновками слідчого судді щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 погодився і апеляційний суд, зазначивши, що саме запобіжний захід у вигляді тримання підозрюваного під вартою на даній стадії розгляду в повній мірі відповідає меті його застосування забезпеченню виконання обвинуваченими покладних на них процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.

Суд визнає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 зокрема ризики, передбачені п.п. 1, 3,5 ч.1 ст.177 КПК України, не припинили свого існування.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Разом з тим, як передбачено правовою позицією ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім того, наявність ризиків перешкоджання обвинуваченим встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні, а саме, особистість обвинуваченого, спосіб його життя, що він може переховуватися від суду, не має постійного джерела доходу, не має міцних соціальних зв`язків, документів на підтвердження працевлаштування суду не надано,що дає підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись суду, вчинити нові злочини, виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Суд вважає, що з моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити на більш м`який запобіжний захід.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Отже, зазначені обставини підтверджують наявність ризиків, про які зазначає прокурор.

Крім того, суд, вивчаючи надані матеріали, з урахування встановлених даних про особу обвинуваченого, не знаходить будь-яких обставини, які б могли слугувати беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_11 .

Таким чином, наведені обставини вказують на неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_11 більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних із обмеженням свободи, для забезпечення виконання останніми покладених на нього кримінальним процесуальним законодавством процесуальних обов`язків у якості особи, стосовно якої здійснюється кримінальне переслідування у якості обвинуваченого.

На переконання суду, зазначені обставини в своїй сукупності свідчать і про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, оскільки такі заходи не зможуть сприяти здійсненню завдань кримінального провадження щодо здійснення захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження (у тому числі потерпілу), а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості .

Відповідно до ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 07 серпня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 04 жовтня 2020 року включно, але до цього часу суд з об`єктивних причин не в змозі закінчити розгляд кримінального провадження з ухваленням відповідного рішення.

Крім того, суд, на даному етапі розгляду провадження не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченим виходячи з характеру пред`явленого обвинувачення, даних про особу обвинуваченого, а також, з метою запобігання перешкодити встановленню істини по справі.

До спливу терміну запобіжного заходу, обраного обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, розгляд кримінального провадження не може бути завершено, оскільки обвинувальний акт надійшов 28 вересня 2020 року та на теперішній час не проведено навіть підготовче судове засідання, потерпіла, свідки ще не допитувалися.

Викладене у сукупності з суворістю можливого покарання дає підстави для висновку, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, беручи до уваги необхідність враховувати не лише інтереси конкретної особи, а й загально суспільний інтерес, який у даному випадку стосується результату розгляду кримінального провадження.

При цьому, суд керується принципом презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленого обвинувачення, суспільної небезпеки злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_4 .

Таким чином, жодних нових обставин, або таких, які не були предметом судового розгляду при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які б могли слугувати підставою для зміни ОСОБА_4 вже вжитого щодо нього запобіжного заходу на більш м`який, у судовому засіданні не здобуто і не встановлено.

При цьому зважаючи на недоведеність обвинуваченим та захисником зміни всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, зникнення ризику, яким обумовлювали обрання запобіжного заходу обвинуваченому та його продовження, суд вважає непереконливими і необґрунтованими їх доводи, відсутні достатні підстави для зміни запобіжного заходу, а наявні ризики не відпали.

Разом з тим, під час судового розгляду встановлено, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 розірваний ще в 2014 році, після чого ОСОБА_12 зареєструвала шлюб з ОСОБА_13 (прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_14 ). Даних щодо розірвання в 2017 році шлюбу між ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , судді не надано.

Крім того, як вбачається із договору дарування частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , зазначений договір укладений лише 10 липня 2020 року,що спростовує доводи підозрюваного щодо постійного проживання за вказаною адресою. Даних щодо місця проживання підозрюваного до 10 липня 2020 року судді не надано, так як і не надано даних, щодо працевлаштування ОСОБА_4 та наявності в нього стабільного заробітку.

Суд також погоджується з доводами захисника, що клопотання про продовження запобіжного заходу має бути подане за 10 днів до закінчення строку дії попередньої ухвали.

Разом з тим, варто зауважити, що обвинувальний акт надійшов до суду 28 вересня 2020 року, клопотання прокурором подано 30 вересня 2020 року, а строк дії запобіжного заходу закінчується 04 жовтня 2020 року, тобто прокурор не зміг звернутися до суду з вказаним клопотанням за 10 днів, як передбачено нормами КПК.

При визначеннії суми застави, суд виходить наступного.

Відповідно до частини 4 статті 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до частини 5 цієї статті розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням зазначених положень, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів проти власності, не працює та не має постійного доходу, з огляду на встановлені обставини, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 84 080 грн., яку суд вважає достатньою та необхідною для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків.

Сума застави може бути сплачена на рахунок (код ЄДРПОУ 26281249, Банк отримувача ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172 , рахунок отримувача UA208201720355299002000006674

Керуючись ст.ст. 110, 177, 178, 181, 194, 199 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Визначити суму застави у розмірі 84 080 гривень, які необхідно внести на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_4 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Люботинський міський суд Харківської області протягом 7 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення їм копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 05 жовтня 2020 року.

Суддя (підпис) І.В.Дем`яненко

Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» продовжити на 60 днів до 29 листопада 2020 року включно.