Ухвала суду № 91987052, 10.09.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

10.09.20

Справа № 1519/2-1141/11

Провадження №6/521/255/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2020 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Роїк Д.Я.

при секретарі судового засідання Коновалової К.О.,

за участю ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву ПАТ «Дельта Банк» про заміну сторони у виконавчому провадженні та поновлення строку до пред`явлення виконавчих листів до виконання, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Малиновського районного суду м.Одеси перебувала цивільна справа за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_5 до АТ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 09.06.2011 року, яке набрало законної сили, у цивільній справі №1519/2-1141/11 позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості було задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання Кредитних договорів недійсними було відмовлено.

Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25.06.2011 року по цивільній справі №1519/2-1141/11 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь моральної шкоди було відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в рівних частках на користь ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати у розмірі 1820 грн.

19.12.2017 року представник ПАТ «Дельта Банк» подав до суду заяву про заміну стягувача - ПАТ «УкрСиббанк» на правонаступника ПАТ «Дельта Банк» та поновлення ПАТ «Дельта Банк» строку для пред`явлення до виконання виконавчих листів по справі № 1519/2-1141/11. Вимога мотивована тим, що 08.12.2011 р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за яким право вимоги кредитної заборгованості ПАТ «УкрСиббанк» відступленні ПАТ «Дельта Банк». Крім того, заявник вважає, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання пропущено з поважних причин, та він підлягає поновленню. За викладених обставин, виникла необхідність в заміні стягувача у справі та поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 29.12.2017 року було задоволено заяву ПАТ «Дельта Банк» про заміну стягувача по виконанню вищевказаного рішення суду та поновлено строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 18.12.2018 р. ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 29.12.2017 р. скасовано та прийнято постанову, якою справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 16.04.2019 року заяву ПАТ «Дельта Банк» про заміну сторони у виконавчому провадженні та поновлення строку до пред`явлення виконавчих листів до виконання – задоволено частково.

Замінено стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк» у справі № 1519/2-1141/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним.

В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 19.02.2020 р. ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 16.04.2019 р. скасовано та прийнято постанову, якою справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2020р. справу за заявою про зміну сторони та поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання передано на розгляд судді Роїк Д.Я.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12.06.2020 року витребувано з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженого на ліквідацію АТ "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова Владислава Володимировича належним чином посвідчену копію договору купівлі-продажу договору №1496/К від 07.06.2019 року право вимоги за кредитними договорами між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» та договір купівлі-продажу між «ПАТ УкрСиббанкк» та ПАТ «Дельта Банк» від 08 грудня 2011 року. Також, визнано обов`язковою явку до суду представників ПАТ «Дельта Банк», ТОВ факторингова компанія «Вектор плюс», представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженого на ліквідацію АТ "ДЕЛЬТА БАНК".

Представник заявника в судове засідання не з`явився, про час та місце повідомлений належним чином.

ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти заявленої заяви та просили відмовити в її задоволенні, з підстав зазначених у письмових поясненнях наданих до суду.

ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про час і місце слухання справи повідомлялася належним чином причини неявки суду не повідомила.

Представник ТОВ «Факторингова Компанія Вектор Плюс» та представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання не з`явились, про час і місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ст. 442 ЦПК України, неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Суд перевіривши доводи заявника, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним.

Рішенням Малиновського районного суду від 09 червня 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» суму заборгованості:- за кредитним договором від 14.02.2007 року в розмірі 826 561 (вісімсот двадцять шість тисяч п`ятсот шістдесят одну) грн. 91коп.,- за кредитним договором від 12.04.2007 року в розмірі 1 288 336 (один мільйон двісті вісімдесят вісім тисяч триста тридцять шість) грн. 87 коп., а всього 2 114 898 (два мільйони сто чотирнадцять тисяч вісімсот дев`яносто вісім) грн. 78 коп.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_4 ,шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки - на 1/7 частину кв. АДРЕСА_1 . В іншій частині позову АТ «УкрСиббанк» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. У позові ОСОБА_1 до АТ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26.10.2011 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2011 року залишено без змін.

19.12.2017 року представник ПАТ «Дельта Банк» подав до суду заяву про заміну стягувача - ПАТ «УкрСиббанк» на правонаступника ПАТ «Дельта Банк» та поновлення ПАТ «Дельта Банк» строку для пред`явлення до виконання виконавчих листів по справі № 1519/2-1141/11 (т.1, а.с.353-356).

Вимога мотивована тим, що 08.12.2011р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за яким право вимоги кредитної заборгованості ПАТ «УкрСиббанк» відступленні ПАТ «Дельта Банк».

Матеріали справи містять договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 11114078000 перейшло до ПАТ «Дельта Банк» ( далі- Договір) (том 2 а.с. 140-162).

Однак, виходячи з аналізу змісту зазначеного договору і їх зіставлення до чинних норм та вимог діючого законодавства України суд приходить до висновку, що надані банком правочини не відповідають вимогам законодавства, які урегульовують відносини щодо факторингу та не доводять законність набуття ПАТ «Дельта банк» такого права з огляду на наступне.

Як з`ясовано судом, умови договору відступлення прав вимоги від 08.12.2011 року, що укладений між ПАТ "Укрсиббанк" і ПАТ "Дельта банк", містить безумовні ознаки договору факторингу і відповідає визначенню, даному у ст. 1077 ЦК України. Згідно із частиною першою цієї статті за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078, ст. 1079 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 06.02.2014 року №352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 3 квітня 2009 року №231" фінансову послугу факторингу визначено сукупністю таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів) як:

-фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги;

-набуття відступленого права грошової вимоги, в тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення;

-отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. Норми ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" вказують на право щодо здійснення операцій з надання фінансових послуг. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг. Згідно зі ст. 23 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо інших ринків фінансових послуг - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Тобто правильним є те, що виняткове право та\або обмеження щодо надання окремих фінансових послуг визначається законами та нормативно-правовими актами державного органу, який здійснює регулювання ринків фінансових послуг.

Відповідно до п. 1 Положення про державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Держфінпослуг), що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 року №157, Держфінпослуг є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Пункт 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, що затверджене розпорядженням Держфінспослуг №231 від 3 квітня 2009 року, встановлює, що до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб`єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.( до аналогічних висновків прийшов Верховний суд в постанові від 12 вересня 2019 року по справі № 569/607/14-ц, залишивши рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 квітня 2017 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 24 жовтня 2017 року без змін http://reestr.court.gov.ua/Review/84449457 , http://reestr.court.gov.ua/Review/39346235).

24.09.2012 року Окружним адміністративним судом м. Києва було відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Кредит Колекшн Груп» до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання незаконним Розпорядження № 231. У позові ставилось питання про визнання нечинним та таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, п.1 розпорядження відповідача від 03.04.2009 № 231 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг»; визнати незаконним розпорядження відповідача від 03.04.2009 № 231 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг»( справа №2а-12909/12/2670).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2013 в позові відмовлено, але 20.08.2013 постановою Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ТОВ «Кредит Колекшн Груп» задоволено та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2013 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання нечинним п.1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 231 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» було скасовано та постановлено в цій частині нову постанову, якою було визнано пункт 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 № 231 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» ? нечинним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2013 року було відкрито касаційне провадження за скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року у зазначеній справі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 року касаційні скарги Національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 задовольнити частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2013р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013р. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.10.2016 року позовну заяву ТОВ «Кредит Колекшн Груп» до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання нечинним та таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили п.1 Розпорядження-залишено без розгляду.

Тобто, на час укладання Договору п.1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 № 231 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» було чинним, і таким що підлягає застосуванню.

Згідно з п.5 ч.1 ст.1 закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга — це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, — і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

У розумінні п.11 ч.1 ст.4 вказаного закону факторинг є фінансовою послугою.

Отже, метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права, тоді як метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч.3 ст.656 ЦК).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 13.04.2016 у справі №910/8670/15-г (3-226гс16), у постанові Великої палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №909/968/16, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/6659/17 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 3.04.2019 у справі №591/4552/17.

Отже, характерними ознаками договору факторингу є те, що: йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт — фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор — банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник — набувач послуг чи товарів за первинним договором);його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги);метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника;відступлення права вимоги за таким договором може відбуватися виключно за плату, а його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись: у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо;вимоги до форми такого договору визначені у ст.6 закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 4 вересня 2019 року по справі №906/1174/18.

Форма додатку І на дату закриття договору купівлі продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» в якості продавця та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» в якості покупця містить перелік прав вимоги за кредитами, відповідно до якого фактичний розмір невиконаного грошового зобов`язання за кредитним договором у гривневому еквіваленті станом на 19.12.11 року становить 4 820 646 059,05 ( т. 1 а.с. 379-380), що складає 603 334 926,04 дол. США (798,99 гривень за 100 дол США, офіційний курс гривні щодо валют https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=19.12.2011&period=daily).

Відповідно до Договору, «Ціна купівлі» складає гривневий еквівалент 71 040 798 доларів США (що еквівалентно 567 615 976,02 грн), що розраховується на підставі застосовного Міжбанківського валютного курсу.

Вищевикладене свідчить про те, що розмір грошової вимоги, яка була відступлена за спірним договором шляхом купівлі-продажу (4820646059,05 грн.) перевищував ціну її відступлення (567615976,05 грн.), таким чином за спірним договором ТОВ «Дельта Банк», як новий кредитор фактично набув право одержати прибуток у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною такої вимоги, встановленої спірним договором.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що на час укладення між ПАТ "Укрсиббанк" та ПАТ "Дельта банк" договору про відступлення права вимоги існували обмеження щодо укладення Договору купівлі – продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року, які встановлені п. 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, що затверджене розпорядженням Держфінпослуг №231 від 3 квітня 2009 року, в частині набуття фактором відступленого права грошової вимоги за договорами факторингу до боржників - фізичних осіб.

Таким чином, ураховуючи наведені обставини суд приходить до висновку, що зазначений Договір купівлі – продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року (договір факторингу), було укладено в період дії обмеження і заборони на вчинення відступлення права вимоги за кредитними зобов`язаннями по кредитному договору № 11114078000 від 14.02.2007р., на якому частково базується таке відступлення, до особи боржника – ОСОБА_1 та відступлення права вимоги за кредитними зобов`язаннями по кредитному договору №11140389000, укладеного 12.04.2007р. до особи боржника ОСОБА_1 який не являється суб`єктом господарювання. А відтак, суд не вбачає законних підстав стверджувати про набуття ПАТ «Дельта банк» прав і обов`язків як нового кредитора так і іпотекодержателя за кредитним та іпотечними договорами, які були укладені між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсиббанк».

З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ПАТ «Дельта Банк» про заміну сторони у виконавчому провадженні та поновлення строку до пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Керуючись ст. 442 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ПАТ «Дельта Банк» про заміну сторони у виконавчому провадженні та поновлення строку до пред`явлення виконавчих листів до виконання -відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені удень його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м. Одеси.

Повний текст складено 15.09.2020 року.

Суддя: Д.Я. Роїк