Рішення № 91967716, 02.10.2020, Варвинський районний суд Чернігівської області

Справа №731/264/20

Провадження №2/731/95/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2020 року смт Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:

судді Савенка А.І.,

за участю секретаря Трохименко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

02 липня 2020 року до Варвинського районного суду Чернігівської області надійшла вказана позовна заява.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав заяву б/н від 27 квітня 2011 року, згідно з якою отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зазначена заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», що викладені на банківському сайті, складають договір про надання банківських послуг. При цьому позивач АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Натомість ОСОБА_1 в порушення умов договору у встановлені строки кредит та інші передбачені договором платежі не сплачує, ухиляючись від виконання зобов`язань, що стало підставою для звернення до суду.

З урахуванням уточненої позовної заяви від 13 серпня 2020 року (а.с. 211-214) позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 27 квітня 2011 року у розмірі 19 473 грн 60 коп. станом на 08 червня 2020 року, яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 102 грн понесених судових витрат.

Провадження у справі відкрито 10 липня 2020 року та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження на 06 серпня 2020 року. За клопотанням позивача розгляд справи відкладався до 16 вересня 2020 року, а в подальшому, за клопотанням обох сторін – до 02 жовтня 2020 року.

05 серпня 2020 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву (а.с. 132-136).

02 вересня 2020 року надійшла відповідь позивача на відзив (а.с. 168-173).

08 вересня 2020 року до суду надішли заперечення відповідача на відповідь позивача (а.с. 203-205).

09 вересня 2020 року позивач подав уточнену позовну заяву (а.с. 211-214), а 15 вересня 2020 року – письмові пояснення по справі (а.с. 243-258).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. У позовній заяві позивач зазначає, що в разі неявки відповідача не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку. Крім того, до заяви додано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (а.с. 111). З наданих суду відповіді на відзив (а.с. 132-136) та письмових пояснень (а.с. 243-258) вбачається, що позивач наполягає на тому, що між ним та відповідачем укладено кредитний договір у письмовій формі, яким передбачено умови про процентну ставку за кредитним договором, а також про нарахування неустойки за порушення кредитних зобов`язань. Кредитний договір зафіксовано в кількох документах – у Заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 8 років. Весь цей час позичальник не звертався до банку з приводу неправильного нарахування відсотків, отже, він знав про розмір процентних ставок та повністю з ними погоджувався. Поточна процентна ставка встановлена у розмірі 2,5% (30,00% на рік), вказано розміри комісій та штрафів. Випискою з карткового рахунку підтверджується, що він отримав кредитну картку «Універсальна», за допомогою якої користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки в магазинах. Розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 124), надіслав відзив на позовну заяву (а.с. 132-136) та заперечення на відповідь позивача (а.с. 203-205), відповідно до яких не визнає позов у повному обсязі, оскільки позовні вимоги чітко не конкретизовані, безпідставні та необґрунтовані. Зазначає, що позивач навмисно об`єднав позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та за процентами, щоб неможливо було перевірити правильність нарахування останніх. При цьому проценти нараховані у завищеному розмірі. Їх розмір не співпадає з відсотковою ставкою, яка зазначена самим позивачем у виписці за договором станом на 10 червня 2020 року. Зважаючи на те, що сума відсотків щомісяця нараховувалася на суму заборгованості зі збільшеними відсотками за попередній місяць, то неможливо визначити реальну заборгованість за кредитним договором. Нарахована сума штрафів також нічим не обґрунтована. Водночас у анкеті-заяві, підписаній ним та представником позивача, не зазначена процентна ставка, а також відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язань. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що Умови та правила надання банківських послуг, витяг з яких додано до позовної заяви, надавались йому для ознайомлення при оформленні анкети-заяви від 27 квітня 2011 року. Відповідно до положень ст. 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Наголошує на тому, що згідно з довідкою, доданою до позовної заяви самим позивачем, розмір кредитного ліміту складає 15 000,00 грн. Повідомив, що з у період з 01 січня 2020 року до 29 липня 2020 року він сплатив позивачеві 44 764, 82 грн, після чого заборгованість за кредитним договором б/н від 27 квітня 2011 року погашена у повному обсязі.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 квітня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, згідно з умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 40).

Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , підтверджується зміна розміру кредитного ліміту – з 17 лютого 2017 року – 15 000,00 грн (збільшення кредитного ліміту); з 20 липня 2018 року – 0,00 (зменшення кредитного ліміту(а.с. 38).

Відповідно до укладеного кредитного договору відповідач отримав п`ять кредитних карток (а.с. 39), рух коштів по яких станом на 10 червня 2020 року та станом на 25 липня 2020 року відображено у виписках банку (а.с. 74-110, 154-155, 174-198).

В уточненому позові позивач просить стягнути з позивача лише заборгованість за тілом кредиту. Проте правильне вирішення спору неможливе без ретроспективного аналізу заборгованості відповідача, яка нараховувалась банком не лише за тілом кредиту, а й за відсотками, штрафами, комісією та страховими платежами. Зокрема і у первісному позові, до його уточнення, банк просив стягнути з відповідача заборгованість не лише за тілом кредиту, а і за штрафами.

У анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця анкета-заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Крім анкети-заяви, позивачем додано до позову Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, які розміщені на сайті www.privatbank.ua (а.с. 41-66).

Згідно з наданими банком розрахунками та за змістом первісної позовної заяви заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 08 червня 2020 року становила 43 024 грн 20 коп. та складалась з 40 499,24 грн заборгованості за кредитом; 500,00 грн та 2 024,96 грн - заборгованості за штрафами, нарахованими відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 8-14, 15-34, 35-37).

Відповідно до розрахунків заборгованості за договором, доданих до уточненої позовної заяви, заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 08 червня 2020 року становить 19 473 грн 60 коп. та складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту (а.с. 215-217, 218-221, 222-223).

Водночас з наданих позивачем розрахунків заборгованості та виписок про рух коштів по рахунках вбачається, що ОСОБА_1 нараховувалися відсотки за використання кредитного ліміту, а також неустойка (штрафи). При цьому суми коштів, які надходили в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором, спрямовувалися на погашення нарахованих відсотків та штрафів.

У виписках про рух коштів по рахунках зазначено, що відсотки нараховані за ставкою 3,5. При цьому у розрахунках заборгованості зазначено декілька процентних ставок – 3,5; 7; 84; а також проведено сумарне нарахування відсотків на заборгованість за кредитом при порушенні умов кредитування та відсотків за прострочений кредит.

У період з 30 вересня 2019 року до 01 квітня 2020 року нараховано 20 177,36 (2 717,65 + 3 217,22 + 3 128,95 + 3 239, 41 + 3 231,97 + 3 024,78 + 1 617,38) грн відсотків (як зазначено у виписках про рух коштів - за ставкою 3,5), а також 500,00 грн та 2 024,96 грн - заборгованості за штрафами, нарахованими відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зі змісту ст.ст. 526, 530 ЦК України вбачається, що зобов`язання повинно виконуватися відповідно до умов договору у встановлені строки.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У анкеті-заяві позичальника від 27 квітня 2011 року, підписаній сторонами, не зазначена процентна ставка, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки, зокрема штрафів, за порушення зобов`язань.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також підтверджень того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (штрафів), та саме в таких розмірах і з таким порядком нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщених на сайті www.privatbank.ua, доданий до позовної заяви, не містять підпису відповідача, а тому ці Умови та правила не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27 квітня 2011 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитним коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Інший висновок не відповідав би принципам справедливості, добросовісності, розумності та уможливив би покладення на слабшу сторону – споживача, невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Такий правий висновок сформовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 342/180/17.

Отже, суд доходить висновку про те, що правові підстави для нарахування відповідачу відсотків та штрафів за кредитним договором б/н від 27 квітня 2011 року відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України якщо боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте з наданих позивачем розрахунків чітко вбачається, що три проценти річних, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, банком не нараховувались, хоча розрахунки заборгованості мають таку графу – 20 «Нараховано відсотків на прострочений кредит згідно ст. 625».

Отже, суд не має підстав самостійно нарахувати вказані три відсотки річних та враховувати їх суму при визначенні заборгованості відповідача за кредитним договором.

Крім того, у період з 30 вересня 2019 року до 01 квітня 2020 року ОСОБА_1 нарахована комісія за обслуговування (членський внесок) у сумі 140 грн (20,00 х 7), а також страхові платежі за договором страхування кредитного ліміту у сумі 808,39 грн (403,67 + 404,72).

Суд не вбачає підстав для нарахування позивачем відповідачу вказаної комісії та страхових платежів, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що ці платежі узгоджені у договорі між сторонами.

Відповідно до виписки про рух коштів станом на 10 червня 2020 року (а.с. 74-110) та розрахунку заборгованості станом на 30 вересня 2020 року (а.с. 218-221) заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 29 вересня 2019 року становила 44 852,29 грн та складалася лише з тіла кредиту.

Після цього, у період з 30 вересня 2019 року до 25 липня 2020 року відповідач ОСОБА_1 сплатив позивачеві 46 524,44 грн заборгованості, а кредитних коштів у цей період з карток не знімав, що також підтверджується виписками по рахунках відповідача (а.с. 74-110, 154-155, 174-198).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що заборгованість відповідача за кредитним договором нарахована позивачем у завищеному розмірі, який не доведено, не підтверджено належними розрахунками та наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши надані позивачем розрахунки заборгованості відповідача та виписки про рух коштів у взаємозв`язку з наведеними вище вимогами законодавства та правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 342/180/17, суд дійшов висновку, що станом на 25 липня 2020 року у відповідача відсутня заборгованість за кредитним договором б/н від 27 квітня 2011 року, а тому у задоволенні позову слід відмовити. При цьому, позивач не довів, що в період з 26 липня 2020 року до дати ухвалення рішення суду відповідач фактично отримував кошти за укладеним договором, оскільки інформація про рух коштів по рахунках ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутня.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачений судовий збір в сумі 2 102,00 грн, який у разі відмови у позові на підставі ст. 141 ЦПК України покладається на позивача.

Водночас, зважаючи на те, що частину заборгованості у сумі 27 141,04 грн відповідач погасив до пред`явлення позову, а частину у сумі 17 711,25 грн - після пред`явлення позову, тобто після 20 червня 2020 року, на підставі положень ст. 142 ЦПК України з нього слід стягнути судовий збір на користь позивача пропорційно до суми боргу, сплаченої після пред`явлення позову (39,49%).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 141, 247, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 27 квітня 2011 року відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 830 (вісімсот тридцять) гривень 08 копійок судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Варвинський районний суд Чернігівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І.Савенко