Ухвала суду № 91987544, 21.09.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3212/14-ц

Провадження № 6/522/796/20

УХВАЛА

21 вересня 2020 року Суддя Приморського районного суду міста Одеси Шенцева О.П. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третіх осіб органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, комунального підприємства житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський», Приморського районного відділу державної міграційної служби України в Одеській області про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третіх осіб органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, комунального підприємства житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський», Приморського районного відділу державної міграційної служби України в Одеській області про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення.

В заяві ОСОБА_1 крім питань про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та скасування постанов, ставить витання про зупинення стягнення та виконання за виконавчим листом № 522/3212/14-ц виданим 07.02.2017 року в межах виконавчого провадження ВП № 62888160 від 28.08.2020 року, а також зупинити реалізацію арештованого майна, а саме квартири загальною площею 103,1 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , за виконавчим листом № 522/3212/14-ц виданим 07.02.2017 року в межах виконавчого провадження ВП № 62888160 від 28.08.2020 року.

Суд, дослідивши матеріали заяви, вважає, що у її задоволенні вимог про зупинення стягнення та зупинення реалізації арештованого майна слід відмовити на підставі нижченаведеного.

Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2015 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був задоволений та звернуто стягнення на предмети іпотеки за Договором іпотеки №РМL-502/042/2006 від 29.11.2007 р., та за Договором іпотеки №PRML-502/007/2007 від 29.11.2007 року, а саме: квартиру загальною площею 103,1 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 шляхом продажу її на публічних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна на рівні не нижче звичайних ринкових цін на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, з метою задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором № CNL-502/042/2006 від 28.11.2006 р у розмірі 1519084,68 грн., з яких: заборгованість по кредиту 21934,40 дол. США ( еквівалент по курсу НБУ 250086,84грн.); заборгованість по відсотках 3282,07 дол. США (еквівалент по курсу НБУ 284164,93 грн.);заборгованість за пенею 92040,12 дол. США (еквівалент по курсу НБУ 1192399,82 грн.) та заборгованості за кредитним договором № CNL-502/007/2006 від 23.11.2007 р. у розмірі 2482339,25 грн., з яких: заборгованість по кредиту 55623,19 дол. США (еквівалент по курсу НБУ 444596,16 грн.); заборгованість по відсотках 11164,80 дол. США (еквівалент по курсу НБУ 89240,25 грн.); заборгованість за пенею 243776,16 дол. США (еквівалент по курсу НБУ 1948502,85 грн.); виселені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з квартири загальною площею 103,1 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого житла.

Крім того, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2015 року закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 205 ЦПК України (не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства) провадження в частині вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про зобов`язання зняти з реєстрації.

Рішенням апеляційного суду Одеській області від 10 грудня 2015 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2015 року в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про звернення стягнення на предмет іпотеки та в частині розподілу судових витрат залишити без змін, в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про виселення без надання іншого жилого приміщення, було скасовано. В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про виселення без надання іншого жилого приміщення було відмовлено. Ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 25 червня 2015 року про закриття провадження в справі в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» була скасована, справу в цій частині вимог направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.06.2016 року рішення апеляційного суду Одеській області від 10.12.2015 року в частині позовних вимог про виселення без надання іншого жилого приміщення, залишено без змін.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2016 року позовна заява ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про зобов`язання зняти з реєстрації, вважається не поданою та повернута позивачу.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення ст.ст.18,153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2,3 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається підстав для зупинення стягнення та зупинення реалізації арештованого майна, в рамках розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У справі FOGARTY v. THE UNITED KINGDOM (заява 37112/97), рішення від 21/11/2001 (параграфи 33, 34, 35) Європейський Суд зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави.

На підставі наведеного суд дійшов висновків про те, що заявником не доведена необхідність зупинення стягнення та зупинення реалізації арештованого майна, також недоведене існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, у разі задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 260, 432 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення стягнення та зупинення реалізації арештованого майна по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третіх осіб органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, комунального підприємства житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський», Приморського районного відділу державної міграційної служби України в Одеській області про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м.Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя